ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
РІШЕННЯ
"20" серпня 2009 р. | № 9/42-92. |
За позовом Державного підприємства “Ковалівський горілчаний завод”, с. Ковалівка Монастирського району Тернопільської обл.
до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю комерційного банку “Західінкомбанк”, м. Луцьк
та Товариства з обмеженою відповідальністю “Луцьк-Еко-Сервіс”, м. Луцьк
про визнання недійсним договору іпотеки від 25.06.2007 р.
та зустрічним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “Луцьк-Еко-Сервіс”, м. Луцьк
до Державного підприємства “Ковалівський горілчаний завод”, с. Ковалівка Монастирського району Тернопільської обл.
та Товариства з обмеженою відповідальністю комерційного банку “Західінкомбанк”, м. Луцьк
про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом визнання права власності на нього
Суддя Соломка Л.І.
ПРЕДСТАВНИКИ:
Від позивача ( за первісним позовом) відповідача (за зустрічним позовом):
Татарин В.М. - в.о. директора;
Від відповідача ( за первісним та зустрічним позовом): ТзОВ КБ "Західінкомбанк": Хомицька А.А. - юрисконсульт, довіреність від 16.02.2009 р. №19-161/317;
Від відповідача ( за первісним позовом) позивача (за зустрічним позовом): ТзОВ "Луцьк-Еко-Сервіс": Герасимчук О.П. - представник, довіреність від 20.11.2007 №2;
Від залученого до участі у справі: Мінагрополітики України: Предоляк Н.Ю. - начальник відділу представництва інтересів міністерства у судах та претензійно-позовної роботи Департаменту правової та законопроектної роботи, довіреність від 16.02.2009 р. №31-4/8.
Права та обов’язки представникам сторін роз’яснені відповідно до ст.22 ГПК України.
Відводу складу суду відповідно до ст.20 ГПК України не заявлено.
Відповідно до ст.81№ ГПК України представникам сторін повідомлено про здійснення повного фіксування судового процесу технічними засобами, а саме: програмно-апаратного комплексу „Діловодство суду” за ініціативою суду.
У судовому засіданні 20.08.2009 р. відповідно до ст.85 ГПК України за згодою сторін оголошено вступну та резолютивну частину рішення.
СУТЬ СПОРУ: Позивач - ДП "Ковалівський горілчаний завод" звернувся до господарського суду Волинської області з позовом до ТзОВ КБ "Західінкомбанк" про визнання недійсним договору іпотеки від 25.06.2007 р. №2186.
Свої позовні вимоги обгрунтовує тим, що ДП "Ковалівський горілчаний завод" як державне підприємство не мало права відчужувати основні фонди підприємства без попередньої згоди органу управління майном - Міністерства агропромислової політики України, тому договір іпотеки від 25.06.2007 р. №2186, за умовами якого передано в заставу цілісний майновий комплекс не відповідає вимогам закону та є таким, що укладений з порушенням одним з учасників правочину господарської компетенції, а відтак на підставі ст.207 Господарського кодексу України підлягає визнанню недійсним.
Відповідач - ТзОВ КБ "Західінкомбанк" ( у подальшому -Банк) у поясненнях від 26.05.2009 р. зазначив, що на виконання умов кредитного договору від 08.12.2006 р. №0812/06-189 Банк 08.12.2006 р. перерахував кредитні кошти у сумі 1 340 000 грн. на поточний рахунок ДП "Ковалівський горілчаний завод" (Позичальнику) згідно виписки по рахунку, відкритому для цього Позичальником у банку, тому саме з 08.12.2006 р. набув чинності зазначений вище кредитний договір. У подальшому, згідно з умовами додаткових угод, розмір кредитної лінії було збільшено до 2 000 000 грн.
Відносно обставин щодо того, чи підлягає обґєкт - цілісний майновий комплекс ДП "Ковалівський горілчаний завод" приватизації відповідач ТзОВ КБ "Західінкомбанк" посилаючись на норми Законів України "Про іпотеку", "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)", "Про особливості приватизації обґєктів незавершеного будівництва" також на п.2 ч.2 ст.5 Закону України "Про приватизацію державного майна" вважає, що дана норма є загальною і конкретизована нормами Закону України “Про перелік обґєктів права державної власності, що не підлягають приватизації”. ДП "Ковалівський горілчаний завод" не включений у даний перелік, тому на думку відповідача цілісний майновий комплекс ДП "Ковалівський горілчаний завод" підлягає приватизації, а відтак позовні вимоги позивача задоволенню не підлягають як безпідставні. Натомість позовні вимоги ТзОВ "Луцьк-Еко-Сервіс" за зустрічним позовом Банк вважає обгрунтованими і такими, що підлягають до задоволення, посилаючись, що на виконання договору поруки від 14.09.2007 р. товариство повністю погасило заборгованість Позичальника за кредитним договором та додатковими угодами до нього в сумі 2 094 365,90 грн. згідно платіжного доручення №174 від 17.10.2007 р.
Відповідно до ч.2 ст.556 Цивільного кодексу України до поручителя, який виконав зобовґязання, забезпечене порукою, переходять усі права кредитора у цьому зобовґязанні, в тому числі і ті, що забезпечували його виконання, відтак виконавши грошові зобовґязання Позичальника товариство набуло як прав кредитора за кредитним договором №0812/06-189 від 08.12.2006 р. (з врахуванням додаткових угод), так і прав іпотекодержателя за договором іпотеки №2186 від 25.06.2007 р.
Відповідач 2 - ТзОВ "Луцьк-Еко-Сервіс" у письмових поясненнях від 25.05.2009 р. №25/5-9 та у судовому засіданні зазначив, що позовні вимоги товариства за зустрічним позовом є законними і обгрунтованими та підлягають до задоволення. Натомість позовні вимоги ДП "Ковалівський горілчаний завод" є надуманими і не грунтуються на нормах чинного законодавства. Відповідач вважає, що договір іпотеки від 25.06.2007 р. не суперечить Цивільному кодексу України та іншим актом цивільного законодавства, правочин вчинений уповноваженими особами у формі, встановленій законом та спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Орган, до сфери управління якого належить ДП "Ковалівський горілчаний завод" - Міністерство аграрної політики надало свою згоду на передачу в заставу цілісного майнового комплексу листом від 05.04.2007 р., тому всі вимоги законодавства сторонами договору були дотримані.
ДП "Ковалівський горілчаний завод" - код ЄДРПОУ 32147811 до Переліку обґєктів права державної власності, що не підлягають приватизації не включено, тому на даний обґєкт не поширюється заборона передачі його в іпотеку. В обгрунтування своєї позиції відповідач послався на накази Фонду державного майна України, якими включалися до переліку обґєктів державної власності, зокрема груп А та Д, що підлягають приватизації і підприємства лікеро-горілчаної промисловості.
Міністерство аграрної політики України у поясненнях від 27.05.2009 р. №31-4/499 зазначило, що відповідно до наказу Державного департаменту продовольства від 20.08.2004 р. №46 "Про реорганізацію державного підприємства "Ковалівський горілчаний завод" ДП "Ковалівський горілчаний завод" реорганізоване шляхом виділення від нього структурного підрозділу цеху розливу горілки і створено на базі майна цього цеху ДП "Ковалівський горілчаний завод".
Згідно з наказом Мінагрополітики України від 19.02.2007 р. №100 "Про повноваження щодо управління обґєктами державної власності, що належать до сфери управління Мінагрополітики України" ДП "Ковалівський горілчаний завод" входить до сфери управління міністерства.
Майно вказаного підприємства є загальнодержавною власністю і закріплене за ним на праві господарського відання.
ДП "Ковалівський горілчаний завод" звернулось до Мінагрополітики України з листом від 06.03.2007 р. №57 щодо надання дозволу на заставу майна для отримання кредиту в ТОВ КБ "Західінкомбанк" з метою ведення господарської діяльності.
Листом від 05.04.2007 р. №37-11-3-15/5298 Мінагрополітики України не заперечило щодо цього у відповідності до чинного законодавства України, проте Мінагрополітики України даним листом не надавало дозволу ДП "Ковалівський горілчаний завод" на передачу в іпотеку цілісного майнового комплексу підприємства.
Для передачі в заставу нерухомого державного майна, державному підприємству необхідно було визначити та затвердити переліки майна, що входить та не входить до цілісного майнового комплексу, розроблені відповідно до Положення про порядок віднесення майна до такого, що включається до складу цілісного майнового комплексу державних підприємств, які не підлягають приватизації, затвердженого наказом Фонду державного майна України від 05.05.2001 р. №787 і зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 30.05.2001 р. за №463/5654.
У поясненнях від 14.08.2009 р. та у судовому засіданні представник Мінагрополітики України обґрунтував, що майновий комплекс ДП "Ковалівський горілчаний завод" є об’єктом права державної власності, що не підлягає приватизації. Щодо надання згоди органу управління майном державного підприємства на передачу в іпотеку державного нерухомого майна представник міністерства зазначив, що лист підприємства від 06.03.2007 р. №57, надісланий на адресу міністерства, не містив додатку до цього листа з переліком майна цілісного майнового комплексу, який долучений до матеріалів справи, а текст листа №57, долучений позивачем до справи, не відповідає його оригіналу, направленому до міністерства.
Крім цього, позивачем за зустрічним позовом невірно визначено спосіб звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом визнання права власності на нього, що суперечить положенням статей 14,33,39 Закону України «Про іпотеку». Представник Мінагрополітики України наголосив, що майно державного підприємства повинно відчужуватися тільки за приватизаційною процедурою, що зазначено в постанові Вищого господарського суду України від 04.03.2009 р. у даній справі.
У судовому засіданні представник позивача просив задоволити первісний позов, визнати недійсним договір іпотеки від 25.06.2007 р. №2186, у задоволенні зустрічного позову просив відмовити.
Представники відповідачів ТзОВ КБ «Західінкомбанк»та ТзОВ «Луцьк-Еко-Сервіс»просили у задоволенні первісного позову відмовити, зустрічний позов задоволити.
Із пояснень представників сторін, матеріалів справи, господарський суд, -
встановив:
08.12.2006 року між КБ «Захід інкомбанк»ТзОВ (Кредитор) та ДП "Ковалівський горілчаний завод" (Позичальник) укладений кредитний договір №0812/06-189, згідно п.1.1 якого Кредитор надає Позичальнику кредитну лінію для поповнення оборотних коштів у розмірі 1 340 000 грн. на умовах, визначених даним кредитним договором, зі сплатою 19% річних.
Додатковим договором від 18.12.2006р. до кредитного договору № 0812/06-189 від 08.12.2006р. сторони дійшли згоди, що на період з 18.12.2006р. по 31.12.2007р. ліміт кредитного договору встановлюється в розмірі 1600000,00 грн. Починаючи з 01.01.2007р. ліміт кредитної лінії встановлюється на рівні 1500000,00 грн.
Відповідно до додаткового договору від 15.01.2007р. сторони дійшли згоди про встановлення ліміту кредитного договору у розмірі 1440000,00 грн., починаючи з 15.03.2007р. ліміт кредитної лінії встановлюється нарівні 1340000 грн.
Додатковим договором від 19.02.2007р. до кредитного договору №0812/06-189 від 08.12.2006р. кредитор надає позичальнику кредитну лінію для ведення господарської діяльності у розмірі 2000000,00 грн. на умовах, визначених даним кредитним договором, зі сплатою 19% річних.
25.06.2007р. додатковим договором пункт 2.1 кредитного договору № 0812/06-189 від 08.12.2006р. змінено та викладено в такій редакції: "в забезпечення зобов’язань позичальника за даним кредитним договором, кредитором прийнято договір іпотеки Р № 2186 від 25.06.2007р., укладений між кредитором і позичальником, надалі "договір іпотеки", а також інше майно та грошові кошти позичальника, на які в разі порушення умов даного договору буде звернено стягнення в порядку, визначеному даним кредитним договором та чинним законодавством України".
Згідно ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Згідно ст. 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Таким чином, із приписів вищенаведених правових норм випливає, що договір позики є укладеним з моменту передачі грошей.
Як встановлено судом у справі №9/42-92 відповідно до платіжного доручення №1 від 08.12.2006 р. та банківської виписки по рахунку №20631116140, відкритому в КБ «Західінкомбанк»для видачі ДП "Ковалівський горілчаний завод" кредитних коштів кошти в сумі 1 340 000 грн. надійшли на поточний рахунок Позичальника 08.12.2006 р., у подальшому були перераховані кредитні кошти у сумі 100 тис. грн. -18.12.2006 р. , 160 тис. грн.-18.12.2006 р., 234 тис. грн. –20.12.2007 р., 326 тис. грн. –26.02.2007 р. згідно платіжних доручень та банківської виписки за період з 08.12.2006 р. по 01.01.2008 р. (а.с.112-118 том 2). Таким чином, кредитний договір є укладеним сторонами 08.12.2006 р.
Господарським судом встановлено:
25.06.2007 р. між Банком (іпотекодержателем) та ДП "Ковалівський горілчаний завод" (іпотекодавцем) укладено договір іпотеки. Відповідно до п.1.1 договору в забезпечення належного виконання зобов’язань, що виникають з кредитного договору та додаткових до нього договорів, іпотекодавець передає іпотекодержателю в іпотеку належний йому на праві повного господарського відання цілісний майновий комплекс Державного підприємства “Ковалівський горілчаний завод”, що знаходиться за адресою Тернопільська область, Монастирський район, с. Ковалівка, вул. Центральна, 236, а саме: нежитлову будівлю, будівлі і споруди, загальною площею 2843,1 кв. м.., до складу яких входять: горілчаний цех /літера "А"/, горілчаний цех /літера "Б"/, цех мінеральної води /літера "В"/, тарний склад /літера "Г"/, тарний склад /літера "Д"/, вузол зберігання спирту /літера "д"/, пожежний водозбірник /1/, що належить іпотекодавцю на праві власності на нерухоме майно, виданого 25.04.2007р. виконкомом Ковалівської сільської ради, на підставі його ж рішення від 28.03.2007 р. № 25; право власності на нерухоме майно зареєстровано за іпотекодавцем в Реєстрі прав власності на нерухоме майно 25.04.2007 р. за реєстраційним номером 18651787 (Витяг про реєстрацію права власності на нерухоме майно, виданий Комунальним підприємством "Монастирське районне бюро технічної інвентаризації"25.04.2007 р. № 14363343); обладнання, що перелічене в акті обстеження від 25.06.2007р. (а.с.а.с.20-23), який є невід’ємною частиною цього договору і належить іпотекодавцю на підставі балансової довідки, виданої Державним підприємством "Ковалівський горілчаний завод"25.06.2007 р. № 174; під предметом іпотеки за цим договором слід розуміти як весь цілісний майновий комплекс Державного підприємства "Ковалівський горілчаний завод", так і будь-яку його частину; у зв’язку з цим положення даного договору поширюють свою дію як на весь цілісний майновий комплекс Державного підприємства "Ковалівський горілчаний завод", так і на будь-яку його частину.
Ринкова вартість предмета іпотеки, зафіксована договором, згідно витягу з реєстру прав власності на нерухоме майно становить 733740,51 грн.
Відповідно до п.1.5 договору іпотеки сторонами визначено заставну вартість предмету іпотеки в сумі 2128662,00 грн.
Відповідно до п."г" ч. 2 ст. 5 Закону України "Про приватизацію державного майна" приватизації не підлягають об'єкти, що мають загальнодержавне значення, а також казенні підприємства. До об'єктів, що мають загальнодержавне значення, відносяться майнові комплекси підприємств, їх структурних підрозділів, основним видом діяльності яких є виробництво товарів (робіт, послуг), що мають загальнодержавне значення, зокрема, майнові комплекси підприємств, що виготовляють спирт, вина і лікеро-горілчані вироби.
Згідно з ч.1, ч.2 ст. 14 Закону України "Про іпотеку" предметом іпотеки може бути нерухоме майно, що є об'єктом права державної чи комунальної власності і закріплене за відповідним державним чи комунальним підприємством, установою, організацією на праві господарського відання. Передача в іпотеку цього майна здійснюється після отримання у встановленому законом порядку згоди органу державної влади чи органу місцевого самоврядування, до сфери господарського відання якого належить відповідне державне чи комунальне підприємство, установа або організація. Продаж предмета іпотеки, що є об'єктом права державної чи комунальної власності, здійснюється з урахуванням вимог законів України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)" та "Про особливості приватизації об'єктів незавершеного будівництва". Забороняється передача в іпотеку об'єктів права державної власності, що не підлягають приватизації.
Судом встановлено, що згідно з наказом Державного департаменту продовольства від 20.08.2004 р. №46 «Про реорганізацію державного підприємства "Ковалівський горілчаний завод" дане підприємство реорганізоване шляхом виділення від нього структурного підрозділу цеху розливу горілки і створення на базі цього майна державного підприємства "Ковалівський горілчаний завод" .
Відповідно до наказу Міністерства аграрної політики України від 19.02.2007 р. №100 «Про повноваження щодо управління об’єктом державної власності, що належить до сфери управління Міністерства аграрної політики України державне підприємство "Ковалівський горілчаний завод" входить до сфери управління міністерства.
З Статуту ДП "Ковалівський горілчаний завод", затвердженого наказом Державного департаменту продовольства 22.05.2006 р. №26, зареєстрованого Державним реєстратором Монастирської районної державної адміністрації 20.06.2006 р. та довідки головного управління статистики у Тернопільській області №07-118 вбачається, що майно підприємства є державною власністю і закріплене за ним на праві господарського відання, основними напрямками діяльності підприємства є виробництво дистильованих алкогольних напоїв та ін.
Згідно з п.4.7 Статуту підприємство не має права безоплатно передавати належне йому майно іншим юридичним особам чи громадянам, крім випадків, передбачених Законом. Відчужувати, віддавати в заставу майнові об’єкти, що належать до основних фондів, здавати в оренду цілісні майнові комплекси структурних одиниць та підрозділів підприємство має право за лише попередньою згодою органу управління майном на конкурентних засадах.
Ч.5 ст.75 Господарського кодексу України передбачено, що державне комерційне підприємство не має права безоплатно передавати належне йому майно іншим юридичним особам чи громадянам, крім випадків, передбачених законом. Відчужувати майнові об’єкти, що належать до основних фондів, державне комерційне підприємство має право лише за попередньою згодою органу, до сфери управління якого воно належить, і лише на конкурсних засадах, якщо інше не встановлено законом. Розпоряджатися в інший спосіб майном, що належить до основних фондів, державне комерційне підприємство має право лише у межах повноважень та у спосіб, що передбачені цим Кодексом та іншими законами.
Відчуження нерухомого майна, а також повітряних і морських суден, внутрішнього плавання та рухомого складу залізничного транспорту здійснюється за умови додаткового погодження в установленому порядку з Фондом державного майна України.
Відповідно до ч.4 ст.11 Закону України «Про заставу» державне підприємство, за яким майно закріплено на праві повного господарського відання, самостійно здійснює заставу цього майна, за винятком цілісного майнового комплексу підприємства, його структурних підрозділів, будівель і споруд, застава яких здійснюється з дозволу та на умовах, погоджених з органом, уповноваженим управляти відповідним державним майном.
Між тим, в ході судового розгляду справи встановлено, що ДП "Ковалівський горілчаний завод" не одержав у встановленому порядку згоду органу управління майном на передачу в іпотеку цілісного майнового комплексу. Долучене до матеріалів справи звернення до Міністра аграрної політики України від 06.03.2007 р. №57 не відповідає оригіналу цього листа, фактично направленому до Міністерства. Додаток з переліком майна підприємства, що містяться в матеріалах справи, до міністерства не направлявся.
З листа заступника міністра Ю.Я. Лузан від 05.04.2007 р. №37-11-3-11/1705 та листа від 08.02.2008 р. №37-11-3/11/1705 за підписом першого заступника міністра Ю.Я. Лузан вбачається, що лист від 05.04.2007 р. не дозволяв директору підприємства віддавати в заставу майно, яке задіяне в технологічному процесі підприємства, оскільки ст.4 Закону України Про заставу»визначено, що предметом застави не можуть бути об’єкти державної власності, приватизація яких заборонена законодавчими актами, в той час як ст.5 Закону України «Про приватизацію державного майна»визначає, що приватизації не підлягають майнові комплекси підприємств, що виготовляють спирт, вина і лікеро-горілчані вироби.
Для передачі в заставу нерухомого державного майна, підприємству необхідно було визначити та затвердити переліки майна, що входить та не входить до цілісного майнового комплексу, розроблені у відповідності до Положення про порядок віднесення майна до такого, що включається до складу ЦМК державних підприємств, які не підлягають приватизації, затвердженого наказом Фонду державного майна України від 05.05.2001 р. №787, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 30.05.2001 р. за №463/5654.
Таким чином, ДП "Ковалівський горілчаний завод" не отримав у встановленому порядку дозвіл органу управління майном на передачу в іпотеку цілісного майнового комплексу підприємства.
Відповідно до вимог ст.203 Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
Згідно ч.1 ст.215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.
Згідно з вимогами ст.207 Господарського кодексу України господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.
Як було зазначено вище, ДП "Ковалівський горілчаний завод" як державне комерційне підприємство, в силу вимог ст.75 Господарського кодексу України та Статуту підприємства не мало права на укладення договору іпотеки цілісного майнового комплексу підприємства без попередньої згоди органу управління майном, отриманої у встановленому порядку.
Крім того, як було зазначено вище, майно підприємства є загальнодержавною власністю, майно закріплене за ним на праві господарського відання. П.«г»ч.2 ст.5 Закону України «Про приватизацію державного майна»визначено, що приватизації не підлягають майнові комплекси підприємств, що виготовляють спирт, вина і лікеро-горілчані вироби.
Згідно із ст.4 Закону України «Про заставу»предметом застави не можуть бути об’єкти державної власності, приватизація яких заборонена законодавчими актами, а також майнові комплекси державних підприємств та їх структурних підрозділів, що знаходяться в процесі корпоратизації.
Відповідно до п.5 листа Вищого арбітражного суду України від 25.04.2001 р. «Про деякі питання практики застосування у вирішенні спорів законодавства про приватизацію державного майна»перелік об'єктів державної власності, що підлягають приватизації, визначено частиною першою статті 5 Закону. Разом з тим у частині другій цієї ж статті визначено об'єкти, які не підлягають приватизації у зв'язку з їх загальнодержавним значенням, а також передбачено, що не підлягають приватизації казенні підприємства. Вирішуючи питання про належність конкретного об'єкта до одного з відповідних переліків, арбітражні суди повинні виходити також з вимог Закону України "Про перелік об'єктів права державної власності, що не підлягають приватизації" та Постанови Верховної Ради України від 10.07.96 N 291/96-ВР "Про порядок введення в дію Закону України "Про особливості приватизації майна в агропромисловому комплексі", якою, зокрема, затверджено Перелік державних підприємств та організацій агропромислового комплексу, приватизація майна яких здійснюється за погодженням з Кабінетом Міністрів України (з подальшими змінами).
Таким чином, виходячи з наведених вимог законодавства та фактичних обставин справи, суд дійшов висновку, що цілісний майновий комплекс ДП "Ковалівський горілчаний завод" не підлягає приватизації.
Враховуючи вищенаведене, первісний позов про визнання недійсним договору іпотеки №2186 від 25.06.2007 р., укладеного між КБ «Західінкомбанк»ТзОВ та ДП "Ковалівський горілчаний завод" , підлягає до задоволення .
Позивач за зустрічним позовом –ТзОВ «Луцьк-Еко-Сервіс»у зустрічній позовній заяві просить звернути стягнення на предмет іпотеки за договором іпотеки від 25.06.2007 р. шляхом визнання за товариством права власності на предмет іпотеки, посилаючись на те, що ним була погашена заборгованість ДП "Ковалівський горілчаний завод" перед КБ «Західінкомбанк» ТзОВ за кредитним договором №0812/06-189 від 08.12.2006 р. та додатковими угодами до нього в сумі 2 094 365,90 грн., які перераховані товариством згідно платіжного доручення №174 від 17.10.2007 р. При цьому товариство посилається на положення ч.2 ст.556 Цивільного кодексу України.
Між тим, відповідно до вимог ст.14 Закону України «Про іпотеку»продаж предмета іпотеки, що є об’єктом права державної чи комунальної власності, здійснюється з врахуванням вимог Закону України «Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)»від 06.03.1992 р. №2171-ХІІ та «Про особливості приватизації об’єктів незавершеного будівництва». Відповідно до ст.3 Закону України №2171-ХІІ приватизація об’єктів малої приватизації здійснюється шляхом викупу; продажу на аукціоні, за конкурсом. Ст.75 Господарського кодексу України також передбачено, що відчуження основних фондів державних комунальних підприємств може бути здійснене за попередньою згодою органу управління майном і лише на конкурентних засадах.
Розділом V Закону України «Про іпотеку» врегульовані питання задоволення вимог іпотекодержателя за рахунок предмета іпотеки.
Стаття 36 Закону встановлює правила позасудового врегулювання звернення стягнення на предмет іпотеки. Зокрема, сторони іпотечного договору можуть вирішити питання про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору.
Правила реалізації предмета іпотеки за рішенням суду встановлені ст.39 Закону.
Таким чином, спосіб захисту, обраний позивачем за зустрічним позовом, суперечить ст.75 Господарського кодексу України, ст.ст.14,36,39 закону України «Про іпотеку», ст.3 Закону України «Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)», тому у задоволенні зустрічного позову слід відмовити.
Відповідно до ст.49 ГПК України, оскільки судом задоволено первісний позов, судові витрати по його подачі, а саме: 85 грн. державного мита та 118 грн. витрат на інформаційцно-технічне забезпечення судового процесу слід стягнути з відповідача –ТзОВ КБ «Західінкомбанк»на користь ДП "Ковалівський горілчаний завод" .
Керуючись нормами Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України, Законами України «Про заставу», «Про іпотеку», «Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)», «Про приватизацію державного майна», ст.ст.33,36,43,44, 49, 82-85 ГПК України, господарський суд
в и р і ш и в:
1. Первісний позов задоволити.
2. Визнати недійсним договір іпотеки від 05.06.2007 р., укладений між ТзОВ КБ «Західінкомбанк»та ДП «Ковалівський горілчаний завод».
3. У задоволенні зустрічного позову відмовити.
4. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю комерційного банку “Західінкомбанк” (43005 м. Луцьк, пр. Перемоги,15, код ЄДРПОУ 19233095, МФО 303484) на користь Державного підприємства “Ковалівський горілчаний завод” (48322 Тернопільська обл., Монастирський район, с. Ковалівка, р/р 26003016140 в КБ «Захід інкомбанк»ТзОВ, МФО 303484, код ЄДРПОУ 32147811) 85 грн. витрат по сплаті державного мита та 118 грн. витрат по сплаті послуг на інформаційцно-технічне забезпечення судового процесу .
Суддя Л.І. Соломка
Дата виготовлення повного
тексту рішення –31.08.2009 р.