ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ
Автономна Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.Р.Люксембург/Речна, 29/11, к. 103
РІШЕННЯ
Іменем України
07.07.2009 | Справа №2-15/2709-2009 |
За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ЄвроДнепр» (52005, Дніпропетровська обл.. смт. Ювілейне, вул. Радгоспна , 98 ідентифікаційний код 24429899).
До відповідача Суб’єкта підприємницької діяльності – фізичної особи Кирпань Олени Василівни (96000, АР Крим, м. Красноперекопськ, вул. Мєндєлеєва, 30 кв. 46, ідентифікаційний номер 2969003746)
Про стягнення 13 549, 24 грн.
Суддя ГС АР Крим І.А. Іщенко
представники:
Від позивача – Голота Н.В., довіреність № 173 від 17.06.2009р. у справі.
Від відповідача – не з’явився
Обставини справи: Товариство з обмеженою відповідальністю «ЄвроДнепр» звернувся до Господарського суду АР Крим з позовом до Суб’єкту підприємницької діяльності – фізичної особи Кирпань Олени Василівни про стягнення 13 549, 24 грн.
Позовні вимоги мотивовані порушенням відповідачем своїх зобов’язань по оплаті поставленого позивачем товару за договором поставки № 164 від 01.09.2008р., внаслідок чого за ним утворилась заборгованість в розмірі 9 735,99 грн. Крім того, позивач просить суд стягнути з відповідача 3% річних у розмірі 159,86 грн., інфляційні втрати в розмірі 1 224,30 грн., пеню в розмірі 1538,69 грн. та 872,40 грн. штрафу.
Відповідач явку представника у судове засідання не забезпечив, вимоги суду не виконав, відзиву на позов не надав, про час та місце судового засідання сповіщений належним чином – рекомендованою кореспонденцією.
Отже, за такими обставинами, суд дійшов висновку, що матеріали справи в достатній мірі характеризують взаємовідносини сторін, тобто справу можливо розглянути за наявними в ній документами в порядку статті 75 Господарського процесуального кодексу України.
Розгляд справи відкладався в порядку статті 77 Господарського процесуального кодексу України.
Строк розгляду справи був продовжений у відповідності до вимог статті 69 Господарського процесуального кодексу України за згодою сторін.
Розглянувши матеріали справи, дослідивши представлені докази, заслухавши пояснення представника позивача, суд
ВСТАНОВИВ :
01.09.2008 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «ЄвроДнепр» (Постачальник) (позивач) та Суб’єктом підприємницької діяльності – фізичною особою Кирпань Оленою Василівною (Покупець) (відповідач) був укладений Договір № 164 (а.с. 18-19)
Згідно з пунктом 1.1 Договору Постачальник зобов’язується здійснити поставку, а Покупець зобов’язується прийняти та оплатити його вартість.
Відповідно до пункту 3.2 Договору сплата вартості товару проводиться шляхом безготівкового розрахунку. Факт сплати підтверджується банківським витягом про надходження коштів на розрахунковий рахунок останнього.
Згідно із пунктом 3.3. Договору термін сплати вартості Товару не повинен перевищувати 10 календарних днів з моменту поставки.
Так, на виконання вказаного Договору позивачем здійснювалися поставки товару відповідачу на суму 14 005, 16 грн. що підтверджується доданими до матеріалів справи видатковими накладними (а.с. 20-21).
Вказаний товар був прийнятий Покупцем, про що свідчить його підпис у вказаних накладних.
Частково відповідачем була здійснена оплати за поставлений товар у розмірі 565,11 грн., що підтверджується випискою банку , доданою до матеріалів справи ( ас.54).
Також частина товару була повернута позивачеві на загальну суму 3 686,06 грн., що підтверджується зворотною накладною (а.с. 24).
Проте відповідачем не була здійснена оплата поставленого позивачем товару у повному обсязі та своєчасно, в результаті чого склалася заборгованість у розмірі 9 753,99 грн., що і стало приводом для звернення з відповідним позовом до суду.
Згідно з частиною 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов’язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов’язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку.
Відповідно до частини 1 статті 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. При цьому, майново-господарськими, згідно з частиною 1 статті 175 Господарського кодексу України, визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Аналогічне положення стосовно господарських зобов’язань міститься в частині 1 статті 193 Господарського кодексу України, якою визначено, що суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання — відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Статтею 525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином (частина 7 статті 193 Господарського кодексу України).
Відповідач, в порушення норм чинного законодавства не представив суду доказів виконання свого зобов’язання з оплати поставленого товару в повному обсязі.
Статтею 61 Конституції України встановлено, що юридична відповідальність особи має індивідуальний характер.
Таким чином матеріалами справи підтверджується факт невиконання відповідачем обов’язків за договором № 164 від 01.09.2008р. щодо сплати отриманого товару у повному обсязі, а отже сума заборгованості у розмірі 9 753,99 грн. повинна бути стягнута з відповідача.
Доказів, що підтверджують зворотнє, ніж встановлено судом, відповідачем всупереч вимогам статті 33 Господарського процесуального кодексу України, не надано, в той час, як кожна сторона повинна довести суду ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень способом, встановленим для доведення такого роду фактів.
Крім того, позивач просить суд стягнути з відповідача 159,86 грн. 3% річних та 1 224,30 грн. інфляційних втрат.
Частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення.
Оскільки матеріалами справи підтверджена заборгованість, сума інфляційних втрат за період з листопада 2008 р. – березень 2009 р. у розмірі 1 224, 30 грн. визнається судом обґрунтованою та такою, що підлягає стягненню з Суб’єкта підприємницької діяльності – фізичної особи Кирпань Олени Василівни .
Частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Положення частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України суд вважає таким, що кореспондуються зі статтею 536 Цивільного кодексу України, яка встановлює, що за користування чужими грошовими коштами боржник зобов’язаний сплачувати проценти.
Таким чином, вимоги позивача про стягнення з Суб’єкта підприємницької діяльності – фізичної особи Кирпань Олени Василівни 3% річних за період з 13.10.2008 р. по 30.04.2009 р. у розмірі 159,86 грн. підлягають задоволенню.
Позивач просить суд стягнути з відповідача 1 538,86 грн. пені.
Частиною 1 статті 199 Господарського кодексу України передбачено, що виконання господарських зобов'язань забезпечується заходами захисту прав та відповідальності учасників господарських відносин, передбаченими цим Кодексом та іншими законами. За погодженням сторін можуть застосовуватися передбачені законом або такі, що йому не суперечать, види забезпечення виконання зобов'язань, які звичайно застосовуються у господарському (діловому) обігу. До відносин щодо забезпечення виконання зобов'язань учасників господарських відносин застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України.
Частиною 1 статті 546 Цивільного кодексу України передбачено, що виконання зобов’язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Згідно з частиною 1 статті 548 Цивільного кодексу України виконання зобов’язання (основного зобов’язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом. Під неустойкою, відповідно до статті 549 Цивільного кодексу України розуміється грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов’язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов’язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов’язання за кожен день прострочення виконання.
Отже, види забезпечення виконання зобов’язань є спеціальними мірами майнового характеру, які стимулюють належне виконання зобов’язання боржником шляхом встановлення додаткових гарантій задоволення вимог кредитора, а тому забезпечення виконання зобов’язань будь-яким з видів, передбачених статтею 546 Цивільного кодексу України, також створює зобов’язувальні правовідносини між кредитором та боржником.
Статтею 230 Господарського кодексу України встановлено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов’язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов’язання.
Пунктом 5.1 Договору передбачено, що у разі порушення термінів оплати Покупець виплачує на користь Постачальника пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення.
Заявлена позивачем сума пені у розмірі 1 538,69 грн. за період з 13.10.2008р. по 30.04.2009р. підтверджується матеріалами справи та визнана судом обґрунтованою.
Пунктом 5.1 Договору передбачено, що у разі порушення термінів оплати Покупець виплачує на користь Постачальника штраф в розмірі 5 % вартості товару оплаченого не вчасно.
Таким чином, сума штрафу, що підлягає стягненню з відповідача становить 872,40 грн.
Державне мито та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на відповідача відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України.
З урахуванням викладеного, керуючись статтями 33, 34, 49, 75, 82-84 Господарського процесуального кодексу України, суд
ВИРІШИВ:
1. Позов задовольнити .
2. Стягнути з Суб’єкта підприємницької діяльності – фізичної особи Кирпань Олени Василівни (96000, АР Крим, м. Красноперекопськ, вул. Мєндєлеєва, 30 кв. 46, ідентифікаційний номер 2969003746) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ЄвроДнепр» (52005, Дніпропетровська обл.. смт. Ювілейне, вул. Радгоспна , 98 ідентифікаційний код 24429899, р/р 26000002300104 в ВАТ «АктаБанк» МФО 307394) 9 753,99 грн. основного боргу, 159,86 грн. річних, 1 224,30 грн. інфляційних втрат, 1 538,69 грн. пені, 872,40 грн. штрафу , 135, 49 грн. державного мита та 312,50 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
3. Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.
Суддя Господарського суду
Автономної Республіки Крим Іщенко І.А.