№ 2-1790/09                                                          

                    РІШЕННЯ

                                                   ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ                                        

        17 вересня 2009 року                                 м. Маріуполь

        Приморський районний суд у складі:

            головуючого судді –         Лузана В.В.,

                при секретарі –         Демененко М.М.,

                                      за участю позивача -                     ОСОБА_1

                                                    відповідача -                    ОСОБА_2,

               представника відповідача -          ОСОБА_3,  

                                                      третіх осіб –                   ОСОБА_4, ОСОБА_5,                                                

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Маріуполі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування шкоди, спричиненої джерелом підвищеної небезпеки в наслідок дорожно-транспортної пригоди, моральної шкоди та судових витрат, -    

                                                            ВСТАНОВИВ:

            18 червня 2009р. позивач звернувся до суду з позовом до відповідача, в якому просив стягнути з нього на його користь у відшкодування заподіянної внаслідок дорожньо-транспортної пригоди (далі по тексту ДТП), яка мала місце 24.03.2009 року у Приморському районі м. Маріуполя на вул. Латишева, матеріальної шкоди, а саме суму вартості поновленого ремонту автомобіля у сумі 2156,98 грн., компенсацію за втрату товарного виду у сумі 1937,20 грн., кошти за оформлення довідки в ДАІ у сумі 87 грн.; моральної шкоди у сумі 2500 грн., витрат по сплаті за експертизу у сумі 567 грн., судовий збір в сумі 72,78 грн. та витрат на ІТЗ в сумі 250 грн., а всього – 7570,96 грн.

В судовому засіданні позивач підтримав позовні вимоги повністю та пояснив, що за провиною ОСОБА_2 24.03.2009 року на вул. Латишева в м. Маріуполі трапилася ДТП, внаслідок якої йому, як власнику автомобіля, спричинена матеріальна шкода. Доказом провини відповідача являється постанова суду по адміністративній справі, по якій на відповідача накладений   штраф за ст. 124 КУпАП за здійснене 24.03.2009р. дорожньо-транспортне порушення. Розмір спричиненої шкоди підтверджений заключенням експерта-автотоварознавця від 31.03.2009р. та складає 2156,98 грн., який просив стягнути з відповідача. Крім того, просив стягнути компенсацію за втрату товарного виду в сумі 1937,20 грн., кошти за проведення експертизи в сумі 567 грн., кошти за оформлення довідки в сумі 87 грн. та судові витрати. Розмір моральної шкоди обґрунтовував тим, що внаслідок ДТП було пошкодженно його майно – автомобіль, що призвело до моральних переживаннь з приводу пошкодження його автомобіля, необхідністю прийняття додаткових заходів для відновлення автомобілю, неодноразовим зверненням до відповідача з пропозицією вирішити питання про відшкодування шкоди через страхову компанію, на які останній не реагував, через що він, ОСОБА_1, також переніс душевні страждання. З вищенаведених підстав моральну шкоду оцінив у сумі 2500 грн., яку просив стягнути відповідно до закону.

           Відповідач ОСОБА_2 позов визнала та пояснив, що провину в ДТП не заперечує та понес відповідне покарання за постановою суду. Мав намір надати документи до страхової компанії для подальших виплат шкоди позивачу, однак не зробив цього. Просив суд розглянути вимоги позивача відповідно до закону.

          Представник відповідача ОСОБА_3 підтримав доводи останнього та просив суд врахувати ту обставину, що у позивача була можливість отримати відшкодування шкоди через страхову компанію, а також матеріальне становище ОСОБА_2.

          Треті особи – представники страхових компаній «АІС-Поліс» ОСОБА_4 та «Провіта» ОСОБА_5 пояснили, що сторони по питанню відшкодування шкоди від ДТП відповідно до договорів страхування не звертались та вважали можливим прийняти рішення на розсуд суду.

Суд, вислухавши пояснення сторін, представника відповідача, третіх осіб, дослідивши письмові матеріали справи, вважає позов обґрунтованим і таким, що підлягає повному задоволенню в частині відшкодування шкоди від ДТП та судових витрат та частковому задоволенню відносно моральної шкоди з наступних підстав та на підставі наступних норм закону:

Відповідно до ч. 1 ст. 1166 ЦК України майнова шкода, спричинена неправомірними діями майну фізичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

         Відповідно до ч.2ст.1187 ЦК України шкода, спричинена джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі володіє транспортним засобом, використання якого створює підвищену небезпеку.

         Згідно із ч. 1 ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній особі неправомірними діями, відшкодовується особою, яка її завдала за наявності її вини.        

         Судом встановлено та це підтверджено документально, що ОСОБА_2 на момент здійснення ДТП – 24.03.2009р. керував автомобілем, який здійснив зіткнення з автомобілем позивача, внаслідок чого транспортний засіб ОСОБА_1 отримав технічні ушкодження. Постановою судді Приморського районного суду м. Маріуполя від 08.04.2009р. ОСОБА_2 притягнутий до адміністративного стягнення за ст. 124 КУпАП у вигляді штрафу.

         Відповідно до ч.3,4 ст. 61 ЦПК України, обставини, встановлені судовим рішенням у адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

         Постанова суду у справі про адміністративне правопорушення обов*язкова для суду, що розглядає справу про цивільно-правові наслідки дій особи, стосовно якої ухвалено постанову суду, з питань, чи мали місце ці дії та чи вчинені вони цією особою. ОСОБА_6 не заперечував той факт, що був притягнений до відповідальності за здійснення ДТП з автомобілем позивача та постанову суду не оскаржував.  

         Розмір матеріальної шкоди та сума втрати товарного виду транспортного засобу підтверджені звітом експерта-автотоварознавця від 31.03.2009р. та складають 2156 грн. 98 коп. та 1937 грн. 20 коп. відповідно; обставин, що спростовують ці суми, у суду не має, оскільки відповідач був присутній при проведенні експертизи та її результати не заперечував.

         Витрати по сплаті за експертизу 567 грн., кошти за оформлення довідки 87 грн. та судові витрати підтверджуються квітанціями та підлягають стягненню.

         Обговорюючи питання про розмір моральної шкоди, суд приходить до висновку, що підстави для її стягнення є та містяться в наявності причинного зв*язку між шкодою та протиправним діянням заподіювача та його провини в її заподіянні. При цьому суд приймає до уваги, що в роз*ясненнях, наведених в п.п.5,9,10 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про відшкодування моральної шкоди» від 31.03.95р. № 4 (із змінами, внесеними згідно з Постановою Пленуму Верховного суду №5 від 25.05.2001р.), звертається увага на те, що особа звільняється від відповідальності по відшкодуванню моральної шкоди, якщо доведене, що остання заподіяна не з її вини.

         Розмір відшкодування моральної шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань, яких зазнав позивач, характеру немайнових витрат та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховується стан здоров*я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.

         Визначаючи розмір відшкодування моральної шкоди, суд повинен наводити в рішенні відповідні мотиви.

         При заподіянні особі моральної шкоди, обов*язок по її відшкодуванню покладається на винну особу незалежно від того, чи була заподіяна потерпілому майнова шкода та чи відшкодована вона.

         Розмір відшкодування моральної шкоди може бути зменшений судом з урахуванням ступеня вини заподіювача і потерпілого та майнового стану відповідача.  

         На підставі викладеного суд приходить до висновку про те, що ствердження позивача у судовому засіданні, які відносяться до обґрунтування моральної шкоди та її розміру, є обґрунтованими та підстави для відшкодування моральної шкоди є, а розмір відшкодування, виходячи із засад розумності, вивоженості та справедливості, слід зменшити до 1000 грн.

         З відповідача також слід стягнути витрати по сплаті судового збору та ІТЗ на користь позивача.  

       Керуючись ст.ст. 15, 16, 23, 1166 ч.1, 1167ч.1, 1187 ч.2 ЦК України, ст.ст. 15, 60, 84, 130, 212, 214, 215   ЦПК України, суд –

                                                          ВИРІШИВ:

        Позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити частково.

       Стягнути з ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, на користь ОСОБА_1 у відшкодування матеріальної шкоди суму вартості поновленого ремонту автомобіля у розмірі 2156 грн. 98 коп., компенсацію за втрату товарного виду транспортного засобу у розмірі 1937 грн. 20 коп., витрати по сплаті експертизи в сумі 567 грн., кошти для оформлення довідки у розмірі 87 грн., витрати по сплаті судового збору 72 грн. 78 коп. та витрати по сплаті ІТЗ в розмірі 250 гривень, моральну шкоду у розмірі 1000 грн., а всього –  шість тисяч сімдесят гривень 96 коп., в задоволенні іншої частини позову відмовити.      

      Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, тобто через десять днів; якщо заяву про апеляційне оскарження не буде подано. Якщо буде подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не буде подана у строк 20 днів, рішення суду набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

   СУДДЯ: