У х в а л а

ІМЕНЕМ   УКРАЇНИ

Колегія суддів судової палати Верховного Суду України

у кримінальних справах у складі:

розглянула в судовому засіданні в м. Києві 17 квітня 2007 року кримінальну справу за касаційною скаргою потерпілого ОСОБА_2. на постанову Криворізького районного суду Дніпропетровської області від 22 вересня 2005 року, якою

ОСОБА_1,

ІНФОРМАЦІЯ_2 року народження,

уродженця АДРЕСА_1

Михайлівського району Рязанської області,

мешканця м. Кривий Ріг,

раніше не судимого,

            звільнено на підставі ст. 1 п. “б” Закону України “Про амністію” від 31.05.2005 року від кримінальної відповідальності за ст. 296 ч. 1 КК України , а справу провадженням закрито.

            В апеляційному порядку справа не переглядалася.

            ОСОБА_1. обвинувачувався у тому, що він 21 червня 2004 року, близько 21 години 30 хвилин, знаходячись на подвір'ї будинку № 169 СОТ “Дружба”, що поблизу с. Кудашево Криворізького району Дніпропетровської області, грубо порушуючи громадський порядок та виявляючи явну неповагу до суспільства, безпричинно завдав ОСОБА_2. легкі тілесні ушкодження.

            У касаційній скарзі потерпілий ОСОБА_2. просить постанову щодо ОСОБА_1. скасувати, а справу направити на новий судовий розгляд. На обґрунтування своїх вимог вказує на порушення вимог кримінально-процесуального закону та фальсифікацію матеріалів справи.

            Заслухавши доповідь судді, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи скарги, колегія суддів вважає, що вона не підлягає задоволенню.

            Рішення суду щодо застосування до ОСОБА_1. Закону України “Про амністію” є обґрунтованим, оскільки останній має на утриманні неповнолітню дитину, вперше притягується до кримінальної відповідальності за вчинення злочину, що не відноситься до категорії тяжких, покарання за який передбачено не більше, ніж п'ять років позбавлення волі.

            Посилання потерпілого про те, що ОСОБА_1. не має на утриманні неповнолітньої дитини є надуманими та спростовуються свідоцтвом по народження ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1 року народження, батьком якого записаний ОСОБА_1. (а.с. 59).

            Твердження потерпілого про те, що дії ОСОБА_1. слід було кваліфікувати за ч. 2 ст. 296 КК України є безпідставними і спростовуються матеріалами справи.

Істотних порушень норм кримінально-процесуального закону, які би тягли скасування постановленого щодо ОСОБА_1. судового рішення не встановлено.

            Підстав для призначення справи до касаційного розгляду  з повідомленням осіб, зазначених у ст. 384 КПК України, немає.

Виходячи з наведеного, керуючись ст. 394 КПК України, колегія суддів -

                                       у х в а л и л а :

Відмовити у задоволенні касаційної скарги потерпілому ОСОБА_2.

                                            Судді :