ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ
Автономна Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.Р.Люксембург/Речна, 29/11, к. 103
РІШЕННЯ
Іменем України
30.06.2009Справа №2-15/2656-2009
За позовом Орендного підприємства „Кримтеплокомуненерго” (95000, м. Сімферополь, вул.. Гайдара, 3а) в собі Євпаторійської філії ОП „Кримтеплокомуненерго” (97400, м. Євпаторія, вул.. Лінійна, 10, ідентифікаційний код 26178681)
До відповідача Суб’єкта підприємницької діяльності – фізичної особи ОСОБА_4 (АДРЕСА_1).
Про стягнення 751, 74 грн.
Суддя ГС АР Крим І.А. Іщенко
представники:
Від позивача – Пан А.-Р. Е., довіреність № 01 від 05.01.2009 р., у справі
Від відповідача – не з’явився
Обставини справи: Орендне підприємство „Кримтеплокомуненерго” в особі Євпаторійської філії ОП „Кримтеплокомуненерго” звернулося Господарського суду АР Крим із позовом до Суб’єкту підприємницької діяльності – фізичної особи ОСОБА_4 про стягнення 751, 74 грн.
Позовні вимоги мотивовані порушенням відповідачем своїх зобов’язань по оплаті наданих йому послуг за договором № 411 від 01.12.2004 р. на суму 724,23 грн. за період з 01.11.2007р. по 01.04.2009 р., що і стало підставою для звернення з позовом до господарського суду.
Крім того, позивач просить суд стягнути з відповідача 9,87 грн. пені 17,64 - 3% річних.
Представник відповідача у судове засідання явку представника жодного разу не забезпечив, причини неявки суду не повідомив, вимоги суду не виконав, відзиву на позов не надав, про час та місце розгляду справи був поінформований належним чином рекомендованою кореспонденцією.
Розгляд справи відкладався на підставі статті 77 Господарського процесуального кодексу України.
За такими обставинами, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами в порядку статті 75 Господарського процесуального кодексу України.
Розглянувши матеріали справи, дослідивши представлені докази, заслухавши пояснення представника позивача, суд
ВСТАНОВИВ :
Рішенням господарського суду АР Крим від 11.04.2005р. був зобов’язаний Суб’єкт підприємницької діяльності – фізична особа ОСОБА_4 укласти договір на відпуск теплової енергії № 411 на від 01.12.2004 р. у редакції Орендного підприємства „Кримтеплокомуненерго” .(а.с. 6-10).
Згідно з пунктом 1.1 Договору Постачальник бере на себе зобов’язання забезпечувати Споживача тепловою енергією у вигляді теплоносія та гарячої води в договірних об’ємах, а Споживач зобов’язується оплачувати отриману теплову енергію згідно встановлених тарифів в терміни, передбачені дійсним договором.
Відповідно до пункту 6.6 Договору розрахунковим періодом є календарний місяць.
Пунктом 6.4 Договору встановлено, що теплова енергія оплачується щомісячно до 10 числа місяця, наступного за розрахунковим.
Строк договору встановлений розділом 10 Договору та з 01.10.2004р. по 01.08.2005р. Договір припиняє свою дію у випадках: взаємної згоди сторін про його припинення, прийняття рішення господарським судом, ліквідації сторін.
Відповідно до пункту 10.4 Договору він вважається пролонгованим на кожен наступний рік, якщо за місяць до закінчення строку його дії про його припинення не буде заявлено письмово однією із сторін.
Сторони не представили суду доказів припинення дії вказаного договору, згоди сторін на його припинення, відповідного рішення суду про розірвання договору або визнання його недійсним, у той час як відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Таким чином, суд приходить до висновку, що на момент розгляду спору договір продовжує діяти.
Так, позивачем надавалися послуги з теплопостачання у відповідності до умов договору, що підтверджується доданими до матеріалів справи рахунками за теплопостачання за період з 30.11.207р. по 25.12.2008р. (а.с 14-21) та актами про облік витрат теплової енергії (а.с. 22-30)
Проте, відповідачем вказані рахунки не були сплачені в добровільному порядку та в повному обсязі, в результаті чого за відповідачем склалася заборгованість у розмірі 724, 23 грн.. за надані послуги за період з 01.11.2007р. по 01.04.2009р., що і стало підставою для звернення Орендного підприємства „Кримтеплокомуненерго” в особі Євпаторійської філії з позовом до суду про стягнення вказаної суми заборгованості в примусовому порядку.
Згідно з частиною 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов’язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов’язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку.
Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Аналогічне положення міститься в частині 1 статті 193 Господарського кодексу України, якою визначено, що суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання — відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Статтею 525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов’язковим для виконання сторонами.
Статтею 61 Конституції України встановлено, що юридична відповідальність особи має індивідуальний характер.
При таких обставинах матеріалами справи підтверджується факт невиконання відповідачем зобов'язань по оплаті наданих йому позивачем послуг, через що вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості у розмірі 724, 23 грн. за період з 01.11.2007р. по 01.04.2009р. підлягають задоволенню.
Крім того, позивачем була заявлена вимога про стягнення з відповідача 3% річних у розмірі 17,64 грн.
Положення частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України щодо встановлення обов’язку боржника по сплаті на користь кредитора 3% річних від простроченої суми суд вважає таким, що кореспондується зі статтею 536 Цивільного кодексу України, яка встановлює, що за користування чужими грошовими коштами боржник зобов’язаний сплачувати проценти.
Так, відповідно статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Отже, вимоги позивача про стягнення з Суб’єкта підприємницької діяльності – фізичної особи ОСОБА_4 3% річних у розмірі 17,64 грн. за період з 11.12.2007р. по 11.03.2009р. підтверджуються матеріалами справи та підлягають стягненню з відповідача.
Позивач просить суд стягнути з відповідача пеню в розмірі 9,87 грн.
Частиною 1 статті 199 Господарського кодексу України передбачено, що виконання господарських зобов'язань забезпечується заходами захисту прав та відповідальності учасників господарських відносин, передбаченими цим Кодексом та іншими законами. За погодженням сторін можуть застосовуватися передбачені законом або такі, що йому не суперечать, види забезпечення виконання зобов'язань, які звичайно застосовуються у господарському (діловому) обігу. До відносин щодо забезпечення виконання зобов'язань учасників господарських відносин застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України.
Частиною 1 статті 546 Цивільного кодексу України передбачено, що виконання зобов’язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Згідно з частиною 1 статті 548 Цивільного кодексу України виконання зобов’язання (основного зобов’язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом. Під неустойкою, відповідно до статті 549 Цивільного кодексу України розуміється грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов’язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов’язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов’язання за кожен день прострочення виконання.
Отже, види забезпечення виконання зобов’язань є спеціальними мірами майнового характеру, які стимулюють належне виконання зобов’язання боржником шляхом встановлення додаткових гарантій задоволення вимог кредитора, а тому забезпечення виконання зобов’язань будь-яким з видів, передбачених статтею 546 Цивільного кодексу України, також створює зобов’язувальні правовідносини між кредитором та боржником.
Статтею 611 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.
В пункті 6.4 Договору № 411 від 01.12.2004 р. сторони передбачили, що у випадку ненадходження грошових коштів у встановлений строк Споживач за кожен день прострочення платежу оплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ.
Судом встановлено, що заявлена позивачем до відшкодування сума пені у розмірі 9,87 грн. за період з 11.10.2008р. по 01.04.2009р. підтверджується матеріалами справи та підлягає стягненню з відповідача.
Державне мито та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на відповідача відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України.
З урахуванням викладеного, керуючись статтями 33, 34, 49, 75, 82-84 Господарського процесуального кодексу України, суд
ВИРІШИВ:
1. Позов задовольнити..
2. Стягнути з Суб’єкта підприємницької діяльності – фізичної особи ОСОБА_4 (АДРЕСА_1) на користь Орендного підприємства „Кримтеплокомуненерго” в особі Євпаторійської філії ОП «Кримтеплокомуненерго» (97400, АР Крим, м. Євпаторія, вул.. Лінійна, 10, ідентифікаційний код 26178681, р/р 2600911058 в ВАТ в Банку «Морський Банк » м. Севастополь, МФО 324742) заборгованість у розмірі 724, 23 грн., 17, 64 грн. 3% річних, 9,87 грн. пені, 102,00 грн. державного мита та 312,50 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
3. Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.
Суддя Господарського суду
Автономної Республіки Крим Іщенко І.А.