У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах
Верховного Суду України у складі:
|
головуючої |
Присяжнюк Т.І., |
|
суддів |
Федченка О.С. і Кармазіна Ю.М. |
розглянула в судовому засіданні в м. Києві 3 квітня 2007 року кримінальну справу за касаційними скаргами засуджених ОСОБА_1. і ОСОБА_2 на вирок Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 13 квітня 2005 року та ухвалу колегії суддів судової палати у кримінальних справах Апеляційного суду Одеської області від 13 грудня 2005 року.
Цим вироком
ОСОБА_1,
ІНФОРМАЦІЯ_1 року народження,
громадянин України, неодноразово судимий,
останній раз 12.05.2000 р. за ст.ст. 141 ч. 2, 140 ч. 2,
229-6 ч. 2 КК України на 4 роки 6 місяців
позбавлення волі з конфіскацією майна;
звільнений 18.09.2003 року
умовно-достроково на 10 місяців 12 днів,
засуджений до позбавлення волі:
- за ч. 4 ст. 187 КК України на вісім років з конфіскацією всього майна;
- за ч. 2 ст. 186 КК України на чотири роки.
На підставі ст. 70 КК України шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим ОСОБА_1. визначено вісім років позбавлення волі з конфіскацією всього майна.
На підставі ст. 71 КК України до призначеного за цим вироком покарання приєднано частково невідбуту частину покарання за попереднім вироком і остаточно ОСОБА_1. визначено вісім років шість місяців позбавлення волі з конфіскацією всього майна.
ОСОБА_2,
ІНФОРМАЦІЯ_2 року народження,
громадянин України, неодноразово судимий,
останній раз 21.01.2002 р. за ст. 391 КК України
на 1 рік 6 місяців позбавлення волі;
звільнений 20.06.2003 року за відбуттям
строку покарання,
засуджений до позбавлення волі:
- за ч. 2 ст. 187 КК України на сім років з конфіскацією всього майна;
- за ч. 4 ст. 187 КК України на дев”ять років з конфіскацією всього майна;
- за ч. 1 ст. 263 КК України на два роки.
На підставі ст. 70 КК України шляхом часткового складання покарань ОСОБА_2визначено одинадцять років позбавлення волі з конфіскацією всього майна.
Цим же вироком засуджено ОСОБА_2., щодо якого судові рішення в касаційному порядку не оскаржуються.
Постановлено стягнути солідарно з ОСОБА_2. і ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 1322 грн.
Ухвалою колегії суддів судової палати у кримінальних справах Апеляційного суду Одеської області від 13 грудня 2005 року вирок щодо ОСОБА_1. і ОСОБА_2 залишено без зміни.
Згідно з вироком ОСОБА_1. та ОСОБА_2 визнано винуватими і засуджено за вчинення таких злочинів.
20 грудня 2003 року о 13-ій год. ОСОБА_1. таОСОБА_2за попередньою змовою з невстановленими слідством особами з метою заволодіння чужим майном проникли в будинок АДРЕСА_1 у м. Ізмаїлі Одеської області, де, погрожуючи застосуванням насильства, небезпечного для життя та здоров”я, демонструючи ніж, вчинили розбійний напад на ОСОБА_6. та її малолітніх дітей, в ході якого заволоділи майном останньої в особливо великих розмірах на загальну суму 103682 грн.
29 грудня 2003 року о 17-ій год. ОСОБА_2 та ОСОБА_2., діючи за попередньою змовою, з метою заволодіння чужим майном зайшли до магазину “Гвоздика”, що по вул. Франка в м. Ізмаїлі Одеської області, де погрожуючи продавцю ОСОБА_5застосуванням ножа, вчинили на неї розбійний напад, в ході якого заподіяли їй легкі тілесні ушкодження та заволоділи належним ОСОБА_3 майном на загальну суму 1336 грн. 20 коп.
30 грудня 2003 року близько 1-ої год. на розі вулиць Пушкіна та 28-ого Червня в м. Ізмаїлі Одеської області під час особистого догляду в ОСОБА_2 було виявлено та вилучено вогнепальну зброю, а саме однозарядний пістолет спрощеної конструкції та два спортивно-мисливські патрони кільцевого займання, які придатні для стрільби та які він незаконно придбав у невстановленої слідством особи, носив і зберігав без передбаченого законом дозволу.
7 лютого 2004 року о 14-ій год. 30 хв. ОСОБА_1., знаходячись на Центральному Ізмаїльському ринку в м. Ізмаїлі Одеської області, що по вул. Пушкіна, підійшов до контейнера № НОМЕР_1, звідки відкрито викрав блок гумової резинки “Дірол” вартістю 33 грн. 60 коп., який належавОСОБА_4
У касаційних скаргах:
- засуджений ОСОБА_1. просить судові рішення щодо нього змінити, пом”якшити покарання. Із змісту скарги видно, що ОСОБА_1. не погоджується в частині його засудження за ч. 4 ст. 187 КК України, зазначає, що розбій не вчиняв;
- засудженийОСОБА_2порушує питання про скасування судових рішень і направлення справи на нове розслідування. Вказує на невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи, однобічність і неповноту досудового слідства та судового розгляду. Посилається на застосування до нього недозволених методів досудового слідства. Стверджує, що докази в справі здобуто з процесуальними порушеннями та зазначає про порушення його права на захист, оскільки судовий процес технічними засобами не фіксувався.
Заслухавши доповідача, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи касаційних скарг, колегія суддів вважає, що в їх задоволенні необхідно відмовити.
За змістом касаційних скарг засуджених ОСОБА_1. та ОСОБА_2 слідує, що в них містяться посилання на невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи, однобічність і неповноту досудового та судового слідства. Відповідно до вимог ч. 1 ст. 398 КПК України фактичні обставини справи, які були предметом перевірки та оцінки судів першої та апеляційної інстанцій, перегляду в касаційному порядку не підлягають. Тому колегія суддів при розгляді справи за касаційними скаргами засуджених на вирок місцевого суду і ухвалу апеляційного суду, постановлену щодо цього вироку, виходить із фактичних обставин, установлених рішеннями цих судів.
Висновок суду про доведеність винуватості ОСОБА_1. та ОСОБА_2 у вчиненні злочинів, за які їх засуджено, відповідає фактичним обставинам справи, підтверджується доказами, які суд всебічно та повно дослідив і належно оцінив.
Із показань ОСОБА_1. на досудовому слідстві вбачається, що визнаючи вину частково, він підтвердив, що разом з ОСОБА_2 та іншими особами проник на подвір”я будинку ОСОБА_6 Там за вказівкою ОСОБА_2, який демонстрував ОСОБА_6 та її дітям ніж, наказав їй зняти обручку та віддати йому. Після цьогоОСОБА_2з іншими особами зайшли в будинок і забрали майно, а він у цей час їх чекав у дворі.
У своїх показанняхОСОБА_2підтвердив наведені обставини, але заперечив, що погрожував потерпілим застосуванням ножа та вбивством.
Потерпілі ОСОБА_6, ОСОБА_8, ОСОБА_8. і ОСОБА_7 показали, що 20 грудня 2003 року на них був вчинений розбійний напад чотирма незнайомими чоловіками, з яких двоє, як виявилось, були ОСОБА_1. та ОСОБА_2., які погрожували їм вбивством, аОСОБА_2також застосуванням ножа, якого тримав в руках.
За даними протоколів пред”явлення для впізнання ОСОБА_6, ОСОБА_8, ОСОБА_8. і ОСОБА_7 впізнали ОСОБА_1. та ОСОБА_2, як осіб, які вчинили щодо них розбійний напад.
Висновок суду про доведеність винуватості ОСОБА_2 у вчиненні злочинів, передбачених ч. 2 ст. 187, ч. 1 ст. 263 КК України, грунтується на його показаннях на досудовому слідстві як підозрюваного, в яких він давав докладні показання про вчинення розбою 29 грудня 2003 року на продавця в магазині “Гвоздика” в м. Ізмаїлі, незаконному придбанні, носінні та зберіганні без передбаченого законом дозволу вогнепальної зброї, показаннях потерпілої ОСОБА_5, даних протоколу відтворення обстановки та обставин події, висновків судово-медичної, балістичної експертиз.
За таких обставин, доводи в касаційних скаргах засуджених ОСОБА_1. та ОСОБА_2 про необгрунтованість їх засудження є безпідставними.
Як видно з матеріалів справи, такі ж доводи, як і в касаційних скаргах, містились у апеляціях засуджених ОСОБА_1. та ОСОБА_2 Розглядаючи справу за їх апеляціями, апеляційний суд перевірив всі викладені в них доводи та з наведенням відповідних мотивів визнав їх безпідставними, а вирок - законним і обгрунтованим.
Ухвала апеляційного суду відповідає вимогам ст. 377 КПК України.
Доводи засудженого ОСОБА_2 про застосування до нього недозволених методів досудового слідства є безпідставними, вони перевірялись судом і свого підтвердження не знайшли.
Дії ОСОБА_1. за ч. 4 ст. 187, ч. 2 ст. 186 КК України, ОСОБА_2 за ч. 2 ст. 187, ч. 4 ст. 187, ч. 1 ст. 263 КК України кваліфіковані правильно.
Призначаючи ОСОБА_1 та ОСОБА_2 покарання, суд відповідно до положень ст. 65 КК України врахував ступінь тяжкості вчинених злочинів, дані про особи винних, а також обставину, що обтяжує покарання, - рецидив злочину. Таке покарання є необхідним для виправлення засуджених і попередження вчинення ними нових злочинів, а тому підстав для пом”якшення покарання ОСОБА_1 та ОСОБА_2 не вбачається.
Істотних порушень вимог кримінально-процесуального закону, які були б підставою для зміни або скасування судових рішень, у справі не виявлено.
Із матеріалів справи видно, що на досудовому слідстві з моменту затримання ОСОБА_2 йому роз'яснялись його процесуальні права, в тому числі і право мати захисника, але скористатись цим правом він відмовився, що підтверджується його записом у відповідних процесуальних документах (т. 2 ас. 50-51, 59-60).
У подальшому на досудовому слідстві, а також в суді захист його прав і законних інтересів здійснював захисник ОСОБА_9 Тому доводи засудженого ОСОБА_2 про позбавлення його права на захист є безпідставними.
Твердження засудженого ОСОБА_2 про порушення судом вимог ст. 87-1 КПК України на матеріалах справи не грунтуються, оскільки з протоколу судового засідання вбачається, що його клопотання було задоволено і судовий процес фіксувався із застосуванням записуючого пристрою “Тритон - 2с” (т. 2 а.с. 445 зв.)
Підстав для призначення кримінальної справи до касаційного розгляду з обов'язковим повідомлення учасників процесу немає.
Керуючись ст. 394 КПК України, колегія суддів
у х в а л и л а:
у задоволенні касаційних скарг засуджених ОСОБА_1 та ОСОБА_2відмовити.
Судді: