ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б     тел.230-31-34

 

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

№  9/90

19.04.07

 

За позовом Державного підприємства «Науково-виробниче об»єднання  «Павлоградський хімічний завод»

До                        Міністерства оборони України

Про                             стягнення 1029583,74 грн.

 

Суддя  Жирнов С.М.

Представники:

Від позивача:        Мілошенко С.В.-довіреність № 25/256-135 від 22.09.06 р.

Від відповідача:    Камінецький О.В. -довіреність № 220/448/д від 25.12.06 р.

 

Обставини  справи:

Позов заявлений про стягнення з відповідача заборгованості у розмірі 1029583,74 грн. відповідно до Договору № 127/Ж/38 від 17.06.03 р. на виконання робіт, пов»язаних з комплексною утилізацією звичайних видів боєприпасів, непридатних для подальшого використання і зберігання, з яких: 989585,45 грн. основного боргу, 29687,56 грн. річних, 10192,73 грн. витрат на сплату державного мита та 118,00 грн. витрат на сплату інформаційно-технічного забезпечення судового процесу

           Ухвалою Господарського суду міста Києва від 02.04.2007 р. порушено провадження у справі № 9/90 та призначено останню до судового розгляду на 19.04.2007 р.

           Відповідач в судовому засідання 19.04.2007 р. на виконання вимог ухвали про порушення провадження у справі подав Відзив на позовну заяв та Акт звіряння розрахунків між Державним підприємством «Науково-виробниче об»єднання  «Павлоградський хімічний завод»та Міністерством оборони України за Договором від 17.6.03 р.  № 127/Ж/38, відповідно до яких позовні вимоги повністю заперечував.

 

 Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення сторін, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд м. Києва,  -

 

                                                       ВСТАНОВИВ:

            17.06.2003 р. між відповідачем - Міністерством оборони України, визначеним як Замовник, та позивачем - Державним підприємством «Науково-виробниче об»єднання  «Павлоградський хімічний завод», визначеним як Виконавець, було укладено Договір № 127/Ж/38 від 17.06.03 р. на виконання робіт, пов»язаних з комплексною утилізацією звичайних видів боєприпасів, непридатних для подальшого використання і зберігання (надалі за текстом «Договор»).

Відповідно до п. 1.1 Договору Замовник (відповідач) замовляє, а Виконавець (позивач) зобов»язується виконати роботу по комплексній утилізації непридатних боєприпасів та їх елементів у кількості та вартості, зазначеній у «Специфікації»(додаток № 1 до Договору), у термін, визначений «Календарним планом робіт»(додаток № 2 до Договору) та використати чи реалізувати продукти, отримані в ході утилізації на умовах комісії.

 

Позивач обґрунтовує звернення з позовною заявою до Господарського суду міста Києва  наявністю заборгованості відповідача за спірним Договором у сумі 989585,45 грн. основного боргу та 29687,56 грн. річних від боргової суми.

    

            Згідно ст. ст. 33, 34 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

 

У відповідності до ч. 2 п. 4 Прикінцевих положень Господарського та Цивільного кодексів України, які набрали чинності 01.01.2004 р., до цивільних і господарських відносин, що виникли до набрання чинності відповідних положень ГК та ЦК України, зазначені положення застосовуються відносно тих прав і обов'язків, які продовжують існувати або виникли після набрання чинності цими положеннями.

Пунктом 8.1 Договору Сторони встановили термін дії останнього з 17.06.2003 р. по 31.12.2003 р., а п. 8.2 Договору передбачили пролонгацію останнього за згодою сторін. З огляду на наведене, в зазначеному випадку застосовуються норми ГК та ЦК України 2004 року.

 

           Між сторонами по справі укладено договір підряду, а, отже, саме він визначає права та обов»язки сторін зі здійснення передбачених ним підрядних робіт та їх оплати.

 

Частиною 1 ст. 837 ЦК України встановлено, що за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов»язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовнику (ч. 2 ст. 837 ЦК України).

 

Відповідно до ст.ст. 525, 526, 530, 629 ЦК України, ч.7 ст. 193 ГК України, договір є підставою для виникнення зобов'язання, які повинні виконуватись належним чином і в установлений законом строк, відповідно до умов договору; одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов  не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

            Частиною 1 ст. 604 ЦК України передбачено, що зобов»язання припиняється за домовленістю сторін.

 

            Відповідно до п. 3.8 Договору кошти, отримані від реалізації продуктів утилізації згідно умов п. 2.5  (за винятком вартості виконаних Виконавцем (позивачем) робіт з комплексної утилізації боєприпасів, комісійної винагороди згідно умов п.3.3 та ПДВ на ці суми, яка відповідно до чинного законодавства підлягає сплаті до Державного бюджету України безпосередньо Виконавцем), в термін до 20 числа місяця наступного за звітним, перераховуються на Реєстраційний рахунок «Спеціальні кошти»озброєння Міноборони України.

            З огляду на наведене, судом встановлено, що робота відповідача за спірним Договором покривається за рахунок реалізації отриманих від утилізації боєприпасів продуктів утилізації, а різниця перераховується на рахунок Міністерства оборони України, а, отже, твердження позивача щодо наявності заборгованості відповідача за спірним Договором не відповідає дійсності, оскільки згідно умов Договору у позивача взагалі відсутнє зобов»язання про перерахування коштів за спірні роботи на рахунок позивача.   

 

Приписами п. 3.10 Договору Сторони встановили, що після завершення робіт за договором Виконавець (позивач) у п»ятнадцятиденний термін направляє Замовнику (відповідачу) підтверджений документами звіт про проведення фінансової операції, на підставі якого Сторони у місячний строк проводять остаточну звірку взаєморозрахунків з підписанням акту документальної звірки.           

            З огляду на залучений відповідачем до матеріалів справи Акт звіряння розрахунків між Державним підприємством «Науково-виробниче об»єднання  «Павлоградський хімічний завод»та Міністерством оборони України за Договором від 17.6.03 р. № 127/Ж/38, який підписаний уповноваженими представниками Сторін (надалі за текстом «Акт звіряння розрахунків»), останні визначили сальдо на 01.04.07 р. у сумі 0,00 грн., т.т. визнали відсутність заборгованості за спірним Договором, а саме: «Роботи за  Договором від 17.6.03 р. № 127/Ж/38 виконані повністю. … Сторони не мають претензій одна до одної.». 

Крім того, у вищенаведеному Акті звіряння розрахунків Сторони «домовилися щодо припинення дії договору», а, отже, відповідно до положень ч. 1 ст. 604 ЦК України, зобов»язання Сторін за Договором від 17.6.03 р. № 127/Ж/38  припинилися за їх домовленістю з моменту підписання вищеназваного Акта звіряння розрахунків.

 

Відповідно до ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

 

          Правові наслідки, встановлені ст. 625 ЦК України, настають лише у разі прострочення виконання грошового зобов'язання.

          Отже, при таких обставинах позивач не довів суду підставність своїх вимог, а тому у задоволенні позову як в частині 989585,45 грн. основного боргу, так і в частині 29687,56 грн. річних, як похідної від основного боргу суми, належить відмовити повністю.

 

Судові витрати відповідно до ст. 49 ГПК України покладаються на позивача.

 

Керуючись  ст. ст. 525, 526, 530, 538, 604, 629, 837 ЦК України,

                    ст. ст. 173, 174, 193 ГК України,

                    ст. ст. 33, 34, 44, 49, 82-85 ГПК України, Господарський суд міста Києва, -

 

 

В И Р І Ш И В:

 

1.          У позові відмовити повністю.

2.          Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання.

 

 

 

Суддя

С.М. Жирнов

Дата підписання 20.04.2007 р.