ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б     тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа №  42/40504.08.09

За позовом Акціонерної енергопостачальної компанії “Київенерго”

до Державного комунального підприємства “Житлоремфонд” м. Києва

про стягнення боргу, сум за прострочення виконання боржником грошового зобов’язання, ціна позову 295492,26 грн.

Суддя Паламар П.І.

Представники:

від позивача Полоз І.В.,

від відповідача Корнієнко І.В.

СУТЬ СПОРУ:

у червні 2009 року Акціонерна енергопостачальна компанія “Київенерго” звернулася в суд з указаним позовом.

Позивач зазначав, що всупереч умов укладеного між ним та відповідачем договору № 690197 на постачання теплової енергії у гарячій воді від 1 квітня 2001 р. останній не в повному обсязі оплатив спожиту протягом листопада 2006 - квітня 2009 років теплову енергію, заборгувавши станом 1 травня 2009 р. 217678,64 грн.

З цих підстав просив задовольнити позов, стягнувши з відповідача на свою користь суму боргу, борг з урахуванням встановленого індексу інфляції за час прострочення 67086,51 грн., три проценти річних з простроченої суми 10727,11 грн., а також понесені ним по справі господарські витрати.

У судовому засіданні представник позивача підтримав заявлені вимоги.

Відповідач у відзиві на позовну заяву, його представник в судовому засіданні проти позову заперечував, посилався на те, що будинки, до яких позивачем здійснювалося постачання теплової енергії, на підставі рішення Деснянської районної у м. Києві ради № 25 від 11 грудня 2001 р., розпорядження Деснянської районної у м. Києві державної адміністрації № 433 від 29 грудня 2001 р. з 1 лютого 2002 р. передані Комунальному підприємству по утриманню житлового господарства “Житлорембудсервіс” Деснянського району м. Києва. Вказав, що теплову енергію з указаного періоду фактично споживало Комунальне підприємство по утриманню житлового господарства “Житлорембудсервіс” Деснянського району м. Києва, яке діяло на підставі договору доручення між ними від 1 січня 2004 р., у зв’язку з чим, на його думку, обов’язок по оплаті спожитої за спірний період теплової енергії повинен бути покладений на це підприємство.

Заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши матеріали справи, суд вважає, що позов підлягає задоволенню з таких підстав.

Судом встановлено, що 1 квітня 2001 р. між сторонами у справі було укладено договір № 690197 на постачання теплової енергії у гарячій воді, відповідно до умов якого до умов якого позивач зобов’язався постачати відповідачу теплову енергію у вигляді гарячої води для потреб опалення та гарячого водопостачання, а відповідач –забезпечувати не пізніше 10 числа місяця, наступного за розрахунковим, сплату коштів від населення за фактично спожиту теплову енергію на транзитний рахунок ГІОЦ КМДА, до 25 числа поточного місяця оплачувати вартість теплової енергії, спожитої орендарями.

Строк дії договору відповідно до умов розділу 4 договору встановлений з часу його підписання до 31 грудня 2001 р. та вважається пролонгованим на кожний наступний рік, якщо за місяць до його закінчення про припинення договору не буде письмово заявлено однією із сторін. Доказів припинення договору в установленому порядку суду не надано.

Поясненнями позивача, поданим ним розрахунком, проведеним відповідно до вимог чинного законодавства та умов договору на підставі даних особових карток (табуляграм) споживання теплової енергії за листопад 2006 - квітень 2009 років, довідкою про надходження коштів за спожиту теплову енергію, стверджується факт постачання позивачем відповідачу теплової енергії за договором протягом указаного періоду вартістю 1051312,67 грн., а також оплати відповідачем спожитої теплової енергії у розмірі 833634,03 грн.

Доказів належної оплати за договором суду не надано.

За таких обставин, враховуючи, що відповідач прострочив виконання зобов’язання по оплаті за договором, з нього на користь позивача відповідно до вимог ст.ст. 622, 624, 625 ЦК України підлягає стягненню 217678,64 грн. боргу (1051312,67-833634,03), 67086,51 грн. збитків внаслідок інфляції за час прострочення, 10727,11 грн. три проценти річних з простроченої суми.

Доводи відповідача щодо покладення відповідальності по оплаті теплової енергії, спожитої після 1 лютого 2002 р., на Комунальне підприємство по утриманню житлового господарства “Житлорембудсервіс” Деснянського району м. Києва є безпідставними, оскільки не ґрунтуються на вимогах чинного законодавства та встановленим по справі обставинам, що постачання теплової енергії після 1 лютого 2002 р. до будинку по вул. Жукова, 30 у м. Києві проводилося на підставі спірного договору від 1 квітня 2001 р. відповідачу. Як встановлено судом Комунальне підприємство по утриманню житлового господарства “Житлорембудсервіс” Деснянського району м. Києва одержував теплову енергію від позивача підставі договору доручення між відповідачем та Комунальним підприємством по утриманню житлового господарства “Житлорембудсервіс” Деснянського району м. Києва від 1 січня 2004 р., згідно з яким останній зобов’язався від імені і за рахунок відповідача отримувати послуги з постачання теплової енергії від позивача. Оскільки в силу вимог глави 68 ЦК України у зв’язку з виконанням повіреним доручення права і обов’язки перед третіми особами набуває довіритель, підстав для покладення обов’язку по оплаті теплової енергії на Комунальне підприємство по утриманню житлового господарства “Житлорембудсервіс” Деснянського району м. Києва немає.

Оскільки позов задоволено, понесені по справі господарські витрати стосовно до вимог ст. 49 ГПК України слід покласти на відповідача.

Керуючись ст.ст. 33, 49, 82-85 ГПК України, суд

В И Р І Ш И В :

позов Акціонерної енергопостачальної компанії “Київенерго” задовольнити.

Стягнути з Державного комунального підприємства “Житлоремфонд” (02217, м. Київ, вул. Закревського, 15, код 04543683) на користь Акціонерної енергопостачальної компанії “Київенерго” (01001, м. Київ, пл. І. Франка, 5, код 00131305) 217678,64 грн. боргу, 67086,51 грн. збитків внаслідок інфляції за час прострочення, 10727,11 грн. три проценти річних з простроченої суми, 2954,92 грн. витрат по оплаті державного мита, 312,50 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня підписання рішення, оформленого відповідно до ст. 84 ГПК України.

Суддя господарського суду міста Києва П.І.Паламар