Номер справи: 2-а-1032/09
Категорія: 2.19.5
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
7 серпня 2009 року Маневицький районний суд Волинської області в складі: головуючого – судді Токарської І.С., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 Пенсійного фонду України в Маневицькому районі про зобов’язання провести перерахунок підвищення до пенсії як дитині війни, -
ВСТАНОВИВ:
ОСОБА_1 звернувся в суд з адміністративним позовом до ОСОБА_2 Пенсійного фонду України в Маневицькому районі про зобов’язання провести перерахунок підвищення до пенсії як дитині війни, обґрунтовуючи позовні вимоги тим, що він наділений правовим статусом дитина війни, а тому, відповідно до ст. 6 Закону України ?ро соціальний захист дітей війни”, користується правом на одержання щомісячної державної соціальної допомоги у розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком. Протягом 2006-2007 років позивачу така допомога не виплачувалася, тому просить зобов’язати відповідача провести нарахування зазначеної державної соціальної допомоги за 2006-2008 роки.
Позивач ОСОБА_1 в судове засідання не з’явився, проте подав до суду письмову заяву з проханням розглядати справу у його відсутності, позовні вимоги підтримує повністю.
Представник відповідача - ОСОБА_2 Пенсійного фонду України в Маневицькому районі в судове засідання не з’явився, проте подав до суду заперечення проти позову, в задоволені якого просить відмовити, а розгляд справи проводити у його відсутності.
Відповідно до ухвали Маневицького районного суду Волинської області від 7 серпня 2009 року судовий розгляд даної адміністративної справи здійснюється в порядку письмового провадження.
Дослідивши письмові докази по справі, суд приходить до висновку, що адміністративний позов є підставним і підлягає до часткового задоволення.
Судом встановлено, що ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, наділений правовим статусом дитини війни, знаходиться на обліку в ОСОБА_2 Пенсійного фонду України в Маневицькому районі, протягом 2006-2007 років йому нараховувалася та виплачувалася пенсія за віком без доплати як дитині війни, а протягом 2008 року позивачу нараховувалося та виплачувалося підвищення до пенсії як дитині війни в розмірі 10 відсотків прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, що підтверджується матеріалами справи, зокрема, пенсійним посвідченням № 396141 із проставленим у ньому штампом “дитина війни”, повідомленням ОСОБА_2 Пенсійного фонду України в Маневицькому районі про виплату надбавки позивачу, як дитині війни.
Відповідно до ст. 6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни” від 18 листопада 2004 року, який набрав чинності з 1 січня 2006 року, дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.
Згідно п. 17 ст. 77 Закону України „Про Державний бюджет України на 2006 рік” від 20 грудня 2005 року дію ст. 6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни” було зупинено на 2006 рік. Законом України „Про внесення змін до Закону України „Про Державний бюджет України на 2006 рік” від 19 січня 2006 року виключено п. 17 ст. 77, а ст. 110 вказаного Закону викладена у новій редакції, відповідно до якої пільги дітям війни, передбачені ст. 6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни”, запроваджуються у 2006 році поетапно, за результатами виконання бюджету у першому півріччі, у порядку визначеному Кабінетом Міністрів України за погодженням з Комітетом Верховної Ради України з питань бюджету. Оскільки чинним законодавством України не було визначено порядку нарахування та виплати у 2006 році щомісячної державної соціальної допомоги відповідно до ст. 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни”, а Конституційний Суд України не приймав рішень щодо
[]
неконституційності Закону України ?ро Державний бюджет України на 2006 рік” від 20 грудня 2005 року (з наступними змінами і доповненнями) повністю чи в його окремих частинах, тому суд приходить до висновку про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог про зобов’язання відповідача провести нарахування позивачеві підвищення до пенсії як дитині війни за 2006 рік.
Згідно із п. 12 ст. 71 Закону України „Про Державний бюджет України на 2007 рік” від 19 грудня 2006 року дію ст. 6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни” було зупинено на 2007 рік, з врахуванням ст. 111 цього Закону, відповідно до якої у 2007 році підвищення до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, яка виплачується замість пенсії, відповідно до ст. 6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни” виплачується особам, які є інвалідами (крім тих, на яких поширюється дія Закону України „Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту”), у розмірі 50 відсотків від розміру надбавки, встановленої для учасників війни. Проте рішенням Конституційного Суду України № 6-рп/2007 від 9 липня 2007 року у справі № 1/29/2007 було визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним) положення пункту 12 ст. 71 Закону України „Про Державний бюджет України на 2007 рік”, яким зупинено на 2007 рік дію ст. 6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни”, з урахуванням ст. 111 цього Закону. Положення п. 12 ст. 71 Закону України „Про Державний бюджет України на 2007 рік”, які визнані неконституційними, втратили чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України вказаного рішення, у якому, крім того, було вказано на його преюдиціальність при розгляді судами загальної юрисдикції позовів у зв’язку з правовідносинами, що виникли внаслідок дії неконституційного акта. Оскільки дія ст. 6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни” була відновлена з 9 липня 2007 року, а позивачеві у 2007 році не виплачувалося підвищення до пенсії згідно вказаної норми Закону України, тому суд приходить до висновку про часткове задоволення позовних вимог про зобов’язання відповідача провести нарахування позивачеві підвищення до пенсії як дитині війни у розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком за період з 9 липня по 31 грудня 2007 року.
Відповідно до п. 41 розділу II „Внесення змін до деяких законодавчих актів України” Закону України „Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України” від 28 грудня 2007 року, який набрав чинності 1 січня 2008 року, текст ст. 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни” було викладено у новій редакції, відповідно до якої дітям війни (крім тих, на яких поширюється дія Закону України „Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту”) до пенсії або щомісячного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни. Проте рішенням Конституційного Суду України № 10-рп/2008 від 22 травня 2008 року у справі № 1-28/2008 було визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним) положення п. 41 розділу II „Внесення змін до деяких законодавчих актів України” Закону України „Про Державний бюджет України на 2008 рік”, які визнані неконституційними, втратили чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України вказаного рішення, у якому, крім того, було вказано на його преюдиціальність при розгляді судами загальної юрисдикції позовів у зв’язку з правовідносинами, що виникли внаслідок дії неконституційного акта. Оскільки дія ст. 6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни”, яка передбачає виплату дітям війни підвищення у розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком, була відновлена з 22 травня 2008 року, тому суд приходить до висновку про часткове задоволення позовних вимог про зобов’язання відповідача ОСОБА_2 Пенсійного фонду України в Маневицькому районі провести нарахування позивачеві підвищення пенсії як дитині війни у розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком за період з 22 травня по 31 грудня 2008 року, враховуючи при цьому, що позивачу у 2008 році було нараховано та виплачено підвищення до пенсії в розмірі 10 відсотків прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.
Відповідно до п.п. 6 п. 2.2 Положення про ОСОБА_2 Пенсійного фонду України в районах, містах і районах у містах, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України 30 квітня 2002 року № 80-2, у редакції постанови правління Пенсійного фонду України від 25 лютого 2008 року № 5-5 (зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 13 березня 2008 року) ОСОБА_2 Пенсійного фонду України в містах та районах відповідно до покладених на них завдань призначають (здійснюють перерахунок) і виплачують пенсії, допомогу на поховання та інші виплати відповідно до чинного законодавства. Судом встановлено, що позивачу нараховувалося та виплачувалося підвищення до пенсії як дитині війни у 2008 році
[]
ОСОБА_2 Пенсійного фонду України в Маневицькому районі, де позивач перебуває на обліку. Тому суд приходить до висновку, що саме на відповідача слід покласти обов’язок провести нарахування позивачеві підвищення пенсії як дитині війни у розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком за період з 9 липня по 31 грудня 2007 року та з 22 травня по 31 грудня 2008 року. При цьому відповідача слід зобов’язати провести нарахування позивачеві підвищення пенсії не у конкретному розмірі, як про це просить позивач, а у розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком, як це передбачено ст. 6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни”, оскільки саме на ОСОБА_2 Пенсійного фонду України в Маневицькому районі покладено обов’язок проводити нарахування підвищення пенсій дітям війни у конкретному розмірі, в зв’язку з чим суд не може перебирати на себе функцію державного органу, на якого законодавством покладено такі повноваження.
Враховуючи, що позивач звернувся до суду за захистом порушеного права на отримання підвищення пенсії як дитині війни, суд, з урахуванням вимог ст. 162 КАС України, приходить до висновку, що зобов’язавши відповідача провести нарахування позивачеві підвищення пенсії як дитині війни, тим самим гарантував дотримання і захист права позивача, передбаченого ст. 6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни”.
Відповідно до ч. 2, 3 ст. 99 Кодексу адміністративного судочинства України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється річний строк, проте цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду. Згідно із ч. 2 ст. 87 Закону України „Про пенсійне забезпечення” від 5 листопада 1991 року (з наступними змінами і доповненнями) суми пенсій, не одержані своєчасно з вини органу, що призначає або виплачує пенсію, виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком. Відповідно до ч. 7 ст. 9 КАС України у разі відсутності закону, що регулює відповідні правовідносини, суд застосовує закон, що регулює подібні правовідносини (аналогія закону). З урахуванням наведеного, суд через аналогію закону приходить до висновку, що позивачем не пропущено строку звернення до суду.
Керуючись ст. ст. 11, 17, 122, 158, ч. 3 ст. 160, ст. ст. 162, 163 КАС України, на підставі ст. 6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни”, суд, -
ПОСТАНОВИВ:
Адміністративний позов задовольнити частково.
Зобов’язати ОСОБА_2 Пенсійного фонду України в Маневицькому районі провести нарахування підвищення до пенсії ОСОБА_1 за період з 9 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року та з 22 травня 2008 року по 31 грудня 2008 року в розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.
В задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання заяви про апеляційне оскарження та апеляційної скарги до Львівського Апеляційного адміністративного суду через Маневицький районний суд. Заява про апеляційне оскарження постанови подається протягом десяти днів з дня її складення в повному обсязі. Апеляційна скарга на постанову подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Львівського апеляційного адміністративного суду.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого ст. 186 КАС України, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений ст. 186 КАС України, постанова набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.
Суддя: