ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

_________________________________________________________________________________________________________

ПОСТАНОВА

28.03.11                                                                                           Справа № 5/954-25/169

Львівський апеляційний господарський суд в складі колегії

головуючого-судді Р. Марко

суддів С. Бойко

ОСОБА_1

При секретарі Сидорак Г.

За участю представників сторін:

Від позивача з»явився

Від відповідача- з»явився

Від тр. Особи- не з»явився

розглянувши апеляційну скаргу Сколівської міської ради

на рішення господарського суду Львівської області від 11.02.11

у справі № 25/169

за позовом – ДП»Львівський облавтодор»ВАТ»ДАК»Автомобільні дороги України»

до відповідача – Сколівської міської ради Львівської області

третя особа- Управління Державного казначейства у Сколівському ра-ні

про : стягнення заборгованості

В С Т А Н О В И В :

Рішенням господарського суду Львівської області від 11.02.11

у справі № 25/169, задоволено позов ( з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог) ДП»Львівський облавтодор»ВАТ»ДАК»Автомобільні дороги України». Стягнуто з Сколівської міської ради Львівської області на користь Дочірнього підприємства “Львівський облавтодор”Відкритого акціонерного товариства “Державна акціонерна компанія “Автомобільні дороги України” заборгованість в сумі 209 779 грн. 20 коп., 5 697 грн. 08 грн. - пені, 2 097 грн. 79 коп. –3% річних, 8 181 (вісім сто вісімдесят одна) грн. 38 коп. –інфляційних втрат, 2 257 грн. 75 коп. –сплаченого державного мита та 215 грн. 23 коп. –витрат на інформаційно–технічне забезпечення судового процесу. В решті частини позовних вимог –провадження припинено.

Не погоджуючись із прийнятим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить рішення суду скасувати та прийняти нове, яким в позові відмовити повністю. Вимоги апеляційної скарги обґрунтовує тим, що рішення суду прийнято з порушенням норм матеріального права, судом неповно з"ясовано обставини, що мають значення для справи, висновки, викладені у рішенні суду, не відповідають обставинам справи. В апеляційній скарзі вказує, що договір за яким позивач просить стягнути суму боргу не містить усіх необхідних істотних умов, визначених законодавством для таких договорів, а тому повинен бути визнаним не укладеним. Крім того, зобов»язання за даним договором є не бюджетним, а тому сума боргу по даному договору не може бути сплачена з бюджету. В міському бюджеті на 2010 рік та в кошторисі на 2010 рік за кодом 170703 «Видатки на проведення робіт, пов’язаних з будівництвом, реконструкцією, ремонтом і утриманням автомобільних доріг» передбачено видатки на капітальний ремонт доріг в розмірі 180 000,0 грн. Управління державного казначейства України у Сколівському районі ГУДКУ у Львівській області не могло зареєструвати фінансове зобов’язання у розмірі 209779,20 грн., яке виникло на підставі договору № 5 від 02.06.2010 р., укладеного із ДП «Львівський облавтодор», оскільки дане зобов’язання не відповідало кошторису на 2010 рік, затвердженому Сколівською міською радою. Протягом 2010 бюджетного року Сколівською міською радою в Управлінні державного казначейства України у Сколівському районі ГУДКУ у Львівській області не реєструвалися зобов’язання по угоді № 5 від 02.06.2010 р., укладеній із ДП «Львівський облавтодор». Зважаючи на вказане вище, на думку відповідача, зазначене зобов’язання перед

ДП «Львівський облавтодор»не є бюджетним, отже не підлягає оплаті за рахунок бюджетних коштів та є недійсним. На думку відповідача, позивачем неправомірно нараховано штраф та пеню за несвоєчасне виконання грошового зобов’язання за одне й те саме порушення, що суперечить нормам чинного законодавства України.

В судовому засіданні, представник позивача заперечив проти доводів апелянта, просив рішення суду залишити без змін, як таке, що прийнято з дотриманням норм чинного законодавства та на підставі досліджених усіх обставин справи.

Представник третьої особи не з»явився, поважності причин неявки не повідомив.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, заслухавши представників сторін, дослідивши обставини справи, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм чинного законодавства, колегія суддів не вбачає правових підстав для задоволення вимог апелянта.

При цьому колегія виходила з наступного.

Предметом дано спору є вимога Дочірнього підприємства “Львівський облавтодор” Відкритого акціонерного товариства “Державна акціонерна компанія “Автомобільні дороги України” про стягнення з Сколівської міської ради Львівської заборгованості в сумі 225 755,45 грн. ( з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог).

Як встановлено судом, 02.06.2010 р. між Сколівською міською радою в особі міського голови, який діє на підставі Закону України “Про місцеве самоврядування” (замовник –відповідач) та Дочірнім підприємством “Львівський облавтодор” в особі філії “Стрийської Дільниці по експлуатації доріг” в особі начальника філії, який діє на підставі доручення №534 від 26.08.2009 р. (підрядник –позивач) укладено договір № 5 на виконання робіт по вибірковому капітальному ремонту вул.Стрийської в м. Сколе (надалі –договір).

Відповідно до п. 2.1. договору, підрядник бере на себе зобов’язання своїми силами і засобами виконати роботи по вибірковому капітальному ремонту вулиці Стрийської в м. Сколе відповідно до затвердженої кошторисної документації і обумовлений договором строк.

Відповідно до п. 2.2 договору, замовник зобов’язується надати підряднику кошторисну документацію у трьохденний строк, після підписання договору, забезпечити своєчасне фінансування, прийняти роботи і повністю сплатити вартість виконаних робіт.

Розділом 3 договору сторони узгодили, що договірна ціна складає 209 779,20 грн.

Відповідно до п. 4.2 договору, роботи вважаються виконаними після підписання акту виконаних робіт, або підтверджені як перехідні.

Як вбачається з матеріалів справи на виконання умов договору № 5 від 02.06.2010 р. та за замовленням відповідача позивач впродовж червня 2010 р. виконав об’єм робіт по вибірковому капітальному ремонту вулиці Стриської в м. Сколе. Факт виконання робіт підтверджується Актом приймання виконаних підрядних робіт за червень 2010 р. форми КБ-2в та Довідкою про вартість виконаних підрядних робіт за червень 2010 р. на суму 209 779,20 грн., які підписані повноважними особами та скріплені печатками сторін.

Відповідно до п. 5.2 договору, кінцеві розрахунки за надані послуги з виконавцем здійснюються на протязі 10 днів з дня закінчення робіт згідно договору.

Відповідач свої зобов‘язання по договору не виконав, в результаті чого виникла заборгованість у сумі 209 779,20 грн.

Відповідно до ст. 11 ЦК України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Згідно ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Згідно до ст. 173 ГК України, господарським визнається зобов”язання, що виникає між суб”єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених Господарським кодексом України, в силу якого один суб”єкт (зобов”язана сторона, в тому числі боржник) зобов”язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб”єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб”єкт (управнена сторона, в тому числі кредитор) має право вимагати від зобов”язаної сторони виконання її обов”язку.

Відповідно до ст. 179 ГК України, майново-господарські зобов”язання, які виникають між суб”єктами господарювання або між суб”єктами господарювання і не господарюючими суб”єктами –юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов”язаннями.

У відповідності до ч.7 ст.179 ГК України, господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

Згідно ст.193 ГК України, суб”єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов”язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов”язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 525 ЦК України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 530 ЦК України, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Згідно ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошових зобов’язань.

Стаття 628 ЦК України передбачає, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ч.1 ст.837 ЦК України, за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов‘язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов‘язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Колегія суддів погоджується із судом першої інстанції про безпідставність доводів відповідача, про те, що сторонами при укладанні договору №5 від 02.06.2010 р. не досягнуто істотних умов договору та не була підписана проектно-кошторисна документація, а тому його слід вважати неукладеним, так як відповідно до ст. 627 ЦК України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Приписами ст.180 ГК України встановлено, що господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода. При укладенні господарського договору сторони зобов'язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.

Відповідно до розділу 2 спірного договору, підрядник зобов’язується виконати роботи по вибірковому капітальному ремонту вулиці Стрийської в м. Сколе, а замовник зобов’язується прийняти роботи і повністю сплатити вартість виконаних робіт, п. 3.1. договору визначено договірну ціну робіт у розмірі 209 779,20 грн. та п. 16.1 договору встановлено, що договір набуває чинності з моменту його підписання і діє до повного виконання сторонами своїх зобов’язань за цим договором. Тобто, при укладанні договору сторонами виконані вимоги, передбачені чинним законодавством, зокрема ст. 180 ГК України.

Щодо посилання відповідача на те, що договір № 5 від 02.06.2010 року слід вважати неукладеним, у зв’язку з непогодженням сторонами усіх істотних умов договору на капітальне будівництво, чим були порушенні правила п. 5 Загальних умов укладення та виконання договорів підряду в капітальному будівництві, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 01.08.2005 року № 688, а саме через відсутність проектно-кошторисної документації по договору № 5 від 02.06.2010 року як однієї з істотних умов договору підряду, то такі є безпідставними, так як зі спірного договору вбачається, що положення останнього закріплюють обов’язок відповідача забезпечити розробку, затвердження та передачу позивачу кошторисної документації до початку будівництва. Наявність такої умови в договорі, свідчить про те, що сторони погодили істотну умову про проектно-кошторисну документацію на виконання підрядних робіт, а тому договір, вважається укладеним та підписаний повноважними представниками сторін з проставленням відбитків печаток сторін.

Як вбачається із змісту норм чинного законодавства України, а також з «Загальних умов укладення та виконання договорів підряду в капітальному будівництві», затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 01.08.2005 р. № 668, відповідність господарського зобов’язання, а саме: договору підряду кошторису органу місцевого самоврядування не є істотною умовою цього договору, не впливає на його чинність та не повинно перевірятися підрядником при укладенні договору. Крім того, реєстрація господарського зобов’язання в органах державного казначейства не впливає на порядок його укладення чи виконання, а, отже, не може бути підставою для відмови відповідача в оплаті виконаних на його користь робіт.

Також безпідставними є доводи апелянта про те, що спірне зобов»язання не є бюджетним, а тому не підлягає оплаті за рахунок бюджетних коштів, оскільки, між сторонами укладено договір №5 від 02.06.2010 р., на виконання якого позивачем на замовлення відповідача виконано ряд робіт, які прийняті останнім без будь-яких застережень, про що свідчить підписаний сторонами акт приймання виконаних підрядних робіт за червень 2010 р. та довідка про вартість виконаних підрядних робіт за червень 2010 р.

Посилання апелянта на п. 3 та п. 4 ст. 48 Бюджетного кодексу України від 08.07.2010р. № 2456 є помилковим, так як п. 1 розділу 6 «Прикінцеві та перехідні положення»вказано, що цей кодекс набирає чинності з 1 січня 2011 року, крім пункту 2 частини другої статті 60 та пунктів 3 і 5 частини другої статті 61, які набирають чинності з 1 січня 2013 року, пункту 10 частини другої статті 69, який набирає чинності з 1 січня 2014 року.

Згідно із ч. 1 ст. 58 Конституції України, закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи. А тому, застосування відповідачем норм вищевказаного Бюджетного кодексу України, який набув чинності із 01.01.2011 р. до правовідносин, які виникли на підставі договору № 5 від 02.06.2010 р., укладеного із позивачем, суперечить Конституції України.

Відповідно до ст.174 ГК України, господарські зобов'язання можуть виникнути, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

За договором підряду одна сторона (підрядник) зобов’язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов’язується прийняти та оплатити виконану роботу (ч.1 ст. 837 ЦК України).

Представником відповідача не спростовано факту виконання робіт позивачем на замовлення відповідача по вибірковому капітальному ремонту вулиці Стрийської в м. Сколе, доказів оплати за виконані позивачем роботи суду не надано, а тому вимога про стягнення основної заборгованості відповідача перед позивачем у розмірі 209 779,20 грн. є обґрунтованою. Крім того, в частині позовних вимог про стягнення 3% річних в розмірі 2 097,79 грн. та інфляційних втрат в розмірі 8 181,38 грн., такі вимоги відповідно до ст.625 ЦК України, також підлягають до стягнення.

Відповідно до ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Відповідно до п.1 ст. 230 ГК України, штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до п. 4. ст. 231 ГК України, якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг), тобто даною статтею встановлено два способи визначення розміру неустойки, а саме встановлення точно визначеної суми та встановлення цифри, яка є процентним співвідношенням від визначеного показника, зокрема суми боргу, яка несвоєчасно сплачена.

Відповідно до ст. 343 ГК України, платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня. Аналогічні положення містить Закон України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань”.

Згідно п.13.1 договору, за прострочення оплати або неповної оплати за виконанні роботи і остаточного розрахунку за збудований об’єкт замовник зобов’язується сплатити на користь підрядника пеню в розмірі не менше ставки Національного банку України від протермінованої суми за кожен день прострочення.

Як вище вже було встановлено, позивачем було подано 11.02.2011 року за вх.№3248/11 заяву про зменшення позовних вимог, згідно якої просить стягнути з відповідача інфляційні втрати в розмірі 8 181,38 грн. та відмовляється від позовних вимог в частині стягнення штрафу в розмірі 20 977,92 грн.,

А тому з огляду на подану заяву та досліджені обставини справи, суд першої інстанції на підставі ч.4 ст.80 ГПК України, правомірно припинив провадження в частині стягнення штрафу в розмірі 20 977,92 грн..

Колегія суддів, вважає, що місцевим господарським судом за наявних у справі доказів в цілому зроблено правильні висновки щодо обставин справи, що свідчить про відсутність підстав для скасування рішення місцевого господарського суду та задоволення апеляційної скарги.

Керуючись ст.ст. 101, 103, 105 ГПК України, Львівський апеляційний господарський суд –

Постановив:

Рішення господарського суду Львівської області від 11.02.11 у справі № 25/169 залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Постанову може бути оскаржено у касаційному порядку.

Матеріали справи скерувати до господарського суду Львівської області.

Головуючий Р. Марко

Суддя С. Бойко

Суддя Т. Бонк