У х в а л а

ІМЕНЕМ   УКРАЇНИ

 

Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах

Верховного Суду України у складі:

 

головуючого                                     Селівона О.Ф.,
суддів                                   Мороза М.А., Кузьменко О.Т.

 

розглянула в судовому засіданні 12 квітня 2007 року в м. Києві кримінальну справу за касаційною скаргою потерпілої ОСОБА_2 на вирок Конотопського міськрайонного суду Сумської області від 14 листопада 2005 року та ухвалу колегії суддів судової палати у кримінальних справах Апеляційного суду Сумської області від 24 січня 2006 року щодо ОСОБА_1.

 

Цим вироком                     ОСОБА_1,

ІНФОРМАЦІЯ_1 року народження, уродженця АДРЕСА_1 Конотопського району Сумської області, раніше не судимого,

 

визнано винним у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 122 КК України, і призначено йому за цим законом покарання 2 роки обмеження волі.

 

Постановлено стягнути з ОСОБА_1. на користь Конотопського міського фінансового управління 511 грн. 95 коп.

 

Цивільний позов потерпілої ОСОБА_2 залишено без розгляду.

 

Ухвалою колегії суддів судової палати у кримінальних справах Апеляційного суду Сумської області від 24 січня 2006 року вирок щодо ОСОБА_1. залишено без зміни. На підставі п. “а” ст. 5 Закону України “Про амністію” від 31 травня 2005 року призначене ОСОБА_1 покарання скорочено наполовину.

Згідно з вироком ОСОБА_1 засуджено за те, що він 14 червня 2005 року, біля 12 год., перебуваючи в приміщенні Козацької загальноосвітньої школи Конотопського району Сумської області, де працював педагогом-організатором, під час сварки на грунті особистих неприязних стосунків, що виникли між ним та працюючою в тій же школі ОСОБА_2, з метою заподіяння їй середньої тяжкості тілесних ушкоджень скинув її через поручні другого поверху школи, внаслідок чого потерпіла отримала тілесні ушкодження у виді закритого перелому п'ятої п'яточної кістки, забоїв грудної клітки праворуч та правого ліктьового суглобу і крововиливу останнього, крововиливу нижньої третини лівої гомілки, садна волосистої частини голови, перелом 10 ребра праворуч по лопаточній лінії.

 

У касаційній скарзі потерпіла ОСОБА_2, даючи свій аналіз наявним у справі доказам, просить вирок та ухвалу щодо ОСОБА_1. скасувати і направити справу на новий судовий розгляд, мотивуючи тим, що дії ОСОБА_1. неправильно кваліфіковано судом за ч. 1 ст. 122 КК України як заподіяння умисного середньої тяжкості тілесного ушкодження, оскільки він вчинив замах на її вбивство з хуліганських мотивів, призначене йому покарання не відповідає тяжкості вчиненого ним злочину, його особі та конкретним обставинам справи, а амністію застосовано невірно.

 

Заслухавши доповідь судді, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи  касаційної скарги, колегія суддів вважає, що в її задоволенні необхідно відмовити.

 

Встановлені судом фактичні обставини даної справи у касаційній скарзі потерпілої ОСОБА_2 не оспорюються.

 

Винність ОСОБА_1. у вчиненні злочину, за який його засуджено, підтверджується, зокрема, показаннями численних свідків, які є знайомими та колишніми співпрацівниками потерпілої ОСОБА_2 та засудженого ОСОБА_1., про те, що до події, зазначеної у вироку, між ними були хороші стосунки, показаннями ОСОБА_1., який частково визнав свою вину, про те, що після падіння ОСОБА_2 він намагався надати їй першу медичну допомогу, даними висновку судово-медичної експертизи, згідно з якими заподіяні ОСОБА_2 тілесні ушкодження у виді переломів ребра та п'ятої п'яточної кістки відносяться до категорії середньої тяжкості, та сукупністю інших досліджених судом та викладених у вироку доказів.

 

Дії ОСОБА_1. за ч. 1 ст. 122 КК України як заподіяння умисного середньої тяжкості тілесного ушкодження кваліфіковано вірно.

 

Розглядаючи справу, суд першої інстанції перевірив доводи потерпілої ОСОБА_2 про вчинення ОСОБА_1. замаху на її вбивство з хуліганських мотивів і обґрунтовано визнав їх безпідставними, навівши докладні мотиви такого рішення у вироку, з чим погоджується і колегія суддів.

 

Покарання ОСОБА_1 призначено відповідно до вимог ст. 65 КК України з урахуванням ступеня тяжкості вчиненого ним злочину, даних про його особу та конкретних обставин справи і вважати це покарання надмірно м'яким підстав не вбачається.

 

Рішення апеляційного суду про скорочення наполовину призначеного ОСОБА_1 покарання у виді обмеження волі на підставі п. “а” ст. 5 Закону України “Про амністію” від 31 травня 2005 року є правильним, оскільки він вчинив злочин 14 червня 2005 року до набрання чинності вказаним Законом 23 червня 2005 року і звернувся до суду із заявою про застосування до нього амністії, а застосована до ОСОБА_1. норма цього закону не передбачає обов'язкового відбуття частини покарання.

 

Таким чином, підстав для призначення кримінальної справи до касаційного розгляду з повідомленням осіб, зазначених у ст. 384 КПК України, немає.

 

Враховуючи наведене, керуючись ст. 394 КПК України, колегія суддів

 

у х в а л и л а :

 

у задоволенні касаційної скарги потерпілої ОСОБА_2 у справі щодо ОСОБА_1 відмовити.

 

 

Судді:

 

Селівон О.Ф.                       Мороз М.А.                      Кузьменко О.Т.

 

 

                        З оригіналом згідно:

            Суддя Верховного Суду України                                       О.Ф.Селівон