ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
12 квітня 2007 р.
| № 2/224 |
Колегія суддів Вищого господарського суду України у складі:
головуючий суддя | Кот О.В. |
судді | Владимиренко С.В. Шевчук С.Р. |
розглянувши касаційну скаргу | Обласного комунального підприємства "Компанія "Луганськвода" |
на постанову | Луганського апеляційного господарського суду від 05.12.2006р. |
та рішення | господарського суду Луганської області від 03.10.2006р. |
по справі | № 2/224 |
за позовом | Дочірньої компанії "Укртрансгаз" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" в особі Новопсковського лінійного виробничого управління магістральних газопроводів |
до | Обласного комунального підприємства "Компанія "Луганськвода" |
третя особа: | Старобільське регіональне виробниче управління |
про | стягнення 359965,2грн. |
За участю представників сторін:
від позивача: | Перепечай А.М., дов. №2533 від 26.12.2006р.; Кравченко С.В., дов. №2507 від 26.12.2006р.; |
від відповідача: | Гаркавий А.А., дов. №8 від 18.01.2007р.; |
від третьої особи: | не з’явилися |
Ухвалою Вищого господарського суду України від 26.02.2007р. касаційна скарга Обласного комунального підприємства "Компанія "Луганськвода" була прийнята до провадження, її розгляд призначений на 20.03.2007року.
Ухвалою Вищого господарського суду України від 20.03.2007р. розгляд касаційної скарги Обласного комунального підприємства "Компанія "Луганськвода" був відкладений на 12.04.2007року. у зв’язку з нез’явленням в судове засідання представників Обласного комунального підприємства "Компанія "Луганськвода" та Старобільського регіонального виробничого управління.
Відводів зазначеному складу колегії суддів не заявлено.
За згодою представників сторін в судовому засіданні 12.04.2007 року було оголошено вступну і резолютивну частини постанови Вищого господарського суду України.
Як вбачається з матеріалів справи, у травні 2006р. до господарського суду Луганської області звернулась Дочірня компанія "Укртрансгаз" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" в особі Новопсковського лінійного виробничого управління магістральних газопроводів з позовом до відповідача, за участю третьої особи Старобільського регіонального виробничого управління про стягнення заборгованості на суму 359965,2грн. за надані позивачем відповідачу послуги з водопостачання за період з січня 2005р. по березень 2006р. (за виключенням квітня 2005р.) згідно договору на послуги з водопостачання №11 від 06.01.2005р.
Рішенням господарського суду Луганської області від 03.10.2006р. у справі №2/224 (колегія суддів у складі: головуючий суддя Седляр О.О., судді: Василенко Т.А., Пономаренко Є.Ю.), залишеним без змін постановою Луганського апеляційного господарського суду від 05.12.2006р. у даній справі (колегія суддів у складі: головуючий суддя Бородіна Л.І., судді Журавльова Л.І., Перлов Д.Ю.), позов задоволено, стягнуто з відповідача на користь позивача заборгованість у сумі 359965грн.20коп., витрати по держмиту у сумі 3599грн.65коп. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 118 грн.
Рішення суду з посиланням на рішення господарського суду Луганської області від 26.04.2006р. у справі № 3/673 (яке залишено без змін постановою Вищого господарського суду України від 02.08.2006р.) мотивовано тим, що надані позивачем послуги з водопостачання не є централізованими, а тому не підпадають під ліцензування відповідно до Закону України "Про ліцензування певних видів господарської діяльності" та не потребують державного регулювання цін (тарифів), а споживання відповідачем питної води у січні 2005р. –березні 2006р. на загальну суму 359965,2грн. підтверджено матеріалами справи.
Не погоджуючись з прийнятими судовими актами, Обласне комунальне підприємство "Компанія "Луганськвода" звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати зазначені постанову апеляційної інстанції та рішення місцевого господарського суду, а справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права.
Відзиви на касаційну скаргу відповідача та третьої особи на час розгляду справи в касаційній інстанції суду надані не були, що в силу положень статті 1112 ГПК України не перешкоджає перегляду судових рішень, що оскаржуються.
Розглянувши матеріали справи, касаційну скаргу, заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла наступного висновку.
Як встановлено господарськими судами першої та апеляційної інстанцій, між позивачем та відповідачем укладений договір на послуги з водопостачання №11 від 06.01.2005р., згідно з яким постачальник (позивач) зобов'язався постачати споживачу (відповідачу у справі) питну воду, а споживач - своєчасно оплачувати надані йому послуги з водовідведення на умовах, визначених цим договором та виконувати інші умови даного договору.
Як вірно зазначено апеляційним господарським судом, даний договір є договором про надання послуг, а відтак регулюється главою 63 Цивільного кодексу України.
Відповідно до статті 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.
Згідно зі статтею 903 ЦК України якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором. На договір про надання послуг поширюються загальні положення про виконання зобов'язання, зокрема, статтею 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обігу або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до статті 545 ЦК України прийнявши виконання зобов'язання, кредитор повинен на вимогу боржника видати йому розписку про одержання виконання частково або в повному обсязі.
Відповідно до п.4.2 договору на послуги з водопостачання №11 від 06.01.2005р. таким підтвердженням належного виконання зобов'язання позивачем щодо кількості постачаємої води є двосторонній акт або груп рахунок.
Згідно пункту 5.2, 5.3 цього договору оплату за надані послуги з водопостачання споживач зобов'язався здійснювати на підставі наданих постачальником рахунків чи інших платіжних документів у триденний термін з дня їх отримання, якщо розмір оплати не перевищує п'ятисот гривень у безготівковому порядку на розрахунковий рахунок постачальника. В інших випадках споживач оплачує надані послуги у наступному порядку: авансовий платіж до 15-го числа розрахункового місяця у розмірі 60% від вартості заявленого об'єму; остаточний розрахунок за послуги водопостачання, плату за перевищення лімітів води та інше споживач робить на підставі наданих постачальником рахунків чи інших платіжних документів у 10-ти денний термін з дня їх отримання.
Пунктом п.5.5 договору на дату укладення даного договору визначені тарифи на питне водопостачання –3,5 грн./м3 без ПДВ та 4,2грн./м3 з ПДВ.
Судами першої та апеляційної інстанції зазначено, що на виконання договірних зобов’язань позивачем поставлено відповідачу за період з січня 2005р. по березень 2006р. питної води у кількості 85706м3 на суму 359965,2грн. (без урахування постачання води за квітень 2005р. на суму 20945,4грн.), що підтверджується актами звірення спожитої води від 16.02.2006р., 10.03.2006р., 23.03.2006р., 03.04.2006р., підписаними сторонами у справі без доповнень та зауважень.
17.01.2006р. позивачем листом від 14.12.2006р. пред'явлені відповідачеві рахунки на оплату поставленої води за 2005 рік, а за січень-березень 2006р. надіслані позивачем відповідачеві відповідно 27.02.2006р., 21.03.2006р., 06.04.2006р.
Позивач просить стягнути борг у сумі 359965,2грн. за поставлену воду у кількості 85706куб.м за період з січня 2005р. по березень 2005р. та з травня 2005р. по березень 2006р., тоді як відповідач визнає борг у сумі 118274грн. з власного розрахунку 85706м3 х 1,38 грн. (вартість 1 куб.м води з ПДВ).
На підставі матеріалів справи судами попередніх інстанцій зазначено, що рішенням господарського суду Луганської області від 26.04.2006р. у справі №3/673 між тими ж сторонами, залишеним без змін постановою Вищого господарського суду України від 02.08.2006р., задоволено позов ДК "Укртрансгаз" НАК "Нафтогаз України" в особі Новопсковського лінійного виробничого управління магістральних газопроводів та стягнуто з Обласного комунального підприємства "Компанія "Луганськвода" на користь позивача 20945,4грн. боргу за поставлену питну воду за договором №11 від 06.01.2005р. на послуги з водопостачання з розрахунку: 4987куб.м (обсяг спожитої відповідачем води) х 4,20грн. (тариф за 1 куб.м води – за договором).
Відповідно до частини 2 статті 35 Господарського процесуального кодексу України факти, встановлені рішенням господарського суду під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.
З рішення господарського суду Луганської області від 26.04.2006р. у справі №3/673 вбачається, що місцевий господарський суд дійшов висновку, що надані позивачем послуги не є послугами з централізованого питного водопостачання, а тому ліцензування цих послуг не потрібне, як не потрібне державне регулювання цін (тарифів) в даному випадку.
Колегія суддів Вищого господарського суду України погоджується з місцевим та апеляційним господарськими судами щодо необґрунтованості доводів відповідача щодо встановлення у договорі тарифу на послуги з водопостачання всупереч вимогам законодавства.
Колегія суддів Вищого господарського суду України погоджується з апеляційним господарським судом в тому, що відповідач (замовник за договором) зобов'язаний оплатити надані йому послуги в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором, відповідно до ч.1 ст.903 Цивільного кодексу України.
З врахуванням статті 632 Цивільного Кодексу України, яка передбачає встановлення ціни в договорі за домовленістю сторін, крім тих, по яких здійснюється державне регулювання цін та тарифів, сторони у справі №2/224 вільні встановлювати ціни на послуги, які не є послугами з централізованого водопостачання, самостійно.
Поряд з цим, посилання Обласного комунального підприємства "Компанія "Луганськвода" на лист Антимонопольного комітету від 03.10.2006р. №04-05/1108, обґрунтовано відхилено судом апеляційної інстанції з посиланням на рекомендаційний характер цього листа із зазначенням про його незастосування до цін наданих послуг за спірний період. Спростування цих висновків зводиться до переоцінки доказів, що в силу приписів ст. 1117 ГПК України не входить до компетенції касаційної інстанції.
В порушення статей 33, 34 ГПК України, Обласним комунальним підприємством "Компанія "Луганськвода" не надано ані місцевому господарському суду, ані суду апеляційної інстанції жодних доказів в підтвердження своїх вимог та заперечень. Наданим сторонами доказам судами першої та апеляційної інстанції було дано відповідну оцінку, на підставі чого встановлені обставини справи.
Згідно ст. 1117 ГПК України суд касаційної інстанції не може встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази; у касаційній інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Обгрунтованих доводів про порушення норм процесуального законодавства при оцінці доказів заявником касаційної скарги не надано.
На підставі викладеного, Вищий господарський суд України вважає, що підстави для скасування постанови Луганського апеляційного господарського суду від 05.12.2006р. та рішення господарського суду Луганської області від 03.10.2006р. у справі №2/224 відсутні, а тому касаційна скарга Обласного комунального підприємства "Компанія "Луганськвода" задоволенню не підлягає.
Керуючись ст.ст. 1115, 1117, п.1 ст. 1119, ст. 11111 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Вищого господарського суду України
П О С Т А Н О В И Л А:
1. Касаційну скаргу Обласного комунального підприємства "Компанія "Луганськвода" залишити без задоволення.
2. Рішення господарського суду Луганської області від 03.10.2006р. та постанову Луганського апеляційного господарського суду від 05.12.2006р. у справі №2/224 залишити без змін.
Головуючий суддя | Кот О.В. |
Судді | Владимиренко С.В. Шевчук С.Р. |