ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
03 вересня 2009 р. № 2-23/1074-2009
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів
Т.Добролюбової - головуючого,
Т.Гоголь,
В.Швеця
розглянувши у відкритому судовому засіданні за участю представників сторін:
позивача
відповідача
третіх осіб
матеріали касаційної скарги
Сидоркін В.Г. дов. № 102 від 31.08.2009 року
не з’явились (повідомлені належним чином)
не з’явились (повідомлені належним чином)
Сімферопольської міської ради
на постановувід 18.05.2009 року Севастопольського апеляційного господарського суду
у справі№ 2-23/1074-2009 господарського суду Автономної Республіки Крим
за позовом Підприємства "Строммонтаж"
до
треті особи Сімферопольської міської ради
1.Приватне підприємство "Виробничо-комерційна фірма "Оазис"
2.Кримське Республіканське сільськогосподарське підприємство "Озеленитель"
провизнання недійсним рішення
Підприємство "Строммонтаж" звернулось до господарського суду Автономної Республіки Крим з позовом до Сімферопольської міської ради про визнання недійсним пункту 6.16 рішення № 605 від 24.07.2008 року "Про дозвіл на розробку проектів землеустрою по відводу земельних ділянок, надання, передачу громадянам України, юридичним і фізичним особам-підприємцям земельних ділянок у власність, постійне користування, оренду в м.Сімферополі". Позовні вимоги вмотивовані тим, що Сімферопольською міською радою порушено порядок надання земельної ділянки в оренду, зокрема, при вирішенні питання про надання дозволу приватному підприємству "Виробничо-комерційна фірма "Оазис" на виконання проекту землеустрою по відводу спірної земельної ділянки не вирішено питання про її вилучення у належного землекористувача - Кримського республіканського сільськогосподарського підприємства "Озеленитель". Позивач також вказує на порушення Сімферопольською міською радою положень пункту 1 Розділу X Земельного кодексу України стосовно необхідності проведення земельних торгів (аукціонів), а також посилається на відсутність містобудівного обґрунтування.
Рішенням господарського суду Автономної Республіки Крим від 27.03.2009 року (суддя Доброрез І.О.) позов задоволено. Судом визнано недійсним пункт 6.16 рішення 39 сесії п’ятого скликання Сімферопольської міської ради № 605 від 24.07.2008 року. Суд першої інстанції погодився з доводами позивача про порушення Сімферопольською міською радою вимог земельного законодавства, зокрема, статей 123, 124 Земельного кодексу України та містобудівного законодавства при прийнятті рішення № 605 від 24.07.2008 року.
Постановою Севастопольського апеляційного господарського суду від 18.05.2009 року (судді Латиніна О.А., Антонова І.В., Котлярова О.Л.) рішення господарського суду Автономної Республіки Крим від 27.03.2009 року залишено без змін з тих же підстав.
Не погоджуючись з прийнятими у справі судовими актами, до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою звернулась Сімферопольська міська рада в якій скаржник просить рішення господарського суду та апеляційну постанову скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог. В касаційній скарзі заявник зазначає, що судові рішення прийняті з порушенням норм матеріального та процесуального права, зокрема, статей 13, 14, 41, 55, 58 Конституції України, статей 3, 124 Земельного кодексу України.
Відповідачем надано відзив на касаційну скаргу в якому він просить прийняті у справі судові рішення залишити без змін, як такі що є законними та обгрунтоварими.
Вищий господарський суд України, заслухавши доповідь судді-доповідача та пояснення представника позивача у справі, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування господарськими судами норм матеріального та процесуального права, вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.
Господарськими судами встановлено, що позивач –Підприємство "Строммонтаж" неодноразово зверталось до Сімферопольської міської ради з клопотаннями про надання на умовах оренди земельної ділянки площею 0,5 га по вул. Генерала Васильєва, 34Б у м.Сімферополі, яка примикає до земель підприємства, з метою використання вказаної земельної ділянки для збільшення виробництва. Під час вирішення питань про попереднє узгодження місця розташування об'єкту, на спільних засіданнях технічної ради та постійної комісії міської ради з питань містобудування, раціонального природокористування, екології та земельних відносин Сімферопольської міської ради, Підприємству "Строммонтаж" було відмовлено у клопотаннях у зв'язку з недоцільністю (протокол ради № 8 від 24.10.2006 року), а також у зв'язку з тим, що розташування об'єкту суперечить Генеральному плану міста (протокол ради № 6 від 12.04.2007 року). Судами встановлено, що рішенням виконавчого комітету Сімферопольської міської ради від 22.07.2008 року № 1689 "Про внесення пропозиції сесії Сімферопольської міської ради V скликання про дозвіл Приватному підприємству "ВКФ "Оазис" виконання проекту землеустрою з відводу земельної ділянки по вул. Генерала Васильєва для будівництва виробничої бази та цеху хлібопечення", було дозволено зазначеному Підприємству виконання комплексу проектних робіт для будівництва виробничої бази та цеху хлібопечення. Також, 24.07.2008 року Сімферопольською міською радою було ухвалено рішення № 605, пунктом 6.16 якого приватному підприємству "Виробничо-комерційна фірма "Оазис" дозволено розробку проекту землеустрою з відводу земельної ділянки площею 0,4500 га по вул. Генерала Васильєва для будівництва виробничої бази та цеху хлібопечення. Вважаючи порушеними власні права, підприємство "Строммонтаж" як особа, яка претендує на отримання в користування спірну земельну ділянку, звернулось до господарського суду Автономної Республіки Крим з позовом про визнання недійсним пункту 6.16 рішення 39 сесії 5-го скликання Сімферопольської міської ради № 605 від 24.07.2008 року. Задовольняючи позовні вимоги, місцевий господарський суд, з яким погодився і суд апеляційної інстанції, зазначив, що з 22.05.2008 року надання земельних ділянок в оренду відбувається виключно на аукціонах. Надання дозволу на розробку проекту землеустрою двом або більше особам чинним земельним законодавством не передбачено. Порушення, яке допустила Рада приймаючи спірне рішення, полягає у не проведенні аукціону та свідчить про ущемлення прав зацікавленої особи - позивача, на оренду земельної ділянки. Однак, судова колегія вважає висновки судів попередніх інстанцій передчасними з огляду на наступне.
Спірні відносини, що виникли між сторонами, регулюються, зокрема, Цивільним кодексом України, Земельним кодексом України, Господарським процесуальним кодексом України. Так, за приписами статті 1 Господарського процесуального кодексу України підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності (далі - підприємства та організації), мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням. При цьому під порушенням права розуміється позбавлення його носія можливості здійснити, реалізувати своє право повністю або частково. Статтею 15 Цивільного кодексу України передбачено право кожної особи як на захист свого цивільного права, так і на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
За загальним правилом (виходячи з аналізу статей 15, 16, частин 1, 2, 5 статті 11 Цивільного кодексу України, статті 1 Господарського процесуального кодексу України), особа звертається до господарського суду за захистом уже існуючого в неї права, що захищається та поновлюється, а не виникає в силу прийняття відповідного судового рішення (адже цивільні права та обов'язки можуть виникати з рішення суду тільки у випадках, прямо встановлених актами цивільного законодавства). Цивільні права включають в себе широкий комплекс правових можливостей, що охоплюються поняттями право-та дієздатності юридичної особи, відносяться до абсолютних та відносних суб'єктивних прав. Водночас статтею 16 Цивільного кодексу передбачено, що особою в судовому порядку у визначений спосіб здійснюється захист свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Проте господарськими судами не з’ясовано істотні обставини справи щодо змісту прав позивача на спірну земельну ділянку, за захистом яких він звернувся до господарського суду. Органами, уповноваженими розпоряджатися землями в межах населених пунктів, є відповідні сільські, селищні, міські ради; відповідно до статті 124 Земельного кодексу України передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування шляхом укладення договору оренди земельної ділянки. Відповідно до п. 34 ст. 26 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються питання регулювання земельних відносин. Отже, чинним законодавством передбачено, що способом волевиявлення ради, яка здійснює права власника від імені українського народу, є прийняття рішення. Як встановлено господарськими судами, 24.07.2008 року Сімферопольською міською радою було ухвалено рішення № 605, пунктом 6.16 якого, приватному підприємству "Виробничо-комерційна фірма "Оазис" дозволено розробку проекту землеустрою з відводу земельної ділянки площею 0,4500 га по вул. Генерала Васильєва для будівництва виробничої бази та цеху хлібопечення. Розглядаючи спір, господарські суди не встановили об’єктивну наявність порушення чи оспорювання цивільного права позивача, відповідність обраного ним способу захисту порушеного права способам, визначених законодавством. Тобто, господарськими судами у прийнятих рішеннях не наведено правового обгрунтування, яким чином прийняте Сімферопольською міською радою рішення від 24.07.2008 року за № 605 порушує права та законні інтереси позивача та не враховано право ради самостійно вирішувати питання щодо надання в користування земельної ділянки і надання згоди на розроблення проекту відведення земельної ділянки. Як наслідок, господарськими судами не з’ясовано наявність права у позивача на звернення до суду з відповідним позовом.
Таким чином, перевіривши у відповідності до частини 2 статті 111 5 Господарського процесуального кодексу України юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення у постанові апеляційного господарського суду та рішенні місцевого господарського суду, колегія суддів дійшла висновків про те, що господарські суди всупереч статей 43, 83, 101 Господарського процесуального кодексу України, розглядаючи справу, не розглянули всебічно, повно та об’єктивно в судовому процесі всі обставини справи в їх сукупності; не застосували норми цивільного та земельного законодавства, що регулюють спірні правовідносини, не надали правової оцінки доводам та запереченням скаржника; внаслідок чого їх висновки за наслідками розгляду позову та апеляційної скарги не є обґрунтованими.
Відповідно до роз’яснень, що викладені в постанові Пленуму Верховного Суду України від 29.12.1976 р. № 11 "Про судове рішення" зі змінами та доповненнями, рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин. Обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, які мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.
Оскаржені судові рішення не відповідають цим вимогам з викладених вище підстав.
З огляду на межі повноважень касаційної інстанції, визначені статтею 1117 Господарського процесуального кодексу України, судові рішення у даній справі належить скасувати, а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.Під час нового розгляду справи, господарському суду слід врахувати вищенаведене, та вирішити спір у відповідності до вимог чинного законодавства.
На підставі викладеного, керуючись статтями 1115, 1117, пунктом 3 статті 1119, статтями 11110, 11111, 11112 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України,-
ПОСТАНОВИВ:
Постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від 18.05.2009 року у справі № 2-23/1074-2009 та рішення господарського суду Автономної Республіки Крим від 27.03.2009 року скасувати, справу скерувати на новий розгляд до господарського суду Автономної Республіки Крим.
Касаційну скаргу Сімферопольської міської ради –задовольнити частково.
Головуючий Т.Добролюбова
Судді Т.Гоголь
В.Швець