Апеляційний суд Житомирської області
м. Житомир, вул. Святослава Ріхтера, 24, 10008, (0412) 47-26-44
Справа № 33/0690/312/11
Стаття 336 МК України
Постанова
Іменем України
21 вересня 2011 року апеляційний суд Житомирської області в складі:
судді Романова О.В. секретаря Кемке Д.О., з участю представника апелянта – ОСОБА_1, представника Житомирської митниці ОСОБА_2, прокурора Чуприни Л.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Житомирі апеляцію ОСОБА_3 на постанову Богунського районного суду м. Житомира від 23 серпня 2011 року, якою
ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця та мешканця ІНФОРМАЦІЯ_2, пенсіонера,
притягнуто до адміністративної відповідальності за ст.336 МК України, -
встановив:
Постановою судді Богунського районного суду м. Житомира від 23 серпня 2011 року ОСОБА_3 визнано винним у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ст.336 МК України та накладено адміністративне стягнення у вигляді конфіскації автомобіля марки «BMW 520» кузов № НОМЕР_1 р.н. FT5989.
Відповідно до постанови суду, 11.07.2011 p. працівниками ВБКОЗ УСБУ в Житомирській області під час проведення перевірки законності ввезення на митну територію України транспортних засобів в м. Бердичеві, Житомирської області у громадянина України ОСОБА_3 затримано автомобіль марки «BMW 520» кузов № НОМЕР_1, р.н. FT5989, який останній реалізовував на території України, з метою отримання винагороди.
В ході проведення перевірки встановлено, що вищезазначений транспортний засіб ввезений на митну територію України 12.11.2010 року через п/п «Ягодин», Ягодинської митниці громадянином ОСОБА_4 і знаходиться під митним контролем.
Отже, ОСОБА_3 розпоряджався вищевказаним транспортним засобом, який знаходиться під митним контролем чим вчинив правопорушення, передбачене ст.336 МК України.
В апеляцїї ОСОБА_3 просить постанову суду першої інстанції скасувати, а провадження по справі закрити.
Посилається на незаконність дій працівників ВБКОЗ УСБУ в Житомирській області при виявленні зазначеного правопорушення, що до адміністративної відповідальності за ст.336 МК України притягнутий безпідставно, оскільки, на його думку, не може нести відповідальність за порушення митних правил особою, яка ввезла автомобіль на митну територію України та взяла зобов’язання про його зворотній вивіз, та про те, що суд не мав права застосовувати до нього такий вид стягнення, як конфіскація транспортного засобу, оскільки даний транспортний засіб
не є власністю ОСОБА_3, та він не здійснював його ввезення на митну територію України, не брав зобов’язань про його зворотній вивіз, чи здійснення інших дій на митній території України.
Крім того стверджує, що постанова суду має істотні суперечності, оскільки в мотивувальній частині є декілька посилань на склад правопорушення, передбаченого ст.340 МК України, який утворюють дії по недекларуванню товарів, транспортних засобів, що переміщуються через митний кордон України.
Вважає, що про час та місце судового засідання належним чином повідомлений не був, що перешкодило йому взяти участь у розгляді справи в суді першої інстанції та надати свої заперечення на спростування обставин, зазначених в протоколі про адміністративні правопорушення.
Крім того, посилається на те, що копія постанови йому своєчасно направлена не була і отримав він її лише при особистому зверненні до суду.
В судове засідання ОСОБА_3 не з’явився, хоча був своєчасно повідомлений про час та місце розгляду справи, будь-яких клопотань на адресу суду не надіслав.
Заслухавши представника апелянта ОСОБА_1, який підтримав апеляцію з вищевказаних підстав, прокурора та представника митниці, які заперечували проти апеляції ОСОБА_3 частково та просили для усунення технічних неточностей, допущених судом першої інстанції, у текст постанови внести відповідні зміни, перевіривши матеріали справи, суд дійшов висновку про те, що подана апеляція підлягає частковому задоволенню з таких підстав.
Висновки суду щодо доведеності винуватості ОСОБА_3 у вчиненні правопорушення, передбаченого ст.336 МК України підтверджуються матеріалами справи, зокрема протоколом про порушення митних правил № 0512/101000001/2011, поясненнями ОСОБА_3, зміст яких свідчить про те, що останньому було достовірно було відомо про те, що пригнаний із-за кордону на його прохання одним із знайомих автомобіль марки «BMW 520» кузов № НОМЕР_1, р.н. FT5989, знаходився під митним контролем, та що він за допомогою мережі «Інтернет» намагався реалізувати його без отримання дозволу митного органу за ціною 4100 доларів США, у зв’язку з чим зазначений автомобіль був вилучений працівниками ВБКОЗ УСБУ в Житомирській області (а.с.20, 23-25), поясненнями свідка ОСОБА_5 про те, що 12.06.2011 року автомобіль «BMW 520», р.н. FT5989, під керуванням ОСОБА_3 в’їхав на територію ТОВ «Авто» у м.Бердичеві, з метою подальшої реалізації, про що він, як охоронник зазначеного товариства в реєстраційному журналі зробив відповідний запис (а.с.22).
За таких обставин, на думку апеляційного суду, суд першій інстанції дійшов обґрунтованого висновку про доведеність винуватості ОСОБА_3 у вчиненні правопорушення, передбаченого ст.336 МК України, та наклав стягнення з урахуванням характеру вчиненого правопорушення та в межах, передбачених законом.
Твердження ОСОБА_3 про те, що апелянт не може нести відповідальність за порушення митних правил особою, яка ввезла автомобіль на митну територію України та взяла зобов’язання про його зворотній вивіз, та про те, що суд не мав права застосовувати до нього такий вид стягнення, як конфіскація транспортного засобу, оскільки даний транспортний засіб не є власністю ОСОБА_3, та він не здійснював його ввезення на митну територію України, не брав зобов’язань про його зворотній вивіз, чи здійснення інших дій на митній території України, є безпідставними, оскільки не ґрунтуються на законі.
Не можуть бути прийняті до уваги й посилання апелянта на незаконність дій працівників ВБКОЗ УСБУ в Житомирській області при виявленні зазначеного правопорушення, оскільки вони є голослівними, а крім того, за твердженням представника апелянта ні він, ні сам ОСОБА_3 з будь-якими скаргами на дії зазначених працівників не звертались.
Що ж стосується посилань апелянта на те, що він не був повідомлений про час та місце розгляду справи, то зазначені твердження спростовуються змістом протоколу про порушення митних правил № 0512/101000001/2011 від 26.07.2011 року, де зазначено, що розгляд справи відбудеться 23.08.2011 року о 9 год.15 хв. у приміщенні Будинку правосуддя за адресою м.Житомир, Майдан Соборний, 1 каб.116. При цьому, копія зазначеного протоколу була вручена ОСОБА_3 в день його складення, тобто 26.07.2011 року.
З зазначеного вбачається, що ОСОБА_3 було достовірно відомо про час та місце слухання справи, а тому він мав можливість, у разі наявності бажання скористатись своїм правом бути присутнім під час розгляду справи про адміністративне правопорушення, проте цим правом не скористався.
Що ж стосується посилань ОСОБА_3 на несвоєчасне отримання копії постанови суду першої інстанції, то відповідно до вимог закону ця обставина не належить до безумовних підстав для скасування судового рішення.
Разом з тим, апеляційний суд вважає доводи апелянта про наявність у постанові суду першої інстанції деяких неточностей, обґрунтованими та огляду на це приходить до висновку про необхідність внести зміни у оскаржувану постанову, оскільки суд першої інстанції в абзаці 3 мотивувальної частині постанови, обґрунтовано визнавши, що ОСОБА_3 розпоряджався вищевказаним транспортним засобом, який знаходиться під митним контролем, помилково в цій частині постанови зазначив, що він вчинив правопорушення, передбачене ст.340 МК України. Крім того, на думку апеляційного суду з мотивувальної частини постанови слід виключити абзац 6, як зайвий, оскільки в ньому йдеться про недекларування товарів, що переміщуються через митний кордон України, що до дій, у вчинені яких визнаний винним ОСОБА_3 будь-якого відношення не має. В абзаці 7 словосполучення «який переміщував через митний кордон України, тобто не заявив за встановленою формою точних відомостей (кількість, найменування) про товари, які підлягають обов’язковому декларуванню у разі переміщення через митний кордон України», з урахуванням фактичних обставин, встановлених судом першої інстанції, слід також замінити словосполученням «який знаходився під митним контролем, та який ОСОБА_3 реалізовував на території України з метою отримання винагороди».
На підставі вищенаведеного, керуючись ст.294 КУпАП,
Постановив:
апеляцію ОСОБА_3 задовольнити частково.
Постанову Богунського районного суду м. Житомира від 23 серпня 2011 року, якою ОСОБА_3, притягнуто до адміністративної відповідальності за ст.336 МК України змінити.
В абзаці 3 мотивувальній частині цієї постанови посилання на вчинення ОСОБА_3 правопорушення, передбаченого ст.340 МК України замінити посиланням на ст.336 МК України.
Крім того, з цієї ж частини постанови виключити абзац 6, в якому йдеться про недекларування товарів, що переміщуються через митний кордон України, як зайвий.
В абзаці 7 цієї ж частини постанови словосполучення «який переміщував через митний кордон України, тобто не заявив за встановленою формою точних відомостей (кількість, найменування) про товари, які підлягають обов’язковому декларуванню у разі переміщення через митний кордон України», замінити словосполученням «який знаходився під митним контролем, та який ОСОБА_3 реалізовував на території України з метою отримання винагороди».
В решті цю ж постанову залишити без зміни.
Постанова набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Суддя