У х в а л а

І М Е Н Е М  У К Р А Ї Н И

Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах

Верховного Суду України у складі :

розглянула в судовому засіданні у м. Києві 12 квітня 2007 року кримінальну справу за касаційним поданням прокурора, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, на судові рішення щодо ОСОБА_1

           Вироком Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 16 жовтня 2006 року

                                         ОСОБА_1,

                                         ІНФОРМАЦІЯ_1 року народження,

                                         раніше неодноразово судимого, востаннє

                                         17 березня 2006 року за ч. 2 ст. 309, ст. 71 КК України

                                         на один рік шість місяців позбавлення волі,

засуджено за ч. 2 ст. 186 КК України на чотири роки позбавлення волі.

           На підставі ст. 71 КК України, за сукупністю вироків, до призначеного покарання частково приєднано невідбуту частину покарання за попереднім вироком від 17 березня 2006 року і остаточно визначено ОСОБА_1. покарання - чотири роки три місяці позбавлення волі.

          ОСОБА_1 було визнано винним у тому, що він 14 квітня 2006 року вдень, перебуваючи біля ЗОШ № 12 м. Запоріжжя, за попередньою змовою з невстановленою особою, відкрито викрав із кишені куртки потерпілої ОСОБА_2  400 гривень.

           Ухвалою апеляційного суду Запорізької області від 25 грудня 2006 року вирок щодо ОСОБА_1 скасовано, а справу закрито на підставі п. 2 ст. 6 КПК України за відсутністю в діянні складу злочину.

            У касаційному поданні та доповненні до нього прокурор ставить питання про скасування судових рішень щодо ОСОБА_1 у зв'язку з допущеною в справі однобічністю та неповнотою досудового і судового слідства, просить направити справу на нове розслідування.

         Заслухавши доповідь судді Верховного Суду України, міркування прокурора, який просив задовольнити касаційне подання частково, скасувати ухвалу апеляційного суду щодо ОСОБА_1 і направити справу на новий апеляційний розгляд, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи касаційного подання, колегія суддів вважає, що воно підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

         Відповідно до ч.3 ст. 377 КПК України при скасуванні  вироку в ухвалі апеляційного суду повинно бути зазначено, які статті закону порушено та в чому полягають ці порушення або необґрунтованість вироку.

         Закриваючи справу на підставі п.2 ст. 6 КПК України апеляційний суд зазначив, що умисел  ОСОБА_1 був направлений на таємне викрадення  чужого майна, гроші з куртки потерпілої він викрав таємно, після чого передав їх невстановленій особі.

         Крім того, в ухвалі цього суду зазначено, що під час досудового і судового слідства доказів попередньої змови ОСОБА_1 та невстановленої особи на вчинення злочину не здобуто, а невстановлена особа приєдналась до дій ОСОБА_1 в процесі вчинення крадіжки, що свідчить про мовчазну згоду, досягнуту під час вчинення цих дій, а не до їх початку.

         Проте, як видно з ухвали суду апеляційної інстанції, закриваючи справу щодо ОСОБА_1 на підставі п.2 ст. 6 КПК України, цей суд належним чином не з'ясував всіх обставин, які могли б свідчити про винуватість цієї особи у вчиненні інкримінованого їй злочину чи відсутність у діях ОСОБА_1 складу злочину, передбаченого ч.2 ст. 186 КК України.

         З матеріалів справи видно, що під час досудового слідства свідок ОСОБА_3, показання якого були оголошені в судовому засіданні, зазначав, що бачив, як ОСОБА_1, витягнувши з кишені куртки ОСОБА_2 гроші, відразу передав їх невстановленій особі, а коли потерпіла схопила за руку ОСОБА_4., яка теж знаходилася поруч, ОСОБА_1 та невстановлена особа намагались утекти. Свідок пояснив, що він затримав ОСОБА_1 та відвів його до ОСОБА_2 і намагався затримати невстановлену особу, проте вона втекла ( а.с. 12).

         ОСОБА_1 під час досудового слідства вказував, що мав умисел на вчинення відкритого викрадення грошей у потерпілої. Він пояснював, що коли діставав гроші з кишені куртки ОСОБА_2, частина цих грошей впала на землю, і потерпіла, помітивши це, схопила за руку ОСОБА_4., яка стояла поруч. Іншу частину грошей він передав невстановленій особі, після чого його (ОСОБА_1) та ОСОБА_4. затримали продавці, а невстановлена особа побігла в бік трамвайної зупинки, втікаючи від хлопця, який намагався її догнати (а.с. 29). 

         Проте апеляційний суд наведеним доказам оцінки не дав.

Не дано в ухвалі апеляційного суду й оцінки узгодженості дій ОСОБА_1 і невстановленої особи. З матеріалів справи видно, що невстановлена особа в момент викрадення грошей у ОСОБА_2 знаходилася  позаду ОСОБА_1, який, витягнувши гроші з кишені куртки потерпілої, одразу передав їх цій особі, а вона, взявши їх, і нічого не кажучи, почала стрімко втікати, що може свідчити про попередню змову ОСОБА_1 та невстановленої особи   на вчинення злочину.      

         Відповідно до п.6 постанови Пленуму Верховного Суду України № 12 від 25 грудня 1992 року “ Про судову практику в справах про корисливі злочини проти приватної власності” дії, розпочаті, як крадіжка, але виявлені потерпілим чи іншими особами і, не дивлячись на це, продовжені винною особою з метою заволодіння майном або його утримання, належить кваліфікувати як грабіж.

         За таких обставин апеляційному суду, посилаючись не лише на показання ОСОБА_1 у судовому засіданні, а й на інші докази, зібрані на досудовому слідстві, необхідно було з'ясувати, на вчинення якого саме злочину був направлений умисел ОСОБА_1, в який момент він почав усвідомлювати, що його дії помічені іншими особами і як він на це відреагував.      

         Таким чином, колегія суддів вважає, що суд апеляційної інстанції, закриваючи справу щодо ОСОБА_1, допустив поспішність у правозастосуванні , ухвала цього суду не в повній мірі відповідає вимогам ст. 377 КПК України, а тому підлягає скасуванню з направленням  справи на новий апеляційний розгляд, під час якого необхідно усунути зазначені недоліки і постановити судове рішення з дотриманням усіх вимог кримінального та кримінально-процесуального законів.       

  Керуючись ст.ст. 395, 396 КПК України, колегія суддів Судової палати у кримінальних справах Верховного Суду України, -

                                 у х в а л и л а:

    касаційне подання прокурора, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, задовольнити частково.

    Ухвалу апеляційного суду Запорізької області від 25 грудня 2006 року щодо ОСОБА_1 скасувати і направити справу на новий апеляційний розгляд.

                                        С у д д і:

     Шевченко Т.В.                  Кривенда О.В.                         Лавренюк М.Ю.