ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
РІШЕННЯ
01.07.09р. | Справа № 33/277-09 |
За позовом Закритого акціонерного товариства „Геркулес”, м. Донецьк
до Товариства з обмеженою відповідальністю „САР”, м. Дніпропетровськ
про стягнення 30 989 грн. 40 коп.
Суддя Рудовська І.А.
Представники:
Від позивача: не з’явився (про день, час та місце судового засідання повідомлений належним чином)
Від відповідача: не з’явився (про день, час та місце судового засідання повідомлений належним чином)
СУТЬ СПОРУ:
Закрите акціонерне товариство „Геркулес” звернулося до господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю „САР” про стягнення 27 984 грн. 50 коп. –основної заборгованості по договору № 2008/2 від 22.01.2008 року, 2 518 грн. 61 коп. –інфляційних втрат, 486 грн. 29 коп. –3% річних та витрати по справі.
Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 28.05.2009 року порушено провадження у справі та призначено справу до розгляду в засіданні на 16.06.2009 року.
В судове засідання 16.06.2009 року з’явився представник позивача, який підтримав свої позовні вимоги та просив суд задовольнити позов.
22.06.2009 року представник позивача надав заяву про зменшення розміру позовних вимог, в якій просить стягнути з відповідача 3 908 грн. 50 коп. –основного боргу по договору № 2008/2 від 22.01.2008 року, 2 518 грн. 61 коп. –інфляційних втрат, 486 грн. 29 коп. – 3% річних та витрати по справі.
Відповідач не забезпечив явку повноважного представника в судові засідання від 16.06.2009 року, 01.07.2009 року, відзив та документи, витребувані ухвалами господарського суду Дніпропетровської області від 28.05.2009 року, 16.06.2009 року, суду не надав. Про слухання справи відповідача було належним чином повідомлено, доказом чого є повідомлення про вручення поштового відправлення № 12278310.
На підставі ст. 75 ГПК України справу було розглянуто за наявними в ній матеріалами та оригіналами документів, наданих позивачем на вимогу суду в судове засідання.
Розглянувши наявні матеріали справи, дослідивши надані докази, суд, -
ВСТАНОВИВ :
22 січня 2008 року між позивачем (покупець) та відповідачем (постачальник) був укладений договір № 2008/2 (далі –Договір).
Відповідно до пункту 1.1. Договору постачальник зобов’язався поставити товар та відповідні на нього документи у власність покупця, а покупець взяв на себе зобов’язання прийняти та оплатити товар на умовах даного Договору.
Відповідно до пункту 2.1. Договору постачальник поставляє товар на протязі 7-ми днів з моменту отримання письмового замовлення від покупця.
Відповідно до пункту 4.1. Договору розрахунки здійснюються в формі 100% передоплати на розрахунковий рахунок постачальника на протязі 3-х календарних днів з моменту заявки від покупця.
Відповідно до пункту 5.1. Договору в разі поставки товару, невідповідного по якості та технічним умовам, постачальник зобов’язується на протязі 5-ти днів замінити такий товар на якісний за свій рахунок.
Позивач, на виконання своїх зобов’язань за Договором, перерахував відповідачу 28 173 грн. 60 коп., що підтверджується платіжним дорученням № 3341 від 22.04.2008 (а.с. 19).
Відповідач за накладними № 285 від 26.04.2008 року та № 290 від 30.04.2008 року поставив позивачу товар в кількості 144 кг та 336 кг відповідно (а.с. 13-14).
Позивачем 29.04.2008 року та 06.05.2008 року складені акти вибраковки медових кубиків за вищевказаними накладними, які направлені відповідачу для вирішення питання про заміну товару неналежної якості (а.с. 15-16).
28.05.2008 року позивачем на адресу відповідача направлений лист-вимога, відповідно до якого позивач просить провести поставку товару належної якості, який залишений останнім без відповіді (а.с. 18).
Між позивачем та відповідачем проведено звірку взаємних розрахунків, відповідно до якої заборгованість відповідача перед позивачем за період з січня по жовтень 2008 року склала 27 984 грн. 50 коп. (а.с. 17).
З 08.04.2009 року по 23.04.2009 року відповідач поставив позивачу товар на суму 24 076 грн. 00 коп., що підтверджується видатковими накладними № РН-0000041 від 08.04.2009 р. на суму 416 грн. 00 коп., № РН-0000043 від 15.04.2009 року на суму 15 236 грн. 00 коп., № РН-0000044 від 23.04.2009 року на суму 8 424 грн. 00 коп., які знаходяться в матеріалах справи.
Майнові зобов’язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.
Приписами статті 180 Господарського кодексу України, зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов’язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов’язкові умови договору відповідно до законодавства.
Статтею 629 Цивільного кодексу України унормовано, що договір є обов’язковим до виконання.
Стаття 193 ГК України встановлює, що суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно п. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов’язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов’язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку.
Стаття 598 Цивільного кодексу України встановлює, що зобов’язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.
Відповідно до ст. 599 Цивільного кодексу України зобов’язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
На момент розгляду справи основна заборгованість відповідача складає 3 908 грн. 50 коп., докази погашення якої в матеріалах справи відсутні, внаслідок чого суд вважає, що позовні вимоги обґрунтовані, підтверджені матеріалами справи і підлягають задоволенню.
Водночас, порушення зобов’язання є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.
За вимогами статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов’язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, у вигляді сплати неустойки. Договірна неустойка встановлюється за згодою сторін, тобто її розмір та умови застосування визначаються виключно на їх власний розсуд.
Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, повинен сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом, інфляційні втрати в розмірі 2 518 грн. 61 коп. та 3% річні - 486 грн. 29 коп. підлягають до стягнення з відповідача.
Враховуючи наведене, позовні вимоги підтверджені матеріалами справи та підлягають задоволенню з урахуванням заяви про зменшення розміру позовних вимог в сумі 3 908 грн. 50 коп. –основного боргу по договору № 2008/2 від 22.01.2008 року, 2 518 грн. 61 коп. –інфляційних втрат, 486 грн. 29 коп. –3% річних.
Позивачем у судовому засіданні на підставі ст. 33 ГПК України документально було доведено ті обставини, на які він посилався в позовній заяві як підставу своїх позовних вимог.
Відповідач не скористався наданим йому правом на судовий захист, наведених позивачем обставин не спростував.
Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (ст. 16 Цивільного кодексу України).
Згідно ст. 49 ГПК України судові витрати по справі покласти на відповідача.
Керуючись ст. ст. 4-7, 33, 49, 82-85, 116 Господарського процесуального кодексу України, суд, -
ВИРШИВ:
Позов з урахуванням заяви про зменшення розміру позовних вимог задовольнити.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю „САР” (49000, м. Дніпропетровськ, вул. Будівників, 23/10, код ЄДРПОУ 35543817, МФО 305448, р/р 260016080 в ДФ ВАТ „Укргазбанк”) на користь Закритого акціонерного товариства „Геркулес” (83080, м. Донецьк, вул. Клінічна, 8, код ЄРПОУ 25117467, МФО 335537, п/р 26009959676316 у філії ПУМБ м. Донецька) 3 908 (три тисячі дев’ятсот вісім) грн. 50 коп. –основного боргу, 2 518 (дві тисячі п’ятсот вісімнадцять) грн. 61 коп. –інфляційних втрат, 486 (чотириста вісімдесят шість) грн. 29 коп. –3% річних, 102 (сто дві) грн. 00 коп. - державного мита та 312 (триста дванадцять) грн. 50 коп. –витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Видати наказ.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного терміну з дня підписання рішення.
Суддя І.А.Рудовська
Рішення виготовлено 02.09.2009 р.