Справа №2-40/2007р.

РІШЕННЯ                                  ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

2 лютого 2007 року                                      Димитровський міський суд Донецької області

у складі: головуючої - судді Клепка Л.Ю., при секретарі Мушинській М.В., за участю позивача ОСОБА_1, представника позивача ОСОБА_2, представника відповідача Лійкової Є.О.,

представника 3-ї особи відділення Фонду соцстрахування Ворошилівського р-на м.Донецька Сорівко О.А., Сугнатова Г.Х.,

представника відділення Фонду соцстрахування від нещасних випадків на виробництві м.Димитрова Гребенюк Н.Д.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Димитров справу за позовом  ОСОБА_1 до ВАТ "Укрвуглебуд" про видачу акту про нещасний випадок на виробництві за формою Н-1, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ВАТ "Укрвуглебуд" про видачу акту про нещасний випадок на виробництві за формою Н-1. В обгрунтування вимог вказав, що з 2.02.2004року по 4.07.2006р. він працював у відповідача в якості горноробочого підземного 3 розряду дільниці "Шахтний транспорт". 30 листопада 2004 року о 23 годині під час виконання трудових обов'язків при встановленні вагонетки на рейки за допомогою талька його вдарило залізо-бетонною затяжкою по голові і спині. Сподіваючись, що наслідків для здоров'я від падіння затяжки не буде, він не сповістив про випадок, що з ним стався, керівництву підприємства та не звернувся до шахтного медпункту. 1.12.2004 року, відчувши, що його стан здоров'я погіршився, він звернувся за медичною допомогою до Димитровської міської лікарні і його було госпіталізовано. Оскільки він не повідомив лікаря про те, що отримав ушкодження здоров'я під час виконання роботи, йому первинно було виставлено діагноз хронічний вірусний гепатит, так як він до цього хворів на зазначену хворобу. В ході лікування, яке не давало належних результатів, він повідомив лікарів про те, що на роботі в шахті на нього впала залізо­бетонна затяжка, вдаривши його по голові і спині, в зв'язку з чим 9.12.2004р. він був обстежений хірургом та невропатологом і була виявлена нестабільність шийних сегментів. З зазначеним діагнозом він продовжував стаціонарне лікування до 18.12.2004р. Після виходу на роботу, сподіваючись, що стан здоров'я відновиться, з заявою про складення акта за формою Н-1 до відповідача не звертався, однак здоров'я не відновилося і впродовж тривалого часу він неодноразово лікувався з приводу болю в ногах і спині. 16.10.2006р. він звернувся до відповідача з заявою про складення акту про нещасний випадок на виробництві, однак в видачі акту про нещасний випадок йому було відмовлено, що стало приводом його звернення до суду. Позивач просить суд зобов'язати відповідача скласти акт по формі Н-1 про нещасний випадок на виробництві.

В судовому засіданні позивач та його представник, обґрунтовуючи вимоги викладеними в позовній заяві обставинами, наполягали на задоволенні позову. Представники відповідача та третіх осіб позов не визнали і, посилаючись на те, що вказаний позивачем випадок   на підприємстві не був зафіксований, а також на те, що

2

первинні медичні документи не підтверджують ушкодження здоров'я на виробництві, вважають позовні вимоги не обгрунтованими і такими, що задоволенню не підлягають.

Позивач суду пояснив, що ЗО листопада 2004 року йому був виданий наряд на розгрузку вугілля і породи з шахтних вагонів та їх. зачистку. Після зачистки вагонів на відкаточному квершлагу пласта К-5 горизонту 986м між 90 і 110 пікетом, о 23 годині, зійшов з рельсів вагон. Він та ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 за допомогою талька стали ставити вагон на рельси. В той час, коли він працював з тальком, зверху з перекриття на нього впала залізо-бетонна затяжка, яка вдарила його по голові і спині, від чого він впав на землю. До нього підійшли ІНФОРМАЦІЯ_1 електровозів ОСОБА_4 і ОСОБА_3, які бачили, що з ним сталося, і допомогли йому сісти. В нього боліла голова і до кінця зміни він не працював, але оскільки видимих тілесних ушкоджень в нього не було, то він в шахтний медпункт за медичною допомогою не звернувся. Вдома 1 грудня 2004р. його самопочуття погіршилось, продовжувала боліти голова і спина, тому він повернувся на шахту і розповів начальнику дільниці ОСОБА_5 про те, що з ним трапилось. ОСОБА_5 дав йому зрозуміти, що в разі складення акту про нещасний випадок на виробництві він може бути звільнений з роботи. Сподіваючись на те, що серйозних наслідків від отриманої травми не настане, він попередив начальника про те, що декілька днів побуде на лікарняному, оскільки в зв'язку з одержаними ушкодженнями не зможе працювати, і звернувся з цього приводу до Димитровської міської лікарні. Так як він мав хронічне захворювання -гепатит, то вирішив звернувся на прийом до лікаря-гастроентеролога, якому поскаржився на біль в шлунку та нудоту. Після здачі аналізів йому було встановлено діагноз «Вірусний гепатит», і він був поміщений на стаціонарне лікування в гастроентерологічне відділення Димитровської міської лікарні, де знаходився на лікуванні з 1 по 8 грудня 2004року. В ході лікування він поскаржився лікарю на судорги в ногах, оніміння лівої руки і розповів лікарю, що він одержав в шахті травму. Після цього його було направлено до лікаря-невропатолога, якому він сказав, що вдарився головою об трубу в шахті. Після цього йому були зроблені рентген-знімки і виявлено діагноз «нестабільність шийних сегментів» і лікування було подовжено до 18 грудня 2004 року включно. 19 грудня 2004 року він приступив до роботи і оскільки ще почував себе недобре, з дозволу начальника дільниці ОСОБА_5 протягом неділі виконував більш легку роботу. В подальшому стан його здоров'я покращився, тому з заявою про складення акту про нещасний випадок він знову не звертався. В березні 2005 року стан здоров'я погіршився і його було направлено на обстеження в ДОКЛ ім.Калініна, де був підтверджений діагноз «Нестабільність шийних позвонків». В серпні 2005 року керівництвом відповідача йому була надана сімейна санаторно-курортна путівка з приводу лікування нестабільності шийних сегментів і остеохондрозу. В подальшому його захворювання загострювалося, тому 4.07.2006року він змушений був звільнитися з роботи. При медичних обстеженням лікарі вимагали від нього акт Н-1, тому 16 жовтня 2006року він звернувся до відповідача з письмовою заявою про видачу йому акту про нещасний випадок на виробництві, однак, посилаючись на те, що первинно він знаходився на лікарняному з захворюванням « вірусний гепатит», а також на те, що випадок, що з ним трапився ніде не зареєстрований, в видачі акту Н-1 було відомовлено. Тому він просить суд захистити його права і зобов'язати відповідача скласти акт по формі Н-1 про нещасний випадок, що з ним трапився ЗО листопада 2004року о 23 годині в відкаточному квершлагу пласта К-5 горизонту 986м між 90 і 110 пікетом при виконанні трудових обов'язків.

Вислухавши пояснення сторін та дослідивши докази по справі, суд вважає, що позов підлягає задоволенню, виходячи з наступних підстав.

Судом встановлено, що позивач з 2.02.2004р. по 04.07.2006р. знаходився в трудових відносинах з Відкритим акціонерним товариством «Укрвуглебуд», працюючи горноробочим підземним 3 розряду дільниці «Шахтний транспорт», що стверджується копією трудової книжки позивача (арк.спр.13-21).

3

Згідно статуту ВАТ «Укрвуглебуд» є юридичною особою і функціонує на підставі договору про сумісну діяльність з шахтою ім..Стаханова ДП «Красноармійськвугілля» від 2.10.2003р. та додаткових угод по відпрацюванню запасів вугілля пласта К-5, чинних до теперішнього часу (арк.спр.28,48-53).

Відповідно до табелю спуску-виїзду шахти ім..Стаханова по ВАТ «Вуглебуд» і табелю обліку використаного робочого часу за листопад 2004року позивач ОСОБА_1 30 листопада 2004року працював в третю зміну, час роботи якої припадає з 19 години до 3.00 години (арк.спр.103,104-108). З пояснень позивача, не оспорюваних в судовому засіданні сторонами, вбачається, що 30.11.2004р. йому було видано наряд на розгрузку вугілля і породи з вагонів та їх зачистку. Книга нарядів за листопад 2004року, згідно довідки відповідача, не збереглася (арк.спр.109). Зазначені обставини підтверджені в судовому засіданні поясненнями свідків ОСОБА_4 і ОСОБА_3, які 30.11.2004р. працювали з позивачем в одну зміну.

За змістом ст. 171 КЗпП України власник або уповноважений ним орган повинен проводити розслідування та вести облік нещасних випадків, професійних захворювань і аварій на виробництві відповідно до порядку, встановленого Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до Порядку розслідування та ведення обліку нещасних випадків, професійних захворювань і аварій на виробництві, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 25.08.2004р. №1112, розслідування і встановлення причин нещасного випадку належить до компетенції комісії з розслідування нещасного випадку.

Згідно п.13 зазначеного Положення в разі, якщо випадок визнано таким, що пов'язаний з виробництвом, комісією складається акт за формою Н-1 про нещасний випадок, що стався з працівником під час виконання трудових обов'язків.

Судом встановлено, що позивач вперше звернувся до відповідача з заявою про видачу акту про нещасний випадок на виробництві, в жовтні 2006 року.

Наказом НОМЕР_1 по ВАТ «Укрвуглебуд» була створена комісія для розгляду заяви позивача (арк.спр.60).

Згідно протоколу засідання комісії з питань охорони праці ВАТ «Укрвуглебуд» від 20.10.2006року в складенні акту Н-1 позивачу було відмовлено в зв'язку з тим, що випадок, який стався з ним 30.11.2004року, не був зареєстрований на виробництві і не мала місця втрата працездатності на один і більше днів чи перевод на іншу роботу через травму. Вірусний гепатит, з яким знаходився позивач на лікарняному з 1.12.2004р. по 8.12.2004р., на думку комісії, не міг бути пов'язаний з виробничою травмою (арк.спр.59).

Ці ж висновки в судовому засіданні підтверджені поясненнями свідків ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, які приймали участь в роботі комісії.

Свідок ОСОБА_5 суду пояснив, що він з 2003 року працює начальником дільниці «Шахтний транспорт» ВАТ «Вуглебуд». Позивач працював горноробочим підземним 3-го розряду. Він пам'ятає, що позивач в 2004 році лікувався від вірусного гепатиту і скаржився на болі в ногах і руках. На прохання позивача він неодноразово підписував йому заяви на безплатні відпустки, так як відповідачу було важко працювати. Про те, що з ним трапився нещасний випадок на виробництві, йому стало відомо лише в жовтні 2006року зі слів позивача, який написав письмову заяву про видачу йому акту про нещасний випадок на виробництві. В жовтні 2006року йому ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_8 було запропоновано написати пояснювальну про те, чи мав місце нещасний випадок з ОСОБА_1 в 2004році. Оскільки випадок з ОСОБА_1 зареєстрований не був, то в пояснювальній записці він написав, що такого випадку не було. Свідки нещасного випадку, на який посилався позивач, комісією не опитувались.

Свідок ОСОБА_7 суду пояснив, що з травня 2002 року він працює ІНФОРМАЦІЯ_3. Йому також до жовтня 2006 року не було відомо про те, що в 2004 році з позивачем стався нещасний випадок під час виконання трудових обов'язків. Коли позивач в жовтні 2006року звернувся з письмовою заявою про

4

видачу йому акту про нещасний випадок на виробництві, він перевірив журнали шахтних медпунктів - підземного і поверхового і вияснив, що факту звернення позивача до медпункту в 2004 році зафіксовано не було. Створеною для розгляду заяви позивача комісією досліджувались його лікарняні листи, згідно яких позивач в 2004 році лікувався з приводу вірусного гепатиту. Оскільки комісія прийшла висновку, що вірусний гепатит є наслідком загального захворювання, було винесено рішення про відмову позивачу в складенні акту форми Н-1. Члени комісії не виясняли, хто працював з позивачем в день, на який він посилався, і пояснень від свідків не відбирали, бо члени комісії вважали, що підстав для видачі йому акту форми Н-1 не було.

Свідок ОСОБА_8 суду пояснив, що він був у складі комісії, яка відмовила позивачу в складання та видачі акту форми Н-1. Перед винесенням такого рішення він перевірив табель виходів на роботу і встановив, що 30.11.2004року позивач дійсно працював в 3 зміну, але оскільки даних про те, що позивача під час виконання трудових обов'язків вдарило залізо-бетонною затяжкою зафіксовано не було, то комісія не знайшла підстав для того, щоб опитати свідків, на яких посилався позивач, і дійшла висновку про відмову йому в видачі акту Н-1.

Свідок ОСОБА_9 суду пояснив, що він працює ІНФОРМАЦІЯ_4. Про те, що з позивачем в 2004 році під час виконання робіт трапився нещасний випадок, йому стало відомо в жовтні 2006року зі слів самого позивача, який йому розповів, що в 2004 році при вибурюванні вагонів з крівлі випала залізо­бетонна затяжка, яка вдарила його по голові. Він підтвердив, що позивач періодично знаходився на лікарняному, але з яким захворюванням він не пам'ятає, і йому виділялась санаторно-курортна путівка.

Факт отримання ушкодження позивачем в результаті падіння на нього ЗО листопада 2004року під час виконання робіт з розбурювання вагонів залізо-бетонної затяжки підтверджено в судовому засіданні поясненнями свідків ОСОБА_3 і ОСОБА_4, які суду пояснили, що 30.11.2004р. вони разом з позивачем працювали в третю зміну. Приблизно о 23 годині при розбурюванні вагонів один з вагонів зійшов з рельсів, і в той момент, коли вагон підіймали на рельси за допомогою тальки, на позивача з крівлі впала залізо-бетонна затяжка, яка вдарила його по голові і спині. Від удару позивач впав з вагона на землю. Коли вони підійшли до нього і зняли з нього каску, то видимих слідів ушкоджень на голові не виявили. Оскільки позивач скаржився на біль в голові, то до кінця зміни його до роботи більше не залучали. Цей випадок дійсно до уваги адміністрації не доводився.

Таким чином, з пояснень свідків ОСОБА_4 і ОСОБА_3 вбачається, що забиття голови і спини ОСОБА_1 отримав 30.11.2004р. саме в робочий час, коли він знаходився у шахті і виконував роботи, що входили в коло його службових обов'язків.

Та обставина, що зазначені свідки, які працювали разом з позивачем в одну зміну 30 листопада 2004року на виконанні одного наряду, не були опитані комісією при розгляді заяви позивача про розслідування нещасного випадку і видачу акту Н-1, свідчить про формальний підхід комісії до розгляду заяви.

Свідок ОСОБА_10 суду пояснила, що вона працює завідуючою денним стаціонарним відділенням Димитровської центральної міської лікарні, і є лікарем гастроентерологом. Позивач ОСОБА_1 1.12.2004року звернувся до неї зі скаргами на слабкість, головну біль, нудоту. Після первинного медичного обстеження позивача були виявлені зміни в печінкових протоках і встановлено, що він має хронічне захворювання вірусний гепатит, тому він був поміщений в стаціонарне відділення, де проходив курс лікування з 1.12.2004року по 8.12.2004року з діагнозом вірусний гепатит. В ході лікування позивач став скаржитися на слабкість і біль в ногах і спині, що не було характерно для вірусного гепатиту, тому його було направлено на консультацію до лікаря-невропатолога. Коли вона стала цікавитись, від чого у позивача такі симптоми, позивач їй розповів, що в нього була виробнича травма, яка не зафіксована на виробництві. В подальшому ІНФОРМАЦІЯ_5 ОСОБА_11 йому був встановлений діагноз «Нестабільність шийних сегментів» і призначений курс лікування. Оскільки позивач не надав лікарям протягом 3-х днів акт з виробництва, то в лікарняному листі було відмічено загальне захворювання.

Свідок ОСОБА_11 суду пояснив, що він працює ІНФОРМАЦІЯ_5 Димитровської міської лікарні. 7 грудня 2004 року, після обстеження позивача, він виставив йому діагноз «Нестабільність шийних хребців», який в подальшому був підтверджений Донецькою обласною клінічною лікарнею ім..Калініна. Це захворювання могло бути спричинено травмою чи могло бути наслідком загального захворювання. Позивач скаржився на біль в ногах, шум в голові, втомлення при ходьбі. Зі слів позивача він в медичній картці вказав, що той хворіє з літа 2004року після підняття тяжкості і забиття головою об трубу на роботі. В ході подальшого лікування стан здоров'я позивача став погіршуватися. В нього було зафіксовано зміщення на 7 мм четвертого шийного хребця, що могло настати в результаті травми, одержаної позивачем при падінні йому на голову залізо-бетонної затяжки, тому він не виключає, що дестабілізація шийних хребців стала слідством саме зазначеної позивачем травми. Також ОСОБА_11 суду пояснив, що, зважаючи на вік хворого, таке захворювання може бути, скоріше за все, наслідком навантаження на шийний відділ і наслідком черепно-мозгової травми.

Вище зазначені свідчення лікарів підтверджуються виписками з медичних карток позивача та копіями листків непрацездатності (арк.спр.4-12,63-66).

Відповідно до вимог ст.57 ЦПК України доказами в цивільній справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких у визначеному порядку суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються на підставі пояснень сторін, третіх осіб, їхніх представників, показань свідків, письмових доказів, речових доказів, висновків експертів.

Згідно ст.212 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жоден доказ для суду не має встановленого значення. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

В матеріалах справи відсутні будь-які докази, які б спростовували показання свідків ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_10, ОСОБА_11 або давали підстави для сумніву в їх достовірності.

Посилання представників відповідача та третіх осіб як на підставу для відмови в задоволенні позову на те, що в первинних медичних документах позивача значиться загальне захворювання, а не захворювання, одержане в результаті травми, не заслуговують на увагу, оскільки в медичних документах фіксуються прояви наслідків отриманої особою травми, а не сам факт її отримання. Крім того, допитані судом в якості свідків лікарі ОСОБА_10 і ОСОБА_11 суду чітко пояснили, що оскільки протягом 3-х днів позивач не надав їм акта про нещасний випадок на виробництві, в його медичних документах і було зазначено загальне захворювання. Те, що позивач отримав травму спини і голови при виконанні ним своїх трудових обов'язків, сумніву не викликає.

Таким чином, вимоги позивача про спонукання відповідача до видачі йому акту форми Н-1 суд вважає обгрунтованими і такими, що підлягають задоволенню.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст..ст. керуючись ст.ст. 10, 11, 57, 209, 212, 213, 214, 215, 224, 225, 226 ЦПК України, п.13 Порядку розслідування та ведення обліку нещасних випадків, професійних захворювань і аварій на виробництві, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 25.08.2004р. №1112 України, суд -

ВИРІШИВ:

6

Позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити повністю.

Зобов'язати Відкрите акціонерне товариство «Укрвуглебуд» видати ОСОБА_1 акт по формі Н-1 про те, що ЗО листопада 2004 року о 23 годині на відкаточному квершлагу пласта К-5 горизонту 986м, між 90 і 110 пікетом, під час розгрузки і зачистки вагонів з ним стався нещасний випадок, в результаті якого його вдарило по голові і спині випавшою з арочної крівлі залізобетонною затяжкою.

Стягнути з ВАТ «Укрвуглебуд» в доход держави судовий збір в розмірі в розмірі 8,50грн. та на користь Територіального управління Державної судової адміністрації в Донецькій області 7,50 грн. за інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку.

Заяву про апеляційне оскарження рішення суду може бути подано до Апеляційного суду Донецької області через Димитровський міський суд протягом десяти днів з дня проголошення рішення.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Апеляційного суду Донецької області через Димитровський міський суд протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.