ЖИТОМИРСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

_________________________________________________

__________________________________________________________________________________

10002, м.Житомир, майдан Путятинський, 3/65  тел.(8-0412) 48-16-02

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

 "17" вересня 2009 р.                                                           Справа № 8/1034

Житомирський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого   судді                                                  

суддів:                                                                        

при секретарі                                                             ,

за участю представників сторін:

від позивача: Швець А.А. (довіреність №32/2 від 09.01.2009р.),

від відповідача: Волошин В.М. (довіреність від 10.08.2009р.),

від третьої особи: ОСОБА_3 (довіреність від 02.04.2009р.),  

розглянувши апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Труд"

на рішення господарського суду Житомирської області

від "16" квітня 2009 р. у справі № 8/1034 (суддя Давидюк В.К.)

за позовом Державної екологічної інспекції в Житомирській області (м. Житомир)

до товариства з обмеженою відповідальністю "Труд"

(с. Сусли Новоград -Волинського району Житомирської області)

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - підприємця ОСОБА_4

(м.Новоград -Волинський Житомирської області)

про стягнення 8 856,00 грн.,-

ВСТАНОВИВ:

У листопаді 2008 року Державна екологічна інспекція в Житомирській області звернулась до господарського суду Житомирської області з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю "Труд" про стягнення 8 856,00 грн. шкоди, заподіяної державі внаслідок засмічення земельної ділянки.

Рішенням господарського суду Житомирської області від 16 квітня 2009 року у справі №8/1034 позов задоволено.

Стягнуто з товариства з обмеженою відповідальністю "Труд":

- на користь держави в доход спеціального фонду Державного бюджету України 8 856,00 грн. відшкодування заподіяних збитків;

- в доход Державного бюджету України - 102,00 грн. державного мита та             118,00 грн.  за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, товариство з обмеженою відповідальністю "Труд" подало апеляційну скаргу, в якій просить скасувати вищевказане рішення та прийняти нове рішення, яким в позові відмовити, посилаючись на неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, недоведеність обставин, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими, порушення норм матеріального та процесуального права.

В апеляційній скарзі ТОВ "Труд" зазначає, що змістом діяльності заводу є подрібнення граніту, а відходи тирси були результатом діяльності підприємця ОСОБА_4, який з 03 січня 2005 року орендував земельну ділянку площею 0,40 га.

Державна екологічна інспекція в Житомирській області  та підприємець ОСОБА_4  у письмових відзивах на апеляційну скаргу заперечують проти доводів, викладених у скарзі, просять залишити скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

Представник відповідача в судовому засіданні підтримує апеляційну скаргу.

Представники позивача та третьої особи в засіданні суду проти апеляційної скарги заперечують, просять залишити її без задоволення, а рішення суду - без змін.

Заслухавши представників сторін та третьої особи, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів апеляційного господарського суду вважає, що скарга задоволенню не підлягає.

При цьому виходить з наступного.

Відповідно до  ст.33 Господарського процесуального кодексу України кожна  сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на  підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно з ст.34 вищевказаного Кодексу господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до  законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування,  не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до п."в" ст.211 Земельного кодексу України громадяни та юридичні особи несуть цивільну, адміністративну або кримінальну відповідальність відповідно до законодавства за псування сільськогосподарських угідь та інших земель, їх забруднення хімічними та радіоактивними речовинами і стічними водами, засмічення промисловими, побутовими та іншими відходами.

Ст.55 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" передбачено, що суб'єкти права   власності   на   відходи   повинні   вживати ефективних заходів для зменшення  обсягів  утворення  відходів,  а також для їх утилізації, знешкодження або розміщення.

Розміщення відходів    дозволяється    лише    за   наявності спеціального дозволу на визначених місцевими радами  територіях  у межах  установлених лімітів з додержанням санітарних і екологічних норм    способом,   що   забезпечує   можливість   їх   подальшого використання  як  вторинної  сировини  і безпеку для навколишнього природного  середовища  та  здоров'я людей.

Відповідно до ст.17 Закону України "Про відходи" суб'єкти господарської діяльності у сфері поводження з відходами зобов'язані, зокрема, запобігати  утворенню   та  зменшуванню  обсягів  утворення відходів, не допускати зберігання та видалення   відходів   у  несанкціонованих місцях чи об'єктах,  а також відшкодовувати шкоду,  заподіяну навколишньому  природному середовищу,  здоров'ю та майну громадян,  підприємствам, установам та організаціям внаслідок порушення встановлених правил поводження з відходами, відповідно до законодавства України.

Ст.32 вищевказаного Закону передбачено, що з метою обмеження та запобігання негативному впливу  відходів на навколишнє природне середовище та здоров'я людини забороняється:

а) вести будь-яку господарську діяльність, пов'язану з утворенням відходів,  без одержання від спеціально уповноважених органів виконавчої влади у сфері поводження з відходами лімітів на обсяги  утворення  та  розміщення  відходів;

б) використовувати результати наукових досліджень, впроваджувати в практику  винаходи,  застосовувати  нову  техніку, імпортне   устаткування,  технології  та  системи,  якщо  вони  не передбачають запобігання чи мінімізацію обсягів утворення відходів на всіх стадіях технологічного процесу,  їх утилізацію та безпечне видалення;

в) визначати місця розміщення підприємств,   установок, полігонів,  комплексів,  сховищ  та  інших об'єктів поводження з відходами, проектувати та будувати регіональні і міжрегіональні комплекси оброблення, знешкодження, утилізації та видалення відходів, якщо вони не відповідають екологічним та санітарно-гігієнічним вимогам;

г) приймати рішення про розміщення і розвиток міст та інших населених  пунктів  без визначення технічних та інших заходів щодо створення умов для утилізації чи видалення побутових відходів;

д) вводити в дію нові і реконструйовані підприємства та інші об'єкти, не  забезпечені устаткуванням і технологіями для безпечного  поводження  з відходами,  та в разі відсутності даних, необхідних для оцінки їх впливу на навколишнє природне  середовище та здоров'я людини, згідно з установленим порядком;

е) передавати чи продавати  небезпечні  відходи  громадянам, підприємствам,   установам та організаціям, якщо вони не забезпечують  утилізації  чи  видалення  цих  відходів  екологічно безпечним способом;

є) залучати дітей і підлітків до організованого збирання відходів (як вторинної сировини), небезпечних для здоров'я;

ж) порушувати строки переробки відходів, ввезених в Україну відповідно  до  встановлених  квотами  умов;

з) порушувати встановлені квоти на ввезення в Україну відходів   як  вторинної  сировини;

и) ввезення в Україну  відходів  з  метою  їх  зберігання чи захоронення.

Законодавством України можуть передбачатися й інші спеціальні заходи щодо обмеження та запобігання негативному  впливу  відходів на навколишнє природне середовище та здоров'я людини.

Згідно зі ст.42 Закону України "Про відходи" особи, винні в порушенні законодавства про відходи,  несуть дисциплінарну,   адміністративну,    цивільну    чи    кримінальну відповідальність, зокрема, за порушення встановленого порядку поводження з відходами, що призвело   або   може призвести   до  забруднення  навколишнього природного  середовища,  прямого  чи  опосередкованого  шкідливого впливу на здоров'я людини та економічних збитків.

Ст.43 вищевказаного Закону передбачено, що підприємства, установи, організації та громадяни України, а також іноземні юридичні і фізичні особи та особи без громадянства зобов'язані відшкодувати шкоду, заподіяну ними внаслідок порушення законодавства про відходи, в порядку і розмірах, встановлених законодавством України.

Зазначена норма кореспондується зі ст.68 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища".

Відповідно до ст.69 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" шкода, заподіяна внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, підлягає компенсації, як правило, в повному обсязі без застосування норм зниження розміру стягнення та незалежно від збору за  забруднення навколишнього природного середовища і погіршення якості природних ресурсів.

Загальні  підстави  відповідальності  за  завдану майнову  шкоду   визначені   ст.1166 Цивільного кодексу України, відповідно до якої майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Відповідно до ч.1 ст.20 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища"  до компетенції спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої  влади  з  питань екології та природних ресурсів і його органів на місцях належать, зокрема:

- державний контроль за  використанням  і  охороною  земель, надр,  поверхневих і підземних вод, атмосферного повітря, лісів та іншої  рослинності,  тваринного  світу,  морського  середовища  та природних  ресурсів територіальних вод,  континентального шельфу і виключної  (морської)  економічної  зони  республіки,  дотриманням заходів біологічної і генетичної безпеки щодо біологічних об'єктів навколишнього  природного середовища при створенні, дослідженні та практичному  використанні  генетично  модифікованих  організмів  у відкритій   системі,  а  також  за  додержанням  норм  екологічної безпеки;

-  подання  позовів  про  відшкодування  збитків  і   втрат, заподіяних  в  результаті  порушення  законодавства  про   охорону навколишнього природного середовища;

-  складання протоколів та розгляд справ про  адміністративні правопорушення   в   галузі   охорони   навколишнього   природного середовища і використання природних ресурсів.

Держінспекторами Державної екологічної інспекції в Житомирській області проведено перевірку дотримання вимог природоохоронного законодавства товариством з обмеженою відповідальністю "Труд", в результаті якої виявлено порушення вимог п.п."г","з" ст.17 Закону України "Про відходи", постанови Кабінету Міністрів України №1218 від  03 серпня 1998 року, зокрема встановлено, що товариство на орендованій згідно договору оренди від 14 квітня 2005 року земельній ділянці розміщує відходи від деревообробки (тирси) у несанкціонованому для цього місці, чим спричинило засмічення земельної ділянки загальною площею 410 кв.м.

За наслідками проведеної перевірки  складено акт  від  03-04 червня 2008 року, який підписано директором та головним інженером товариства без заперечень (а.с.4-5).

На підставі вищевказаного акта перевірки, відповідно до наказу Міністерства охорони навколишнього природного середовища України від 04 квітня 2007 року №149 "Про внесення змін до Методики визначення розмірів шкоди, зумовленої забрудненням і засміченням земельних ресурсів через порушення природоохоронного законодавства", зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 25 квітня 2007 року №422/13689, Державною екологічною інспекцією в Житомирській області розраховано завдану засміченням земельної ділянки шкоду, яка складає 8 856,00 грн.

За наслідками перевірки 03 червня 2008 року державним інспектором Державної екологічної інспекції в Житомирській області Медведем О.В. складено протокол №2492 про вчинення адміністративного правопорушення начальником автотранспортного цеху ТОВ "Труд" ОСОБА_6, який ним підписано без заперечень, згідно з яким ОСОБА_6 вчинив адміністративне правопорушення, відповідальність за яке передбачена ст.82,82-1 Кодексу України про адміністративне правопорушення.

Постановою  про  накладення  адміністративного  стягнення  №793/5   від  03 червня 2008 року ОСОБА_6 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення та накладено на нього штраф в розмірі 136,00 грн.

01 липня 2008 року Державна екологічна інспекція в Житомирській області надіслала на адресу ТОВ "Труд" претензію за №2894/5 з вимогою відшкодувати збитки, заподіяні державі в сумі 8 856,00 грн. (а.с.7).

23 липня 2008 року ТОВ "Труд" надіслало на адресу підприємця ОСОБА_4 повідомлення з вимогою оплатити суму збитків, заподіяних державі, оскільки ТОВ "Труд" вважало, що засмічення земельної ділянки  тирсою є результатом діяльності підприємця, який здійснював виробничу діяльність на підставі договору суборенди земельної ділянки від 10 серпня 2006 року.

Матеріали справи свідчать,  що   між  ТОВ   "Труд"   та  підприємцем  ОСОБА_4 10 серпня 2006 року укладено договір суборенди земельної ділянки площею 0,40га.

Відповідно до п.4.1 цього договору строк суборенди складає один рік з моменту прийняття ділянки суборендарем за актом передання-приймання і може бути змінений лише за згодою сторін, що оформлюється додатковою угодою сторін до договору.

Згідно з актом  передання-приймання за договором  суборенди  земельної  ділянки  від  10 серпня 2006 року орендарем передано, а суборендарем прийнято у строкове платне користування земельну ділянку площею 0,40 га.

Термін дії договору суборенди закінчився 10 серпня 2007 року.

Додаткова  угода   щодо  продовження   строку  дії  договору  суборенди між  сторонами не укладалась.

Перевірка дотримання вимог природоохоронного законодавства товариства з обмеженою відповідальністю "Труд" проведена в червні 2008 року, тобто вже після закінчення терміну дії договору суборенди.

Отже, на момент проведення перевірки орендарем засміченої земельної ділянки було ТОВ "Труд" згідно договору оренди від 14 квітня 2005 року, укладеного між Новоград - Волинською районною державною адміністрацією та ТОВ "Труд", строк дії якого становить 49 років.

Враховуючи, що ст.35 Закону України "Про охорону земель" на землекористувачів земельних ділянок покладений обов'язок забезпечувати захист земель від забруднення і засмічення, судова колегія вважає, що між несанкціонованим розміщенням ТОВ "Труд" відходів на земельній ділянці, наданій товариству в оренду, і шкодою, заподіяною внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього  природного середовища, існує прямий причинний зв'язок, що є складовою предмету доказування у даній справі.

Слід зазначити, що згідно з роз'ясненням Вищого арбітражного суду України №02-5/744 від 27 червня 2001 року "Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних із застосуванням законодавства про охорону навколишнього природного середовища" при вирішенні спору про відшкодування шкоди, заподіяної навколишньому природному середовищу, позивач не повинен доводити наявність вини відповідача у заподіянні шкоди навколишньому природному середовищу, навпаки, відповідач повинен довести, що у діях його працівників відсутня вина у заподіянні шкоди.

Доведеність вини відповідача матеріалами про адміністративне правопорушення, виконання ним вимог припису Державної екологічної інспекції в Житомирській області щодо усунення порушень вимог законодавства про охорону навколишнього природного середовища, норм екологічної та радіаційної безпеки, виявлених та зафіксованих актом перевірки дотримання вимог природоохоронного законодавства від 03-04 червня 2008 року, враховуючи принцип презумпції вини правопорушника і відсутність доказів невинності відповідача, зумовили ґрунтовний висновок суду першої інстанції про наявність вини ТОВ "Труд" у порушенні природоохоронного законодавства.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду про обґрунтованість позовних вимог.

Довід відповідача про те, що відповідальність за засмічення земельної ділянки повинен нести підприємець ОСОБА_4 не є переконливим, оскільки дія договору суборенди з підприємцем на момент перевірки підприємства закінчилась, землекористувачем є ТОВ "Труд" і відповідно до ст.96 Земельного кодексу України одним із обов'язків землекористувача є додержання вимог законодавства про охорону довкілля.

Рішення господарського суду Житомирської області від 16 квітня 2009 року у справі №8/1034 відповідає чинному законодавству, фактичним обставинам і матеріалам  справи, підстав для  його зміни чи скасування не вбачається.

Керуючись ст.ст.  101,103,105  Господарського процесуального кодексу України, Житомирський апеляційний господарський суд

                                      ПОСТАНОВИВ:

1. Рішення господарського суду Житомирської області від 16 квітня 2009 року залишити без змін, а апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Труд" - без задоволення.

2. Справу №8/1034 повернути до господарського суду  Житомирської області.

Головуючий суддя                                                                  

судді:

Віддрук. 5 прим.:

1 - до справи;

2,3 - сторонам;

4 - третій особі;

5 - в наряд.