Головуючий у 1 інстанції - Волгіна Н.П.

Суддя-доповідач - ОСОБА_1

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 листопада 2016 року           справа № 805/2928/16-а

приміщення суду за адресою: 84301, м. Краматорськ вул. Марата, 15

Донецький апеляційний адміністративний суд у складі суддів: Арабей Т.Г., Геращенка І.В., Міронової Г.М., розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_2 на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 26 жовтня 2016 року у справі № 805/2928/16-а за позовом ОСОБА_2 до Краматорського міського відділу Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Донецькій області про стягнення суми середнього заробітку,-

ВСТАНОВИВ:

29 серпня 2016 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до Краматорського міського відділу Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Донецькій області (з урахуванням уточнень) про стягнення з відповідача на користь позивача суми середнього заробітку за увесь час затримки по день фактичного розрахунку згідно ст. 117 Кодексу законів про працю з 06 листопада 2015 року (а.с. 3-5, 44-46).

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 26 жовтня 2016 року у справі № 805/2928/16-а відмовлено у задоволені позову (а.с. 63-66).

Не погодившись з судовим рішенням, ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Донецького окружного адміністративного суду від 26 жовтня 2016 року у справі № 805/2928/16-а та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права.

В обґрунтування апеляційної скарги апелянтом зазначено, що в нормах спеціального законодавства питання щодо строків розрахунку з працівником під час його звільнення, відповідальності за затримку розрахунку при звільненні осіб рядового та начальницького складу органів внутрішніх справ не врегульовані, тому за правилами ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України, необхідно застосовувати норми трудового законодавства, а саме ст. 116, 117 Кодексу законів про працю.

Крім того, апелянтом зазначено, що судом першої інстанції не взято до уваги, що позивач усно звертався до відповідача із заявами про виплату належних йому сум, наявність в матеріалах справи доказів листування з відповідачем із спірного питання та звернення до суду у червня 2016 року із позовом про стягнення коштів (а.с.69-71).

Сторони у судове засідання не з'явились, про дату, час та місце розгляду справи повідомлялись судом належним чином.

30 листопада 2016 року від позивача/апелянта до канцелярії Донецького апеляційного адміністративного суду надійшло клопотання про розгляд справи за його відсутності.

Цього ж, 30 листопада 2016 року, від представника відповідача надійшло клопотання про розгляд справи за відсутності представника відділу.

Суд апеляційної інстанції, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, вважає за необхідне вимоги, викладені в апеляційній скарзі задовольнити частково, постанову суду першої інстанції змінити, з наступних підстав.

В суді першої та апеляційної інстанції встановлено, що постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 24 квітня 2015 року у справі № 808/7057/14 за позовом ОСОБА_2 до Міністерства внутрішніх справ України, Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Донецькій області, Краматорського міського відділу Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Донецькій області про визнання дій незаконними, скасування наказу, поновлення на роботі та стягнення грошового забезпечення за час вимушеного прогулу (а.с. 11-14), яка 26 серпня 2015 року залишена без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду (а.с. 15-18) та набрала законної сили того ж дня, встановлено наступне.

Позивач, ОСОБА_2, проходив службу в органах внутрішніх справ з 10 березня 1999 року та мав спеціальне звання капітана міліції, що підтверджується його послужним списком. З 25 серпня 2013 року позивач обіймав посаду помічника начальника міського відділу - оперативного чергового чергової частини штабу Краматорського міського відділу ГУМВС України в Донецькій області (далі - Краматорський МВ).

Наказом Міністерства внутрішніх справ України від 24 липня 2014 року № 783 «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності окремих працівників ГУМВС України в Донецькій області» за скоєння вчинку, що дискредитує звання рядового і молодшого начальницького складу, порушення ст. 65 Конституції України, ч. 3 ст. 3, ч. 1 ст. 5 Закону України «Про міліцію» та Присяги працівника органу внутрішніх справ України, яка затверджена постановою Кабінету Міністрів України від 28 грудня 1991 року № 382, позивача звільнено з органів внутрішніх справ за п. 66 (за скоєння вчинків, що дискредитують звання рядового і начальницького складу) Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ (п. 23 наказу).

Наказом Міністерства внутрішніх справ України від 29 липня 2014 року № 1436 о/с «По особовому складу» ОСОБА_2 звільнено з органів внутрішніх справ за п. 66 (за скоєння вчинків, що дискредитують звання рядового і начальницького складу) Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ.

Зазначеною вище постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 24 квітня 2015 року визнано протиправним та скасовано накази Міністерства внутрішніх справ України: від 24 липня 2014 року № 783 “Про притягнення до дисциплінарної відповідальності окремих працівників ГУМВС України в Донецькій області” в частині притягнення ОСОБА_2 до дисциплінарної відповідальності у вигляді звільнення з органів внутрішніх справ України; від 29 липня 2014 року № 1436 о/с “По особовому складу” в частині звільнення капітана міліції ОСОБА_2 з органів внутрішніх справ за п. 66 (за скоєння вчинків, що дискредитують звання рядового і начальницького складу) Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, затвердженого постановою Кабінет Міністрів УРСР від 29 липня 1991 № 114; поновлено капітана міліції ОСОБА_2 на посаді помічника начальника міського відділу - оперативного чергового чергової частини штабу Краматорського міського відділу з 30 липня 2014 року; стягнуто з Краматорського міського відділу Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Донецькій області на користь ОСОБА_2 грошове забезпечення за час вимушеного прогулу за період з 30 липня 2014 року по 24 квітня 2015 року у розмірі 26 208,89 грн.

03 листопада 2015 року Головним управлінням МВС України у Донецькій області прийнято наказ “По особовому складу”, яким на підставі наведеної постанови Запорізького окружного адміністративного суду від 24 квітня 2015 року поновлено капітана міліції ОСОБА_2 на посаді помічника начальника міського відділу - оперативного чергового чергової частини штабу Краматорського міського відділу з 30 липня 2014 року (а.с. 9, 35). Позивача ознайомлено з наказом від 03 листопада 2015 року № 331, що вбачається з відповідної відомості ознайомлення (а.с. 36).

Наказом Головним управлінням МВС України у Донецькій області № 354 о/с від 06 листопада 2015 року “По особовому складу” згідно з п. 9 розділу ХІ Закону України “Про Національну поліцію” та відповідно до Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ звільнено з органів внутрішніх справ у запас Збройних Сил (із постановкою на військовий облік) за п. 64 “ж” (за власним бажанням) капітана міліції ОСОБА_2 (М-164993), помічника начальника міськвідділу оперативного чергового чергової частини штабу Краматорського міського відділу (а.с. 10, 34).

Як встановлено на підставі матеріалів справи, у день звільнення (06 листопада 2015 року) позивач не знаходився на роботі (на службі).

З листа члена ліквідаційної комісії Краматорського МВ від 21 червня 2016 року № 212/470 ОСОБА_2 нарахована вихідна допомога в сумі 8 511,75 грн., та компенсація за невикористану відпустку у розмірі 2 046,54 грн., які перераховані позивачу на карткові рахунки 13 квітня 2016 року та 18 грудня 2015 року відповідно (а.с. 38), що підтверджується зведеними відомостями сум для зарахування на рахунки станом на 17 грудня 2015 року та 11 квітня 2016 року (а.с. 49-50).

З постанови Донецького окружного адміністративного суду від 28 липня 2016 року у справі № 805/1580/16-а за позовом ОСОБА_2 до Краматорського міського відділу Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Донецькій області про стягнення одноразової грошової допомоги при звільненні та стягнення компенсації за невикористані дні щорічної відпустки за 2015 рік (а.с. 21-23), яка набрала законної сили 17 серпня 2016 року, вбачається, що сума одноразової грошової допомоги, що підлягала нарахуванню та виплаті позивачеві при звільненні, мала складати 17 638,38 грн., а сума компенсації за невикористану відпустку – 4 685,67 грн.

Враховуючи часткову сплату 13 квітня 2016 року позивачеві частини вихідної грошової допомоги в розмірі 8 511,75 грн. та 18 грудня 2015 року компенсації за невикористану відпустку в розмірі 2 046,54 грн., постановою від 28 липня 2016 року вирішено стягнути з Краматорського міського відділу Головного правління МВС України в Донецькій області на користь ОСОБА_2 невиплачену частку одноразової грошової допомоги при звільненні в розмірі 9 126,63 грн. та невиплачену частку компенсації за невикористані дні щорічної відпустки за 2015 рік в розмірі 2 639,13 грн.

Не отримавши від відповідача остаточного розрахунку, ОСОБА_2 звернувся до Донецького окружного адміністративного суду із даним позовом про стягнення суми середнього заробітку, згідно зі ст. 117 Кодексу законів про працю України з 6 листопада 2015 року за увесь час затримки розрахунку при звільненні по день здійснення фактичного розрахунку.

Спірним питанням у справі є обґрунтованість заявлених вимог позивача про виплату йому грошового забезпечення за час затримки розрахунку при звільненні на підставі положень ст. 116, 117 Кодексу законів про працю.

Відмовляючи у задоволені позовних вимог суд першої інстанції виходив з того, що передбачений ч. 1 ст. 117 КЗпП обов'язок роботодавця щодо виплати середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні настає за умови невиплати з вини останнього належних звільненому працівникові сум саме у строки, зазначені у ст. 116 КЗпП. При цьому, право на виплату середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні у працівника виникає з наступного після звільнення дня – якщо працівник в день звільнення працював (проходив службу) або з наступного дня після пред'явлення ним вимоги про розрахунок, однак позивач у день звільнення не працював, з вимогою про проведення з ним розрахунку після його звільнення 06 листопада 2015 року до відповідача не звертався, відтак позов є таким, що не підлягає задоволенню.

Суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції щодо результату розгляду справи, однак вважає за необхідне мотивувати відмову у задоволені позовом наступним.

Відповідно до п. 2 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці» від 24 грудня 1999 року №13 передбачені законодавством про працю норми її оплати і порядок вирішення спорів про останню не поширюються на військовослужбовців та прирівняних до них осіб (рядовий і начальницький склад органів внутрішніх справ тощо).

Порядок проходження служби позивача та звільнення регулюється спеціальним законодавством таким як: Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, затвердженого постановою кабінету Міністрів України від 29 липня 1991 року №114, Законом України «Про міліцію».

Таким чином, спірні правовідносини врегульовані спеціальним законодавством та наведені вище нормативно-правові акти регулюють порядок виплати грошової допомоги працівникам органів внутрішніх справ, та не підпадають під дію загального трудового законодавства, які передбачають виплату грошової компенсації за затримку розрахунку та компенсації втрати частини заробітної плати у зв'язку із порушення термінів її виплати.

Трудові відносини та проходження служби в органах внутрішніх справ мають різну правову природу та врегульовані різним законодавством, отже передбачені законодавством про працю норми її оплати і порядок вирішення спорів про останню не поширюються на рядовий і начальницький склад органів внутрішніх справ.

Враховуючи вказане, суд апеляційної інстанції вважає, що положення Кодексу законів про працю України, на які посилається позивач, а саме - ст.ст. 116, 117 не можуть бути застосовані до спірних правовідносин.

Відповідно до приписів ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст.72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 201 Кодексу адміністративного судочинства України підставами для зміни постанови або ухвали суду першої інстанції є правильне по суті вирішення справи чи питання, але із помилковим застосуванням норм матеріального чи процесуального права.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є такими, що не підлягають задоволенню, однак висновок суду першої інстанції щодо можливості застосування до спірних правовідносин ст. 116, 117 Кодексу законів про працю України є помилковим, що тягне за собою зміну постанови суду першої інстанції, у зв’язку з невірним застосуванням норм матеріального права при вірному вирішенні справи по суті.

На підставі наведеного, керуючись статтями 184, 195, 197, 198, 201, 205, 207, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 – задовольнити частково.

Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 26 жовтня 2016 року у справі № 805/2928/16-а за позовом ОСОБА_2 до Краматорського міського відділу Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Донецькій області про стягнення суми середнього заробітку змінити в мотивувальній частині.

В решті постанову Донецького окружного адміністративного суду від 26 жовтня 2016 року у справі № 805/2928/16-а – залишити без змін.

Постанова набирає законної сили через п’ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь в справі, та може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції.

Судді Т.Г.Арабей

ОСОБА_3

ОСОБА_4