23.11.2016

№408/7551/16-ц

№2-о/408/398/16

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

23 листопада 2016 року смт.Біловодськ

Біловодський районний суд Луганської області у складі:

головуючого-судді: Карягіної В.А.

при секретарі: Сахаровій О.Ю..,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду смт. Біловодськ Луганської області цивільну справу за заявою ОСОБА_1 , заінтересована особа -Біловодський районний відділ державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Луганській області про встановлення факту, що має юридичне значення,-

встановив:

ОСОБА_1 звернулася до суду з заявою, в якій просить встановити факт народження дитини жіночої статі ІНФОРМАЦІЯ_4 на території, яка тимчасово непідконтрольна державі Україна, в м.Краснодон Луганської області. В обґрунтування вимог зазначила, що на підтвердження народження дитини їй було видано свідоцтво про народження дитини Краснодонським міськрайонним управлінням юстиції у Луганській області, актовий запис №44. З посиланням на Закон України « Про особливий порядок місцевого самоврядування в окремих районах Донецької та Луганської областей» та інших, на підставі яких будь-який акт, виданий органом, передбаченим частинами 2 ст.9 Закону України « Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» є недійсними і не створює правових наслідків, просить встановити факт народження у неї доньки ІНФОРМАЦІЯ_4.

В судовому засіданні заявник не була присутньою , надала заяву з клопотанням розглянути справу у її відсутності.

Представники заінтересованої особи - начальник Біловодський районного відділу державної РАЦС ГТУЮ у Луганській області надав до суду заяву з проханням розглянути справу у відсутності їх представника, просять розглянути справу відповідно до чинного законодавства.

Дослідивши письмові докази суд вважає за можливе заяву задовольнити з наступних підстав.

Як передбачено ст.3 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорювальних прав.

Згідно п. 5 ч. 2 ст. 234 ЦПК України, суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення.

У відповідності до п.8 ч.1 ст.256 ЦПК України суд розглядає справи, зокрема, про встановлення факту народження особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту народження .

Згідно до п. 18 Постанови Пленуму Верховного суду України № 5 від 31 березня 1995 року «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення», рішення суду про встановлення факту, що має юридичне значення, не змінює собою документів, що видають зазначені органи, а є лише підставою для їх одержання.

Так, законодавством України визначено, що державній реєстрації підлягають народження фізичної особи та її походження, шлюб, розірвання шлюбу у випадках, встановлених законом, зміна імені, смерть відповідно до Сімейного кодексу України та Цивільного кодексу України, Закону України «Про державну реєстрацію актів цивільного стану» та інших актів законодавства.

Відомості про народження фізичної особи та її походження, усиновлення, позбавлення та поновлення батьківських прав, шлюб, розірвання шлюбу, зміну імені, смерть підлягають обов'язковому внесенню до Державного реєстру актів цивільного стану громадян відповідно до Порядку ведення Державного реєстру актів цивільного стану громадян, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 22.08.2007 № 1064. Згідно ч. 1 ст. 17 Закону України «Про державну реєстрацію актів цивільного стану», державна реєстрація смерті проводиться органом державної реєстрації актів цивільного стану на підставі: 1) документа встановленої форми про народження , виданого закладом охорони здоров'я; 2) рішення суду про встановлення факту народження особи в певний час.

Згідно наказу Міністерства юстиції України № 1847/5 від 05.11.2014 року «Про внесення змін до наказу Міністерства юстиції України від 17 червня 2014 року № 953/5 «Про невідкладні заходи щодо захисту прав громадян на території проведення антитерористичної операції» було тимчасово призупинено проведення державної реєстрації актів цивільного стану, внесення змін до актових записів цивільного стану, їх поновлення та анулювання, повторну видачу свідоцтв про державну реєстрацію актів цивільного стану та видачу витягів з Державного реєстру актів цивільного стану громадян відділами державної реєстрації актів цивільного стану, що знаходяться на території Луганської області (Антрацитівського, Краснодонського, Лутугинського, Перевальського, Слов'яносербського, Свердловського, Станично-Луганського районів, міст Алчевськ, Антрацит, Брянка, Кіровськ, Красний Луч, Краснодон, Луганськ, Первомайськ, Ровеньки, Свердловськ, Стаханов). Проведення зазначених дій здійснюється будь-яким відділом державної реєстрації актів цивільного стану, що знаходиться за межами вказаної території.

В суді встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_4 о 04.год.50 хв ОСОБА_1 від 2 вагітності народила дитину - дівчинку,вагою 3300грм., що підтверджуються медичним свідоцтвом про народження від 15.02.2016року, виданого лікарем Краснодонського полового будинку ОСОБА_2 ., а також свідоцтвом про народження ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_4, матір'ю якої вказана ОСОБА_1 ( серія НОМЕР_1). До заяви в якості підтвердження факту народження у заявниці дитини надано також довідка голови вуличного комітету про реєстрацію та проживання за місцем реєстрації заявниці її дитини, ОСОБА_3, 2016 року народження, та фото дитини з жінкою.

Біловодський районним відділом ДРАЦС ГТУЮ у Луганській області 08.11.2016 року заявниці було відмовлено в проведенні реєстрації факту народження з видачею свідоцтва про народження у зв'язку з тим, що свідоцтво про народження не відповідає формі, визначеній наказом МОЗ України від 08.08.2006 року №545.

Оцінюючи лікарські документи, свідоцтво про народження, виданого відділом ЗАЦС Краснодонського міськрайонного управління юстиції Міністерства юстиції Луганської Народної Республіки , суд виходить з того, що народження особи є юридичним фактом, що має наслідком виникнення та зміни багатьох правовідносин, а тому має безпосереднє значення для реалізації різними особами своїх прав.

Відповідно до ст.ст. 3, 8, 9 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права, утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов'язком держави, а чинні міжнародні договори, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.

Стосовно окупованих територій у практиці Міжнародного суду ООН сформульовані так звані «намібійські винятки»: документи, видані окупаційною владою, повинні визнаватися, якщо їх невизнання веде за собою серйозні порушення або обмеження прав громадян. Так, у Консультативному висновку Міжнародного суду ООН від 21 червня 1971 року «Юридичні наслідки для держав щодо триваючої присутності Південної Африки у Намібії» зазначено, що держави - члени ООН зобов'язані визнавати незаконність і недійсність триваючої присутності Південної Африки в Намібії, але «у той час як офіційні дії, вчинені урядом Південної Африки від імені або щодо Намібії після припинення дії мандата є незаконними і недійсними, ця недійсність не може бути застосовна до таких дій як, наприклад, реєстрація народжень, смертей і шлюбів».

Європейський суд з прав людини послідовно розвиває цей принцип у своїй практиці. Так, якщо у справі «Лоізіду проти Туречиини» (Loizidou v. Turkey, 18.12.1996, §45) ЄСПЛ обмежився коротким посиланням на відповідний пункт названого висновку Міжнародного суду, то у справах «Кіпр проти Туреччини» (Cyprus v. Turkey, 10.05.2001) та «Мозер проти Республіки Молдови та Росії» (Mozer v. the Republic of Moldova and Russia, 23.02.2016) він приділив значну увагу аналізу цього висновку та подальшої міжнародної практики. При цьому ЄСПЛ констатував, що «Консультативний висновок Міжнародного Суду, що розуміється в сукупності з виступами і поясненнями деяких членів суду, чітко показує, що в ситуаціях, подібних до тих, що наводяться в цій справі, зобов'язання ігнорувати, не брати до уваги дії існуючих de facto органів та інститутів [окупаційної влади] далеко від абсолютного. Для людей, що проживають на цій території, життя триває. І це життя потрібно зробити більш стерпним і захищеним фактичною владою, включаючи їх суди; і виключно в інтересах жителів цієї території дії згаданої влади, які мають відношення до сказаного вище, не можуть просто ігноруватися третіми країнами або міжнародними організаціями, особливо судами, в тому числі й цим [ЄСПЛ]. Вирішити інакше означало б зовсім позбавляти людей, що проживають на цій території, всіх їх прав щоразу, коли вони обговорюються в міжнародному контексті, що означало б позбавлення їх навіть мінімального рівня прав, які їм належать» (Cyprus v. Turkey, 10.05.2001, §96). При цьому, за логікою цього рішення, визнання актів окупаційної влади в обмеженому контексті захисту прав мешканців окупованих територій ніяким чином не легітимізує таку владу (Cyprus v. Turkey, 10.05.2001, §92). Спираючись на сформульований у цій справі підхід, ЄСПЛ у справі «Мозер проти Республіки Молдови та Росії» наголосив, що «першочерговим завданням для прав, передбачених Конвенцією, завжди має бути їх ефективна захищеність на території всіх Договірних Сторін, навіть якщо частина цієї території знаходиться під ефективним контролем іншої Договірної Сторони [тобто є окупованою]» (Mozer v. the Republic of Moldova and Russia, 23.02.2016, §142).

Таким чином, суд вважає за можливе застосувати названі загальні принципи («Намібійські винятки»), сформульовані в рішеннях Міжнародного суду ООН та Європейського суду з прав людини, в контексті оцінки документів про народження особи, виданих закладами, що знаходяться на окупованій території, як доказів, оскільки суд розуміє, що можливості збору доказів народження особи на окупованій території можуть бути істотно обмеженими, у той час як встановлення цього факту має істотне значення для реалізації цілої низки прав людини, включаючи право власності (спадкування), право на повагу до приватного та сімейного життя тощо.

Відповідно до п. 13 Постанови Пленуму Верховного суду України № 5 від 31 березня 1995 року «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення», суд встановлює факт народження особи за умови підтвердження доказами, що ця подія мала місце у певний час та за певних обставин.

Згідно зі ст. 14 ЦПК України, рішення про встановлення факту, що має юридичне значення, яке набрало законної сили, є обов'язковим для органів, які реєструють такі факти або оформлюють права, що виникають у зв'язку із встановленим судом фактом.

За таких обставин, аналізуючи надані докази у їх сукупності, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення заяви ОСОБА_1

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 3, 60, 209, 212-215, 234, 256, 257, 257-1,259, 294 ЦПК України, суд, -

вирішив:

Заяву ОСОБА_1 задовольнити.

Встановити факт народження ІНФОРМАЦІЯ_4 у ОСОБА_1,ІНФОРМАЦІЯ_2, громадянки України, уродженки м.Краснодон Луганської області , від 2 вагітності дитини-дівчинки, вагою 3300гр. , в м. Краснодон Луганської області Україна.

Копію рішення негайно направити заявниці та до Біловодського районного відділу ДРАЦС ГТУЮ у Луганській області для державної реєстрації народження .

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до апеляційного суду Луганської області через Біловодський районний суд Луганської області протягом 10 днів з дня проголошення рішення, а в разі, якщо особа, яка брала участь у справі, не була присутня під час проголошення рішення, - з дня отримання копії рішення.

Суддя В.А.Карягіна