РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

За позовом                              Заступника військового прокурора Центрального регіону

України в інтересах держави в особі

Міністерства оборони України

до                                             1) Центрального спеціалізованого будівельного управління (госпрозрахункового);

                                              2) Приватного підприємства „О-С-В”

Третя особа-1, яка не

заявляє самостійних

вимог на предмет спору,

на стороні відповідача-1          Управління капітального будівництва Міністерства оборони

України

Третя особа-2, яка не

заявляє самостійних

вимог на предмет спору,

на стороні відповідача-1          Овідіопольське районне бюро технічної інвентаризації

про                                             визнання недійсним договору, додаткової угоди до нього та

 повернення майна

Суддя Демидова А.М.

Представники:                   

від Військової прокуратури

Центрального регіону України    Хруленко О.В. - прокурор

від позивача                                        Гулевата Н.Г. -гол. спеціаліст відділу правового забезпечення

від відповідача-1                             Буримська І.В. -представник

від відповідача-2                              Загородня Д.М. -представник

від третьої особи-1                              Ілюха А.І. -представник

від третьої особи-2                              не з'явився

29.03.2007 р. за згодою представників учасників судового процесу, присутніх у судовому засіданні, оголошено вступну та резолютивну частини рішення відповідно до ч. 2 ст. 85 Господарського процесуального кодексу України.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Заступник військового прокурора Центрального регіону України в інтересах держави в особі Міністерства оборони України звернувся до суду з позовом до Центрального спеціалізованого будівельного управління та Приватного підприємства „О-С-В” про визнання недійсним договору купівлі-продажу від 23.03.2006р. та додаткової угоди до нього між Центральним спеціалізованим будівельним управлінням (госпрозрахунковим) та Приватним підприємством „О-С-В” та повернення Міністерству оборони України у користування нерухомого майна -дитячого оздоровчого табору „Зірочка” балансовою вартістю 13,1 млн.грн.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 19.02.2007р. порушено провадження у справі за №23/80, призначено розгляд справи на 07.03.2007р. та викликано у судове засідання представників Військової прокуратури Центрального регіону України та сторін.

У судове засідання, призначене на 07.03.2007р., з'явились представники Військової прокуратури Центрального регіону України та позивача. Представники відповідача-1 та відповідача-2 у судове засідання 07.03.2007р. не з'явились, вимог ухвали суду від 19.02.2007р. не виконали.

07.03.2007р., станом на день слухання справи, через канцелярію Господарського суду м. Києва надійшло вмотивоване клопотання відповідача-1 про відкладення розгляду справи у зв'язку з неможливістю уповноваженого представника відповідача-1 бути присутнім у судовому засіданні.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 07.03.2007р. розгляд справи відкладено на 28.03.2007р., за ініціативою суду залучено до участі у справі Управління капітального будівництва Міністерства оборони України (03049, м. Київ, пр-т. Повітрофлотський, 28а) у якості третьої особи-1, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача-1, та Овідіопольське районне бюро технічної інвентаризації (67800, Одеська обл., смт. Овідіополь, вул. Суворова, 2) у якості третьої особи-2, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача-1, викликано Військову прокуратуру Центрального регіону України, сторін та третіх осіб.

У судове засідання, призначене на 28.03.2007р., з'явились представники Військової прокуратури Центрального регіону України, позивача, відповідача-1, відповідача-2, третьої особи-1.

В обґрунтування позовних вимог прокурором Військової прокуратури Центрального регіону України зазначено, що на момент укладення оспорюваного договору купівлі-продажу нерухомого майна від 23.03.2006р. на вказане нерухоме майно -дитячий оздоровчий табір „Зірочка” було накладено арешт ухвалою Одеського господарського суду від 01.12.2005р. у справі №17/346-05-10717 та заборонено Овідіопольському районному бюро технічної інвентаризації здійснювати будь-які дії по оформленню, переоформленню, видачі, виготовленню документів та реєстрації речових прав на даний табір „Зірочка” до розгляду справи по суті; на момент укладення оспорюваного договору купівлі-продажу нерухомого майна від 23.03.2006р. свідоцтво про право власності на зазначений табір „Зірочка”, видане відповідачу-1 (продавцю), було скасоване рішенням Дальницької сільської ради від 11.08.2005р. №183; на момент укладення спірного договору у Київському апеляційному господарському суді знаходилась на розгляді справа №20/175 за нововиявленими обставинами щодо скасування рішення Господарського суду м. Києва від 20.07.2004р., відповідно до якого визнано право власності на табір „Зірочка” за відповідачем-1; на момент укладення спірного договору нерухоме майно табору „Зірочка” перебувало в оренді на підставі договору оренди, який діяв на час укладення спірного договору та діє й на сьогодні, оскільки не розірваний за згодою сторін чи судом, не визнаний суд недійсним, з приводу чого на час укладення спірного договору купівлі-продажу майна від 23.03.2006р. у Вищого господарському суді України розглядався спір у справі №17-4-15-6-19-38-7/01-6026. Крім того, зазначалось, що рішення Господарського суду від 20.07.2004р. по справі №20/175, яким визнано право власності на табір „Зірочка” за відповідачем-1, було скасовано постановою Київського апеляційного господарського суду від 12.07.2006р.

Прокурором зазначалось, що при укладенні спірного договору купівлі-продажу нерухомого майна від 23.03.2006р. не було витребувано від відповідача-1 документи, необхідні для вчинення нотаріальних дій; не перевірено, чи є відповідач-1 військовою частиною чи організацією та чи поширюється на нього постанова Кабінету Міністрів України від 28.12.2000р. №1919 „Про порядок відчуження та реалізації військового майна Збройних Сил України”; чи отримано рішення про відчуження військового майна Кабінету Міністрів України із затвердженням із пропозицією Міністра оборони України, як це передбачено наведеним порядком, та чи проведено суб'єктами оціночної діяльності оцінку проданого майна за погодженням з державними органами приватизації відповідно до наведеного порядку.

Представник позивача вимоги позовної заяви Військової прокуратури Центрального регіону України підтримав в повному обсязі та просив суд визнати недійсними договір купівлі-продажу нерухомого майна від 23.03.2006р., укладеного між відповідачами, додаткову угоду до нього та повернути дитячий оздоровчий табір „Зірочка” позивачу.

Відповідач-1 та відповідач-2 проти позовних вимог заперечували, виходячи з того, що накладений арешт на передане майно за спірним договором був знятий вранці до укладення цього договору; укладення спірного договору здійснювалось на підставі судового рішення у справі №20/175, відповідно до якого визнано право власності на табір „Зірочка” за відповідачем-1; на момент укладення спірного договору купівлі-продажу від 23.03.2006р. провадження у справі №20/175 здійснювалось щодо перегляду зазначеного рішення у справі №20/175 за нововиявленими обставинами, що не зупиняє чи не припиняє дію рішення; продано за спірним договором майно не перебувало в оренді, оскільки право здачі майна відповідно до чинного законодавства в оренду має виключно власник такого майна, яким за рішенням у справі №20/175 визнано відповідача-1, а останній продане за спірним договором майно в оренду не передавав; постанова Київського апеляційного господарського суду у справі №20/175, якою було скасовано рішення Господарського суду м. Києва від 20.07.2004р. у справі №20/175, було скасовано ухвалою Вищого адміністративного суду України  від 24.01.2007р. і залишено в силі  рішення у справі №20/175 про визнання права влансості на табір „Зірочка” за відповідачем-1.

Крім того, представником відповідача-1 було наголошено, що останій є госпрозрахунковим (комерційним) підприємством Міністерства оборони України, через що у своїй діяльності, в тому числі щодо відчуження майна керується вимогами ст. 75 ГК України і не підпадає під дію постанови Кабінету Міністрів України від 28.12.2000р. №1919 „Про порядок відчуження та реалізації військового майна Збройних Сил України”. З огляду на що, згоду на продаж майна відповідач-1 має отримати лише у Міністерства оборони України, що було зроблено.

Представник третьої особи-1 позовні вимоги Військової прокуратури Центрального регіону України підтримав в повному обсязі та наголосив на тому, що спірні договори підлягають визнанню недійсними ще й на підставі того, що на момент їх укладення відчужене майно знаходилось в оренді у приватного підприємства „Санаре” на підставі договору оренди, укладеного між цим приватним підприємством та третьою особою-1. Цей договір оренди визнавався у судовому порядку недійсним, проте на момент укладення спірних угод та на момент розгляду даної справи є діючим.

Представник третьої особи-2 у призначені судові засідання по справі не з'явився, пояснень щодо предмету спору не надав.

У судовому засіданні 28.03.2007р. оголошувалась перерва до 29.03.2007р.

Дослідивши матеріали справи та заслухавши пояснення представників учасників судового процесу, всебічно та повно дослідивши надані ними докази, Господарський суд м. Києва -

ВСТАНОВИВ:

23 березня 2006 року між Центральним спеціалізованим будівельним управлінням Міністерства оборони України (відповідач-1) та Приватним підприємством „О-С-В” укладено договір купівлі-продажу нерухомого майна, який посвідчено приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу ОСОБА_1 та зареєстровано в реєстрі нотаріальних дій за НОМЕР_2.

Відповідно до предмету договору купівлі-продажу нерухомого майна від 23.03.2006р. відповідач-1 передає, а відповідач-2 приймає у власність об'єкти нерухомого майна будинки та споруди дитячого оздоровчого табору „Зірочка”, а саме: А(1) -Прохідна, Б(1) -Спальний корпус, В(1) -Спальний корпус, Г(1) -клуб-їдальня, Д(1) -Гуртожиток, Е(1) -котельня, Ж(1) -Прийомне-медичне відділення, З(1) -кафе-бар, 1-8 -спорудження, загальною площею 8164, 7кв.м., розташоване в Одеській області, Овідіопольському районі, с. Гребівка, вул. Грибівська 5, на земельній ділянці 78000 кв.м. за фактичним використанням.

Відповідно до пункту чотири договору вартість об'єктів нерухомого майна, що відчужується, згідно Витягу з реєстру прав власності на нерухоме майно „ОРБТІ” №10160690 від 21.03.2006р. становить 4277458 грн. без ПДВ.

Згідно з пунктом п'ять договору продаж об'єктів нерухомого майна, зазначених у цьому договорі, здійснюється за  5400000 грн. (п'ять мільйонів чотириста тисяч) з ПДВ, які перераховуються протягом 30 календарних днів у період з 01.04.2006 року по 30.04.2006 року, на розрахунковий рахунок відповідача-1.

Пунктом сьомим договору передбачено, що відповідач-2 зобов'язується прийняти зазначені об'єкти нерухомого майна від відповідача-1 у стані, в якому він їх бачив та який відповідає санітарним та технічним нормам щодо житлових приміщень, протягом 3-х календарних днів після платежу.

23 березня 2006 року відповідачами було підписано акт прийому-передачі за договором купівлі-продажу нерухомого майна від 23.03.2006р.

Згідно із актом відповідач-2 прийняв будинки та споруди дитячого оздоровчого табору „Зірочка”, що знаходиться за адресою: вул. Грибівська, №5, с. Грибівка Овідіопольського району Одеської області.

Зазначеним актом прийому-передачі також погоджено, що акт вступає в силу під відкладальною умовою відповідно до ст. 212 ЦК України: з моменту перерахування коштів у сумі не маншій ніж та, що передбачена п.5 договору купівлі-продажу нерухомого майна від 23.03.2006р. на рахунок відповідача-1.

13 квітня 2006 року між відповідачами укладено додаткову угоду до договору купівлі-продажу нерухомого майна від 23.03.2006р., який посвідчено приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу ОСОБА_1 та зареєстровано в реєстрі нотаріальних дій за НОМЕР_1.

Відповідно до укладеної додаткової угоди відповідачі погодили пункт 15 договору купівлі-продажу нерухомого майна, посвідченого приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу ОСОБА_1 23.03.2006р. за р. НОМЕР_2, викласти у наступній редакції: 15. Право власності на зазначені об'єкти нерухомого майна виникає у відповідача-2 з моменту підписання акту прийому-передачі.

У матеріалах справи наявні копії платіжних доручень про перерахування відповідачем-2 повної суми договору купівлі-продажу нерухомого майна від 23.03.2006р. на користь відповідача-1, що свідчить про набрання сили актом прийому-передачі за договором купівлі-продажу нерухомого майна від 23.03.2006р. та про набуття відповідачем-2 права власності на об'єкти нерухомого майна -дитячий оздоровчий табір „Зірочка”.

Доводи прокурора та позивача щодо дії на момент укладення договору купівлі-продажу нерухомого майна від 23.03.2006р. ухвали господарського суду Одеської області від 01.12.2005 року у справі №17/346-05-10777, якою було накладено арешт на дитячий оздоровчий табір „Зірочка” , розташований за адресою: Одеська область, Овідіопольський район, с. Грибівка, вул. Грибівська, 5, та заборонено Овідіопольському районному бюро технічної інвентаризації здійснювати будь-які дії по оформленню, переоформленню, видачі, виготовленню документів та реєстрації речових прав на дитячий оздоровчий табір „Зірочка” до розгляду цієї справи по суті, спростовуються наданим відповідачами Витягом про реєстрацією в єдиному реєстрі заборон відчуження об'єктів нерухомого майна, згідно якого в Єдиному реєстрі заборон відчуження нерухомого майна вилучено запис на підставі ухвали Господарського суду Одеської області у справі 17/346-06-10777 від 20.03.2006р. з формулюванням: „зняття заборони з дитячого оздоровчого табору „Зірочка”, розташованого в с. Гребівка, Овідіопольського району, Одеської області, вул. Грибівська, 5”. Датою та часом реєстрації вказаного Витягу є 23.03.2006р. 10 година 17 хвилин, реєстратором -Сьома Одеська нотаріальна контора.

Відповідно до Витягу про реєстрацію в Державному реєстрі правочинів №2204930 від 23.03.2006р. про реєстрацію договору купівлі-продажу будинків та споруд дитячого оздоровчого табору „Зірочка” від 23.03.2006р., дата та час укладення спірного договору значиться 23.03.2006р. 17 годин 31 хвилина., тобто після зняття арешту з проданого за оспорюваним договором майна.

Прокурором також наведено як підставу невідповідності оскаржуваного договору купівлі-продажу нерухомого майна від 23.03.2006 року вимогам закону те, що на момент укладення цього договору у Київському апеляційному господарському суді переглядалось за нововиявленими обставинами рішення Господарського суду м. Києва від 20.07.2004р. у  справі №20/175 за позовом відповідача-1 до Дальницької сільської ради, Овідіопольської районної державної адміністрації, третьої особи-2 та позивача про визнання права власності на дитячий оздоровчий табір „Зірочка” та в подальшому Київським апеляційним господарським судом було прийнято постанову від 12.07.2006 року у справі №20/175, якою скасовано рішення Господарського суду м. Києва від 20.07.2004р. у цій справі про визнання права власності на дитячий оздоровчий табір „Зірочка” за відповідачем-1.

Сторонами у справі було надано до матеріалів справи копії судових рішень у справі №20/175, якими доводиться, що Господарським судом м. Києва був розглянутий спір у справі №20/175 за позовом Центрального спеціалізованого будівельного управління (госпрозрахункового) Міністерства оборони України до Міністерства оборони України, Виконавчого комітету Дальницької сільської ради, Овідіопольської районної державної адміністрації, Овідіопольське районне бюро технічної інвентаризації про визнання недійсним свідоцтва про право власності та визнання права власності на табір „Зірочка”.

Рішенням Господарського суду м. Києва від 20.07.2004р. у справі №20/175 з урахування ухвали Господарського суду м Києва від 09.11.2004р. №20/175, якою виправлено технічні помилки рішення, позов задоволено, зокрема, визнано за відповідачем-1 у даній справі право власності на будинки та споруди (майно) дитячого оздорового табору „Зірочка” (ідентифікаційний код  24977774, територіальне місцезнаходження с. Грибівка Овідіопольського району Одеської області, код СПАТО 5123781302) та зобов'язано Овідіопольське районне бюро технічної інвентаризації зареєструвати право власності за відповідачем-1 у даній справі на будинки та споруди (майно) дитячого оздоровчого табору „Зірочка” (ідентифікаційний код  24977774, територіальне місцезнаходження с. Грибівка Овідіопольського району Одеської області, код СПАТО 5123781302).

На момент укладення договору купівлі-продажу нерухомого майна від 23.03.2006р. рішення Господарського суду м. Києва від 20.07.2004р. у справі №20/175 було заявлено до перегляду за нововиявленими обставинами справи до Господарського суду м. Києва.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 14.04.2006 року у справі №20/175 заяву прокурора Овідіопольського району Одеської області в інтересах держави в особі Овідіопольської районної державної адміністрації про перегляд рішення Господарського суду м. Києва від 20.07.2004р. №20/175 за нововиявленими обставинами залишено без задоволення, а рішення Господарського суду м. Києва від 20.07.2004р. №20/175 залишено без змін.

Відповідно до статті 35 ГПК України факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори) під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

Отже, на момент укладення спірного договору купівлі-продажу нерухомого майна від 23.03.2006р. рішення Господарського суду м. Києва від 20.07.2004р. у справі №20/175, яким визнано право власності на дитячий оздоровчий табір „Зірочка” за відповідачем-1, вступило в законну силу та не було скасовано у встановленому законом порядку.

Посилання прокурора на подальше скасування рішення Господарського суду м. Києва від 20.07.2004р. у справі №20/175 постановою Київського апеляційнго господарського суду від 12.07.2006р. №20/175 є безпідставним, враховуючи дату укладення спірного договору, крім іншого ця постанова була скасована ухвалою Вищого адміністративного суду України від 24.01.2007р. із залишенням в силі рішення Господарського суду м. Києва від 20.07.2004р. у справі №20/175, яким визнано право власності на дитячий оздоровчий табір „Зірочка” за відповідачем-1.

Доводи прокурора про існування на момент укладення рішення Дальницької сільської ради №1436-ІV від 09.01.2006р., яким скасовано рішення виконкому Дальницької сільської ради №183 від 11.08.2005р. „Про видачу свідоцтва про право власності на дитячий оздоровчий табір „Зірочка”, який розташований в с. Грибівка, вул. Грибівська, 5”, а отже й відсутності правовстановлюючого документу для укладення спірного договору купівлі-продажу нерухомого майна від 23.03.2006р. не підтверджуються вимогами чинного законодавства.

Згідно з пунктом 62 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, що затверджена наказом Міністерства юстиції України від 03.03.2004р. №20/5, право власності на житловий будинок, квартиру, дачу, садовий будинок, гараж, інші будівлі і споруди, що відчужуються, може бути підтверджено, зокрема, одним з таких документів або їх дублікатів:

  нотаріально посвідченим договором купівлі-продажу, пожертви, довічного утримання (догляду), ренти, дарування, міни;

    спадковим договором;

    свідоцтвом про придбання арештованого нерухомого майна з публічних торгів;

    свідоцтвом про придбання заставленого майна на аукціоні (публічних торгах);

    свідоцтвом про право власності на об'єкти нерухомого майна;

    свідоцтвом про право на спадщину;

    свідоцтвом про право власності на частку в спільному майні подружжя;

    договором про поділ спадкового майна;

    договором про припинення права на утримання за умови  набуття права на нерухоме майно;

    договором про припинення права на аліменти для дитини у зв'язку з передачею права власності на нерухоме майно;

    договором про виділення частки в натурі (поділ);

    іпотечним договором, договором про задоволення вимог іпотекодержателя, якщо умовами таких договорів передбачено передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки;

    рішенням суду;

    договором купівлі-продажу, зареєстрованим на біржі, за наявності відмітки на ньому про реєстрацію відповідних прав тощо.

     Тобто в даному випадку правовстановлюючим документом на підтвердження прав власника на будівлі та споруди (майно) дитячого оздоровчого табору „Зірочка” є рішення Господарського суду м. Києва від 20.07.2004р. у справі №20/175, відповідно до якого визнано право власності на зазначене майно за відповідачем-1.

    Також прокурором та третьою особою-1 наголошується на тому, що відчуження майна дитячого оздоровчого табору „Зірочка” за спірним договором купівлі-продажу нерухомого майна від 23.03.2006р. було здійснено на момент, коли дане майно заходилось в оренді приватного підприємства „Санаре” згідно з договором оренди від 19.01.1999р., що був укладений між згаданим підприємством та третьою особою-1. Такий договір не розірваний за згодою сторін чи судом, не визнаний судом недійсним та діє і на сьогодні.

       Згідно зі статтею 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

     Прокурором не надано доказів існування договірних відносин з оренди дитячого оздоровчого табору „Зірочка” на момент укладення спірного договору.

До того ж суд відзначає, що право здачі майна в оренду відповідно до статті 761 ЦК України має власник майна. Відповідно до рішення Господарського суду м. Києва від 20.07.2004р. у справі №20/175 власником дитячого оздоровчого табору „Зірочка” на момент укладення спірного договору купівлі-продажу від 23.03.2006р. є відповідач-1. Своїми доводами відповідач-1 спростував існування на момент укладення спірного договору купівлі-продажу нерухомого майна від 23.03.2006р. будь-яких правовідносин із ним з приводу оренди дитячого оздоровчого табору „Зірочка”.

Щодо договору оренди дитячого оздоровчого табору „Зірочка”, укладеного третьою особою від орендодавця та приватним підпрємством „Санаре” від орендаря, на чому наголошується представником третьої особи, то такий договір відповідно до пункту другого статті 215 ЦК України є нікчемним.

Твердження прокурора, що відповідач-1 є військовою частиною чи організацією, а відчужене майно за спірним договором є військовим майном, рішення про відчуження якого відповідач-1 мав отримати згідно постанови Кабінету Міністрів України від 28.12.2000р. №1919 „Про порядок відчуження та реалізації військового майна Збройних Сил України” у Кабінету Міністрів України за пропозицією Міністерства оборони України, із проведенням оцінки військового майна суб'єктом оціночної діяльності за погодженням з державним органом приватизації -Регіональним відділенням Фонду Державного майна України по Одеській області, є безпідставними.

Відповідно до свідоцтва про державну реєстрацію юридичної особи -відповідача-1 від 25.12.2003р. та довідки органу статистики, останній є  суб'єктом підприємницької діяльності, заснованим на державній власності.

Згідно зі статтею 75 ГК України державне комерційне підприємство не має права безоплатно передавати належне йому майно іншим юридичним особам чи громадянам, крім випадків, передбачених законом. Відчужувати, віддавати в заставу майнові об'єкти, що належать до основних фондів, здавати в оренду цілісні майнові комплекси структурних одиниць та підрозділів державне комерційне підприємство має право лише за попередньою згодою органу, до сфери управління якого воно входить, і, як правило, на конкурентних засадах.

Належна згода Міністерства оборони України відповідачем-1 була отримана відповідною резолюцією Міністра оборони України на листах заступника Міністра оборони України від 30.09.2005р. №11259/з та від 11.04.2005р. б/н щодо можливості реалізації будівель та споруд дитячого оздоровчого табору „Зірочка”.

Отже, заявлені Військовою прокуратурою Центрального регіону України та підтримані позивачем наведені вище підстави для визнання недійсним договору купівлі-продажу нерухомого майна від 23.03.2006 року та додаткової угоди до ного відсутні. А тому й відсутнє порушення зі сторони відповідача-1 статті 230 ЦК України щодо ведення відповідача-2 при укладенні зазначеного договору в оману стосовно обставин, які мають істостне значення, з огляду на що немає підстав для задоволення позову.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників учасників судового процесу, керуючись ст.ст. 33, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

У позові відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення 10-денного строку з дня підписання рішення, оформленого відповідно до ст.ст. 84, 85 ГПК України.

Суддя                                                                                          А.М. Демидова

Дата підписання -30.03.2007р.