Апеляційний суд Житомирської області
м. Житомир, вул. Святослава Ріхтера, 24, 10008, (0412) 47-26-44
Справа № 33/0690/218/11
Стаття 164 ч.1 КУпАП
Постанова
Іменем України
24 червня 2011 року м. Житомир
Апеляційний суд Житомирської області в складі
судді Романова О.В.,
секретаря Панасюк Ю.А.
з участю особи, що притягнута до адміністративної
відповідальності – ОСОБА_1
та представника ДПІ у м.Житомирі ОСОБА_2
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляцію ОСОБА_1В на постанову судді Корольовського районного суду м.Житомира від 1 червня 2011 року щодо
ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, мешканки ІНФОРМАЦІЯ_2, приватного підприємця,
встановив:
Постановою судді Корольовського районного суду м.Житомира від 1 червня 2011 року ОСОБА_1 визнано винною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.164 КУпАП, та на підставі ст.22 КУпАП її було звільнено від адміністративної відповідальності у зв’язку із малозначністю правопорушення.
Відповідно до постанови суду, ОСОБА_1 визнано винною у тому, що вона 10 травня 2011 року об 11 год. 00 хв. за адресою м.Житомир, вул.Лисенка, 13 здійснювала діяльність по ремонту м’яких меблів без наявності відповідних дозвільних документів, а саме дозволу на розміщення торгового об’єкта та свідоцтва платника податків.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 оспорює висновки суду щодо наявності в її діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.164 КУпАП.
Посилається на те, що ні в протоколі про вчинення нею адміністративного правопорушення, ні в постанові суду не зазначено на підставі яких саме нормативних актів передбачена обов’язковість наявності таких документів, як дозвіл на розміщення торгового об’єкту та свідоцтво платника податку. Крім того, покликається на те, що у зв’язку із набранням чинності частини першої статті 4 Закону України «Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності» з 05.10.2006 правових підстав для видачі органами місцевого самоврядування дозволу на розміщення об’єктів торгівлі та сфери послуг (та подібних до нього) немає, оскільки цим Законом визначено, що необхідність одержання документа дозвільного характеру та дозвільний орган, уповноважений його видавати, мають бути встановлені виключно законом. Стверджує також, що для здійснення своєї підприємницької діяльності має всі необхідні документи, зокрема, свідоцтво про сплату єдиного податку за 2011 рік, копію якого надала суду під час розгляду справи про адміністративне правопорушення. Крім того, посилається на те, що під час перевірки дотримання вимог чинного законодавства України, яка була проведена державною податковою інспекцією у м.Житомирі 02.06.2011 року будь-яких порушень податкового законодавства з її боку встановлено не було.
Заслухавши пояснення ОСОБА_1, яка підтримала свою апеляцію з вказаних вище підстав, представника ДПІ у м.Житомирі ОСОБА_2, який заперечував проти доводів апелянта та просив залишити рішення суду першої інстанції без зміни, перевіривши матеріали справи, суд дійшов висновку про те, що подана апеляція підлягає задоволенню з таких підстав.
Згідно ст.280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, тощо.
В даному випадку суддею вищевказані вимоги закону виконані не були.
Згідно з диспозицією ч.1 ст.164 КУпАП, суб’єктом вказаного правопорушення може бути лише особа, яка здійснює господарську діяльність без державної реєстрації як суб’єкта господарювання або без одержання ліцензії на провадження певного виду господарської діяльності, що підлягає ліцензуванню відповідно до закону, чи без одержання дозволу, іншого документа дозвільного характеру, якщо його одержання передбачене законом.
Як вбачається з матеріалів справи ОСОБА_1 була визнана винною у зайнятті господарською діяльністю без відповідних дозвільних документів, а саме дозволу на розміщення торгового об’єкта та свідоцтва платника податків.
Проте, такий висновок, на думку апеляційного суду є безпідставним, виходячи з наступного.
Відповідно до ст.4 Закону України «Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності» № 2806-ІV від 06.09.2005 р., виключно законам, які регулюють відносини, пов’язані з одержанням документів дозвільного характеру, встановлюється: необхідність одержання документа дозвільного характеру; дозвільний орган уповноважений видавати документ дозвільного характеру; платність або безоплатність видачі документа дозвільного характеру; строк прийняття рішення про видачу або відмову у видачі документа дозвільного характеру; вичерпний перелік підстав для відмови у видачі та анулювання документа дозвільного характеру; можливість набуття суб'єктом господарювання права на провадження певних дій щодо здійснення господарської діяльності за декларативним принципом.
У теперішній час необхідність отримання дозволу на розміщення об’єктів торгівлі і сфери послуг як документа дозвільного характеру, що дає суб’єкту господарювання право на проведення певних дій щодо здійснення господарської діяльності, не визначена жодним законодавчим актом, як того вимагає Закон України «Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності».
Отже, правових підстав для притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за відсутність дозволу не має, оскільки питання щодо встановлення необхідності отримання дозволу на розміщення об’єктів торгівлі та сфери послуг (як документа дозвільного характеру), порядку його видачі, а також визначення дозвільного органу законодавчого не врегулюванні. Даний факт підтверджується також змістом листа за № 4006 від 30.05.2006 року Держаного комітету з питань регуляторної політики та підприємництва, який відповідно до Закону України «Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності» № 2806-ІV від 06.09.2005 р., є спеціально уповноваженим органом з питань дозвільної системи у сфері господарської діяльності.
Разом з тим з матеріалів справи вбачається, що згідно зі свідоцтвом про державну реєстрацію суб'єкта підприємницької діяльності фізичної особи серії ВОО № 760505 від 08.09.2004 року ОСОБА_1 зареєстрована, як суб'єкт підприємницької діяльності-фізична особа (а.с.21).
Що ж стосується посилань в протоколі про адміністративне правопорушення та в постанові суду на те, що ОСОБА_1 не мала свідоцтва платника податків, то, будь-яких посилань на те, яким законом передбачена обов’язковість наявності зазначеного свідоцтва в постанові суду не міститься.
Крім того, наявними в матеріалах справи документами безперечно підтверджено, що ОСОБА_1 перебуває на податковому обліку, є платником єдиного податку, про що свідчить відповідне свідоцтво серії И № 870412, видане 23 грудня 2010 року, з терміном дії на 2011 рік , щодо виду діяльності «Стіл замовлень по прийому замовлень на ремонт меблів, одягу та авточохлів. Ремонт предметів домашнього вжитку, в т.ч. ремонт та перетяжка меблів, і пошив авточохлів» та місцем провадження господарської діяльності за адресою м.Житомир, вул.Лисенка, 15 (а.с.20), а надана ОСОБА_1 копія акту за № 17-1/НОМЕР_1 від 02.06.2011 року свідчить й про те, що під час перевірки дотримання вимог чинного законодавства України, яка була проведена державною податковою інспекцією у м.Житомирі будь-яких порушень податкового законодавства з боку СПДФО ОСОБА_1 встановлено не було.
З огляду на наведене, апеляційний суд вважає, що в діях ОСОБА_1 відсутній склад правопорушення, передбачений ч.1 ст.164 КУпАП, у зв’язку з чим постанова суду першої інстанції підлягає скасуванню, а провадження по справі підлягає закриттю.
На підставі вищенаведеного, керуючись ст.294 КУпАП,
Постановив:
апеляцію ОСОБА_1 задовольнити.
Постанову судді Корольовського районного суду м.Житомира від 1 червня 2011 року щодо ОСОБА_1, якою її визнано винною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.164 КУпАП, та на підставі ст.22 КУпАП звільнено від адміністративної відповідальності, - скасувати, а провадження по справі закрити у зв’язку з відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.164 КУпАП.
Постанова набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.
Суддя