ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

_________________________________________________________________________________________________________

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

          "28" листопада 2016 р.                                                  Справа № 926/2354/16

Львівський апеляційний господарський суд, в складі колегії:

головуючого-судді:                                                  Якімець Г.Г.,

суддів:                                                            Бонк Т.Б.,                                                                                                                        Кравчук Н.М.,

при секретарі судового засідання Федорів Н.В.,

за участю представників:

від позивача (скаржника) – ОСОБА_1

від відповідачів-1,2 – не з’явились

розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Гіпербуд», б/н від 01 листопада 2016 року

на ухвалу Господарського суду Чернівецької області від 20.10.2016 року (суддя Паскарь А.Д.) про відмову у задоволенні заяви про забезпечення позову

у справі №926/2354/16

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Гіпербуд», м. Хмельницький

до відповідача-1 Чернівецької міської ради, м. Чернівці

до відповідача-2 Обслуговуючого кооперативу житлово-будівельний кооператив «Проспект», м. Чернівці

про визнання незаконним пункту договору оренди землі, визнання недійсним та скасування рішення органу місцевого самоврядування

в с т а н о в и в :

Ухвалою Господарського суду Чернівецької області від 20 жовтня 2016 року відмовлено у задоволенні заяви ТзОВ «Гіпербуд» про забезпечення позову у справі №926/2354/16, шляхом заборони відповідачу-2 укладати (підписувати) договір оренди земельної ділянки №10233 до вирішення даної справи по суті.

Ухвала суду мотивована тим, що заявником, всупереч статті 33 ГПК України, не надано суду жодних доказів про те, що незабезпечення позову може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду в даній справі, а твердження заявника про можливе виконання рішення суду не є належною підставою для задоволення заявленої заяви. Поряд з тим, посилаючись на п.9 постанови Пленуму Вищого господарського суду України №16 від 26.12.2011 року суд зазначив в оскаржуваній ухвалі, що господарський суд не повинен вживати таких заходів до забезпечення позову, які фактично є тотожними задоволенню заявлених позовних вимог, якщо при цьому спір не вирішується по суті.

Не погоджуючись з ухвалою суду першої інстанції, Товариство з обмеженою відповідальністю «Гіпербуд» подало апеляційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу Господарського суду Чернівецької області від 20 жовтня 2016 року по справі №926/2354/16 та передати справу на розгляд місцевого господарського суду. Зокрема, зазначає, що укладення відповідачами договору оренди земельної ділянки на підставі спірного рішення Чернівецької міської ради №317 від 28.07.2016 року, визнання недійсним якого є предметом спору в даній справі, ускладнить виконання рішення суду у разі задоволення позову, оскільки результат такого недійсного рішення буде вже реалізований шляхом укладення договору оренди землі із ОК «ЖБК «Проспект» №10233 від 01 вересня 2016 року. Крім того, зазначив, що відповідно до відповіді директора Департаменту містобудівного комплексу та земельних відносин, станом на 23 вересня 2016 року, відповідачу-2 направлено на підпис проект договору оренди землі від 01.09.2016 року №10233, але станом на 23.09.2016 року даний договір не укладено.

Поряд з тим, посилаючись на п.8 ч.3 ст.129 Конституції України, позивач у апеляційній скарзі вказує на можливість оскарження ухвал про відмову в задоволенні заяви про забезпечення позову. Також посилається на практику Конституційного суду України, Вищого господарського суду України та Львівського апеляційного господарського суду та зазначає, що оскільки прямої заборони на оскарження ухвал про відмову у забезпеченні позову закон не містить, така ухвала може бути оскаржена до апеляційного суду.

Представник скаржника в судовому засіданні вимоги апеляційної скарги підтримав, просив задоволити в повному обсязі: скасувати ухвалу Господарського суду Чернівецької області від 20 жовтня 2016 року по справі №926/2354/16 та передати справу на розгляд місцевого господарського суду.

Представники відповідачів-1,2 в судове засідання не з’явились, про причини неявки суд не повідомили, хоча належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, що підтверджується повідомленнями про вручення копії ухвали суду від 17.11.2016 року (арк. арк. матеріалів оскарження ухвали 25, 26).

28 листопада 2016 року на електронну адресу суду від відповідача-2 надійшов відзив на апеляційну скаргу (б/н від 28.11.2016 року), в якому останній вказує, що заявник не навів суду докази, які б свідчили про те, що існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову, у випадку невжиття заходів забезпечення позову. Одночасно зазначає, що позивач просить забезпечити позов шляхом заборони відповідачу-2 укладати договір оренди, визнання недійсним якого є предметом даного позову. Відтак, вважає, що забезпечення наведеним вище шляхом фактично свідчитиме про вирішення спору в цій частині. Крім цього, відповідач-2 вважає, що оскаржувана ухвала не підлягає перегляду у апеляційному порядку, посилаючись при цьому на ст.106 ГПК України, якою передбачено вичерпний перелік ухвал, що можуть бути оскаржені окремо від рішення, постанови Пленуму Вищого господарського суду України №16 від 26.12.2011 року та №7 від 17.05.2011 року, а також практику Львівського апеляційного господарського суду. З огляду на наведене вище, просив припинити апеляційне провадження з розгляду апеляційної скарги ТзОВ «Гіпербуд» на ухвалу Господарського суду Чернівецької області від 20 жовтня 2016 року у справі №926/2354/16, у зв’язку з тим, що остання не підлягає оскарженню.

Оскільки явка відповідачів-1,2 не визнавалась обов’язковою, колегія суддів вважає за можливе розглянути апеляційну скаргу за їх відсутності.

Суд, заслухавши пояснення представника позивача, розглянувши доводи апеляційної скарги та дослідивши наявні докази по справі, вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступного:

Як встановлено місцевим господарським судом та вбачається з матеріалів оскарження ухвали, 12 серпня 2016 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Гіпербуд» звернулося до Господарського суду Чернівецької області з позовом до відповідачів: Чернівецької міської ради та Обслуговуючого кооперативу «Житлово-будівельний кооператив «Проспект» про: 1) визнання незаконним підпункту 9.5.2 пункту 5.2 договору оренди землі за №7800 від 04.05.2012 року, Укладеного між Чернівецькою міською радою та ТзОВ «Гіпербуд» в частині обов’язку орендаря отримувати письмову згоду у орендодавця на проведення передбаченого договором будівництва будівель і споруд на орендованій земельній ділянці; 2) визнання недійсним та скасування рішення Чернівецької міської ради №317 від 28.07.2016 року («Про припинення договору оренди землі від 04.05.2012 року №7800, укладеного між Чернівецькою міською радою та Товариством з обмеженою відповідальністю «Гіпербуд» в зв’язку з порушенням статті 25 Закону України «Про оренду землі», пунктів 1.1, 5.2, 7.4.11 договору та надання в оренду земельної ділянки»).

З урахуванням заяви позивача про зміну предмету позову (б/н від 20 вересня 2016 року), останній просить суд: 1) визнати недійсним та скасувати рішення Чернівецької міської ради №317 від 28.07.2016 року («Про припинення договору оренди землі від 04.05.2012 року №7800, укладеного між Чернівецькою міською радою та Товариством з обмеженою відповідальністю «Гіпербуд» в зв’язку з порушенням статті 25 Закону України «Про оренду землі», пунктів 1.1, 5.2, 7.4.11 договору та надання в оренду земельної ділянки»); 2) визнати недійсним договір оренди землі №10233 від 01 вересня 2016 року, укладений між Чернівецькою міською радою та Обслуговуючим кооперативом житлово-будівельним кооперативом «Проспект» на підставі рішення Чернівецької міської ради №317 від 28.07.2016 року.

20 жовтня 2016 року позивач звернувся до місцевого господарського суду з заявою про забезпечення позову у справі №926/2354/16, шляхом заборони Обслуговуючому кооперативу «Житлово-будівельний кооператив «Проспект» укладати (підписувати) договір оренди земельної ділянки №10233 від 01 вересня 2016 року із Чернівецькою міською радою, на підставі рішення Чернівецької міської ради №317 від 28.07.2016 року («Про припинення договору оренди землі від 04.05.2012 року №7800, укладеного між Чернівецькою міською радою та Товариством з обмеженою відповідальністю «Гіпербуд» в зв’язку з порушенням статті 25 Закону України «Про оренду землі», пунктів 1.1, 5.2, 7.4.11 договору та надання в оренду земельної ділянки») до вирішення даної судової справи по суті.

Згідно з ст.66 ГПК України господарський суд за заявою сторони, прокурора або з власної ініціативи має право вжити передбачених статтею 67 цього Кодексу заходів до забезпечення позову. Забезпечення позову допускається в будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.

Частиною 1 ст.67 ГПК України передбачено, що позов забезпечується: - накладанням арешту на майно або грошові суми, що належать відповідачу; - забороною відповідачеві вчиняти певні дії; - забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору; - зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.

Види забезпечення позову повинні бути співвідносними із заявленими позивачем вимогами (ч.10 ст.67 ГПК України).

У п.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України №16 від 26.12.2011 року «Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову» роз’яснено, що відповідно до статті 66 Господарського процесуального кодексу України заходи до забезпечення позову застосовуються господарським судом за заявою сторони, прокурора або з ініціативи господарського суду як гарантія реального виконання рішення суду. Особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення із заявою про забезпечення позову. З цією метою та з урахуванням загальних вимог, передбачених статтею 33 ГПК, обов'язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу до забезпечення позову. У вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Поряд з тим, у п.3 (абз.2,3) наведеної вище Постанови роз’яснено, що достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов'язання після пред'явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов'язання тощо). Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви. Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків заборони відповідачеві вчиняти певні дії.

Господарський суд не повинен вживати таких заходів до забезпечення позову, які фактично є тотожними задоволенню заявлених позовних вимог, якщо при цьому спір не вирішується по суті (п.9 абз.3 згадуваної Постанови Пленуму ВГСУ).

Відтак, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд повинен з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Слід зазначити, що позивач, звертаючись з відповідною заявою про забезпечення позову, просить суд заборонити відповідачам вчиняти певні дії, а саме: укладати договір оренди землі №10233 на підставі рішення Чернівецької міської ради №317 від 28.07.2016 року, в той час як предметом даного позову (з урахуванням заяви про зміну предмету позову) є визнання недійсним та скасування такого рішення Чернівецької міської ради, а також визнання недійсним договору оренди землі №10233 від 01 вересня 2016 року, укладеного між відповідачами в даній справі. Тобто, позивач просить заборонити відповідачам укладати договір, визнання недійсним якого є предметом даного позову.

Забезпечення позову за своєю суттю є певною гарантією для позивача в тому, що рішення суду буде виконане в майбутньому у випадку задоволення позову, якщо при цьому є підстави вважати можливе його невиконання в разі незабезпечення такого позову.

Колегія суддів зазначає, що заявником не наведено обставин та не подано відповідних доказів, які б підтверджували існування реальної загрози невиконання в майбутньому рішення суду, у випадку задоволення судом позовних вимог.

Одночасно, на думку колегії суддів, обраний позивачем вид забезпечення позову в даному випадку частково є тотожним позовним вимогам, викладеним у заяві про зміну предмету позову, що потребує розгляду справи по суті та виключає можливість задоволення заяви позивача та вжиття відповідного засобу забезпечення позову.

За таких обставин, висновки місцевого господарського суду щодо відсутності підстав для задоволення заяви позивача та вжиття відповідного засобу забезпечення позову в даній справі, є обґрунтованими та правомірними, з огляду на що, апеляційний господарський суд не вбачає підстав для скасування ухвали Господарського суду Чернівецької області від 20 жовтня 2016 року у справі №926/2354/16.

Ухвала місцевого господарського суду прийнята у відповідності з вимогами діючого законодавства, а доводи скаржника про скасування наведеної вище ухвали є безпідставними.

Щодо можливості оскарження в апеляційному порядку ухвали місцевого господарського суду про відмову в забезпеченні позову, колегія суддів зазначає, що згідно з рішенням Конституційного суду України №12-рп/2010 від 28.04.2010 року ухвали суду першої інстанції, як про забезпечення позову, так і ухвали про відмову в забезпеченні позову можуть бути оскаржені в апеляційному порядку, що узгоджується з положеннями пунктів 1 та 8 ч.2 ст.129 Конституції України, якими гарантується рівність всіх учасників судового процесу перед законом і судом та забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках – на касаційне оскарження судового рішення.

Судовий збір за розгляд апеляційної скарги, у відповідності до ст.49 ГПК України, покладається на скаржника.

Керуючись ст.ст.101, 102, 103, 105, 106 ГПК України, суд,

постановив:

Ухвалу Господарського суду Чернівецької області від 20.10.2016 року про відмову у задоволенні заяви про забезпечення позову у справі №926/2354/16 залишити без змін, а апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Гіпербуд» – без задоволення.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку.

Матеріали оскарження ухвали у справі №926/2354/16 повернути до Господарського суду Чернівецької області.

Повну постанову складено 01.12.2016 року

Головуючий-суддя:                                                                      Якімець Г.Г.                              

Судді:                                                                                          Бонк Т.Б.                                                                                                                                                                                                                                                          Кравчук Н.М.