АПЕЛЯЦІЙНИЙ   СУД   ЧЕРКАСЬКОЇ   ОБЛАСТІ

Справа № 22-1190     2006 р.                                   Головуючий по 1 інстанції

Категорія: з інших                                                   Клочко О.В.

правовідносин                                        Доповідач в апеляційній

Інстанції Магда Л.Ф.

УХВАЛА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

ЗО   червня   2006   р   колегія   суддів   Судової   палати   в   цивільних   справах

апеляційного суду Черкаської області в складі:

головуючого                  Магди Л.Ф.

суддів                             Корнієнко Н.В., Качана О.В.

при секретарі                 Авласовій М.Л.

з участю адвокатів         ОСОБА_1, ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Черкаси апеляційну скаргу ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 на рішення Придніпровського районного суду від 17 квітня 2006 р. по справі за позовом ОСОБА_6 до ОСОБА_4, ОСОБА_3, ОСОБА_5 про визнання правочину недійсним і стягнення боргу,

встановила:

ОСОБА_6 20 жовтня 2005 р. звернулася до суду з позовом до ОСОБА_4, ОСОБА_3, ОСОБА_5 про визнання правочину недійсним і стягнення боргу. В позовній заяві вказувала, що 13 вересня 2002 р. ОСОБА_4 позичила у неї 9600 доларів США, які зобов'язалася повернути до 25 серпня 2003 р.

В забезпечення цього зобов'язання 13 вересня 2002 р. був укладений і нотаріально посвідчений договір застави 13/20 частин будинку по АДРЕСА_1, що належить майновому поручителю ОСОБА_5

В липні 2004 р. відповідачі попросили позивачку зняти заборону з заставленої частини будинку, оскільки мають намір взяти в банку кредит з метою повернення їй боргу і частина будинку необхідна для забезпечення кредиту банку 20   липня 2004 р.   ОСОБА_6 зняла заборону з частини

1

будинку, про що була складена заява, посвідчена нотаріусом.

Однак відповідачі її обманули, гроші не повернули, на її неодноразові звернення про повернення боргу не реагують.

Тому позивачка просила суд визнати право чин, яким було знято заборону з 13/20 частин будинку, що належить ОСОБА_5, недійсним, стягнути з ОСОБА_3 на її користь 52 тис. грн. боргу та звернути стягнення на заставлену частину будинку.

Рішенням Придніпровського районного суду від 17 квітня 2006 р. позов задоволено, визнано правочин, яким було знято заборону з 13/20 частин будинку по АДРЕСА_1, недійсним, стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_6 52 тис. грн. боргу та 520 грн. судових витрат по справі, звернуто стягнення на предмет застави - на 13/20 частин вказаного будинку.

Не погоджуючись з рішенням суду, відповідачі подали апеляційну скаргу, в якій просять про скасування рішення суду і скерування справи на новий судовий розгляд з тих підстав, що судом порушені норми матеріального та процесуального законодавства, зокрема до участі у справі не залучений власник частини будинку, на яку звернуто стягнення, висновки суду не ґрунтуються на доказах по справі.

Заслухавши суддю доповідача, апелянта та адвоката ОСОБА_2, які підтримали апеляційну скаргу, заперечення проти доводів апеляційної скарги позивачки та її адвоката ОСОБА_1, вивчивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів приходить до висновку про те, що апеляційна скарга підлягає до часткового задоволення, а рішення суду повинно бути скасовано і справа скерована на новий судовий розгляд виходячи з наступного.

Відповідно до вимог ст. 311 ЦПК України рішення суду підлягає скасуванню з направленням справи на новий розгляд, якщо: суд вирішив питання про права та обов'язки осіб, які не брали участь у справі.

З матеріалів справи вбачається, що частина будинку по АДРЕСА_1, на яку судом звернуто стягнення, на підставі договору купівлі-продажу від 5 грудня 2005 р. належить ОСОБА_7, який до участі у справі залучений не був, а суд вирішив питання про звернення стягнення на його власність.

Крім того, вирішуючи спір, який випливає з договору позики, суд не застосував і не послався у своєму рішенні на норми Цивільного Кодексу України, якими регулюється цей вид договору, а саме ст. ст. 1046-1053 ЦК.

2

За таких обставин рішення суду не може залишатися без змін, підлягає скасуванню, справа повинна бути скерована на новий розгляд.

Керуючись ст. ст. 307, 311, 314, 315 ЦПК України, колегія суддів,

ухвалила:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити частково, рішення Придніпровського районного суду від 17 квітня 2006 р. скасувати, справу скерувати на новий судовий розгляд в той же суд в іншому складі суду.

Ухвала набирає чинності одразу після проголошення і може бути оскаржена до Верховного Суду України в касаційному порядку протягом двох місяців.