Апеляційний суд Житомирської області

Справа № 22-а/0690/3173/11

Категорія

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 серпня 2011 року Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Житомирської області в складі:

головуючого: судді Кочетова Л.Г.,

суддів Широкової Л.В., Талько О.Б.,

при секретарі Порохня М.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі справу за адміністративним позовом ОСОБА_1, ОСОБА_2 до управління праці та соціального захисту населення Олевської районної державної адміністрації, головного управління праці та соціального захисту населення Житомирської обласної державної адміністрації про стягнення коштів передбачених Законом України „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” за апеляційною скаргою управління праці та соціального захисту населення Олевської райдержадмікістрації на постанову Олевського районного суду Житомирської області від 16 червня 2009 року,-

в с т а н о в и л а :

У квітні 2009 року позивачі звернулися до суду із позовом до управління праці та соціального захисту населення Олевської районної державної адміністрації (надалі УПСЗН), головного управління праці та соціального захисту населення Житомирської обласної державної адміністрації (надалі ГУГІСЗН), в якому просили стягнути з відповідачів недоплачені кошти, виплата яких передбачена ст. ст. 37, 39 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" за період з 01.02.2008 року по 01.03.2009 року.

Постановою Олевського районного суду Житомирської області від 16 червня 2009 року позовні вимоги задоволено частково, визнано дії управлінь праці та соціального захисту населення по застосуванню постанови Кабінету Міністрів України № 836 від 26.07.1996 року щодо вказаних виплат неправомірними та стягнуто з відповідачів на користь позивачів: з УПСЗН по 1619,00 грн. за ст. 37 за період з 01.04,2008 року по 01.02.2009 року та з ГУ ПСЗН по 5997,80 грн. за ст. 39 вказаного Закону за період з 01.04.2007 року по 01.03.2009 року.

В апеляційній скарзі апелянт вказує, що всі виплати здійснювались у відповідності до вимог чинного законодавства, УПСЗН не є належним відповідачем по даній справі, оскільки зазначені виплати повинні здійснюватися Пенсійним фондом України.

Розглянувши справу та перевіривши законність і обгрунтованість постанови суду першої інстанції в межах, передбачених ст. 195 КАС України, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що позивачі проживають на території радіоактивного забруднення, є непрацюючими пенсіонерами, перебувають на обліку в управлінні Пенсійного фонду України та одержують пенсію.

Відповідно до ст. 37 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", громадянам, які проживають на територіях радіоактивного забруднення у зоні посиленого радіологічного контролю, виплачується щомісячна грошова допомога у зв’язку з обмеженням споживання продуктів харчування місцевого виробництва та особистого підсобного господарства в розмірі 30 процентів від мінімальної заробітної плати.

Статтею 39 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) передбачено, що пенсії непрацюючим пенсіонерам, які проживають на територіях радіоактивного забруднення в зоні посиленого радіологічного контролю, підвищуються на 1 мінімальну заробітну плату.

З матеріалів справи видно, що на виконання положень ст. 37 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» відповідачем щомісяця виплачувалися позивачам передбачені ст.37 Закону виплати в розмірах, визначених постановою Кабінету Міністрів України від 26 липня 1996 року № 836 «Про компенсаційні виплати особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

Вирішуючи цей спір, суд першої інстанції, з огляду на загальні засади пріоритету законів над підзаконними нормативними актами, обгрунтовано визнав, що при визначенні розміру згаданої виплати застосуванню підлягають саме норми ст. 37 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», а не постанова Кабінету Міністрів України «Про компенсаційні виплати особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», яка істотно звужує обсяг установлених законом прав позивача.

За таких обставин правильним є висновок суду першої інстанції щодо неправомірності дій відповідача по виплаті грошової допомоги та доплати до пенсії в розмірах, встановлених зазначеною постановою Кабінету Міністрів України від 26 липня 1996 року № 836.

Разом з тим, визнавши неправомірними дії відповідача щодо неналежного нарахування і виплати позивачу грошової допомоги та доплати до пенсії, суд першої інстанції допустив помилку, визначивши монкретну суму заборгованості по сплаті таких виплат.

При цьому суд не врахував те, що з огляду на положення статей 21, 105, 162 КАС України адміністративний позов може містити вимоги щодо визнання незаконними рішення, дії чи бездіяльності відповідача зобов'язання його вчинити певні дії, відшкодування шкоди, заподіяної незаконними рішенням, дією або бездіяльністю.

Отже, поза увагою суду 1 інстанції залишилось те, що адміністративний суд повинен визнавати дії суб’єктів владних повноважень незаконними і зобов'язувати відповідача провести нарахування та виплату належних сум відповідно до закону, а не ухвалювати рішення про визначення конкретних сум.

Крім того, вирішуючи питання щодо суб’єктного складу у даній справі, суд першої інстанції не врахував, що нарахування та виплата підвищення до пенсії непрацюючим пенсіонерам в порядку ч. 2 ст. 39 Закону органами праці та соціального захисту населення не здійснюється, Такі нарахування відповідно до положення про пенсійний фонд України, затвердженого постановою КМУ від 24.10.2007 року № 1261 та Положення про управління Пенсійного фонду в районах, містах і районах у містах, затвердженого постановою правління ПФ України від 30.04.2002 року № 8-2 (з наступними змінами) здійснюються саме цими органами, які забезпечують своєчасне і в повному обсязі фінансування та виплату пенсій, безпосередньо призначають (здійснюють перерахунок) і виплачують пенсії та інші виплати відповідно до чинного законодавства.

За таких обставин, постанова, прийнята щодо бездіяльності ГУПСЗН в частині нарахування та виплат позивачу коштів, належних за ч. 2 ст. 39 Закону, підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення в цій частині про відмову у позові до ГУПСЗН з викладених мотивів.

Враховуючи викладене та керуючись ч. І ст. 41, ст.ст. 195, 196, 198, 202, 205, 207 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

п о с т а н о в и л а :

Апеляційну скаргу управління прані та соціального захисту населення Олевської районної державної адміністрації Житомирської області задовольнити частково.

Постанову Олевського районного суду Житомирської області від 16 червня 2009 року в частині визнання протиправною бездіяльності головного управління праці та соціального захисту населення Житомирської обласної державної адміністрації щодо нарахування і виплати ОСОБА_1, ОСОБА_3 доплати до пенсії в порядку ст. 39 Закону України „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” та стягнення з головного управління праці та соціального захисту населення Житомирської обласної державної адміністрації на користь ОСОБА_1. ОСОБА_2 заборгованості по доплаті до пенсії в порядку ст. 39 Закону України „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” за період з 01.03.2008 року по 01.03.2009 року в сумі 5997,80 грн. скасувати, ухваливши в цій частині нове рішення, яким у позові ОСОБА_4, ОСОБА_2 до головного управління праці та соціального захисту населення Житомирської обласної державної адміністрації в цій частині позовних вимог відмовити за безпідставністю.

Позов задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність управління праці та соціального захисту населення Олевської районної державної адміністрації Житомирської області в частині не нарахування допомоги у зв’язку з обмеженням споживання продуктів харчування місцевого виробництва, призначеної ОСОБА_1. ОСОБА_2 відповідно до ст.37 Закону України „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” за період з 01.02.2008 року по 3 1.01.2009 року.

Зобов'язати Управління праці та соціального захисту населення Олевської районної державної адміністрації Житомирської області здійснити нарахування ОСОБА_1, ОСОБА_3 допомоги у зв’язку з обмеженням споживання продуктів харчування місцевого виробництва відповідно до ст. 37 Закону України „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” за період з 01.02.2008 року по 31.01.2009 року.

У задоволенні решти вимог відмовити.

Постанова може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішення суду апеляційної інстанції.

Головуючий:

Судді: