ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ
43010, м. Луцьк, пр. Волі, 54 а
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"05" червня 2006 р. | Справа № 9/43-2А. |
за позовом Державного підприємства „Волиньвугілля”, м. Нововолинськ
до Нововолинської об’єднаної державної податкової інспекції, м. Нововолинськ
про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень
Головуюча суддя Соломка Л.І.
При секретарі Приходай Т.О.
Представники:
Від позивача: Ковальчук С.Г. - гол. бухгалтер, довіреність №5.10/53 від 17.01.2006 р.;
Від позивача: Іванчук І.П. - представник, довіреність №9/09-42 від 31.03.2006 р.;
Від відповідача: Новосад Ю.М. - держ. под. інсектор юридичного відділу, довіреність №61/10 від 11.01.2006 р.
Відповідно до ч.6 розділу VІІ „Прикінцеві та перехідні положення” Кодексу адміністративного судочинства України до початку діяльності окружних та апеляційних адміністративних судів адміністративні справи, підвідомчі господарським судам відповідно до Господарського процесуального кодексу України 1991 року, вирішують у першій та апеляційній інстанціях відповідні місцеві та апеляційні господарські суди за правилами Кодексу адміністративного судочинства України.
Права та обов’язки сторонам роз’яснені відповідно до ст.ст. 49,51 КАС України.
Відводу складу суду не заявлено.
Відповідно до ст.126 КАС України представникам сторін повідомлено про здійснення повного фіксування судового процесу технічними засобами, а саме: програмно-апаратного комплексу „Діловодство суду” за ініціативою суду.
СУТЬ СПОРУ: Позивач –ДП „Волиньвугілля” звернувся до господарського суду з позовом про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення Нововолинської ОДПІ №0002481530/1 від 20.07.2005 р., яким до нього застосовані штрафні санкції у сумі 3 761,95 грн. на підставі підп. 17.1.7 п.17.1 ст.17 Закону України „Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” від 21.12.2000 р. №2181-ІІІ (у подальшому –Закон України №2181-ІІІ) за порушення граничних строків сплати комунального податку.
Свої позовні вимоги обгрутовує тим, що Іваничівським відділенням Нововолинської ОДПІ нараховані штрафні санкції за результатами перевірки по акту від 12.05.2005 р., в той же час коли згідно актів звірки розрахунків з бюджетом станом на 01.01.2005 р. та на 01.04.2005 р. рахується переплата по цьому податку;
- також на думку позивача відповідачем невірно визначені розмір і сума штрафних санкцій, при затримці оплати на 1 день застосовано штрафні санкції в розмірі 20% ;
- відповідачем при застосуванні штрафних санкцій не враховано положень ст.ст.241,250 ГК України стосовно строків застосування адміністративно-господарських санкцій. Штрафні санкції застосовані після спливу зазначених вище строків.
У запереченнях до акту звірки розрахунків посилається на порушення податковим органом п.1.7 Порядку оформлення результатів документальних перевірок, затвердженого наказом ДПА України від 16.09.2002 р. №429 та заперечує проти нарахування штрафних санкцій на підставі розрахунків за 2000, 2001 р. у зв’язку з закінченням граничних строків стягнення податкового боргу згідно підп. 15.2.1, п.15.2 ст.15 Закону України №2181-ІІІ. Також зазначає про неправомірність нарахування штрафних санкцій на розстрочені платежі по договору розстрочення та на те, що шахти, як планово-дотаційні підприємства, звільнені від сплати комунального податку.
Відповідач –Нововолинська ОДПІ частково визнав адміністративний позов у сумі 3 077 грн., в частині нарахування штрафних санкцій на розстрочені суми податкового боргу по рішенню про розстрочку №3. В частині нарахування штрафних санкцій на суми сплачені по платіжних дорученнях №389 від 23.06.2001 р. та №403 від 27.06.2001 р. у загальній сумі 684,86 грн. заперечує проти позову, посилаючись на те, що позивачем порушені граничні строки сплати комунального податку згідно самостійно поданих розрахунків, за що Іваничівським відділенням Нововолинської ОДПІ за наслідками перевірки (акт від 12.05.2005 р. та додатки до акту перевірки) правомірно нараховані штрафні санкції. Також заперечує проти посилань позивача на ст.ст.241,250 ГК України, вважає, що строки давності в ст.15 Закону України №2181-ІІІ поширюються лише на визначення платнику податкових зобов’язань, а не строків нарахування штрафних санкцій.
Із пояснень представників сторін, матеріалів справи, господарський суд встановив:
Іваничівським відділенням Нововолинської ОДПІ проведена перевірка щодо своєчасності сплати узгоджених податкових зобов’язань платником податку ДП „Шахта №9 НВ” ДП „Волиньвугілля” за період з 01.04.2001 р. по 01.05.2005 р., про що складений акт перевірки від 12.05.2005 р. №29/15-3 (а.с.8) та розрахунок штрафних санкцій до акту перевірки (а.с.11).
Перевіркою встановлено, що ДП „Шахта №9 НВ” ДП „Волиньвугілля” допустило порушення граничних строків сплати узгодженого податкового зобов’язання, визначеного в розрахунку по комунальному податку –у 1 випадку із затримкою сплати від 31 до 90 днів в сумі 18 809,75 грн.
За результатами перевірки Нововолинською ОДПІ (Іваничівське відділення) прийнято податкове повідомлення-рішення від 27.05.2005 р. №0002481530/0 на суму 3 761,95 грн.
За результатами адміністративного оскарження прийнято оспорюване податкове повідомлення-рішення від 20.07.2005 р. №0002481530/1 на цю ж суму з зазначенням нових граничних строків сплати.
Заслухавши пояснення представників сторін, оцінивши наявні у справі докази у їх сукупності, керуючись Конституцією та законами України, господарський дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають до задоволення.
При цьому суд виходив з такого:
Відповідно до ст.67 Конституції України кожен зобов’язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.
Відповідно до ч.3 ст.9 Закону України „Про систему оподаткування” від 25.06.1991 р. №1251-ХІІ (з наступними змінами і доповненнями) обов’язок юридичної особи щодо сплати податків і зборів (обов’язкових платежів) припиняється із сплатою податку, збору (обов’язкового платежу) або його скасуванням.
Згідно з Інструкцією про порядок ведення органами державної податкової служби оперативного обліку податків і зборів (обов’язкових платежів) до бюджетів та державних цільових фондів у редакції наказу ДПА від 3 вересня 2001 р. №342 (яка була чинною на момент виникнення спірних правовідносин) на податкові органи накладено ведення особових рахунків платників податку, в яких відображаються, зокрема терміни подання розрахунків та терміни сплати, інформація про податкові зобов’язання, нараховані за результатами документальних перевірок; стан розрахунків платників з бюджетом (суми нарахованого та сплаченого платежу, штрафних санкцій, суми податкового боргу та надміру сплачені) та інше. Дані карток особових рахунків повинні правильно відображати фактичний стан платежів до бюджету.
Відповідно до ч.2 ст.37 Цивільного кодексу УРСР 1963 року, який був чинним на момент виникнення спірних правовідносин при злитті і поділі юридичних осіб майно (права і обов'язки) переходить до нововиниклих юридичних осіб. При приєднанні юридичної особи до іншої юридичної особи її майно (права і обов'язки) переходить до останньої. Майно переходить в день підписання передаточного балансу, якщо інше не передбачене законом або постановою про реорганізацію. Порядок дій суб’єкта господарювання та податкових органів у випадку реорганізації платника податку визначений ст.13 Закону України „Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” №2181-ІІІ від 21.12.2000 р.
Як вбачається з матеріалів справи , зокрема акту перевірки від 12.05.2005 р., податковим органом встановлено, що порушення граничних строків сплати узгоджених податкових зобов’язань допустив платник податку ДП „Шахта №9 НВ”. Між тим, згідно п.2 Наказу Міністерства палива та енергетики України від 12.12.2002 р. №722 Виробниче об’єднання ВО „Волиньвугілля” та державні підприємства „Шахта №5 „Нововолинська”, „Шахта №1 „Нововолинська”, „Шахта №9 „”Нововолинська”, „Шахта „Бужанська”, „Волиньвуглезбутпостач” були реорганізовані шляхом злиття. На їх базі було створено Державне підприємство „Волиньвугілля”.
На підставі рішення Іваничівського відділення Нововолинської ОДПІ від 15.06.2001р. №3 ДП „Шахта №9 НВ” розстрочено борг по податках і зборах в загальній сумі 127 927,71 грн. на період з 15.06.2001 р. по 15.01.2005 р., в тому числі, комунальний податок 16010200 –у сумі 16 340,60 грн., про що укладений договір про розстрочення №3 від 15.06.2001 р. (а.с.49-50). Рішення про додаткове розірвання цього договору прийняте 30.05.2003 р. №18 (а.с.51).
У зв’язку з реорганізацією платників податків ВО „Волиньвугілля” та державних підприємств, що входять до його складу Нововолинською ОДПІ прийняте рішення №1 від 30.05.2003 р., де на підставі п.13.2 Закону України „Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” №2181-ІІІ від 21.12.2000 р. (далі –Закон України №2181-ІІІ) поширено зобов’язання щодо сплати податкового боргу цих підприємств , в тому числі Шахти №9 на ДП „Волиньвугілля” згідно додатку №1. Як вбачається з додатку №1 по платежу –16010200 комунальний податок по ДП „Шахта №9” недоїмка становить 23,61 грн., пеня 0,05 грн. (а.с.61 на звороті), тобто на момент реорганізації сума штрафних санкцій за порушення граничних строків сплати податкового боргу за період до реорганізації по шахті №9 податковим органом не нараховувалась і обов’язок сплати на ДП „Волиньвугілля” не поширено.
Відповідно до підп.15.1.1 п.15.1 ст.15 Закону України 2181-ІІІ за винятком випадків, визначених підпунктом 15.1.2 цього пункту, податковий орган має право самостійно визначити суму податкових зобов'язань платника податків у випадках, визначених цим Законом, не пізніше закінчення 1095 дня, наступного за останнім днем граничного строку подання податкової декларації, а у разі, коли така податкова декларація була надана пізніше, - за днем її фактичного подання. Якщо протягом зазначеного строку податковий орган не визначає суму податкових зобов'язань, платник податків вважається вільним від такого податкового зобов'язання, а спір стосовно такої декларації не підлягає розгляду в адміністративному або судовому порядку.
А згідно підп.15.2.1 п.15.2 ст.15 Закону України 2181-ІІІ у разі коли податкове зобов'язання було нараховане податковим органом до закінчення строку давності, визначеного у пункті 15.1 цієї статті, податковий борг, що виник у зв'язку з відмовою у самостійному погашенні податкового зобов'язання, може бути стягнутий протягом наступних 1095 календарних днів від дня узгодження податкового зобов'язання. Якщо платіж стягується за рішенням суду, строки стягнення встановлюються до повного погашення такого платежу або до визнання боргу безнадійним.
Згідно підп.1.3 ст.1 Закону податковий борг (недоїмка) - податкове зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), самостійно узгоджене платником податків або узгоджене в адміністративному чи судовому порядку, але не сплачене у встановлений строк, а також пеня, нарахована на суму такого податкового зобов'язання, тобто строки давності встановлені ст.15 Закону України №2181-ІІІ поширюються і на нарахування штрафних санкцій.
Відповідно до ст.241 Господарського кодексу України адміністративно-господарський штраф –це грошова сума, що сплачується суб’єктом господарювання до відповідного бюджету у разі порушення ним встановлених правил здійснення господарської діяльності.
Перелік порушень, за які з суб’єкта господарювання стягується штраф, розмір і порядок його стягнення визначається законами, що регулюють податкові та інші відносини, в яких допущено правопорушення, чим спростовуються твердження Нововолинської ОДПІ, що строки встановлені ст.15 Закону України №2181-ІІІ не поширюються на штрафні санкції.
Таким чином, висновки, викладені в акті перевірки податкового органу, суперечать встановленим господарським судом фактичним обставинам, податкове повідомлення-рішення, прийняте Нововолинською ОДПІ на підставі такого акту, підлягає визнанню нечинним, що визнав і відповідач, визнавши позовні вимоги в сумі 3 077 грн..
Керуючись Конституцією України, Законами України „Про систему оподаткування”, „Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”, ст.ст.69,71,79,86,158-160 КАС України, господарський суд
п о с т а н о в и в:
1. Позов задоволити повністю.
2. Визнати нечинним податкове повідомлення-рішення Нововолинської ОДПІ №0002481530/1 від 20.07.2005 р. на суму 3 761 грн. 95 коп.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого ст.186 КАСУ України, та може бути оскаржена до Львівського апеляційного господарського суду відповідно до розділу ІV Кодексу Адміністративного судочинства України.
Суддя Л .І.Соломка
Дата виготовлення повного
тексту постанови – 07.06.2006 р.