АПЕЛЯЦІЙНИЙ   СУД   ЧЕРКАСЬКОЇ   ОБЛАСТІ

Справа № 22-1119    2006 р.                                    Головуючий по 1 інстанції

Категорія: про приватну                                          Чепурний В.П.

власність                                                 Доповідач в апеляційній

Інстанції Магда Л.Ф.

УХВАЛА ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

30 червня 2006 р колегія судців Судової палати в цивільних справах апеляційного суду Черкаської області в складі:

головуючого                   Магди Л.Ф.

суддів                              Корнієнко Н.В. Качана О.В.

при секретарі                  Авласовій Л.М.

з участю прокурора        Пащенка С.М.

та адвокатів                     ОСОБА_1 ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Черкаси апеляційну скаргу ОСОБА_3, ОСОБА_4 на рішення Соснівського районного суду від 19 квітня 2006 р. по справі за позовом ОСОБА_3, ОСОБА_4 до ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 про визнання заповіту, свідоцтва про право власності на спадщину за заповітом та договору купівлі-продажу частини будинку недійсними,

встановила:

ОСОБА_3, ОСОБА_4  9 вересня 2004 р. звернулися до суду з позовом до ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 про визнання заповіту, свідоцтва про право власності на спадщину за заповітом та договору купівлі-продажу частини будинку недійсними. В позовній заяві вказували, що в листопаді 2003 р. померла їх племінниця ОСОБА_8. Після її смерті залишилось спадкове майно у вигляді 83/100 частин будинку, що розташоване по АДРЕСА_1.

Позивачі протягом 6 місяців звернулися до нотаріальної контори з заявами про прийняття спадщини. Пізніше їм стало відомо про те, що існує заповіт на ім'я відповідачки, який вони вважають недійсним, зважаючи на те, що за життя

1

племінниця запевняла їх про відсутність заповіту. Вказаний заповіт було складено і посвідчено в лікарні 24 листопада 2003 р. о 13 годині 15 хвилин, куди племінниця була в цей день доставлена швидкою допомогою в 11 годин з діагнозом опік 3-4 ступеню, вона перебувала в шоковому стані і померла вранці 25 листопада 2003 р. від гострої ниркової недостатності внаслідок опікової токсемії.

Позивачі вважали вказаний заповіт недійсним, посилаючись на те, що їх племінниця була в тяжкому стані, перебувала під дією ліків, зокрема наркотичних засобів. Підпис на заповіті не схожий на її підпис, до того ж в неї була обпечена саме права сторона тіла і права рука. Тому просили суд визнати заповіт та свідоцтво про право власності на спадкове майно, видане на ім'я ОСОБА_5 недійсним.

В додаткових заявах позивачі просили суд визнати недійсним договір купівлі-продажу спадкової частини будинку від 15 листопада 2004 р., укладений між ОСОБА_5 та ОСОБА_6, яким порушується їх право на спадкове майно.

Рішенням Соснівського районного суду від 19 квітня 2006 р. в задоволенні . позову ОСОБА_3 та ОСОБА_4 відмовлено.

Не погоджуючись з рішенням суду, позивачі подали апеляційну скаргу, в якій просять про скасування рішення суду і ухвалення нового рішення після призначення судової графологічної експертизи на предмет встановлення дійсності підпису ОСОБА_8 на заповіті, посилаючись на те, що суд дав неналежну оцінку доказам по справі, зокрема поясненням головного лікаря Черкаської міської лікарні № 1, який пояснив, що не посвідчував такий заповіт і цей заповіт в лікарні не зареєстрований; суд також невірно застосував норми матеріального права.

Заслухавши суддю-доповідача, апелянтів та їх представників і адвоката, які підтримали апеляційну скаргу, заперечення проти доводів апеляційної скарги відповідачів та адвоката, висновок прокурора про те, що рішення суду підлягає до скасування з направленням справи на новий судовий розгляд, вивчивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів приходить до висновку про те, що апеляційна скарга підлягає до часткового задоволення, рішення суду до скасування, а справа повинна бути скерована на новий судовий розгляд виходячи з наступного.

Відмовляючи в задоволенні позову ОСОБА_3 і ОСОБА_4 суд виходив з того, що позивачі не являються спадкоємцями після смерті їх племінниці.

Проте з такими висновками суду погодитися не можна, як з такими, що зроблені передчасно, оскільки суд, розглядаючи спір, не застосував норми матеріального права, які повинен був застосувати, зокрема п. 5 Прикінцевих та перехідних положень до ЦК України в редакції 2003 р., яким передбачено, що

2

правила книги шостої ЦК України (Спадкове майно) застосовуються також до спадщини, яка відкрилася, але не була прийнята ніким із спадкоємців до набрання чинності цим Кодексом.

Не ґрунтуються на зібраних у справі доказах і висновки суду про те, що підстав для визнання заповіту недійсним не встановлено.

З матеріалів справи, зокрема пояснень свідка ОСОБА_9, головного лікаря Черкаської міської лікарні № 1, який начеб-то посвідчив заповіт ОСОБА_8, вбачається, що такого заповіту він не посвідчував, підпис на заповіті вчинений не ним, печатка лікарні на заповіті не відповідає справжній печатці, хвора ОСОБА_8 на час складання заповіту перебувала в такому стані, що не могла підписати заповіт, запису в журналі заповітів цієї лікарні про такий заповіт немає.

Під час розгляду справи в апеляційному суді колегією суддів було оглянуто вказаний журнал і встановлено, що дійсно в ньому не міститься запису про заповіт ОСОБА_8 на користь ОСОБА_5

Не відповідає доказам по справі і посилання суду на те, що ОСОБА_5 продала будинок в період, коли між сторонами було укладено мирову угоду, за якою вона зобов'язалася після продажу будинку виплатити ОСОБА_3 16353 грн. компенсації вартості 1/3 частини спірного будинку.

З матеріалів справи видно, що відповідачка продала будинок ОСОБА_6 15 листопада 2004 р., тобто в той час, коли справа перебувала в провадженні апеляційного суду Черкаської області з 21 жовтня 2004 р. за апеляційною скаргою ОСОБА_3, призначалася до слухання на 11 листопада 2004 р. і була відкладена слуханням на 26 листопада 2004 р. за заявою ОСОБА_5, яка не з'явилася в судове засідання і просила суд про відкладення розгляду справи через хворобу, хоча будь-яких доказів про хворобу суду так і не надала.

Суд також в порушення вимог ч. 4 ст. 10 ЦПК України не сприяв всебічному і повному з'ясуванню обставин справи, не роз'яснив позивачам їх право на доповнення позову вимогою про визнання за ними права власності на спадкове майно, не попередив їх про наслідки невчинення такої процесуальної

дії.

Розглядаючи спір про спадкове майно, суд не встановив його дійсну

вартість.

Крім того, суд не залучив до участі у справі всіх зацікавлених у вирішенні спору осіб, що відповідно до вимог ст. 311 ЦПК України являється підставою для скасування рішення суду і скерування справи на новий судовий розгляд.

Так, в разі недоведеності позивачами їх права на спадкове майно та за наявності підстав для визнання заповіту недійсним, майно померлої ОСОБА_8. може бути за умов та в порядку, передбаченому ст. 1277, за заявою відповідного органу місцевого самоврядування визнано відумерлою спадщиною, однак суд не притягнув до участі у справі орган місцевого самоврядування за місцем відкриття спадщини.

За наведених обставин рішення суду не може залишатися без змін, повинно бути скасовано, а справа скерована на новий судовий розгляд. При новому розгляді суду слід залучити до участі у справі всіх зацікавлених осіб, більш ретельно дослідити докази по справі, врахувати викладене вище і постановити рішення з дотриманням вимог матеріального та процесуального права.

Керуючись ст. ст. 307, 311,314, 315 ЦПК України, колегія суддів,

ухвалила:

Апеляційну  скаргу  ОСОБА_3,   ОСОБА_4   задовольнити частково, рішення Соснівського районного суду від 19 квітня 2006 р. скасувати,. справу скерувати на новий судовий розгляд в той же суд в іншому складі суду.

Ухвала набирає чинності одразу після проголошення і може бути оскаржена до Верховного Суду України в касаційному порядку протягом двох місяців.