^{Апеляційний суд міста Севастополя}

Справа №22ц-1518/06р.                                                       Головуючий

в 1 інстанції Нестерук В.В.

категорія 32                                                                            Доповідач в апеляційній

інстанції Клочко В.П.

УХВАЛА

 ІМЕНЕМ   УКРАЇНИ

„01 лютого" 2007 року колегія судової палати з цивільних справ Апеляційного суду м. Севастополя в складі:

головуючого   - Куцеконя І.П.

суддів        - Клочка В.П., Водяхіної Л.М.

при секретарі - Федоніні Є.О.

за участю - ОСОБА_1., його представника ОСОБА_4, ОСОБА_2 , її представника ОСОБА_6, представника відділу опіки та піклування - ОСОБА_5,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Севастополі апеляційну скаргу ОСОБА_1на рішення місцевого суду Гагарінського району м. Севастополя м. Севастополя від 10 листопада 2006 року по цивільній справі за позовом ОСОБА_1доОСОБА_2, ОСОБА_3 про визнання такими, що втратили право користування жилим приміщенням, за зустрічним позовомОСОБА_2 до ОСОБА_1про вселення, зміну умов договору жилого приміщення та розділ рахунку,

ВСТАНОВИЛА:

ОСОБА_1 в листопаді 2002 року звернувся до суду з позовом доОСОБА_2, ОСОБА_3 про визнання такими, що втратили право користування жилим приміщенням квартири АДРЕСА_1 в м. Севастополі, мотивуючи вимоги тим, що відповідачі добровільно покинули дане житло та виїхали на інше постійне місце проживання.

ОСОБА_2 пред'явила зустрічний позов до ОСОБА_1про вселення, зміну умов договору жилого приміщення та розділ лицьового рахунку, мотивуючи вимоги тим, що відповідач перешкоджає їй з сином проживати в спірному приміщенні, що стало причиною для звернення до суду.

Рішенням суду в задоволенні позову ОСОБА_1. відмовлено; зустрічний позов задоволено, постановлено вселити ОСОБА_2 та неповнолітнього сина ОСОБА_1. в квартиру АДРЕСА_1 в м. Севастополі; розділено лицьовий рахунок вищевказаної квартири, виділено в користування ОСОБА_2. з сином кімнату площею 17,2 кв.м., ОСОБА_2 - кімнату площею 11,5 кв.м. Інші приміщення залишені в спільному користуванні.

2

В апеляційній скарзі позивач просить рішення суду скасувати через порушення судом норм матеріального та процесуального права.

Вивчивши матеріали справи, доводи скарги, колегія вважає, що остання задоволенню не підлягає.

Постановляючи рішення, суд виходив з того, що доказів добровільного виїзду зі спірної квартири відповідачки на інше постійне місце проживання позивачем не надано, останнім чинились перешкоди дружині в проживанні в квартирі, що стало причиною для відхилення основного позову та задоволення зустрічного із вселенням відповідачки до житла.

З такими висновками погоджується колегія суддів, оскільки вони зроблені на підставі повного та всебічного розгляду всіх обставин справи, з дотриманням вимог матеріального та процесуального права.

Згідно з ч.2 ст.107 ЖК України, у разі вибуття наймача та членів його сім'ї на постійне місце проживання до іншого населеного пункту або в інше жиле приміщення в тому ж населеному пункту договір найму жилого приміщення вважається розірваним з дня вибуття. Якщо з жилого приміщення вибуває не вся сім'я, то договір найму жилого приміщення не розривається, а член сім'ї, який вибув, втрачає право користування цим приміщенням з дня вибуття.

З матеріалів справи, ордера НОМЕР_1 видно, що ОСОБА_2 на сім'ю з трьох чоловік ІНФОРМАЦІЯ_1року була надана квартираАДРЕСА_1 в м. Севастополі (т.1 а.с. 5), в якій сторони проживали сумісно всією сім'єю.

Після виникнення між сторонами конфліктних ситуацій з побиттям відповідачки остання виїхала до батьків в м. Маріуполь з метою уникнення неправомірної поведінки щодо неї. Дані обставини випливають з Акту судово-медичного огляду №НОМЕР_2р. про спричинення ОСОБА_2. легких тілесних ушкоджень (т.1 а.с.26).

Доводи позивача про добровільність виїзду ОСОБА_2 на інше місце проживання не можуть бути прийняті до уваги колегією, оскільки судом першої інстанції безперечно встановлено, підтверджено показами відповідачки, висновком дільничного інспектора міліції Гагарінського РВ УМВС України в м. Севастополі від 09.03.2006р., що ОСОБА_1 змінив замок у вхідних дверях спірної квартири, з приводу чого ОСОБА_2. зверталась до органів міліції (т.2 а.с.10).

Вищевказаними діями позивач створив перешкоди в проживанні ОСОБА_2 в приміщенні, змусивши її виїхати до батьків в м. Маріуполь, потім до сестри в м. Сімферополь.

Судом було правильно встановлено фактичні відносини між сторонами та закон, що їх регулює, на підставі чого ухвалено рішення про необхідність захисту порушених житлових прав відповідачки ОСОБА_2, її малолітнього сина ОСОБА_1. та вселення їх в квартиру №АДРЕСА_1 в м. Севастополі з виділенням їм у користування кімнати більшої площі з розділом лицьового рахунку.

Доводи скарги позивача щодо порушення судом вимог процесуального права не обґрунтовані, висновків суду не спростовують та не дають підстав для зміни чи скасування ухваленого рішення, у зв'язку з чим апеляційна скарга, в силу ст.308 ЦПК України, підлягає відхиленню.

3

Керуючись ст.ст.303-315 ЦПК України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1-відхилити.

Рішення місцевого суду Гагарінського району м. Севастополя м. Севастополя від 10 листопада 2006 року - залишити без змін.

Ухвала набирає чинності з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду України протягом двох місяців.

Головуючий                                                                                                     /підпис/

Судді                                                                                                                /підписи/

З оригіналом згідно.

Суддя Апеляційного суду                                          

м. Севастополя             В.П. Клочко