У х в а л а

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Колегія суддів судової палати Верховного Суду України

у кримінальних справах у складі:

розглянула в судовому засіданні в м. Києві 17 квітня 2007 року кримінальну справу за касаційною скаргою засудженого ОСОБА_1. та касаційним подання прокурора на постановлені щодо ОСОБА_1. судові рішення.

Вироком Київського районного суду м. Донецька від 24 травня 2004 року, яким

ОСОБА_1,

ІНФОРМАЦІЯ_1 року народження,

уродженця та мешканця м. Донецька,

раніше судимого, умовно-достроково

звільненого 14.02.2000р. на 10 місяців 26 дів,

засуджено :

         за ст.ст. 15, 185 ч. 2 КК України на 4 роки позбавлення волі;

         за ст. 289 ч. 3 КК України на 10 років позбавлення волі з конфіскацією всього особисто належного майна.

         На підставі ст. 70 КК України ОСОБА_1. призначено покарання на 10 років позбавлення волі з конфіскацією всього особисто належного майна.

         Відповідно до ст. 71 КК України ОСОБА_1. призначено остаточне покарання 10 років 3 місяці позбавлення волі з конфіскацією всього особисто належного майна.

         Ухвалою апеляційного суду Донецької області від 15 березня 2005 року вирок щодо ОСОБА_1. змінено, виключено з вироку вказівку суду про застосування до засудженого ст. 71 КК України і остаточно ОСОБА_1., на підставі ст. 70 КК України, призначено покарання на 10 років позбавлення волі з конфіскацією всього особисто належного майна.

         Постановою Єнакіївського міського суду Донецької області від 16 березня 2006 року клопотання ОСОБА_1. про приведення  вироку щодо нього у відповідність до змін у Кримінальний кодекс України залишено без задоволення.

         Ухвалою апеляційного суду Донецької області від 14 липня 2006 року вказану постанову залишено без зміни.  

         Цим же вироком засуджено ОСОБА_2, ОСОБА_3 та  ОСОБА_4, вирок щодо яких у касаційному порядку не оскаржується.

         ОСОБА_1. засуджено за те, що він 29 квітня 2001 року, у період часу з 19 по 21 годину 40 хвилин, за попередньою змовою з ОСОБА_2., ОСОБА_3 та ОСОБА_4, перебуваючи на території гаражів шахти “ім. А.Ф. Засядько”, за допомогою газо-ріжучого апарату, порізали вставку стріли крану МКГ-25 вартістю 6000 гривень. Після чого засуджені вивезли частину викраденої конструкції стріли на пункт прийому металобрухту. У подальшому, вказані особи, з метою подальшого викрадення частин стріли, що залишилися, прибули на територію вказаної шахти, однак свій злочин не довели до кінця з причин, які не залежали від їх волі.

         Крім того, ОСОБА_1 12 липня 2002 року, близько 12 години 30 хвилин, будучи у стані алкогольного сп'яніння, знаходячись на території обласної дитячої клінічної лікарні, незаконно заволодів автомобілем УАЗ-3152 вартістю 4410 гривень 42 копійки. При цьому, ОСОБА_1, намагаючись виїхати за межі лікарні, не впорався з керуванням даного автомобіля і в'їхав у огорожу, пошкодивши вказаний транспортний засіб.

         У касаційній скарзі засуджений ОСОБА_1 зазначає, що досудове та судове слідство пройшло неповно та однобічно, а висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи. Вважає, що дійсна вартість викраденого ним автомобіля є меншою ніж вказано у висновку експерта. Просить вирок щодо нього скасувати, а справу направити на додаткове розслідування.

         У касаційному поданні прокурор просить постанову Єнакіївського міського суду Донецької області від 16 березня 2006 року та ухвалу апеляційного суду Донецької області від 14 липня 2006 року скасувати. Привести у відповідність вирок Київського районного суду м. Донецька від 24 травня 2004 року щодо ОСОБА_1. і перекваліфікувати його дії з ч. 3 на ч. 2 ст. 289 КК України.

         Заслухавши доповідь судді, міркування прокурора про задоволення касаційного подання прокурора і часткове задоволення касаційної скарги, перекваліфікацію дій ОСОБА_1. з ч.3 на ч.2 ст. 289 КК України та скасування постанови місцевого суду і ухвали апеляційного суду, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи касаційної скарги та касаційного подання, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, а касаційне подання слід задовольнити з таких підстав.

         Висновок суду про доведеність винності ОСОБА_1. у вчиненні інкримінованих йому злочинів, за обставин, викладених у вироку, підтверджується сукупністю зібраних та перевірених у судовому засіданні доказів.

Посилання засудженого щодо неповноти та однобічності слідства є надуманими, оскільки як органами досудового слідства так і судом вжиті всі передбачені законом заходи для виявлення як тих обставин, що викривають та і тих, що виправдують ОСОБА_1.

При цьому, судом належним чином перевірялася версія засудженого про те, що він не вчиняв інкримінованих йому злочинів і обґрунтовано визнана безпідставною. 

Разом з тим, у відповідності до ст. 5 КК України, колегія суддів вважає за необхідне перекваліфікувати дії ОСОБА_1. з ч. 3 ст. 289 КК України на ч. 2 ст. 289 КК України по епізоду незаконного заволодіння транспортним засобом, у зв'язку з новою редакцією ст. 289 КК України, оскільки реальних збитків злочином було завдано лише на суму 1189 гривень 63 копійки.

Що стосується призначення засудженому покарання, то колегія суддів вважає, що ОСОБА_1. слід обрати покарання за ст. 289 ч.2 К України в межах санкції інкримінованої статті.

За таких обставин, вирок місцевого суду та ухвала апеляційного суду щодо ОСОБА_1. підлягають зміні.

Крім того, як убачається з матеріалів справи, постановою Єнакіївського міського суду Донецької області ОСОБА_1. відмовлено у задоволенні його клопотання про приведення постановленого щодо нього вироку у відповідність до змін ст. 289 КК України.

При цьому місцевим судом, а також судом апеляційної інстанції, який залишив вказану постанову без зміни, не було враховано, що вчиненим ОСОБА_1. злочином було спричинено реальних збитків лише на суму 1189 гривень 63 копійки, тобто не завдано великої матеріальної шкоди.

Тому, колегія суддів вважає, що дані судові рішення підлягають скасуванню, про що обґрунтовано зазначено у касаційному поданні прокурора, як постановлені з порушенням вимог кримінального закону.

Враховуючи наведене, керуючись ст.ст. 395-396 КПК України, колегія суддів Верховного Суду України -

                                              у х в а л и л а :

         Касаційну скаргу засудженого ОСОБА_1. задовольнити частково.

         Касаційне подання прокурора задовольнити.

         Вирок Київського районного суду м. Донецька від 24 травня 2004 року та ухвалу апеляційного суду Донецької області від 15 березня 2005 року щодо ОСОБА_1 змінити.

         Перекваліфікувати дії ОСОБА_1. з ст. 289 ч. 3 К України на ст. 289 ч. 2 КК України та призначити засудженому покарання на 8 років позбавлення волі з конфіскацією всього особисто належного майна. На підставі ст. 70 КК України шляхом поглинання більш суворого покарання менш суворим призначити ОСОБА_1. покарання на 8 років позбавлення волі з конфіскацією всього особисто належного майна.

         Постанову Єнакіївського міського суду Донецької області від 16 березня 2006 року та ухвалу апеляційного суду Донецької області від 14 липня 2006 року щодо ОСОБА_1. скасувати.

                                                       Судді :