ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
РІШЕННЯ
25.06.09р. | Справа № 33/203-09 |
За позовом Приватного підприємства "Дублер-Люкс", м. Київ
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Фотріс", м. Кривий Ріг, Дніпропетровська область
про стягнення 18 046 грн. 81 коп.
Суддя Рудовська І.А.
Представники:
Від позивача: Пирков П.О., довіреність за вих. № 10 від 01.04.2009 року
Від відповідача: Самуха М.М., довіреність б/н від 20.02.2009 року
СУТЬ СПОРУ:
Приватне підприємство "Дублер-Люкс" звернулося до господарського суду Дніпропетровської області з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю "Фотріс" про стягнення 15 513 грн. 83 коп. - основної заборгованості по договору поставки № AD-1304/06-01/65 від 13.04.2006 року, 1 029 грн. 62 коп. - інфляційних втрат, 167 грн. 04 коп. - 3% річних, 1 336 грн. 31 коп. - пені і витрат по справі.
03.06.2009 року позивачем надана заява про уточнення позовних вимог, в якій останній просить стягнути з відповідача 9 565 грн. 10 коп. –основного боргу по договору поставки № АD-1304/06-01/65 від 13.04.2006 р., 100 грн. 63 коп. –пені, 870 грн. 70 коп. –інфляційних, 12 грн. 58 коп. –3% річних.
10.06.2009 року представником відповідача наданий відзив на позовну заяву, в якому він просить позовні вимоги позивача залишити без задоволення, мотивуючи тим, що станом на 28.05.2009 року у відповідача на реалізації знаходяться залишки поставленого позивачем товару на суму 7 513 грн. 83 коп., тому заборгованості перед позивачем за реалізований товар не існує.
В судове засідання 25.06.2009 року з’явилися представники сторін.
Представник позивача в судовому засіданні 25.06.2009 року надав заяву про уточнення позовних вимог, де просить стягнути з відповідача 9 035 грн. 13 коп. –основного боргу по договору поставки № АD-1304/06-01/65 від 13.04.2006 р., 95 грн. 06 коп. –пені, 823 грн. 11 коп. –інфляційних, 11 грн. 88 коп. –3% річних.
Представник відповідача проти задоволення позову заперечував.
У судовому засіданні 25.06.2009 року за згодою представників позивача та відповідача оголошені вступна та резолютивна частини судового рішення згідно до ст. 85 ГПК України.
Розглянувши наявні матеріали справи, дослідивши надані докази, заслухавши представників позивача та відповідача, оцінивши докази в сукупності, суд, -
ВСТАНОВИВ :
13.04.2006 року між позивачем (постачальник) та відповідачем (покупець) був укладений договір поставки № АD-1304/06-01/65 (далі –Договір).
Відповідно до умов Договору постачальник взяв на себе зобов’язання поставити та передати у власність покупця товар, а покупець зобов’язався прийняти та оплатити товар.
Відповідно до пункту 2.6. Протоколу розбіжностей № 1 до Договору поставка товару здійснюється на протязі 5 календарних дні з моменту узгодження замовлення сторонами.
Відповідно до пункту 4.3. Договору покупець проводить оплату за реалізований товар шляхом банківського перерахування грошових коштів на розрахунковий (поточний) рахунок постачальника (по мірі реалізації) за період –1 календарний тиждень на протязі 5 банківських дні з дня закінчення календарного тижня, за який здійснюється оплата.
Позивач, відповідно до умов Договору, поставив відповідачу товар, що підтверджується видатковими накладними та довіреностями на отримання ТМЦ, які знаходяться в матеріалах справи (т. 1 а.с. 53-124).
Відповідач свої зобов’язання за Договором виконав частково, що підтверджується банківською випискою (т. 1 а.с. 45-52).
Відповідно до пункту 5.1.4. Протоколу розбіжностей № 1 до Договору покупець зобов’язаний за першою вимогою постачальника повернути нереалізований товар на протязі 14 календарних дні з моменту отримання такої вимоги або оплатити такі товари в повному обсязі на протязі 5 банківських днів з моменту закінчення строку для повернення таких товарів.
Відповідна вимога була направлена позивачем та отримана відповідачем 30.10.2008 року, про що документально було підтверджено позивачем в судовому засіданні, таким чином, останнім днем для повернення нереалізованих товарів є 13.11.2008 р., а останній день для оплати неповернутих товарів - 20.11.2008 р.
Між позивачем та відповідачем проведено акт звірки взаємних розрахунків станом на 31.12.2008 року, відповідно до якого заборгованість відповідача перед позивачем склала 18 972 грн. 77 коп. (т. 1 а.с. 32).
10.02.2009 року позивачем на адресу відповідача направлена претензія (вих. № 1002/02) про сплату існуючої заборгованості та штрафних санкцій, яка залишена останнім без відповіді (т. 1 а.с. 33-35).
01.04.2009 року відповідачем було повернуто позивачу товару на загальну суму 3 458 грн. 94 коп., тобто заборгованість відповідача перед позивачем на день подання позовної заяви склала 15 513 грн. 83 коп.
На момент розгляду справи відповідачем сплачена заборгованість у розмірі 8 713 грн. 33 коп., що підтверджується платіжними дорученнями № 196 від 14.05.2009 р., № 211 від 18.05.2009 р., які знаходяться в матеріалах справи.
Відповідно до ст. 534 Цивільного кодексу України у разі недостатності суми проведеного платежу для виконання грошового зобов’язання у повному обсязі ця сума погашає вимоги кредитора у такій черговості, якщо інше не встановлено договором:
1) у першу чергу відшкодовуються витрати кредитора, пов’язані з одержанням виконання;
2) у другу чергу сплачуються проценти і неустойка;
3) у третю чергу сплачується основна сума боргу.
Оскільки відповідачем часткова оплата в сумі 8 713 грн. 33 коп. була здійснена з порушенням строків розрахунків по Договору, то позивач з урахуванням норми ст. 534 ЦК України просить здійснити погашення суми заборгованості наступним чином: 1 241 грн. 25 коп. спрямувати на погашення нарахованої пені, 155 грн. 16 коп. –на погашення 3% річних, 206 грн. 51 коп. - на погашення інфляційних втрат та 6 478 грн. 70 коп. –на погашення основного боргу.
Майнові зобов’язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.
Приписами статті 180 Господарського кодексу України, зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов’язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов’язкові умови договору відповідно до законодавства.
Статтею 629 Цивільного кодексу України унормовано, що договір є обов’язковим до виконання.
Стаття 193 ГК України встановлює, що суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно п. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов’язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов’язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку.
Стаття 598 Цивільного кодексу України встановлює, що зобов’язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.
Відповідно до ст. 599 Цивільного кодексу України зобов’язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Таким чином, заборгованість відповідача складає 9 035 грн. 13 коп. і підлягає задоволенню.
Водночас, порушення зобов’язання є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.
За вимогами статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов’язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, у вигляді сплати неустойки. Договірна неустойка встановлюється за згодою сторін, тобто її розмір та умови застосування визначаються виключно на їх власний розсуд.
Відповідно до статті 549 названого Кодексу неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов’язання.
Відповідно до пункту 6.8. Протоколу розбіжностей № 1 до Договору в разі несвоєчасного чи неповного перерахування грошових коштів у відповідності з пунктом 4.3. даного Договору, покупець сплачує постачальнику пеню в розмірі 0,1% від простроченої суми оплати за кожний день прострочення. В разі, якщо таке прострочення перевищує 5 банківських днів, покупець зобов’язаний, крім пені, додатково сплатити штраф в розмірі 3% від суми простроченого платежу.
Згідно ч. 2 ст. 343 Господарського кодексу України платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочення платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Згідно з пп. 1, 3 Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань” розмір пені за прострочку платежу, що встановлюється за згодою сторін, обчислюється від суми простроченого платежу і не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, пеня складає –95 грн. 06 коп. та підлягає до стягнення з відповідача.
Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, повинен сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом, інфляційні втрати в розмірі 823 грн. 11 коп. та 11 грн. 88 коп. - 3% річних підлягають задоволенню.
Враховуючи наведене, позовні вимоги з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог від 22.06.2009 р. (вих. № 2206/01) підтверджені матеріалами справи та підлягають задоволенню в сумі 9 035 грн. 13 коп. –основного боргу по договору поставки № АD-1304/06-01/65 від 13.04.2006 р., 95 грн. 06 коп. –пені, 823 грн. 11 коп. –інфляційних, 11 грн. 88 коп. –3% річних.
Позивачем у судовому засіданні на підставі ст. 33 ГПК України документально було доведено ті обставини, на які він посилався в позовній заяві як підставу своїх позовних вимог.
Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (ст. 16 Цивільного кодексу України).
Згідно ст. 49 ГПК України судові витрати по справі покладаються на відповідача.
Керуючись ст. ст. 4-7, 33, 49, 82-85, 116, 121 Господарського процесуального кодексу України, суд, -
ВИРІШИВ:
Позов задовольнити з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Фотріс" (50008, Дніпропетровська область, м. Кривий Ріг, Саксаганський район, вул. Соборна, 4, код ЄДРПОУ 32974876, МФО 307190, р/р 26007304270801) на користь Приватного підприємства "Дублер-Люкс" (01015, м. Київ, вул. Цитадельна, 6/8, код ЄДРПОУ 30970288, МФО 320995, р/р 260093010714 в ВАТ "БГ Банк" м. Києва) 9 035 (дев'ять тисяч тридцять п’ять) грн. 13 коп. –основного боргу, 95 (дев’яносто п’ять) грн. 06 коп. –пені, 823 (вісімсот двадцять три) грн. 11 коп. –інфляційних, 11 (одинадцять) грн. 88 коп. –3% річних, 180 (сто вісімдесят) грн. 47 коп. - державного мита та 118 (сто вісімнадцять) грн. 00 коп. –витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Видати наказ.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного терміну з дня підписання рішення , оформленого відповідно до ст.84 Господарського процесуального кодексу України.
Суддя І.А.Рудовська
Рішення підписано 09.09.2009 року