ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ
================================================================================================================================================
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
РІШЕННЯ
від "31" серпня 2009 р. по справі № 2/33-11
за позовом Старовижівської районної спілки споживчих товариств, смт. Стара Вижівка
до відповідача Старогутівської сільської ради, с. Стара Гута Старовижівського району
про визнання недійсним рішення органу місцевого самоврядування та про визнання права власності
Суддя Черняк Л. О.
ПРЕДСТАВНИКИ:
від позивача: Романчук В.А., голова правління, Діхтяренко Ю.І., провідний юрисконсульт, довіреність від 27.01.2009 року
від відповідача: Вавринюк В.С., голова сільської ради, паспорт АС 310824, Старовижівсьий РВ УМВСУ у Волинській області від 25.02.1998 року, Попков О.С., представник, довіреність від 04.08.2009 року
Відповідно до ст. 20 Господарського процесуального кодексу України роз’яснено право відводу судді. Відводу судді не заявлено. На підставі ст. 22 ГПК України роз’яснено процесуальні права та обов’язки сторін.
Представник відповідача подав клопотання про здійснення технічної фіксації судового процесу.
У судовому засіданні 26.08.2009 року оголошена перерва до 31.08.2009 року для оголошення повного тексту рішення.
Суть спору: позивач –Старовижівська районна спілка споживчих товариств у позовній заяві та в клопотанні від 26.08.2009 року (уточнення позовних вимог) просить визнати недійсним рішення виконкому Старогутівської сільської ради №25/6 від 23.12.2008 року “Про оформлення права власності”, та визнати за позивачем право власності на приміщення: магазину-бару, який знаходиться за адресою: Старовижівський район, с. Стара Гута, вул.. Лесі Українки, 41; магазину за адресою: Старовижівський район, с.Стара Гута, вул. Зелена, 1.
Позовні вимоги обґрунтовані таким.
На балансі Старовижівської райспілки споживчих товариств знаходяться об’єкти нерухомості, а саме: приміщення магазину-бару по вул.. Лесі Українки, 41 в с. Стара Гута; магазину по вул. Зелена, 1 того ж населеного пункту та приміщення магазину по вул. Шевченка, 2 в с. Сукачі. Зазначені приміщення належать Старовижівській райспоживспілці на праві власності, однак остання не зареєструвала своє право у визначеному законом порядку в бюро технічної інвентаризації, оскільки відповідач всупереч нормативним документам відмовлявся приймати рішення про оформлення за позивачем права власності. Посилається представник позивача в позовній заяві та в засіданні суду на переписку із Старогутівською сільрадою відносно встановлення права власності на об’єкти нерухомості (магазини). Вважає, що виконком сільради своїм рішенням №25/6 від 23.12.2008 р., порушивши норми чинного законодавства, позбавив його права власності на об’єкти нерухомості, оскільки не вчинив дій, які б мав вчинити і прийняв рішення, яке порушує права інших осіб.
Правовим обґрунтуванням позовних вимог є посилання представника позивача на приписи п. 2 ст. 19 Конституції України, п. 10 ст.ст. 30, 60, 77 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», ст. ст. 9, 10 Закону України «Про споживчу кооперацію», ч. 4 ст. 37 Закону України «Про споживчу кооперацію».
Відповідач у відзиві проти позову заперечив вказуючи на те, що оскільки сільрада є суб’єктом владних повноважень, то оскарження рішення повинно вчинятися за правилами адміністративного судочинства. Посилається відповідач також на тривалу переписку із Старовижівською райспоживспілкою перед прийняттям рішення «Про оформлення права власності». При цьому долучив архівну копію рішення Старовижівського райвиконкому від 01.12.1989 р. №181 «Про затвердження акту державної комісії про прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об’єкта»(а.с. 51, 52).
Із досліджених матеріалів справи, пояснень представників сторін, суд, -
в с т а н о в и в:
Рішенням від 23.12.2009 року №25/6 «Про оформлення права власності»Старогутівська сільська рада вирішила оформити право власності за територіальною громадою села Стара Гута Старовижівського району Волинської області в особі Старогутівської сільради на приміщення: магазин-бар по вул.. Лесі Українки, 41 та магазин по вул. Зелена, 1 в с. Стара Гута; магазин по вул. Шевченка, 2 в с. Сукачі (а.с. 19).
Необхідно зауважити, що дане рішення прийнято Старогутівською сільською радою, а позивач оскаржує рішення виконкому Старогутівською сільської ради від 23.12.2008 р. №25/6 (а.с. 19) та просить визнати право власності за ним на приміщення: магазин-бар по вул.. Лесі Українки, 41 в с. Стара Гута та магазин по вул. Зелена, 1. однак, в засіданні суду позивач уточнив, що він оспорює саме рішення сільської ради. Дане уточнення суд приймає до уваги.
Приписами ст. 1 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності (далі - підприємства та організації), мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням. У випадках, передбачених законодавчими актами України, до господарського суду мають право також звертатися державні та інші органи, фізичні особи, що не є суб'єктами підприємницької діяльності.
Відповідно до ст.. 15 Цивільного кодексу України (надалі –ЦК України) кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Статтею 21 ЦК України встановлено, що суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.
Приписами статей 391, 392 ЦК України встановлено, що власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном. Власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.
Обґрунтовуючи позовні вимоги щодо встановлення права власності на об’єкти нерухомості Старовижівська ССТ посилається на записи книги К-26 (взяття на баланс магазинів, а.с. 21), інформацію про нормативну грошову оцінку та кількісні характеристики земельних ділянок Старовижівської райспоживспілки (а.с. 23, 24), договори оренди між райспоживспілкою та Москалюком В.С. від 15.01.2008 р. та від 18.01.2008 р. (а.с. 26, 29), архівну довідку –рішення Старовижівського райвиконкому від 01.12.1989 р. №181 «Про затвердження акту державної комісії про прийом в експлуатацію закінченого будівництвом об’єкта»(а.с .40).
Згідно актів приймання в експлуатацію магазину на 2 робочих місця від 30.09.1971 р. та магазину «Продтовари», «Промтовари» від вересня 1992 року будівництво здійснювалося генеральним підрядником –колгоспом ім.. Чапаєва (оригінали цих актів оглянуті в судовому засіданні).
Статтею 316 ЦК України передбачено, що правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.
Твердження позивача про те, що спірні магазини в с. Стара Гута на підставі зазначених вище документів належать на праві власності Старовижівскій РССТ спростовується наступним.
Знаходження майна на балансі підприємства (організації) ще не є безпірною ознакою його права власності. Баланс підприємства (організації) є формою бухгалтерського обліку, визначення складу і вартості майна та обсягу фінансових зобов’язань на конкретну дату. Баланс не визначає підстав знаходження майна у власності (володінні) підприємства.
Акти робочих комісій про готовність закінченого будівництвом приміщення для пред’явлення державній приймальній комісії від 30.09.1971 р. та вересня 1992 р. не можуть слугувати доказом про належність об’єктів нерухомості (магазинів) Старовиджівській РССТ, оскільки закінчені будівництвом та підготовлені до експлуатації згідно із затвердженим проектом об’єкти пред’являються замовником (забудовником) та підрядником для прийняття їх в експлуатацію державним приймальним комісіям. Однак, хто був забудовником даних магазинів, доказів про передачу цих об’єктів Старовижівській РСС (на той час) та інших документів, які б свідчили про належність магазинів на праві власності позивачу останній не подав суду, ствердивши в судовому засіданні, що їх немає в наявності.
Відповідно до ст. ст. 33, 34 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами і іншими учасниками судового процесу. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Відповідно до ст. 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.
Таким чином, Старовижівською районною спілкою споживчих товариств недоведено право власності на спірне майно (магазини) в селі Стара Гута.
Крім того, підставами для визнання акта недійсним є невідповідність його вимогам чинного законодавства та/або визначеній законом компетенції органу, який видав цей акт. Обов’язковою умовою визнання акту недійсним є також порушення у зв’язку з прийняттям відповідного акту прав та охоронюваних законом інтересів підприємства чи організації –позивача у справі.
Як зазначено в статті 392 ЦК України власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.
Позивач не довів суду, що він є належним власником спірного майна (магазинів), і саме яке його право та інтерес в даному випадку порушує рішення Старогутівської сільської ради від 23.12.2008 р. №25/6 «Про оформлення права власності»
На підставі викладеного, суд приходить до висновку, що позов до задоволення не підлягає.
Підстави віднесення судових витрат на відповідача відсутні.
Керуючись ст. 49, ст. ст. 82–85 ГПК України, Цивільним кодексом України, господарський суд, -
вирішив:
В позові Старовижівської районної спілки споживчих товариств про визнання недійсним рішення Старогутівської сільської ради №25/6 від 23.12.2008 року “Про оформлення права власності” та визнання права власності на об’єкти нерухомості, а саме приміщення: магазину-бару, який знаходиться за адресою: Старовижівський район, с. Стара Гута, вул.. Лесі Українки, 41; магазину за адресою: Старовижівський район, с.Стара Гута, вул. Зелена, 1 - відмовити.
Суддя Л. О. Черняк
Повний текст рішення
підписаний 31.08.2009 року