ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ      УКРАЇНИ

20 травня 2008 року     м. Рівне

Військовий місцевий суд Рівненського гарнізону у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду у складі:

головуючого - підполковника юстиції Міліщука С.Л., при секретареві - Якимчук Ю.П.,

за участю державного обвинувача - військового прокурора Рівненського гарнізону полковника юстиції Борискіна С.А., потерпілого ОСОБА_3, підсудного ОСОБА_4 та його захисника-адвоката ОСОБА_5 розглядаючи кримінальну справу по обвинуваченню військовослужбовця військової частини А1302 підполковника

ОСОБА_4, народженого ІНФОРМАЦІЯ_2 в м. Красноармійськ, Донецької області, українця, громадянина України, ІНФОРМАЦІЯ_1, не судимого, одруженого, маючого на своєму утриманні двох дітей, одна з яких малолітня, на військовій службі на офіцерських посадах з червня 1993 року, начальника протиповітряної оборони - начальника відділення ППО, проживаючого за адресою АДРЕСА_1

у скоєнні злочину передбаченого ч. 1 ст. 126 КК України,

ВСТАНОВИВ:

Органами досудового слідства ОСОБА_4 обвинувачується в тому, що він 2 квітня 2008 року, близько 1 годин ночі, перебуваючи в наметі №16 учбового центру військ ППО(смт. Тучин, Рівненської області), та будучи ображеним, в ході сварки, на нетактовне висловлювання в його адресу з боку ОСОБА_3, умисно наніс останньому один удар головою в переносицю, яким завдав йому фізичний біль і не спричинив тілесних ушкоджень.

Вищевказані дії ОСОБА_4 органами досудового слідства кваліфіковані за ч.1 ст. 126 КК України.

У судовому засіданні підсудний винним себе в інкримінованому йому злочині визнав повністю, щиро розкаявся у скоєному і, підтвердивши вищенаведене, пояснив, що дійсно, умисно наніс один удар головою в преносицю ОСОБА_3, оскільки образився на нього за його нетактовне висловлювання в ході сварки.

Потерпілий ОСОБА_3 повністю підтвердив обставини справи викладені в описовій частині постанови, пояснивши також, що сварка між ним та ОСОБА_4 виникла на грунті раптово виниклих неприязних стосунків. На даний час він, ОСОБА_3, примирився з підсудним, і останній повністю відшкодував заподіяну йому моральну шкоду, а тому він будь-яких претензій до ОСОБА_4 не має.

До закінчення судового слідства захисник-адвокат ОСОБА_5 заявила клопотання про звільнення ОСОБА_4 від кримінальної відповідальності у відповідності до ст. 46 КК України, і закриття кримінальної справи відносно нього на підставі п.6 ч.1 ст.6 та ч.2 ст.8 КПК України, оскільки між її підзахисним та потерпілим відбулось примирення. Підсудний вибачився перед ним та повністю відшкодував ОСОБА_3 заподіяну моральну шкоду і останній не має більше до ОСОБА_4 ніяких претензій.

Дане клопотання захисника-адвоката підтримав підсудний ОСОБА_4, заявивши, при цьому, що він згідний із закриттям відносно нього кримінальної справи за вищезазначеною нереабілітуючою підставою.

Потерпілий не заперечував проти задоволення клопотання та закриття кримінальної справи відносно ОСОБА_4.

Не заперечував проти задоволення клопотання і державний обвинувач. Як вбачається із матеріалів кримінальної справи, в ході досудового слідства було зібрано достатньо доказів, які свідчать про наявність в діях ОСОБА_4 ознак злочину, передбаченого ч.1 ст. 126 КК України.

У відповідності до ст. 46 КК України, особа, яка вперше вчинила злочин невеликої тяжкості, звільняється від кримінальної відповідальності, якщо вона примирилася з потерпілим та відшкодувала завдані нею збитки або усунула заподіяну шкоду.

Згідно ст.12 того ж Кодексу злочин, передбачений ч.1 ст. 126 КК України є злочином невеликої тяжкості.

Відповідно до ч.1 ст.27 КПК України справи про злочини, передбачені ч.1 ст.126 КК України підлягають закриттю, якщо потерпілий примириться з підсудним.

Заслухавши думку учасників судового розгляду та прийнявши до уваги всі обставини справи, суд приходить до переконання, що клопотання захисника - адвоката ОСОБА_5 підлягає задоволенню, оскільки ОСОБА_4 до кримінальної відповідальності притягується вперше, інкриміноване йому протиправне діяння відноситься до злочину невеликої тяжкості, між ним та потерпілим ОСОБА_3 відбулось примирення, заподіяна потерпілому шкода ним повністю відшкодована, і він не заперечує стосовно закриття кримінальної справи відносно нього із зазначених підстав, а тому ОСОБА_4, у відповідності до ст. 46 КК України слід звільнити від кримінальної відповідальності, за примиренням з потерпілим, а кримінальну справу відносно нього закрити на підставі п.6 ч.1 ст.6 та ч.2 ст.8 КПК України.

Враховуючи вищевикладене та керуючись п.6 ч.1 ст.6, п.2 ч.1 ст.71, ч.2 ст. 8, ч.1 ст. 27, ст. 282 КПК України, військовий місцевий суд,

ПОСТАНОВИВ:

Клопотання захисника-адвоката ОСОБА_5 задовольнити.

ОСОБА_4, який обвинувачується у скоєнні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 126 КК України, на підставі ст. 46 того ж Кодексу звільнити від кримінальної відповідальності у зв'язку з примиренням підсудного з потерпілим, а кримінальну справу відносно нього закрити на підставі п.6 ч.1 ст.6 та ч.2 ст.8 КПК України.

Міру запобіжного заходу ОСОБА_4 - підписку про невиїзд - відмінити.

Апеляція на дану постанову може бути подана до військового апеляційного суду Центрального регіону через військовий місцевий суд Рівненського гарнізону протягом семи діб з дня її винесення.