ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
18 квітня 2007 р. | № 10/266 (13/24)
|
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Мележик Н.І. - головуючого,
Подоляк О.А.,
Козир Т.П.
розглянувши у відкритому
судовому засіданні
касаційну скаргу Комунального підприємства «Ніжинське управління водопровідно-каналізаційного господарства»
на рішення господарського суду Чернігівської області
від 15.11.2006р.
та постанову Київського апеляційного господарського суду від 24.01.2007р.
у справі № 10/266(13/24)
господарського суду Чернігівської області
за позовом Комунального підприємства «Ніжинське управління водопровідно-каналізаційного господарства»
до Відкритого акціонерного товариства «Енергопостачальна компанія «Чернігівобленерго»
про стягнення 254 700,28 грн.
за участю представників:
позивача – Васюк Д.Г.
відповідача - Пономар Ю.В.
В С Т А Н О В И В :
В жовтні 2006 року позивач - Комунальне підприємство "Ніжинське управління водопровідно-каналізаційного господарства" звернулось з позовом до господарського суду про стягнення безпідставно отриманих коштів в сумі 254700,28 грн. з відповідача - Відкритого акціонерного товариства "Енергопостачальна компанія "Чернігівобленерго".
Спір розглядався судами неодноразово.
Рішенням господарського суду Чернігівської області від 15 листопада 2006 року у справі № 10/266(13/24) (суддя ПашкінаС.А.), залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 24.01.2007 року (судді: Григоровича О.М., Гольцової Л.А., Рябухи В.І.), відмовлено в задоволенні позовних вимог Комунального підприємства "Ніжинське управління водопровідно-каналізаційного господарства" до Відкритого акціонерного товариства "Енергопостачальна компанія "Чернігівобленерго" про стягнення 254700,28 грн.
Не погоджуючись з рішенням та постановою господарських судів першої та апеляційної інстанцій, позивач звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить рішення та постанову скасувати та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги. В обґрунтування своїх вимог заявник посилається на порушення та неправильне застосування господарськими судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, що призвело до прийняття незаконних судових актів.
Колегія суддів Вищого господарського суду України, заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши матеріали справи, оцінивши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування господарськими судами норм матеріального та процесуального права, прийшла до висновку про те, що касаційна скарга підлягає задоволенню частково, виходячи із наступного.
Згідно постанови Пленуму Верховного суду України "Про судове рішення” від 29.12.1976 року №11 із змінами, внесеними постановами Пленуму від 24.04.1981 року № 4, від 25.12.1992 року № 13, рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, а за їх відсутності - на підставі закону, що регулює подібні відносини, або виходячи з загальних засад і змісту законодавства України.
Мотивувальна частина рішення повинна містити встановлені судом обставини, а також оцінку всіх доказів. Визнаючи одні і відхиляючи інші докази, суд має це обґрунтувати. Мотивувальна частина рішення повинна мати також посилання на закон та інші нормативні акти матеріального права, на підставі яких визначено права і обов'язки сторін у спірних правовідносинах.
Обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, що мають значення для даної справи, висновки суду стосовно встановлених обставин і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.
Резолютивна частина рішення повинна містити чіткі та безумовні
висновки, що ґрунтуються на аналізі та оцінці фактичних обставин викладених у його мотивувальній частині, та відповідати застосованим до спірних відносин нормам права.
Разом з тим, оскаржувані рішення та постанова зазначеним вимогам не відповідають, зважаючи на наступне.
Господарські суди першої та апеляційної інстанцій всупереч вимогам ст. 43 ГПК України не забезпечили всебічний, повний і об’єктивний розгляд в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, а відтак прийшли до передчасного висновку про те, що припинення діяльності Ніжинського виробничого управління водопровідно-каналізаційного господарства (боржника відповідача згідно договору №200 від 29.09.99року "Про постачання електричної енергії") було здійснено шляхом передачі власником –Ніжинською міськрадою, комунального майна іншій новоствореній юридичній особі, якими були ДП НПВ “Північне”, ДП НПВ “Південне” та ДП НПВ “Водовідведення”.
Зокрема, місцевий та апеляційний господарські суди не перевірили доводи позивача про те, що він самостійна юридична особа і не є правонаступником ВУВКГ. Крім того, в 2002 році господарським судом Чернігівської області порушено провадження у справі "Про банкрутство" по відношенню до Ніжинського виробничого управління водопровідно-каналізаційного господарства, яке згодом було ліквідовано за рішенням суду в порядку, передбаченому Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".
Здійснюючи новий розгляд справи, господарські суди також не забезпечили виконання вказівок, викладених у постанові Вищого господарського суду України від 13.09.2006 року, щодо підстав, джерела фінансування та розміру перерахованих спірних грошових коштів ДП НПВ “Північне”, ДП НПВ “Південне”, ДП НПВ “Водовідведення” на користь кредитора (відповідача у справі), чим порушили вимоги ч.1 ст.11112 ГПК України.
Таким чином, господарськими судами при розгляді справи не взято до уваги та не надано належної правової оцінки всім доказам у справі в їх сукупності, що, враховуючи суть спору, свідчить про неповне з’ясування всіх обставин, які мають суттєве значення для правильного вирішення господарського спору у даній справі.
Згідно зі ст. 1117 ГПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові місцевого чи апеляційного господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.
За результатами розгляду касаційної скарги суд касаційної інстанції дійшов висновку, що фактичні обставини, які входять до предмету доказування у цій справі, з’ясовано судами першої та апеляційної інстанцій з недостатньою повнотою, що є порушенням норм процесуального права, зокрема, ст. 43 ГПК України, у зв’язку з чим вказані рішення попередніх судових інстанцій підлягають скасуванню з направленням справи на новий розгляд до місцевого господарського суду згідно п. 3 ст. 1119 ГПК України.
При новому розгляді справи суду першої інстанції слід врахувати вищенаведене, всебічно, повно і об`єктивно розглянути в судовому процесі всі обставини справи в їх сукупності, та прийняти відповідне рішення з належним мотивуванням.
Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України Вищий господарський суд України, -
П О С Т А Н О В И В:
Касаційну скаргу Комунального підприємства «Ніжинське управління водопровідно-каналізаційного господарства»задовольнити частково.
Рішення господарського суду Чернігівської області від 15.11.2006р. та постанову Київського апеляційного господарського суду від 24.01.2007р. у справі№10/266(13/24) скасувати.
Справу передати на новий розгляд господарському суду Чернігівської області.
Головуючий суддя | Н.І.Мележик |
Судді | О.А.Подоляк |
Т.П.Козир |