АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 534/423/16-ц Номер провадження 22-ц/786/2624/16Головуючий у 1-й інстанції Куц Т. О. Доповідач ап. інст. Гальонкін С. А.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 листопада 2016 року м. Полтава

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду Полтавської області в складі:

головуючого - судді : Гальонкіна С.А.,

суддів: Мартєва С.Ю., Хіль Л.М.,

при секретарі: Гнатюк О.С.,

розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Полтаві цивільну справу за апеляційною скаргою Органу опіки та піклування виконавчого комітету Горішньоплавнівської міської ради Полтавської області на рішення Комсомольського міського суду Полтавської області від 26 липня 2016 року у справі за позовом Органу опіки та піклування виконавчого комітету Комсомольської міської ради Полтавської області до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про позбавлення батьківських прав та стягнення аліментів.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, -

в с т а н о в и л а :

В лютому 2016 року Орган опіки та піклування виконавчого комітету Комсомольської міської ради Полтавської області звернувся до місцевого суду з позовом до відповідачів про позбавлення їх батьківських прав та стягнення аліментів на дітей, обґрунтовуючи позовні вимоги тим, що батьки ухиляються від виконання своїх батьківських обов'язків.

Позивач просив позбавити ОСОБА_2 та ОСОБА_3 батьківських прав у відношенні до малолітніх дітей ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_2. Передати малолітніх дітей на опікування органу опіки та піклування Комсомольської міської ради Полтавської області. Стягнути аліменти на їх утримання по 1/3 частині з усіх видів заробітку з кожного з відповідачів. Накласти заборону на відчуження нерухомого майна, а саме квартири АДРЕСА_1, де малолітні діти зареєстровані і мають право користування, до 09.12.2020р.

Рішенням Комсомольського міського суду Полтавської області від 26 липня 2016 рокув задоволенні позовних вимог Органу опіки і піклування виконавчого комітету Комсомольської міської ради до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про позбавлення батьківських прав та стягнення аліментів - відмовлено.

Попереджено ОСОБА_2, ОСОБА_3 про необхідність змінити своє ставлення до виховання дітей.

Покладено на Орган опіки та піклування виконкому Горішньоплавнівської міської ради контроль за виконанням ОСОБА_2, ОСОБА_3 батьківських обов'язків.

В апеляційній скарзі Орган опіки та піклування виконавчого комітету Горішньоплавнівської міської ради Полтавської області просить скасувати рішення місцевого суду та ухвалити нове про задоволення позовних вимог. Посилається на порушення судом норм матеріального і процесуального права, неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 303 ЦПК України, під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції.

Колегія суддів, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги вважає, що апеляційна скарга підлягає відхиленню з підстав, визначених ст.308 ЦПК України.

У відповідності з ч.3 ст. 10, ч.1ст.11 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. Згідно ч.1 ст.60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу. Частиною 4 статті 60 ЦПК України передбачено, що доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим, ухваленим на основі повно і всебічно з'ясованих обставин. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що позбавлення відповідачів батьківських прав щодо малолітніх дітей є крайнім заходом та встановивши фактичні обставини у справі, зокрема те, що батьки щиро розкаялися у допущених ними порушеннях при виконанні батьківських обов'язків, працевлаштувалися, проявляють турботу до дітей, прийшов до висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду, виходячи з наступного.

Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 164 СК України мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він ухиляються від виконання своїх обов'язків по вихованню дитини.

В абз. 2 п. 16 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 березня 2007 року № 3 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав» роз'яснено, що ухилення батьків від виконання своїх обов'язків має місце,

Коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти. Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов'язками.

Пунктом 15 вказаної постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 березня 2007 року № 3 передбачено, що позбавлення батьківських прав (тобто прав на виховання дитини, захист її інтересів, на відібрання дитини в інших осіб, які незаконно її утримують, та ін.), що надані батькам до досягнення дитиною повноліття і ґрунтуються на факті спорідненості з нею, є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов'язків, а тому питання про його застосування слід вирішувати лише після повного, всебічного, об'єктивного з'ясування обставин справи, зокрема ставлення батьків до дітей.

Для встановлення таких обставин суду потрібно ретельно перевіряти докази, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, обов'язково здійснювати необхідні дії для залучення відповідача у справі та з'ясування його позиції й обґрунтувань.

Відповідно до частин 4, 5 ст. 19 СК України передбачено, що при розгляді судом спорів щодо позбавлення чи поновлення батьківських прав орган опіки та піклування подає суду письмовий висновок щодо розв'язання спору.

Орган опіки та піклування Комсомольської міської ради Полтавської області надав письмовий висновок від 26 лютого 2016 року № 03-26/380 (а.с.7-8) про доцільність позбавлення відповідачів по відношенню до малолітніх дітей ОСОБА_4 та ОСОБА_5.

Як вбачається з матеріалів справи та вірно встановлено місцевим судом, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 є батьками малолітніх ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_3 та ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_5.н., що підтверджується свідоцтвами про народження дітей (а.с.12).

Згідно доповідної з Поліклініки «МЦПМСД» від 15.10.2013р. ОСОБА_3 з'явилась до лікарні з дочкою ОСОБА_6 до сімейного лікаря з ознаками алкогольного сп'яніння. При відвідуванні медсестрою сім'ї , вона також була з ознаками алкогольного сп'яніння (а.с.13).

Відповідно до пояснень, наданих ОСОБА_3 начальнику Служби у справах дітей, вона заперечує факти викладені у доповідній, так як не згідна з тим, що приходила до лікарні в стані алкогольного сп'яніння , освідування ніхто не проводив, вважає, що її доводи можуть підтвердити батьки та вихователька у дитячому садочку куди вона водить дитину( а.с.17).

Із повідомлення Комсомольської міської лікарні від 17.06.2016р. № 708 вбачається, що ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на обліку у лікаря-нарколога не знаходяться, від алкогольної залежності не лікувалися. Враховуючи факти вживання алкоголю ОСОБА_3 взята під нагляд лікаря-нарколога (а.с.133).

ОСОБА_2 працює в ТОВ «Козацька стріла» на посаді охоронника з 16.01.2016 року по даний час, зарекомендував себе з позитивного боку, як старанний і добросовісний працівник. Його дохід з 16.01.2016 року по 30.04.2016 року склав 7813,64 грн. (а.с.90, 91).

Згідно листа управління охорони здоров'я Комсомольської міської ради Полтавської області від 25.02.2016 року вбачається, що 25.02.2016р. в приймальне відділення Комсомольської міської лікарні швидкою допомогою доставлені ОСОБА_4 та ОСОБА_5, які отруїлися газом під час пожежі у власній квартирі, загальний стан дітей на момент поступлення середнього ступеню тяжкості (а.с.36).

Виконавчим комітетом Комсомольської міської ради Полтавської області 25 лютого 2016 року прийнято рішення за № 73 про негайне відібрання малолітніх дітей ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_3 та ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_4 від батьків та їх влаштування в Центр соціально-психологічної реабілітації дітей у м. Комсомольську (а.с.37).

Згідно повідомлення ДНЗ «Дюймовочка» від 18.05.2016 року № 01-10/84 (а.с.94) малолітні діти ОСОБА_4 та ОСОБА_5 відвідували ДНЗ «Дюймовочка» на підставі заяви матері ОСОБА_3, ОСОБА_4 з 01.09.2013 року, а ОСОБА_5 з 12.03.2015 року. Дітей виключено зі списку складу вихованців наказом ДНЗ «Дюймовочка» від 01.03.2016 року на підставі рішення Виконавчого комітету Комсомольської міської ради Полтавської області від 25 лютого 2016 року № 73. Під час відвідування дітей дошкільного закладу батьки мали заборгованість по харчуванню, яка на момент вибуття дітей повністю погашена. Діти фізично розвинені, до закладу приходили завжди в доброму настрої, з однолітками та вихователями були привітні, комфортно себе відчували в дитячому колективі. Батьки почергово приводили та забирали дітей з ДНЗ, запитували у вихователів як справи у дітей.

Відповідно до повідомлення Центру соціально-психологічної реабілітації дітей у м. Комсомольську від 20.05.2016р. № 47, малолітні ОСОБА_4 і ОСОБА_5 перебувають у Центрі для дітей з 10.03.2016 року за направленням Служби у справах дітей після повторної пожежі в квартирі. За результатами спостережень і бесід дівчата радіють зустрічам з батьками і виказують бажання проживати вдома у власній сім'ї (а.с.132).

В матеріалах справи містяться акти обстеження житлово-побутових умов квартири АДРЕСА_2 від 12 травня 2015 року (а.с.18), від 15 червня 2015 року (а.с.21), від 13 липня 2015 року (а.с.24).

В даних актах засвідчено, що у дівчат є своя кімната, в якій є два ліжка, письмовий стіл та шафа, багато іграшок. В кімнаті зроблено косметичний ремонт: замінено шпалери, пофарбовано підлогу, підлога застелена килимом.

Колегія суддів вважає, що факти засвідчені в актах обстеження житлово-побутових умов свідчить про те , що відповідачі самотужки за наявні у них кошти проводять ремонт помешкання після пожежі і вживають заходи щодо створення умов для проживання неповнолітніх дітей.

Доводи апеляційної скарги про те, що актом обстеження житлово-побутових умов від 19 липня 2016 року в квартирі встановлено відсутність елементарних умов для проживання дітей, не беруться до уваги та не підлягають оцінці, оскільки такий акт від 19.07.2016 року не надавався як доказ ні суду першої інстанції, ні суду апеляційної інстанції.

Також колегія суддів не погоджується з доводами апеляційної скарги про те, що відповідачі визнали обставини зазначені у позові, оскільки ці доводи та часткове визнання відповідачами обставин, якими обґрунтовується позов, не спростовують висновків суду та встановлені у справі фактичні обставини, зокрема щодо ставлення батьків до дітей та їх намагання виправити виниклу ситуацію.

Відповідно до принципу, закріпленому в Декларації прав дитини, прийнятою Генеральною Асамблеєю ООН 20 листопада 1959 року, дитина для повного і гармонійного розвитку її особистості потребує любові і розуміння. Вона повинна, коли це можливо, рости під опікою і відповідальністю своїх батьків і в усякому випадку в атмосфері любові і моральної та матеріальної забезпеченості.

Декларацією прав дитини, зокрема у принципі 6, проголошено, що малолітня дитина не повинна, крім тих випадків, коли є виняткові обставини, бути розлучена зі своєю матір'ю. Ратифікувавши у 1991 році Конвенцію про права дитини 1989 р., Україна прийняла на себе міжнародно-правові зобов`язання по здійсненню міжнародних стандартів прав дитини, відповідно з якими вона повинна забезпечити добробут, охорону здоров`я, житло, освіту для кожної дитини без будь-якої дискримінації, забезпечити якнайкраще здійснення інтересів і прав дитини в усіх сферах суспільного життя. Норми цієї конвенції, відповідно до ст.9 Конституції України 1996 р., діють як складова національного законодавства України з 27 вересня 1991 року, тобто з часу її ратифікації Україною.

Згідно статті 3 Конвенції про права дитини, у всіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється як найкращому забезпеченню інтересів дитини.

Держави-учасниці зобов'язуються поважати право дитини на збереження індивідуальності, включаючи громадянство, ім'я та сімейні зв'язки, як передбачається законом, не допускаючи протизаконного втручання(ст.8 Конвенції).

Згідно пунктів 1,2,3 статті 9 Конвенції про права дитини, держави-учасниці забезпечують те, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням, визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в як найкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають роздільно і необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини. Під час будь-якого розгляду згідно з пунктом 1 цієї статті всім заінтересованим сторонам надається можливість брати участь у розгляді та викладати свою точку зору.

Відповідач ОСОБА_2 в суді першої інстанції позовні вимоги не визнав, просив відмовити у їх задоволенні, посилаючись на їх необґрунтованість і безпідставність. Пояснив, що вони з дружиною через пожежу в їх квартирі попали у скрутне матеріальне становище, але самотужки намагаються із нього вийти. Випадок смерті їх молодшого сина та пожежа в їх квартирі сталися у його відсутність, коли він перебував на заробітках за межами країни. Ні він , ні його дружина не винні в смерті їх сина ОСОБА_7 та в тому, що в їх квартирі сталася пожежа. В даний час він працевлаштувався і працює в місті, постійно проживає за місцем проживання, поступово приводять до належного стану квартиру після пожежі, але за браком коштів ремонт проводиться повільно. Дружина також працевлаштувалась і тепер має постійну роботу і стійкий заробіток. Вони з дружиною дуже люблять своїх дочок, постійно відвідують їх, діти теж сумують за ними і чекають повернення додому.

Відповідачка ОСОБА_3 в суді першої інстанції заперечувала проти позову, посилаючись на його необґрунтованість і безпідставність. При цьому частково визнала обставини, зазначені в позовній заяві, зокрема щодо наявності невеликої кількості продуктів на момент перевірки умов проживання дітей, та те, що до теперішнього часу в їх квартирі не завершено ремонт, посилалась на скрутний матеріальний стан своєї сім'ї, пов'язаний із кредитними зобов'язаннями , які утворились за життя її батьків, які хворіли і на лікування яких вона взяла декілька кредитів, тимчасову відсутність роботи у чоловіка, а також виникнення пожежі в їх квартирі. На обліку у нарколога вона ніколи не перебувала. Після смерті батьків та смерті молодшого сина у неї були деякі проблеми з алкоголем. Вона погодилась з рекомендаціями працівників соціального супроводу і відвідала лікаря нарколога, яка порекомендувала їй лікування, але вона не змогла скористатися цією рекомендацією, оскільки лікування платне. В березні 2016р. вона працевлаштувалась, має постійний стабільний заробіток. Вони з чоловіком дуже люблять своїх дітей і діти сумують за ними, вважає, що повернення дітей в сім'ю відповідає інтересам дітей.

Згідно пояснень завідуючої ДНЗ «Дюймовочка» ОСОБА_8 допитаної в суді першої інстанції в якості свідка вбачається, що діти відповідачів хворіли не часто, пропусків було мало. Коли хворіла одна дитина, іншу приводили до садочка. Була в наявності заборгованість за харчування дітей в садочку, але відповідачі повністю її погасили. Відповідачі ніколи не застосовували до дітей фізичну силу. Діти відповідачів нормально розвинуті, мають необхідні навички, можуть прибирати за собою.

Свідок ОСОБА_9, що працює директором Центру соціально психологічної реабілітації дітей в м. Комсомольську, пояснила, що діти відповідачів декілька разів перебували у центрі. Відповідачі регулярно відвідують своїх дітей не менше чотирьох разів на неділю, приносять їм гостинці: солодощі та фрукти. Відповідачі люблять своїх дітей і діти люблять їх, але в присутності відповідачів діти роблять, що їм заманеться, а батьки просто за ними спостерігають. За результатами спостережень і бесід дівчата радіють зустрічам з батьками і виказують бажання проживати вдома у власній сім'ї.

Європейський суд з прав людини у справі «Савіни проти України» (Заява N 39948/06), зокрема у пункті 49 зазначив, що хоча національним органам надається певна свобода розсуду у вирішенні питань щодо встановлення державної опіки над дитиною, вони повинні враховувати, що розірвання сімейних зв'язків означає позбавлення дитини її коріння, а це можна виправдати лише за виняткових обставин. Отже, відповідне рішення має підкріплюватися достатньо переконливими і зваженими аргументами на захисті інтересів дитини, і саме держава повинна переконатися в тому, що було проведено ретельний аналіз можливих наслідків пропонованого заходу з опіки для батьків і дитини.

Колегія суддів, дослідивши наявні у справі докази та встановлені судом першої інстанції фактичні обставини у справі у їх сукупності, вважає вірними висновки суду першої інстанції про відсутність підстав для позбавлення відповідачів батьківських прав, оскільки вони усвідомили допущені порушення при виконанні своїх батьківських обов'язків, щиро в цьому розкаялися, стали на шлях виправлення, працевлаштувалися, здійснили своїми силами косметичний ремонт помешкання після пожежі, проявляють турботу відносно дітей, регулярно їх відвідують, категорично заперечили щодо задоволення позову та запевняють про вчинення дій на виправлення виниклої ситуації.

Колегія суддів прийшла до висновку, що всі ці обставини свідчать про передчасність вирішення на даний час питання про позбавлення відповідачів батьківських прав та необхідність залишення дітей разом з матір'ю і батьком, збереження їх сімейних зв'язків, що буде відповідати інтересам дітей.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів прийшла до висновку, що місцевий суд правильно встановив характер спірних правовідносин сторін у справі та застосував норми матеріального права, які регулюють ці правовідносини, вирішив спір з урахуванням конкретних обставин справи та наданих сторонами доказів, оцінка яких здійснена відповідно до норм ст. 212 ЦПК України.. Висновки місцевого суду зроблені на підставі повного, всебічного та об'єктивного дослідження наданих сторонами доказів, доводів та заперечень сторін, яким судом дана відповідна правова оцінка. Розгляд справи проведений з дотриманням принципузмагальності та диспозитивності.

Доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування місцевим судом норм матеріального і процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.

За результатами апеляційного розгляду колегія суддів приходить до висновку, що при вирішенні спору по суті місцевим судом були вірно враховані та застосовані норми матеріального права, а також правильно встановлені фактичні обставини по справі та їм дано належну правову оцінку.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 308, 315, 317 ЦПК України, колегія суддів, -

у х в а л и л а:

Апеляційну скаргу Органу опіки та піклування виконавчого комітету Горішньоплавнівської міської ради- відхилити.

Рішення Комсомольського міського суду Полтавської області від 26 липня 2016 року- залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ протягом двадцяти днів шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий: (підпис) С.А.Гальонкін

Судді: (підпис) С.Ю.Мартєв

(підпис) Л.М.Хіль

Згідно з оригіналом:

Суддя Апеляційного суду

Полтавської області С.А.Гальонкін