Справа №2-а-1478/09

  ПОСТАНОВА

іменем України

      03 серпня 2009 року Камінь-Каширський районний суд Волинської області

в складі головуючого - судді Борсука П.П.,

за участю секретаря – Мороз Г.П.,

    розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Камені-Каширському справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України в Камінь-Каширському районі (далі – УПФУ)  про визнання дій відповідача щодо відмови у перерахунку пенсії неправомірними, зобов’язання провести перерахунок та стягнення недовиплаченої пенсії як учаснику ліквідації аварії на Чорнобильській АЕС,

    Особи, які брали участь у справі :

позивач  - ОСОБА_1.,

встановив:

Позивач звернувся до суду з адміністративним позовом в якому зазначає, що йому як учаснику ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС категорії 1, інваліду ІІ групи згідно Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» повинна виплачуватись державна пенсія в розмірі 8 мінімальних пенсій за віком та додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров’ю, в розмірі 75% мінімальної пенсії за віком, в зв’язку з чим просив УПФУ в Камені-Каширському районі провести перерахунок такої пенсії, виходячи з розміру мінімальної пенсії за віком, однак відповідач йому в цьому відмовив, посилаючись на постанову Кабінету Міністрів України №654 від 16 липня 2008 року, якою встановлено базову величину для обчислення відповідних пенсій.

Вважаючи дії відповідача щодо відмови у проведенні перерахунку пенсії протиправними, просить визнати ці його дії незаконними, зобов’язати відповідача здійснити перерахунок основної державної пенсії у розмірі восьми мінімальних пенсій за віком та додаткової пенсії у розмірі 75 % мінімальної пенсії за віком з 01 січня  2009 року по 03 серпня 2009 р.

Стягнути з відповідача в його користь недонараховану та недовиплачену таку пенсію у згаданих розмірах та за згаданий період.

Відповідачем до суду подано заперечення на позов, в якому зазначено, що відповідно до ст.54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» (далі – Закон №796-Х11 від 28 лютого 1991 року), в усіх випадках розмір пенсії для інвалідів другої групи, щодо яких встановлено зв’язок з Чорнобильською катастрофою, не може бути нижчим 8 мінімальних пенсій за віком.

Порядок обчислення пенсії по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання і пенсії у зв’язку із втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи визначається Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до ч.3 ст.28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», мінімальний розмір пенсії за віком, визначений цією статтею, застосовується виключно для визначення розмірів пенсії, призначених згідно з цим Законом.

    Оскільки позивач отримує пенсію на підставі ст.54 Закону №796-Х11 від 28 лютого 1991 року, то відповідно до положень ч.5 ст.54 цього Закону порядок обчислення отримуваної ним пенсії визначається Кабінетом Міністрів України.

    Рішенням Конституційного суду України №10-рп/2008 від 22 травня 2008 року визнано неконституційним положення п.28 Розділу 11 Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України», яким передбачалося внесення змін до Закону №796-Х11 від 28 лютого 1991 року. Однак рішення про відновлення дії згаданого Закону у редакції, чинній до внесення змін до нього, Верховною Радою України не приймалось.

    Згідно п.6 постанови Кабінету Міністрів України №530 від 28 травня 2008 року «Про деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян», розміри пенсій для учасників ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС у 1987 – 1990 роках та осіб, евакуйованих у 1986 році із зони відчуження по другій групи інвалідності, не може бути нижче 725 грн., а щомісячний розмір додаткової пенсії згідно п.4 цієї Постанови встановлено у розмірі 20 % прожиткового мінімуму.

    Відповідно до п.п.2 п.1 постанови Кабінету Міністрів України від 16 липня 2008 року №654 «Про підвищення рівня пенсійного забезпечення громадян», починаючи з 01 липня того ж року  пенсії в учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС у 1987 – 1990 рр. та осіб, евакуйованих у 1986 році із зони відчуження, які мають другу групу інвалідності, не повинні бути нижчими 820 грн.

    Позивачу призначена і виплачується пенсія в розмірі відповідно до Закону №796-Х11 від 28 лютого 1991 року в редакції Закону від 28 грудня 2008 року.

    Просить в задоволенні позову відмовити, справу розглянути у відсутності його представника.

        У судовому засіданні позивач позовні вимоги підтримав повністю з підстав, зазначених у заяві.

Відповідач до суду не з`явився, у поданому письмовому запереченні просить справу розглядати у його відсутності.  

Позовні вимоги підлягають до часткового задоволення.

Судом встановлено, що ОСОБА_1., ІНФОРМАЦІЯ_1, віднесений до 1 категорії осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, що підтверджується виданим йому посвідченням серії НОМЕР_1 від 24 листопада 1993 року (а.с.1).

Як вбачається з довідки Волинської обласної МСЕК від 24 грудня 2008 року серії ВЛН №023145, йому встановлена ІІ група інвалідності у зв’язку з захворюванням, пов’язаним з ліквідацією наслідків аварії на ЧАЕС довічно.

Відповідно до ч.1 ст.46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їхнього життя і здоров’я, створення єдиного порядку визначення категорій зон радіоактивного забруднення територій, умов проживання і трудової діяльності на них, соціального захисту потерпілого населення визначені та закріплені в Законі №796-Х11 від 28 лютого 1991 року.

Статтею 49 цього Закону передбачено, що пенсії особам, віднесеним до категорій 1, 2, 3, 4, встановлюються у вигляді: а) державної пенсії; б) додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров’ю, яка призначається після виникнення права на державну пенсію.

Відповідно до п.п.12, п.п.15 п.28 розділу ІІ «Внесення змін до деяких законодавчих актів України, Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 28 грудня 2007 року, який набрав чинності 01 січня 2008 року, текст статті 50 Закону №796-Х11 від 28 лютого 1991 року було викладено у новій редакції, відповідно до якої особам, віднесеним до категорії 1, призначається щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров’ю, зокрема, інвалідам ІІ групи, в розмірі 20 процентів прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, а текст статті 54 згаданого Закону викладено у новій редакції, відповідно до якої в усіх випадках розміри пенсій для інвалідів, щодо яких встановлено зв’язок з Чорнобильською катастрофою, не можуть бути нижчими, зокрема, для учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС у 1987-1990 роках по ІІ групі інвалідності, 150 процентів прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.    

Рішенням Конституційного Суду України №10-рп/2008 від 22 травня 2008 року було визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним) положення пункту 28 розділу ІІ «Внесення змін до деяких законодавчих актів України Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України».

 Ці положення втратили чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України вказаного рішення, у якому, крім того, було вказано на його преюдиціальність при розгляді судами загальної юрисдикції позовів у зв’язку з правовідносинами, що виникли внаслідок дії неконституційного акта.

Аб.3 ч.1 ст.50,  ч. 4 ст. 54 Закону №796-Х11 від 28 лютого 1991 року, чинність яких  відновлено з 22 травня 2008 року, визначено, що особам, віднесеним до 1 категорії, інвалідам II групи призначається щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров’ю, в розмірі 75 процентів мінімальної пенсії за віком, а розміри пенсій для таких осіб не можуть бути нижчими ніж 8 мінімальних пенсій за віком.

Відповідач, згідно його листа від 11 березня 2009 року №С-7 (а.с.6-7), виплачує позивачу державну та щомісячну додаткову пенсії в менших розмірах.

За таких обставин є правильними та такими, що відповідають Закону №796-Х11 від 28 лютого 1991 року вимоги позивача на призначення та виплату йому пенсії в розмірі, не нижчому 8 мінімальних пенсій за віком, та щомісячної додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров’ю, у розмірі 75 відсотків мінімальної пенсії за віком.

Наявність такого права у нього є визначальним для вирішення вказаного спору, крім того, це право гарантується Конституцією України (ч.2 ст.19).

Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з положеннями ч.4 ст.9 КАС України, в разі невідповідності нормативно-правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов’язковість якого надана Верховною радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу.

Отже, виходячи з принципу пріоритетності законів над підзаконними актами, при визначенні розміру пенсії позивачеві застосуванню підлягають ст.ст.50, 54 Закону №796-Х11 від 28 лютого 1991 року, а не постанова Кабінету Міністрів України №530 від 28 травня 2008 року «Деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян», на підставі якої здійснювалось нарахування пенсії позивачу, оскільки остання істотно звужує обсяг раніше встановлених законом прав.

Суд не бере до уваги положень ч.3 ст.28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», з якої випливає,  що мінімальний розмір пенсії за віком, встановлений абзацом першим частини першої цієї статті, застосовується виключно для визначення розмірів пенсії, призначених згідно з цим Законом, оскільки наявність такої норми за відсутності іншого мінімального розміру пенсії за віком не є підставою для відмови в реалізації позивачем конституційної гарантії та права на отримання пенсії і щомісячної додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров’ю, виходячи з розміру мінімальної пенсії за віком, як це встановлено статтями 50 та 54 Закону №796-Х11 від 28 лютого 1991 року.

Відповідно до ч.3 ст.67 згаданого Закону, чинної з 31 жовтня 2006 року, у разі збільшення розміру прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом, підвищується розмір пенсії, визначений відповідно до статті 54 цього Закону, а також розмір додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров’ю, особам, віднесеним до 1, 2, 3, 4 категорій, та розмір щомісячної компенсації сім’ям за втрату годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи. Перерахунок пенсії здійснюється з дня встановлення нового розміру прожиткового мінімуму.

Дана норма є імперативною і свідчить, що підставою для перерахунку пенсії є встановлення нового розміру прожиткового мінімуму, і цей перерахунок здійснюється з дня встановлення цього мінімуму.

Відповідно до ч.2 ст.28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» мінімальний розмір пенсії за віком встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом.

Таким чином, новий мінімальний розмір пенсії за віком залежить від нового розміру прожиткового мінімуму.

Оскільки позивачеві слід визначати пенсію, виходячи з мінімальної пенсії за віком, яка встановлюється в розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, то в разі збільшення розміру цього прожиткового мінімуму перерахунок пенсії йому повинен проводитись виходячи з нового розміру мінімальної пенсії за віком, тому суд вважає протиправною відмову відповідача у перерахунку пенсії в разі встановлення нового розміру прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.

Статтею 71 Закону №796-Х11 від 28 лютого 1991 року передбачено, що дія положень цього Закону не може призупинятися іншими законами, крім законів про внесення змін до цього Закону. Зважаючи на те, що до 22 травня 2008 року діяли зміни, внесені Законом України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» до статей 50, 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», суд приходить до висновку про зобов’язання відповідача провести перерахунок та виплату ОСОБА_1. державної пенсії в розмірі 8 мінімальних пенсій за віком та додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров’ю, в розмірі 75 процентів мінімальної пенсії за віком з 01 січня 2009 року,   як просить позивач, до                  дати вирішення адміністративного спору.

Оскільки відповідно до підпункту 6 пункту 2.2 Положення про управління Пенсійного фонду України в районах, містах і районах у містах, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України 30 квітня 2002 року №80-2, у редакції постанови правління Пенсійного фонду України від 25 лютого 2008 року №5-5 (зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 13.03.2008 року) саме  на управління Пенсійного фонду України в районах, містах і районах у містах покладено обов’язок призначення і виплати пенсії, допомоги на поховання та інші виплати відповідно до чинного законодавства, тому суд вважає за необхідне зобов’язати провести перерахунок та виплату пенсії позивачу УПФУ в Камінь-Каширському районі.

Виходячи з того, що відповідачем виплата різного роду пенсій здійснюється за рахунок бюджетних коштів, самостійно будь-якої господарської діяльності він не здійснює і будь-яких доходів від цього не отримує, суд не стягує з нього в користь позивача недовиплаченої пенсії, а зобов’язує його провести її перерахунок та виплату.

Керуючись ст.ст.11, 17, 158, 160 ч.3, 163, 186 Кодексу адміністративного судочинства України, ч.2 ст.19, ст.22, ст.46, ст.92 Конституції України, ст.14, ч.1 ст.50, ч.4 ст.54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», суд

постановив:

Адміністративний позов задовольнити частково.

Визнати дії Управління Пенсійного фонду України в Камінь-Каширському районі щодо відмови ОСОБА_1 у проведенні перерахунку пенсії відповідно до вимог ч.1 ст.50, ч.4 ст.54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» (в редакції чинній на день вирішення спору), протиправними.

Зобов’язати Управління Пенсійного фонду України в Камінь-Каширському районі провести перерахунок та виплату ОСОБА_1, учаснику ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС 1 категорії, інваліду 11 групи внаслідок захворювання, пов’язаного з роботами по ліквідації аварії на Чорнобильській АЕС, державної пенсії в розмірі восьми мінімальних пенсій за віком та додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров’ю, в розмірі сімдесяти п’яти відсотків мінімальної пенсії за віком з 01 січня 2009  року по 03 серпня 2009 року на підставі положень ч.1 ст.50, ч.4 ст.54  Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» (в редакції чинній на день вирішення спору), з урахуванням виплачених сум.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити за безпідставністю.

Постанова може бути оскаржена до Львівського апеляційного адміністративного суду через Камінь-Каширський районний суд шляхом подачі заяв про апеляційне оскарження протягом десяти днів з дня її проголошення та подачі апеляційних скарг протягом двадцяти днів після подання заяв про апеляційне оскарження, або в порядку ч.5 ст.186 КАС України.

Головуючий – підпис

Оригіналу відповідає

Суддя Камінь-Каширського

районного суду                                     П.П.Борсук