УХВАЛА

ІМЕНЕМ      УКРАЇНИ

15 травня 2008 року     м. Рівне

Військовий місцевий суд Рівненського гарнізону у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду у складі:

головуючого - підполковника юстиції Сахна Р.І.,

при секретареві - Якимчук Ю.П., за участю державного виконавця підрозділу примусового виконання рішень відділу державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Рівенській області Мартинюк Н.О., розглянувши її заяву про зміну способу та порядку виконання рішення суду від 2 червня 2005 року за позовом ОСОБА_3 до військової частини А1671 про стягнення з останньої на користь позивача грошової компенсації за невикористане речове майно,

ВСТАНОВИВ:

Рішенням військового місцевого суду Рівненського гарнізону від 2 червня 2005 року було повністю задоволено позовні вимоги громадянки ОСОБА_3 до військової частини А1671 про стягнення з останньої на його користь грошової компенсації за невикористане речове майно, в розмірі 2421 грн. 38 коп. та судові витрати, в розмірі 51 грн., пов'язані з оплатою державного мита за подачу позовної заяви.

Після набрання даним рішенням законної сили, 15 грудня 2005 року позивачу ОСОБА_3 було видано виконавчий лист№ 1/2-54/2005.

5 травня 2008 року до військового місцевого суду Рівненського гарнізону надійшла заява державного виконавця підрозділу примусового виконання рішень відділу державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Рівненській області, який, посилаючись на п.1 ст.22 Бюджетного кодексу України, Закон України „Про правовий режим майна у Збройних Силах України" від 21 вересня 1999 року, просить перевести стягнення по вищевказаному судовому рішенню безпосередньо на Міністерство оборони України через відсутність у військовій частині А1671 необхідних коштів, передбачених для виплати позивачу компенсації за невикористане речове майно, та у зв'язку із неможливістю звернення стягнень на майно відповідача.

Державний виконавець Мартинюк Н.О. в судовому засіданні наполягала на задоволенні своєї заяви, мотивуючи, крім викладеного, ще тим, що саме Міністерство оборони України, яке безпосередньо здійснює фінансування військової частини А 1671, вже роками не виділяє кошти для виплати грошової компенсації за невикористане речове майно, що унеможливлює виконання вищевказаного рішення суду.

Відповідач - військова частина А1671, а також зацікавлена особа - Міністерство оборони України, належним чином були повідомлені про час і місце судового засідання, проте в суд не прибули.

З письмової доповіді представника військової частини А1671 капітана юстиції Лук'янчука В.Г. вбачається, що він заперечує проти задоволення вказаної заяви державного виконавця Мартинюк Н.О., мотивуючи, крім іншого, тим, що право на зміну сторони у виконавчому провадженні не передбачено. Згідно з чинним законодавством правонаступництво можливе в разі ліквідації чи реорганізації юридичної особи. І взагалі, на думку представника відповідача, така виплата грошової компенсації Міністерством оборони України буде порушенням бюджетного законодавства України.

Від військової частини А1671 надійшло заперечення, щодо задоволення даної заяви, де вказано, що Міністерство оборони України не несе зобов'язання по виплаті грошової компенсації за невикористане речове майно, так як військова частина А1671 являється суб'єктом господарської діяльності. А також, що задоволення даної заяви приведе до порушення бюджетного кодексу.

Розглянувши заяву та дослідивши матеріали цивільної справи суд вважає, що заява державного виконавця підрозділу примусового виконання рішень відділу державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Рівненській області підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Так, згідно рішення військового місцевого суду Рівненського гарнізону від 2 червня 2005 року було повністю задоволено позовні вимоги позивача ОСОБА_3. до військової частини А1671 про стягнення з останньої на користь позивача грошової компенсації за невикористане речове майно, в розмірі 2421 грн. 38 коп. та судові витрати, в розмірі 51 грн., пов'язані з оплатою державного мита за подачу позовної заяви.

З заяви державного виконавця підрозділу примусового виконання рішень відділу державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Рівненській області та документів до неї вбачається, що стягнення з військової частини А1671 на користь позивача ОСОБА_3 грошової компенсації за невикористане речове майно, в розмірі 1631 грн. 03 коп., неможливе через відсутність необхідних коштів, та у зв'язку із неможливістю звернення стягнень на майно відповідача.

Як вбачається із зазначеного рішення суду, зобов'язання щодо виплати позивачу грошової компенсації за не отримане речове майно, виникло і грунтується безпосередньо на підставі Закону України „Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", постанови Кабінету Міністрів України №1444 від 20.10.2004 р. „Про забезпечення військовослужбовців Збройних Сил України речовим майном у мирний час", а тому, на думку суду, є зобов'язанням держави, яка виступає в даних правовідношеннях в особі військової частини А 1671.

На підтвердження таких висновків суду свідчить і положення ч.5 ст.17 Конституції України згідно, якої саме держава забезпечує соціальний захист громадян, які перебувають на службі в Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також членів їх сімей.

За змістом ст.ст.1,3 Закону України „Про правовий режим майна у Збройних Силах України" військове майно - це державне майно, яке закріплюється за військовими частинами на праві оперативного управління. У відповідності до ч.2 ст.2 цього ж Закону, Міністерство оборони України, як центральний орган управління Збройних Сил України, здійснює, відповідно до закону, управління військовим майном, у тому числі закріплює військове майно за військовими частинами, приймає рішення щодо перерозподілу цього майна між військовими частинами Збройних Сил України.

Згідно ст. 14 ЦПК України, судові рішення, що набрали законної сили, обов'язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України.

Приймаючи до уваги, що рішення військового місцевого суду Рівненського гарнізону від 2 червня 2005 року про стягнення з військової частини А1671 на користь ОСОБА_3 грошової компенсації за невикористане речове майно тривалий час не виконується через відсутність необхідних коштів, та у зв'язку із неможливістю звернення стягнень на майно відповідача, що унеможливлює його виконання, суд приходить до висновку про необхідність зміни способу виконання рішення суду, шляхом звернення стягнень за даним рішенням суду безпосередньо на Міністерство оборони України, як центрального органу управління Збройних Сил України, який закріплює військове майно і здійснює його перерозподіл між військовими частинами.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 208, 209, 210, 373 ЦПК України, військовий місцевий суд

УХВАЛИВ:

Змінити спосіб виконання рішення військового місцевого суду Рівненського гарнізону від 2 червня 2005 року про стягнення з військової частини А1671 на користь ОСОБА_3 грошової компенсації за невикористане речове майно, в розмірі 1631 грн. 03 коп., шляхом звернення грошових стягнень по виконавчому листу № 1/2-54/2005 з військової частини А1671 безпосередньо на Міністерство оборони України.

Заяву   про   апеляційне   оскарження   ухвали      може   бути   подано   до   військового апеляційного   суду   Центрального   регіону,   через   військовий   місцевий   суд   Рівненського гарнізону, протягом п'яти днів з дня проголошення ухвали. Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом десяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Дійсна за належним підписом. Копія звірена з оригіналом.