Коростенський міськрайонний суд Житомирської області

Справа № 2-а-11379/10

Провадження № -

ПОСТАНОВА

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"22" грудня 2010 р. м. Коростень

Суддя Коростенського міськрайонного суду Житомирської області Кондратюк А.Д., розглянувши у письмовому провадженні в приміщенні суду в м.Коростені адміністративну справу за позовом ОСОБА_1, яка також діє в інтересах неповнолітньої дитини до управління праці та соціального захисту населення Коростенської міської ради про визнання неправомірних дій та стягнення недовиплачених коштів, передбачених ЗУ «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»,

встановив:

Позивачка, яка також діє в інтересах неповнолітньої дитини звернулась до суду з даним позовом та просить рішенням суду визнати дії відповідача неправомірними, та стягнути на її користь з управління праці та соціального захисту населення Коростенської міської ради недовиплачені кошти в сумі 4037,60 гривень за період з 01.06.2010 року по 01.12.2010 року та 24852,50 гривни за період з 01.09.2009 року по 01.12.2010 року, що передбачені ст.ст.37,39 ЗУ «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», мотивуючи це тим, що вона та її неповнолітня дитина, син ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1 проживає та вона працює в зоні гарантованого добровільного відселення.

Крім того, позивачка просить поновити їй строк звернення до суду з даним позовом, вказавши, що пропустила його з поважних причин, оскільки на протязі останнього року неодноразово вносились зміни до діючого законодавства, а відповідач діяв в супереч закону і обіцяв виплачувати вищевказані кошти у відповідності до вимог ЗУ "Про статус...", що й призвело до пропуску строку звернення до суду.

В заяві до суду позивачка просила справу розглядати в її відсутність, а позовні вимоги задовольнити.

Представник відповідача в судове засідання не з’явився, до початку розгляду справи надав до суду заперечення проти позову, в якому просив розглядати справу в його відсутність, позов не визнає.

Дослідивши матеріали справи, в їх сукупності та давши їм оцінку, суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню з слідуючих підстав.

Судом встановлено, що позивачка та її неповнолітня дитина, син ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1 проживає та вона працює в м.Коростені - зоні гарантованого добровільного відселення, що стверджується копією паспорта, свідоцтва про народження дитини та довідки з місця роботи. Таким чином вона має право на отримання коштів в розмірах, що передбачені ст.ст.37,39 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

Тобто, у спірний період часу, ці доплати та допомоги виплачувались частково, у фіксованому розмірі, визначеному Постановою Кабінету Міністрів України № 836 від 26.07.1996 року «Про компенсаційні виплати особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», а не в кратному відношенні до мінімальної заробітної плати.

Відповідно до ст.37 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» громадянам, які проживають на території гарантованого добровільного відселення, проводиться доплата в розмірі 40 % мінімальної заробітної плати щомісяця, а до ст.39 даного закону, громадянам, які працюють на територіях радіоактивного забруднення, проводиться доплата у зоні гарантованого добровільного відселення у розмірі 2-х мінімальних заробітних плат, щомісяця.

Відповідно до постанови КМУ №936 від 20.09.2005 року «Про затвердження порядку використання коштів державного бюджету для виконання програм, пов’язаних із соціальним захистом громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» виплата компенсацій та допомоги передбаченої ст.ст.37,39 ЗУ «Про статус...» працюючим і не працюючим громадянам, а також пенсіонерам проводиться центрами по нарахуванню і виплаті соціальних допомог, управліннями праці та соціального захисту населення районних (міських) держадміністрацій, виконкомів міських, районних у містах рад за місцем реєстрації, тобто правовідносини між сторонами виникли з дня набрання чинності вищевказаної постанови.

Таким чином, заборгованість підлягає стягненню за ст.37 ЗУ "Про статус..." за період з 01.06.2010 року по 01.12.2010 року, відповідно до даних довідки щодо отримання позивачем даних виплат, а також на підставі наявних у справі письмових доказів.

Що стосується позовних вимог про стягнення з УПСЗН Коростенської міської ради недовиплачених коштів передбачених ст.39 ЗУ «Про статус...» за період з 01.09.2009 року по 01.12.2010 року, то суд рахує за необхідне в цій частині позовні вимоги задовольнити частково.

Як видно з листа УПСЗН Коростенської міської ради позивачка в спірний період часу працювала в ТОВ «Інга Плюс», яке з квітня 2010 року по теперішній час не перебуває на обліку у даного відповідача для фінансування чорнобильських компенсаційних виплат згідно ЗУ «Про статус» та в даний час працює в Коростенському управлінні державного казначейства, яке взагалі не перебуває на обліку для фінансування чорнобильських компенсаційних виплат у даного відповідача, а тому, виплати за ст.39 вищевказаного закону за період з 01.04.2010 року по 01.12.2010 року, даним відповідачем позивачу не нараховувались і не виплачувались.

А тому, заборгованість за ст.39 ЗУ «Про статус...», підлягає стягненню з відповідача за період з 01.09.2009 року по 01.04.2010 року, відповідно до відпрацьованого часу, дай довідки з місця роботи позивача щодо отримання даних виплат, а також на підставі наявних справі письмових доказів.

Що стосується вимог позивача щодо поновлення строку звернення до суду, то суд вваж- що строк звернення до суду порушений з поважних причин і підлягає поновленню.

При стягненні коштів суд виходить з розміру мінімальних заробітних плат, які діяли вказаних періодах:

- з 1.07.2009 р. - 630 грн.; - з 1.10.2009 р. - 650 грн.; - з 1.11.2009 р. - 744 грн.;

- з 1.01.2010 р. - 869 грн.; - з 1.04.2010 р. - 884 грн.; - з 1.07.2010 р. - 888 грн.;

-з 1.10.2010 р. - 907 грн.;

Отже, з урахуванням викладеного вище, та відповідно до проведеного позивачем розрахунку, а також оскільки відповідач не оспорює розрахунок наданих позивачем сум. заборгованість перед позивачем за весь спірний період часу складає — за ст.37 ЗУ «Про статус...» (за мінусом отриманих коштів в сумі - 25,20 грн.) - 4264,40 гривни, за ст.39 ЗУ «Про статус...» (за мінусом отриманих коштів в сумі 73,50 грн.) - 10676,50 гривень, а всього 14940,90 гривень.

Оскільки розпорядником цих коштів і в спірний період часу і тепер є управління праці та соціального захисту населення Коростенської міської ради, тому суд, стягує з нього дані кошти, а заперечення відповідача проти позову безпідставні.

В решті вимог відмовити за необгрунтованістю.

На підставі вищевикладеного та керуючись ст.ст. 6-12,102,158-163,167,254 КАС України. ст.19 Конституції України, ст.ст.37,39 ЗУ «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», Постановою Кабінету Міністрів України №936 від 20.09.2005 року «Про затвердження порядку використання коштів державного бюджету для виконання програм, пов’язаних із соціальним захистом громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»,

постановив:

Адміністративний позов задовольнити частково.

Поновити позивачу строк звернення до суду, та визнати дії управління праці та соціального захисту населення Коростенської міської ради - неправомірними.

Стягнути з управління праці та соціального захисту населення Коростенської міської ради на користь ОСОБА_1 недовиплачені кошти, що передбачені ст.ст.37,39 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи в сумі 14940,90 гривень.

В решті вимог відмовити.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку через Коростенський міськрайонний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня її проголошення.

Суддя