Справа №2-1445/10 01.03.2010 01.03.2010 01.03.2010

Справа N 22ц 506 – 2010 року. Головуючий у 1 інстанції Тихонова Н.С.

Категорія - 27. Доповідач в апеляційній інстанції ОСОБА_1

У Х В А Л А

іменем України.

1 березня 2010 року. м. Миколаїв.

Колегія суддів судової палати в цивільних справах Миколаївського апеляційного суду в складі:

головуючого Лисенка П.П.,

суддів: Колосовського С.Ю. та Базовкіної Т.М.,

із секретарем судового засідання Поліщук Ю.В.,

з участю:

представника позивача ОСОБА_2,

відповідачки ОСОБА_3,

у відкритому судовому засіданні за апеляційною скаргою ОСОБА_3 переглянула рішення місцевого Ленінського районного суду м. Миколаєва від 13 січня 2010 року, ухваленого у цивільній справі за позовом відкритого акціонерного товариства “Всеукраїнський ОСОБА_4” до ОСОБА_3 та ОСОБА_5 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Заслухавши доповідь судді, пояснення осіб, які беруть участь у справі і з’явилися у дане судове засідання, перевіривши у межах оскарження обставини та докази ,-

у с т а н о в и л а :

22 вересня 2009 відкрите акціонерне товариство “Всеукраїнський ОСОБА_4” (надалі ОСОБА_4) пред’явило зазначений позов, який обґрунтовувало наступним.

5 червня 2008 року воно уклало з ОСОБА_3 кредитний договір № 120Б за умовами якого зобов’язувалося надати тій на поточні потреби грошові кошти у сумі 13 000 гривень, під зворотне зобов’язання позичальниці повернути таку ж суму грошових коштів до 3 червня 2011 року, а також, вносити щомісяця плату за користування кредитом у розмірі 24 % річних та 130 гривень комісії за його обслуговування. Порушення названих умов кредитного договору, давало Банку право вимагати від позичальниці дострокового виконання боргового зобов’язання.

В той же день, на забезпечення названого договору ОСОБА_4 уклав тристоронній договір поруки, за яким ОСОБА_5 бралася виступити поручителем і нести з ОСОБА_3 солідарну відповідальність, у разі невиконання останньою кредитного зобов’язання.

На виконання кредитного договору, 5 червня 2008 року за меморіальним ордером № 212733 ОСОБА_4 перерахував ОСОБА_3 позичену грошову суму, яку та отримала і використала на свій розсуд.

Проте, сплативши 1 306 гривень 21 копійку кредиту і 1 448 гривень 79 копійок плати за користування ним –ОСОБА_3 припинила будь-які виплати за договором, фактично відмовившись в односторонньому порядку від зобов’язання.

У зв’язку з цим, ОСОБА_4 просить стягнути солідарно з відповідачів 11 693 гривні 79 копійок заборгованості за тілом кредиту, 2 295 гривень 04 копійки заборгованості по платі за користування ним і 1 300 гривень заборгованості по сплаті комісії, а всього15 288 гривень 83 копійки.

У судовому засіданні ОСОБА_3 визнала неналежне виконання нею умов кредитного договору, проте заперечувала проти дострокового повернення кредиту.

Позиція ОСОБА_5 суду невідома, оскільки вона не була присутня у судовому засіданні, де вирішувався спір.

Рішенням місцевого Ленінського районного суду м. Миколаєва від 13 січня 2010 року позов задоволено у повному обсязі і вирішено питання про судові витрати.

ОСОБА_3 подала на це рішення апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати і закрити провадження у справі.

Скаргу обгрунтовувала тим, що місцевий суд не взяв до уваги докази щодо її скрутного матеріального становища, викликаного смертю двох близьких їй людей, а, відповідно, ухвалив необґрунтоване і несправедливе рішення.

Апеляційну скаргу слід відхилити, оскаржене рішення суду 1 інстанції залишити без зміни, оскільки суд постановив його з додержанням норм матеріального й процесуального права.

Задовольняючи позов Банку, місцевий суд виходив із того, що між сторонами існують договірні правовідносини, умови якого порушили відповідачі, а тому, відповідно до ст. ст. 525-526, 528, 530, 541, 543, 553 - 555, 611, 615, 625, 1046-1050, 1054, 1055 ЦК України, пунктів 2.4. - 2.7. умов кредитного договору та пунктів 2.1. – 2.2. договору поруки вони повинні солідарно відповідати за неналежне виконання позичальником зобов`язання і нести негативні наслідки таких його дій.

Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Миколаївської області погоджується з обставинами та правовідносинами, встановленими судом 1 інстанції, його висновки щодо них та результату вирішення справи, вважає вірними, обґрунтованими й законними.

З кредитного договору № 120Б від 5 червня 2008 року та договору поруки від того ж числа (а.с. 8 - 13, 22-23) вбачається, що ОСОБА_3 взяла у Банка кредит у розмірі 13 000 гривень, який, а також проценти за користування ним та комісію за його обслуговування, зобов`язувалася повернути згідно графіку до 3 червня 2011 року, проте свого обов’язку не дотрималася. Внісши на погашення кредиту 1 306 гривень 21 копійку кредиту і 1 448 гривень 79 копійок плати за користування ним –ОСОБА_3 припинила будь-які виплати за договором, фактично відмовившись в односторонньому порядку від зобов’язання.

За такого, відповідно до статей 525, 549-552, 553-555, 625, 1048, 1049, 1054, глави 51 ЦК України, пунктів 2.4. - 2.7. умов кредитного договору та пунктів 2.1. – 2.2. договору поруки відповідачі повинні солідарно відповідати за неналежне виконання позичальницею кредитного зобов`язання і нести негативні наслідки таких її дій, а саме, сплатити заборговану та неповернуту частину кредиту, заборговані відсотки за користування кредитом та комісію за його обслуговування.

Оскільки ті у добровільному порядку цього не роблять, то стягнення заборгованих грошових сум слід провести за судовим рішенням.

Оскільки цього ж, з таких же мотивів дійшов і місцевий суд, то підстав для задоволення апеляційної скарги немає.

Що ж до твердження апелянта про ігнорування місцевим судом її скрутного майнового становища, то воно не може бути взяте до уваги, оскільки для вирішення даної категорії спорів матеріальне становище позичальника значення не має. Законодавець не передбачив того, що тяжкий матеріальний стан позичальника, дає тому право, при відсутності на те згоди кредитодавця, зупинити виконання умов кредитного договору і позбавляє суд можливості стягнути заборговані суми.

В той же час, тяжкий матеріальний стан відповідача може бути підставою для розстрочки або відстрочки виконання рішення суду, з заявою про надання якої боржники не позбавлені можливості звернутися.

Керуючись ст.ст. 307-308, 313-315 ЦПК України, колегія суддів ,-

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 відхилити.

Рішення місцевого Ленінського районного суду м. Миколаєва від 13 січня 2010 року залишити без зміни.

Ухвала набирає чинності з дня її проголошення і з цього часу протягом двох місяців може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду України.

Головуючий Судді: