У х в а л а

ІМЕНЕМ   УКРАЇНИ

 

Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах

Верховного Суду України у складі:

 

головуючого	Жука В.Г.,
суддів	Коновалова В.М. і Скотаря А.М.

 

розглянула в судовому засіданні в м. Києві  8 червня 2006 року кримінальну справу за касаційними скаргою засудженого ОСОБА_1. та поданням прокурора, який брав участь у справі, на вирок Армянського міського суду АР Крим  від 14 грудня 2004 року, яким

 

                             ОСОБА_1,

                           ІНФОРМАЦІЯ_1 року народження,

                              раніше  неодноразово судимого, останній раз

                             18.02.2002 р. Красноперекопським районним

                             судом АР Крим за ч.2 ст.140 КК України

                              на 3 роки 6 місяців позбавлення волі,                           

                              звільненого 25.12.2003 року умовно-достроково

                              на 1 рік 8 місяців 1 день,

 

засуджено:

за ч. 3 ст. 185 КК України на 3 роки  позбавлення волі;

за ч. 2 ст. 186 КК України на 5 років позбавлення волі;

за  ч. 3 ст. 15 і ч. 2 ст. 186 КК України на 4 роки 6 місяців позбавлення волі.

 

На підставі ст. 70 КК України за сукупністю злочинів ОСОБА_1 призначено 5 років позбавлення волі.

 

На підставі ст. 71 КК України  до призначеного покарання частково приєднано невідбуте покарання за попереднім вироком і ОСОБА_1 остаточно призначено 6 років позбавлення волі.

 

Ухвалою Апеляційного суду АР Крим від 10 березня 2005 року вирок в частині засудження ОСОБА_1. за ч. 3 ст. 185 КК Ураїни скасовано, а справу в цій частині провадженням закрито за недоведеністю його участі у скоєнні злочину. ОСОБА_1     вважається      засудженим за ч. 2  ст. 186, ч. 3 ст 15 і ч. 2 ст. 186 КК України та на підставі ст. ст. 70, 71 КК України на 6 років позбавлення волі. В решті вирок залишено без зміни.

 

ОСОБА_1 визнано винним у тому, що він 15.02.2004 року, перебуваючи в     нетверезому стані,    знаходячись у      квартирі ОСОБА_2 (м. Армянськ, АДРЕСА_1) відкрито заволодів майном потерпілої на суму 120 грн. На вимогу як самої ОСОБА_2, так і її квартиранта ОСОБА_3 припинити свої дії не реагував, з викраденим зник.

 

5.05.2004 року ОСОБА_1, перебуваючи в нетверезому стані, біля магазину “Мінімаркет” по вул. Гайдара в м. Армянську із застосуванням насильства, що не є небезпечним для життя та здоров'я потерпілої, намагався відкрито викрасти з рук ОСОБА_5 її сумку. При цьому ОСОБА_1 ударив потерпілу в обличчя, від чого вона впала на землю. Проте, свій злочинний намір на заволодіння майном ОСОБА_5 ОСОБА_1 не довів до кінця, оскільки йому зашкодив ОСОБА_4, який припинив його злочинні дії.

 

           У касаційній скарзі та доповненнях до неї засуджений ОСОБА_1 порушує питання про скасування судових рішень та направлення справи на нове досудове слідство, посилаючись на однобічність та неповноту у дослідженні обставин справи.  На його думку, судом неправильно кваліфіковані його дії за ч. 2 ст. 186 та ч. 3 ст. 15 і ч. 2 ст. 186 КК України. Зазначає, що майном  ОСОБА_2 заволодів шляхом шахрайства, а щодо ОСОБА_5 вчинив хуліганські дії.  Посилається на застосування до нього недозволених методів ведення слідства, що, на його думку, призвело до порушення кримінально-процесуального закону.

 

В касаційному поданні прокурора порушується питання про скасування ухвали апеляційного суду та залишення в силі вироку суду першої інстанції. На думку автора подання, апеляційний суд безпідставно скасував вирок щодо ОСОБА_1 в частині його засудження за ч. 3 ст. 185 КК України та закрив справу за недоведеністю  участі засудженого у вчиненні цього злочину.

 

         Заслухавши доповідача, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи касаційних скарги та подання, колегія суддів вважає, що скарга  та подання задоволенню не підлягають.

 

         Як видно з матеріалів справи, висновки суду про доведеність винності ОСОБА_1 у вчинених злочинах грунтуються на зібраних та ретельно перевірених в судовому засіданні доказах.

 

         Так,  потерпіла ОСОБА_2 та свідок ОСОБА_3 показали, що ОСОБА_1 відкрито викрав майно ОСОБА_2, хоча вони просили засудженого припинити свої злочинні дії, однак він не реагував.

 

З показань потерпілої ОСОБА_5 вбачається, що ОСОБА_1 намагався викрасти її сумку, при цьому наніс їй удар в обличчя, від чого вона впала. На її прохання про допомогу, втрутився ОСОБА_4, який запобіг вчиненню злочину.

 

Аналогічні показання дав свідок ОСОБА_4.

 

         Згідно з висновками судово-медичної експертизи потерпілій ОСОБА_5 були заподіяні легкі тілесні ушкодження без розладу здоров'я.

        

         Як убачається із матеріалів справи, слідчими органами й судом досліджені всі обставини, які могли мати значення для справи, тому посилання у скарзі на однобічність і неповноту досудового й судового слідства у справі необґрунтовані.

 

         Дії засудженого ОСОБА_1  за ч. 2 ст. 186, ч. 3 ст.15 і ч.2  ст. 186 КК України кваліфіковано правильно.

 

         Призначене покарання відповідає вимогам кримінального закону і є справедливим.

 

         Посилання засудженого на те, що на досудовому слідстві до нього застосовувались недозволені методи ведення слідства безпідставні, оскільки дана обставина перевірялась судом і не знайшла свого підтвердження.

 

Істотних порушень кримінально-процесуального закону, які б могли бути підставою для скасування чи зміни судових рішень не знайдено.

 

Доводи касаційного подання прокурора про те, що апеляційний суд безпідставно скасував вирок суду першої інстанції в частині засудження ОСОБА_1 за ч. 3 ст. 185 КК України та закрив справу в цій частині за недоведеністю вини ОСОБА_1 безпідставні.

 

Як убачається з матеріалів справи, достатніх доказів щодо вини ОСОБА_1 у викраденні майна уОСОБА_6ні досудовим слідством, ні судом не здобуто. Обвинувачення по даному епізоду грунтується лише на визнавальних показаннях самого ОСОБА_1, даних на досудовому слідстві, від яких він відмовився у суді першої інстанції, а при розгляді справи апеляційним судом заявив, що крадіжку курей уОСОБА_6 не вчиняв. За таких обставин суд апеляційної інстанції дійшов правильного висновку про скасування вироку суду в частині засудження ОСОБА_1 за ч. 3 ст. 185 КК України та закриття справи щодо нього в цій частині за недоведеністю його вини.

 

         Підстав для призначення справи до касаційного розгляду з повідомленням зазначених у ст. 384 КПК України осіб не вбачається.

 

         Керуючись ст. 394 КПК України, колегія суддів

 

у х в а л и л а :

 

         у задоволенні касаційної скарги засудженого ОСОБА_1 та касаційного подання прокурора, який брав участь у справі, відмовити.

 

Судді:

 

         В.Г. Жук                             В.М. Коновалов                   А.М. Скотарь