ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

21 жовтня 2013 року 09:30 № 826/12868/13-а

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючої судді Савченко А.І., суддів: Добрівської Н.А., Саніна Б.В., при секретарі Яцюті М.С., розглянувши в письмовому провадженні адміністративну справу

за позовом ОСОБА_1

до Державного агентства з інвестицій та управління національними проектами України

третя особа Державне підприємство «Інвест Україна»

про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії,

О Б С Т А В И Н И С П Р А В И:

ОСОБА_1 (далі по тексту - позивач, ОСОБА_1.) звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Державного агентства з інвестицій та управління національними проектами України (далі по тексту - відповідач, Держінвестпроект України), третя особа - Державне підприємство «Інвест Україна», у якому, з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог від 19 вересня 2013 року, просив визнати протиправними дії відповідача щодо неправомірної відмови у наданні публічної інформації за його запитом від 24 червня 2013 року №116 та направлення його третій особі і зобов'язати відповідача надати повну і вичерпну відповідь на зазначений запит.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 13 серпня 2013 року відкрито скорочене провадження у справі.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 19 серпня 2013 року справу призначено до розгляду у попередньому судовому засіданні 28 серпня 2013 року.

Попереднє судове засідання, призначене на 28 серпня 2013 року, не відбулось.

У попереднє судове засіданні 10 вересня 2013 року з'явились позивач, який позов підтримав та просив його задовольнити і представник відповідача, який проти задоволення позову заперечував.

Представник третьої особи до суду не з'явилися, про день, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 10 вересня 2013 року закінчено підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду на 17 вересня 2013 року.

У судовому засіданні 17 вересня 2013 року судом оголошено перерву до 24 вересня 2013 року для надання відповідачем та третьою особою витребуваних судом документів.

У судове засідання 24 вересня 2013 року з'явився позивач, який позов підтримав з урахуванням уточнень та просив його задовольнити. Представники відповідача та третьої особи у судове засідання не з'явилися, про день, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, причини неявки суду не повідомили.

Відповідно до частини 6 статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Враховуючи положення частини 6 статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України, беручи до уваги відсутність потреби заслухати свідка чи експерта, в судовому засіданні 24 вересня 2013 року суд ухвалив перейти до розгляду справи в письмовому провадженні та витребував у відповідача та третьої особи документи, які не були надані зазначеними особами на вимогу суду.

03 жовтня 2013 року через канцелярію суду відповідачем та третьою особою надано додаткові пояснення по справі.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

В С Т А Н О В И В:

Спірні правовідносини регулюються положеннями Закону України «Про доступ до публічної інформації» від 13.01.2011р. № 2939-VI (далі по тексту - Закон України від 13.01.2011р. №2939-VI).

Основною метою прийняття названого Закону є створення механізму реалізації права кожного на доступ до публічної інформації. Він містить перелік гарантій дотримання прав на надання публічної інформації, поетапний порядок доступу до неї, надає визначення таким поняттям, як конфіденційна, таємна та службова інформація, регламентує порядок її отримання, визначає порядок і строки подачі та задоволення запиту на інформацію, а також процедуру оскарження рішень, дій чи бездіяльності розпорядників інформації.

Так, відповідно до визначення публічної інформації, яке міститься в статті 1 Закону України від 13.01.2011р. №2939-VI, це відображена та задокументована будь-якими засобами та на будь-яких носіях інформація, що була отримана або створена в процесі виконання суб'єктами владних повноважень своїх обов'язків, передбачених чинним законодавством, або яка знаходиться у володінні суб'єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації.

Право на доступ до публічної інформації гарантується:

1) обов'язком розпорядників інформації надавати та оприлюднювати інформацію, крім випадків, передбачених законом;

2) визначенням розпорядником інформації спеціальних структурних підрозділів або посадових осіб, які організовують у встановленому порядку доступ до публічної інформації, якою він володіє;

3) максимальним спрощенням процедури подання запиту та отримання інформації;

4) доступом до засідань колегіальних суб'єктів владних повноважень, крім випадків, передбачених законодавством;

5) здійсненням парламентського, громадського та державного контролю за дотриманням прав на доступ до публічної інформації;

6) юридичною відповідальністю за порушення законодавства про доступ до публічної інформації.

Доступ до інформації забезпечується шляхом її оприлюднення у засобах масової інформації (в офіційних друкованих виданнях, на офіційних веб-сайтах в мережі Інтернет, на інформаційних стендах та будь-яким іншим способом) та через надання інформації за запитами на інформацію.

Відповідно до статті 12 Закону України від 13.01.2011р. №2939-VI суб'єктами відносин у сфері доступу до публічної інформації є:

1) запитувачі інформації - фізичні, юридичні особи, об'єднання громадян без статусу юридичної особи, крім суб'єктів владних повноважень;

2) розпорядники інформації - суб'єкти, визначені у статті 13 цього Закону;

3) структурний підрозділ або відповідальна особа з питань запитів на інформацію розпорядників інформації.

Розпорядниками інформації для цілей цього Закону визнаються:

1) суб'єкти владних повноважень - органи державної влади, інші державні органи, органи місцевого самоврядування, органи влади Автономної Республіки Крим, інші суб'єкти, що здійснюють владні управлінські функції відповідно до законодавства та рішення яких є обов'язковими для виконання;

2) юридичні особи, що фінансуються з державного, місцевих бюджетів, бюджету Автономної Республіки Крим, - стосовно інформації щодо використання бюджетних коштів;

3) особи, якщо вони виконують делеговані повноваження суб'єктів владних повноважень згідно із законом чи договором, включаючи надання освітніх, оздоровчих, соціальних або інших державних послуг, - стосовно інформації, пов'язаної з виконанням їхніх обов'язків;

4) суб'єкти господарювання, які займають домінуюче становище на ринку або наділені спеціальними чи виключними правами, або є природними монополіями, - стосовно інформації щодо умов постачання товарів, послуг та цін на них.

До розпорядників інформації, зобов'язаних оприлюднювати та надавати за запитами інформацію, визначену в цій статті, у порядку, передбаченому цим Законом, прирівнюються суб'єкти господарювання, які володіють:

1) інформацією про стан довкілля;

2) інформацією про якість харчових продуктів і предметів побуту;

3) інформацією про аварії, катастрофи, небезпечні природні явища та інші надзвичайні події, що сталися або можуть статися і загрожують здоров'ю та безпеці громадян;

4) іншою інформацією, що становить суспільний інтерес (суспільно необхідною інформацією).

До обов'язків розпорядників інформації віднесено, зокрема, надавати достовірну, точну та повну інформацію, а також у разі потреби перевіряти правильність та об'єктивність наданої інформації (пункт 6 частини 1 статті 14 Закону України від 13.01.2011р. №2939-VI).

Реалізуючи право на отримання публічної інформації запитувач має право звернутися до розпорядника інформації із запитом на інформацію незалежно від того, стосується ця інформація його особисто чи ні, без пояснення причини подання запиту (частина 2 статті 19 Закону України від 13.01.2011р. №2939-VI).

У той же час, статтею 22 Закону України від 13.01.2011р. №2939-VI закріплено право розпорядника відмовити в задоволенні запиту, однак, лише у разі, якщо:

1) розпорядник інформації не володіє і не зобов'язаний відповідно до його компетенції, передбаченої законодавством, володіти інформацією, щодо якої зроблено запит;

2) інформація, що запитується, належить до категорії інформації з обмеженим доступом відповідно до частини 2 статті 6 цього Закону;

3) особа, яка подала запит на інформацію, не оплатила передбачені статтею 21 цього Закону фактичні витрати, пов'язані з копіюванням або друком;

4) не дотримано вимог до запиту на інформацію, передбачених частиною 5 статті 19 цього Закону.

Статтею 23 цього Закону встановлено, що рішення, дії чи бездіяльність розпорядників інформації можуть бути оскаржені до керівника розпорядника, вищого органу або суду. Оскарження рішень, дій чи бездіяльності розпорядників інформації до суду здійснюється відповідно до Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідальність за порушення законодавства про доступ до публічної інформації несуть особи, винні у вчиненні таких порушень: 1) ненадання відповіді на запит; 2) ненадання інформації на запит; 3) безпідставна відмова у задоволенні запиту на інформацію; 4) неоприлюднення інформації відповідно до статті 15 цього Закону; 5) надання або оприлюднення недостовірної, неточної або неповної інформації; 6) несвоєчасне надання інформації; 7) необґрунтоване віднесення інформації до інформації з обмеженим доступом; 8) нездійснення реєстрації документів; 9) навмисне приховування або знищення інформації чи документів.

Як вбачається із матеріалів справи, за результатами розгляду запиту позивача на отримання публічної інформації від 24 червня 2013 року, листом відповідача від 02 липня 2013 року йому було повідомлено про надіслання зазначеного запиту для розгляду до третьої особи.

Обґрунтовуючи такі дії під час розгляду справи, представник відповідача зазначив, що фактично у наданні інформації позивачу відмовлено не було, а у зв'язку з тим, що відповідач не володів запитуваною інформацією, направив запит позивача для розгляду третій особі.

Проте, також під час розгляду справи, відповідачем надано копію листа від 13 вересня 2013 року №3050-08/13, в якому за результатами розгляду аналогічного запиту на інформацію позивача останньому надано запитувану інформацію з урахуванням положень про конфіденційність.

З огляду на викладене, суд приходить до висновку про невиконання відповідачем покладеного на нього обов'язку щодо надання достовірної, точної та повної інформації.

Посилання відповідача на оскарження позивачем відмови у наданні інформації, якої не існує, суд до уваги не приймає, оскільки фактично відповідачем не надано запитувану інформацію з підстав відсутності такої у розпорядника, у той час як під час розгляду справи останнім надано документи, які свідчать про її наявність.

Так само суд не приймає до уваги посилання відповідача на зазначення у запиті на отримання публічної інформації неправильної скороченої назви відповідача «Держінвестагентство України» замість «Держінвестпроекту України», оскільки по суті зазначений запит було адресовано відповідачу, який є розпорядником запитуваної інформації.

У той же час, суд погоджується з посиланнями відповідача та третьої особи щодо конфіденційності частини запитуваної позивачем інформації з огляду на підписані з інвесторами договори, що підтверджується поданими представником відповідача 3 жовтня 2013 року додатковими поясненнями з додатками.

Розглядаючи вимогу позивача щодо зобов'язання відповідача подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення, для чого встановити такий строк на протязі 10 днів після набрання рішенням законної сили, суд вважає за необхідне зазначити таке.

Як вбачається зі змісту статті 267 Кодексу адміністративного судочинства України встановлення судового контролю за виконанням постановленого рішення є правом суду, а не обов'язком.

Окрім того, рішення суду про визнання дій або бездіяльності протиправними не передбачає вчинення буд-яких дій з боку суб'єкта владних повноважень, а тому суд приходить до висновку, що відповідна вимога задоволенню не підлягає.

Частиною 1 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України закріплено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого: 1) суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України; 2) суд застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до статті 70 Кодексу адміністративного судочинства України належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування. Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Згідно частини першої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Відповідно до частини 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Доказів, які б повністю спростовували доводи позивача, відповідач суду не надав.

Оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, Окружний адміністративний суд міста Києва вважає, що відповідач не довів правомірність оскаржуваних позивачем дій, а позовні вимоги щодо зобов'язання відповідача вчинити певні дії є обґрунтованими та такими, що підлягають до часткового задоволення.

Враховуючи вищенаведене, керуючись статтями 69, 70, 71, 94, 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

П О С Т А Н О В И В:

1. Позов задовольнити частково.

2. Визнати дії Державного агентства з інвестицій та управління національними проектами України щодо ненадання ОСОБА_1 інформації за запитом на отримання публічної інформації від 24 червня 2013 року протиправними.

3. Зобов'язати Державне агентство з інвестицій та управління національними проектами України надати ОСОБА_1 інформацію за запитом на отримання публічної інформації від 24 червня 2013 року відповідно до вимог Закону України «Про до публічної інформації» від 13.01.2011р. №2939-VI з урахуванням висновків суду.

4. В решті позову відмовити.

Постанова набирає законної сили відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуюча суддя - А.І. Савченко

Судді: Н.А. Добрівська

Б.В. Санін