Судове рішення 12/258-04 від 05.10.2009

Судове рішення #6033043

12/258-04

ЖИТОМИРСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

_________________________________________________

__________________________________________________________________________________

10002, м.Житомир, майдан Путятинський, 3/65 тел.(8-0412) 48-16-02

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"01" вересня 2009 р. Справа № 12/258-04

Житомирський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді

суддів:

при секретарі ,

за участю представників сторін:

від позивача: Бабійчук О.А., довіреність №03/09-Д від 05.01.2009р.,

від відповідача: Шуваєва Л.І., довіреність №16208/10/10 від 12.08.2009р.,

Волощук В.О., довіреність №369/10/10 від 12.01.2009р.,

від прокуратури: Кімак Л.С., прокурор відділу представництва інтересів держави та громадян прокуратури Житомирської області, посвідчення №30,

розглянувши апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Вінниці, м.Вінниця

на постанову господарського суду Вінницької області

від "22" вересня 2006 р. у справі № 12/258-04 (суддя Кожухар М.С.)

за позовом Відкритого акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Вінницягаз", м.Вінниця

до Державної податкової інспекції у м. Вінниці, м.Вінниця

про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень,

з перервою у судовому засіданні з 13.08.2009р. по 01.09.2009р.

ВСТАНОВИВ:

Відкритим акціонерним товариством по газопостачанню та газифікації "Вінницягаз" (в подальшому ВАТ "Вінницягаз") в липні 2004р. пред"явлений позов до Державної податкової інспекції у м. Вінниці про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень від 14.06.2004р.: №0001382310/0 про визначення податкового зобов’язання з податку на прибуток підприємства в сумі 5903595 грн. (2950720 грн. основного платежу, 2952875 грн. штрафних санкцій), №0001392310/0 - з податку на додану вартість в сумі 4403691 грн. (2674615 грн. основного платежу, 1729076 грн. штрафних санкцій), №0001402310/0 – 335618 грн. зі штрафних санкцій за порушення законодавства про регулювання обігу готівки.

З позовної заяви вбачається, що позивач не погоджується з висновками відповідача про заниження позивачем валових доходів у 4 кварталі 2002р. на суму 2218000,00 грн. та в І кварталі 2003р. на суму 7144300,00 грн. в результаті невключення до складу валового доходу суми кредиторської заборгованості, по якій в період, що перевіряється, минув строк позовної давності, по розрахунках з наступними постачальниками:

- у 4 кварталі 2002р. - ГУ "Головпобутгаз" в сумі 2218022,00 грн. (по розрахунках за скраплений газ у 1999 році);

- у 1 кварталі 2003р. - ДК "Торговий дім "Газ України" в сумі 7144260,13 грн. (по розрахунках за природний газ у 2002 році).

З висновками відповідача про завищення позивачем валових витрат в сумі 59100,00 грн. за рахунок зайвого включення позивачем до складу валових витрат у 4 кварталі 2002р. витрат, пов"язаних з ремонтом основних фондів в сумі, що перевищує встановлену межу витрат на ремонт основних фондів в цілому за рік відповідно до п.п.5.2.10 п.5.2. ст.5, п.п.8.7.1 п.8.7 ст.8 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств";

З висновками відповідача про завищення позивачем податкового кредиту на суму 98974,00 грн. по податковій накладній №2360 від 30.09.2001р., завищення податкового кредиту на суми 559709,00 грн. по податковим накладним №1216 від 28.02.2001р., №1670 від 30.06.2001р., №2344 від 31.01.2001р., завищення на протязі перевіреного періоду (з 01.10.2000р. по 31.03.2003р.) податкового кредиту ПДВ на загальну суму 1374607,00 грн. за рахунок зайвого включення до складу податкового кредиту ПДВ по комерційних витратах природного газу, завищення податкового кредиту на суму 548716,00 грн. за рахунок зайвого включення до податкового кредиту 548716,00грн. по податковій накладній №303 від 31.01.2003р., завищення податкового кредиту на суму 34841,00 грн. в липні 2001р. по податковій накладній №2368 від 31.07.2001р.

Крім цього, позивач вважає необґрунтованим застосування до нього штрафних санкцій за порушення норм регулювання обігу готівки.

Інші висновки, викладені ДПІ в акті перевірки від 10.06.2004р., позивачем не спростовуються, хоча він і просить визнати недійсними (скасувати) вищевказані податкові повідомлення-рішення повністю.

Розгляд справи розпочато за правилами Господарського процесуального кодексу України та продовжено за нормами Кодексу адміністративного судочинства України відповідно до Прикінцевих та перехідних положень КАС України.

В процесі розгляду позову господарським судом першої інстанції у справі проведено судово-бухгалтерську та судово-економічну експертизи, які призначалися судом.

Постановою господарського суду Вінницької області позов ВАТ "Вінницягаз" задоволено частково: визнане протиправним та скасоване податкове повідомлення-рішення ДПІ у м.Вінниці від 14.06.2004р. №0001382310/0 в частині визначення податкового зобов’язання в сумі 2950720грн. основного платежу та 2829875грн. штрафних санкцій; визнане протиправним та скасоване податкове повідомлення-рішення ДПІ у м.Вінниці від 14.06.2004р. №001392310/0 в частині визначення податкового зобов’язання в сумі 2674615грн. основного платежу та 1164409грн. штрафних санкцій; визнане протиправним та скасоване податкове повідомлення-рішення ДПІ у м. Вінниці від 14.06.2004р. №0001402310/0 в частині застосування та стягнення штрафних санкцій в сумі 123506,5грн., а також в частині визначення суми штрафних санкцій в розмірі 335618грн. як податкового боргу та застосування до стягнення цієї суми порядку, передбаченого Законом України "Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами".

Відмовлено в задоволенні позову щодо визнання неправомірними та скасування податкових повідомлень-рішень ДПІ у м.Вінниці від 14.06.2004р.: №0001382310/0 в частині визначення податкового зобов’язання в сумі 123000грн. штрафних санкцій; №0001392310/0 в частині визначення податкового зобов’язання в сумі 564667грн. штрафних санкцій; №0001402310/0 в частині застосування штрафних санкцій в сумі 212111,50 грн. (т.29, а.с.108-123).

Не погоджуючись з прийнятою постановою ДПІ у м.Вінниці подала апеляційну скаргу, в якій просить вищевказану постанову скасувати в частині задоволення позовних вимог ВАТ "Вінницягаз" та ухвалити нове рішення у цій частині про відмову в позові ВАТ "Вінницягаз" до ДПІ у м.Вінниці.

Вважає, що у цій частині постанова господарського суду Вінницької області не відповідає вимогам про її законність та обґрунтованість, винесена з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Обґрунтовуючи доводи апеляційної скарги відповідач посилається, зокрема, на те, що судово-бухгалтерську та економічну експертизи, призначені судом першої інстанції, проводив один експерт Вінницького відділення КНДІСЕ Сидорчук В.М., у зв’язку з чим дослідницька частина та висновки економічної експертизи повністю ідентичні висновкам судово-бухгалтерської експертизи, яка проводилась раніше, при цьому окремі питання, які повинні бути досліджені, взагалі не досліджувались, дослідження проведені не повно. Під час судового розгляду справи за наявності підстав, зазначених у ст.ст.27, 28 КАС України відповідач заявив експерту відвід, в задоволенні якого судом відмовлено. Зазначає, що господарським судом безпідставно не прийняте до уваги рішення господарського суду Вінницької області від 21.11.2001р. у справі №282/11-413, як підстави від звільнення від доказування, хоча цим судовим рішенням встановлено, що сума 2218022,72 грн. є заборгованістю за скраплений газ, а не кредиторською заборгованістю ВАТ "Вінницягаз" перед ГУ "Головпобутгаз" по іншій заборгованості, як зазначає позивач та вбачає суд, при цьому експертом та господарським судом не досліджено питання щодо наявності кредиторської заборгованості позивача перед ГУ "Головпобутгаз" у вказаній сумі.

Зазначає, що при розгляді питання щодо простроченої кредиторської заборгованості по природному газу в сумі 7144260,13 грн., яка за висновком перевіряючих не була включена позивачем до складу валових доходів ВАТ "Вінницягаз" у І кварталі 2003р., і яка утворилась в січні-лютому 2000р. та залишилась непогашеною станом на 01.04.2003р., експертом не взято до уваги та не проведено дослідження первинних документів, що підтверджують обсяги отриманого підприємством газу, рівень оплати та дати виникнення кредиторської заборгованості в розрізі договорів, проте суд користувався саме висновком експертного дослідження з цього питання. Не згодний також з висновком суду, зробленого на підставі висновку експертизи, щодо завищення підприємством прибутку на 1192,86 тис. грн. Вважає, що висновок суду базується на даних експертизи, яка проведена неналежним чином, а отже не може слугувати підставою для визнання неправомірності донарахування податковим органом оподатковуваного прибутку в розмірі 9835,8 тис. грн. та податку на прибуток в сумі 2950,72грн. без наявності належних доказів неправомірності висновків ДПІ у м. Вінниці з цього питання.

Відповідач також не згодний з визнанням протиправним та скасуванням податкового повідомлення-рішення від 14.06.2004р. №0001392310/0 в частині визначення податкового зобов’язання з податку на додану вартість в сумі 2674615 грн. основного платежу та 1164409грн. штрафних санкції, оскільки вважає, що мало місце завищення позивачем податкового кредиту, питання про правомірність включення сум ПДВ до податкового кредиту, у тому числі первинні документи, недостатньо досліджено експертом при проведенні судово-бухгалтерської та економічної експертиз, а висновок експерта взятий за основу при винесенні оскаржуваної постанови.

Зазначає, що господарським судом розглядалось питання, яке не стосується висновків, що викладені в акті документальної перевірки, зокрема, щодо нібито завищення підприємством прибутку на 1192,86 тис. грн.

Зазначає також, що судом не враховано при вирішенні питання щодо правомірності застосування штрафних санкцій за несвоєчасне оприбуткування готівки в касі підприємства за період з 07.09.2001р. по 01.11.2002р., що сума несвоєчасно оприбуткованої готівки за цей період становить 43 723, 30 грн., а отже штрафні санкції мають становити 218 616, 50 грн., що на 6 505, 00 грн. більше, ніж визначено в постанові суду.

У додаткових доводах до апеляційної скарги (т.31, а.с.23-25) представник відповідача вказує, що позивачем, виходячи з його позовної заяви, оскаржуються лише суми донарахувань по Головному підприємству ВАТ "Вінницягаз", а не всі донарахування по податку на прибуток та ПДВ, які здійснені при проведенні перевірки як по Головному підприємства, так і по його структурних підрозділах.

У своїй апеляційній скарзі, посилаючись на вищевикладене, відповідач просив скасувати постанову господарського суду Вінницької області від 22.09.2006р. у справі №12/258-04 в частині задоволення позовних вимог ВАТ "Вінницягаз" та ухвалити нове рішення в цій частині про відмову в позові.

У письмовому запереченні на апеляційну скаргу позивач з доводами відповідача не погодився, вважає, що оскаржувана постанова господарського суду Вінницької області винесена з дотриманням норм матеріального та процесуального права. Судово-бухгалтерська та економічна експертизи проводились на підставі наданих на вимогу експерта документів аналітичного та синтетичного обліку, експертизи в обох випадках проводились на виконання ухвал суду, а висновки експертиз складались у відповідності та на підставі питань, визначених ухвалами суду. Зазначає, що господарський суд Вінницької області об’єктивно та повно з’ясував всі обставини справи і виніс законне рішення, яке відповідає нормам матеріального та процесуального права. Просив залишити апеляційну скаргу ДПІ у м. Вінниці без задоволення, а постанову господарського суду Вінницької області без змін.

В процесі розгляду апеляційної скарги Житомирський апеляційний господарський суд ухвалою від 12.06.2007р.призначив у справі судово-бухгалтерську експертизу, проведення якої доручив Київському науково-дослідному інституту судових експертиз, та зупинив провадження по апеляційній скарзі ДПІ у м.Вінниці до отримання висновку судово-бухгалтерської експертизи (т.31, а.с.62-64).

На вирішення експерта були винесені такі питання:

1) Чи підтверджується первинними документами бухгалтерського та податкового обліку, а також іншими матеріалами висновок ДПІ у м.Вінниці згідно акту перевірки від 10.06.2004р. №219-23-10/03338649 про не включення до складу валового доходу ВАТ "Вінницягаз" (по Головному підприємству) суми кредиторської заборгованості, по якій у перевіряємому періоді (з 01.10.2000р. по 31.03.2003р.) за висновком перевіряючих минув строк позовної давності та заниження у зв'язку з цим податкового зобов'язання з податку на прибуток, а саме:

- у 4-му кварталі 2002р. по ГУ "Головпобутгаз" в сумі 2218022 грн. по розрахунках за скраплений газ у 1999 році;

- у 1-му кварталі 2003р. по ДК "Торговий дім "Газ України" в сумі 7144260,13 грн. по розрахунках за природний газ по договорах, що діяли у 2000р. №10/16-10 від 18.01.2000р., №10/16-430 від 04.04.2000р., №10/16-429 від 04.04.2000р., №10/16-12 від 18.01.2000р. (при цьому врахувати договірні та фактичні строки та обсяги у І кв. 2000р. поставки та оплати газу). Проаналізувати, яка сума кредиторської заборгованості, по якій минув строк позовної давності у І-му кварталі 2003р., визначена ВАТ "Вінницягаз" самостійно та відображена ним у рядку 02.3 Декларації з податку на прибуток за І кв. 2003р. і чи ввійшла до цієї суми вищевказана кредиторська заборгованість (повністю чи частково);

2) Чи підтверджується первинними документами та книгами обліку придбання товарів (робіт, послуг) висновок перевіряючих в акті від 10.06.2004р. №219-23-10/03338649 про завищення ВАТ "Вінницягаз" податкового кредиту по податку на додану вартість на суми 2616847грн. та заниження у зв'язку з цим податкового зобов'язання, у тому числі за рахунок:

- завищення податкового кредиту на суму 98974грн. (арк.акту 63) у жовтні 2000р. по податковій накладній №2360 від 30.09.2001р. (на думку перевіряючих право на податковий кредит у жовтні 2000р. не підтверджено даними бухгалтерського та податкового обліку);

- завищення податкового кредиту ПДВ на суму 559709грн. внаслідок невірного визначення підприємством дати виникнення права на податковий кредит, що визначається за касовим методом по податковим накладним №1216 від 28.02.2001р., №1670 від 30.06.2001р., №2344 від 31.03.2001р. (арк.акту 65), а саме за висновком перевіряючих підприємством зайво включено у 2001 році до складу податкового кредиту, без наявності права на податковий кредит, який визначається за касовим методом (відсутня оплата) ПДВ в загальній сумі 1807656грн. по податковим накладним №1216 від 28.02.2001р., №1670 від 30.06.2001р. та №2344 від 31.03.2001р., в той же час підприємством не включено у 2001р. до складу податкового кредиту при наявності права на податковий кредит, який визначається за касовим методом, ПДВ в сумі 1247947грн. по податковим накладним №2344 від 31.03.2001р., №2369 від 31.07.2001р., №1670 від 30.06.2001р., №1211 від 28.02.2001р. (1807656грн. - 1247947грн. = 559709грн.);

- завищення підприємством на протязі перевіреного періоду (з 01.10.2000р. по 31.03.2003р.) податкового кредиту ПДВ на загальну суму 1374607грн. за рахунок зайвого включення до складу податкового кредиту податку на додану вартість по комерційних втратах природного газу в сумі 1374607грн. (2001 рік - 602428грн., 2002 рік - 434604грн., І кв. 2003 рік - 337575грн.) - арк.акту 66;

- завищення податкового кредиту на суму 548716грн. за рахунок зайвого включення до складу податкового кредиту ПДВ на суму 548716грн. по податковій накладній №303 від 31.01.2003р. (арк. акту 68) по першій події без підтвердження права на податковий кредит відповідними банківськими документами про перерахування коштів (субвенцій з Держбюджету по пільгам і субсидіям);

- завищення податкового кредиту на суму 34841грн. в липні 2001р. по податковій накладній №2368 від 31.07.2001р. внаслідок зайвого включення до податкового кредиту цієї суми (оскільки у накладній сума ПДВ - 10044грн. (арк. акту 65).

Вищевказані питання сформульовані з врахуванням саме тих донарахувань з податку на додану вартість та ПДВ, з якими не погоджувався позивач з огляду на його позовну заяву, про що вказувалось вище.

Після отримання в березні 2009р. висновку судово-бухгалтерської експертизи провадження у справі було поновлено ухвалою від 02.04.2009р. (т.32, а.с. 3) розгляд апеляційної скарги призначено на 28.04.2009р.

У зв"язку з нез"явленням в судове засідання представників ДПІ розгляд справи двічі відкладався (ухвали від 28.04.2009р. та від 04.06.2009р.). В судовому засіданні 13.08.2009р. оголошувалась перерва до 01.09.2009р.

На вимогу апеляційного господарського суду ДПІ у м.Вінниці надано письмове заперечення на висновок судово-бухгалтерської експертизи (т.32, а.с.49-56), в якому відповідач з висновками експертизи не погоджується.

В судовому засіданні представники ДПІ доводи апеляційної скарги підтримали, просили оскаржену постанову господарського суду вінницької області скасувати в частині задоволення позову та відмовити в задоволенні позову повністю.

Позивач письмово та його представник в судовому засіданні з висновками судово-бухгалтерської експертизи №8324/8434/8435 погодились.

Прокурор апеляційну скаргу ВАТ "Вінницягаз" підтримав.

Заслухавши пояснення представників сторін, прокурора, дослідивши доводи апеляційної скарги, матеріали справи та висновок судово-бухгалтерської експертизи колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково, враховуючи наступне:

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено господарським судом першої інстанції, працівниками ДПІ у м.Вінниці: здійснено комплексну планову документальну перевірку дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства Відкритим акціонерним товариством по газопостачанню та газифікації «Вінницягаз» за період з 01.10.2000 р. по 31.03.2003 р. Наслідки перевірки оформлено актом № 219-23-10/03338649 від 10.06.2004р. (т.1, а.с.13-162).

На підставі цього акту ДПІ у м. Вінниці згідно з підпунктом “б” п/п 4.2.2 п. 4.2 ст.4, п.п.17.1.3, 17.1.6 ст.17 Закону України від 21.12.2000р. №2181-ІІІ “Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” (далі - Закон №2181-Ш) прийнято і надіслано позивачеві податкові повідомлення - рішення від 14.06.2004р. №0001382310/0 про визначення суми податкового зобов’язання з податку на прибуток товариства у розмірі 5903595 грн. (2950720 грн. - основний платіж, 2952875 грн. – штрафні санкції), № 0001392310/0 про визначення суми податкового зобов’язання з податку на додану вартість у розмірі 4403691 грн. (2674615 грн. - основний платіж, 1729076 грн. – штрафні санкції), №0001402310/0 про визначення суми податкового зобов’язання в розмірі 335618 грн. штрафних санкцій за порушення норм регулювання обігу готівки (т.1, а.с.163-165).

Згідно акту перевірки та наданого відповідачем на вимогу апеляційного господарського суду розрахунку по податку на прибуток позивачем всього занижений оподатковуваний прибуток з урахуванням збитків попередніх звітних періодів на 9835,7 тис. грн., в результаті чого сума податкового зобов"язання по податку на прибуток занижена на 2950720 грн.

Як вказувалось вище, виходячи із змісту позовної заяви, позивач не погоджується з висновками ДПІ у м. Вінниці щодо заниження ним за період з 01.10.2000р. по 31.03.2003р. валового доходу на суму 9362282 грн. внаслідок того, що до валових доходів підприємства не включено суми кредиторської заборгованості, по якій у періоді, що перевірявся, минув строк позовної давності, а саме:

- у 4 кварталі 2002р. - в сумі 2218022,00 грн. кредиторської заборгованості ГУ "Головпобутгаз" за скраплений газ у 1999 році, яка залишилась неповернутою станом на 01.12.2002р.;

- у 1 кварталі 2003р. - в сумі 7144260,13 грн. кредиторської заборгованості ДК "Торговий дім "Газ України" по розрахунках за природний газ, що діяли у 2000р.

Згідно описової частини акту перевірки, строк позовної давності за операціями, де виникла заборгованість у сумі 2218 тис. грн., минув у 4 кварталі 2002р., а у сумі 7144,3 тис. грн. - в 1 кварталі 2003р., внаслідок чого валові доходи підприємства мали бути збільшені у 4 кварталі 2002р. та в 1 кварталі 2003р. відповідно на вищевказані суми.

Висновки перевіряючих, викладені в акті перевірки, обґрунтовані тим, що оскільки вищезазначена кредиторська заборгованість залишилась неповернутою після закінчення строку позовної давності, вона визнається безповоротною фінансовою допомогою, і зобов"язання по збільшенню валових доходів на суму простроченої кредиторської заборгованості виникають у тому податковому році, в якому минув строк позовної давності. На підставі вищевикладених висновків ревізорами встановлене порушення підпункту 4.1.6 пункту 4.1 статті 4 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств".

Згідно висновку судово-бухгалтерської експертизи №8324/8434/8435, проведеної згідно ухвали Житомирського апеляційного господарського суду від 12.06.2007р., встановлене за висновками акту ДПІ у м. Вінниці від 10.06.2004р. №219-23-10/03338649 не включення до складу валового доходу ВАТ "Вінницягаз" (по Головному підприємству) суми кредиторської заборгованості, по якій в періоді, що перевірявся (з 01.10.2000р. по 31.03.2003р.), з причини спливу минув строк позовної давності, та заниження у зв"язку з цим податкового зобов"язання з податку на прибуток у 4 кварталі 2002р.:

- підтверджується документально (первинними документами, регістрами бухгалтерського обліку, звітністю) та нормативно в сумі 132221,72 грн. (кредиторська заборгованість ВАТ "Вінницягаз" по розрахунку з інноваційним фондом, фондом на охорону праці, інвестиційним фондом за 1995р.-1997р.).

Не підтверджується документально (первинними документами, регістрами бухгалтерського обліку, звітністю) та нормативно в сумі 2218022,00 грн. (кредиторська заборгованість ГУ "Головпобутгаз", що утворилась в результаті коригування тарифів на транспортування природного газу за рахунок зміни курсу національної валюти України по відношенню до долара США).

Не підтверджується первинними документами бухгалтерського та податкового обліку встановлене за висновками акту перевірки від 10.06.2004р. №219-23-10/03338649 ДПІ у м. Вінниці не включення до складу валового доходу ВАТ "Вінницягаз" (по Головному підприємству) суми кредиторської заборгованості по ДК "Торговий дім "Газ України" в сумі 7144260,13 грн. по розрахунках за природний газ по договорах, що діяли у 2000р. №10/16-10 від 18.01.2000р., №10/16-430 від 01.01.2000р., №10/16-429 від 04.04.2000р., №10/16-12 від 18.01.2000р., по якій у періоді, що перевірявся (з 01.10.2000р. по 31.03.2003р.), з причин спливу минув строк позовної давності, та заниження у зв"язку з цим податкового зобов"язання з податку на прибуток у 1 кварталі 2003р. Експертами враховані договірні строки та документально підтверджені обсяги поставки та оплати газу у 1 кварталі 2000р., проаналізовані суми кредиторської заборгованості, по якій минув строк позовної давності у 1 кварталі 2003р., та досліджено їх відображення у Деклараціях з податку на прибуток ВАТ "Вінницягаз" за 1-2 квартали 2003р.

Колегія суддів погоджується з вищевказаним висновком, враховуючи наступне:

За результатами проведеного експертами дослідження встановлено, що заборгованість ВАТ "Вінницягаз" перед ГУ "Головпобутгаз" по скрапленому газу в сумі 2218022 грн. станом на 01.01.2002р., 01.11.2002р., на 01.12.2002р., про яку йдеться в акті перевірки відсутня.

Результати дослідження даних бухгалтерського обліку та документів щодо відображення в обліку ВАТ "Вінницягаз" розрахунків між ВАТ "Вінницягаз", ГУ "Головпобутгаз" та ДК "Укртрансгаз" по скрапленому природному газу, іншій заборгованості за період 1998-2002 роки наведено в додатку №1 до висновку.

За результатами проведеного дослідження встановлено:

дебіторська заборгованість ГУ "Головпобутгаз" по скрапленому газу в обліку ВАТ "Вінницягаз" обліковується на рахунку 39 "Витрати майбутніх періодів" і станом на 01.01.2003р. складала 199999,97 грн.;

до складу кредиторської заборгованості в сумі 2218022,00 грн., що списана в грудні 2002р. з дебету рахунку 6852 "Розрахунки з іншими кредиторами" в кредит рахунку 361 "Розрахунки з вітчизняними покупцями" включено:

- 2085801,00 грн. - заборгованість ВАТ "Вінницягаз" перед ГУ "Головпобутгаз" по різниці в тарифах по транспортуванню природного газу, що виникла в 1998 році;

- 132221,72 грн. - заборгованість ВАТ "Вінницягаз" по розрахунках з інноваційним фондом за 1995р. - 1997р.

Чинне законодавство розрізняє поняття "природний газ" та "зріджений газ", синонімом якого є поняття "скраплений газ".

Так, згідно визначення, що наведено в Додатку №1 до Інструкції про порядок складання звітного загального енергетичного балансу за 1995 рік по формі №1-ЗЕБ, яка затверджена Наказом Міністерства статистики України "Про розробку паливно-енергетичного балансу України за 1995 рік" №213 від 17.08.1995р., терміни "природний газ" та "зріджений нафтовий газ" визначені наступним чином:

- природний газ - газ, що складається головним чином із метану і в природних умовах знаходиться в підземних родовищах. Шахтний метан та метан, одержуваний із стічних вод, також відносяться до цієї категорії;

- зріджений нафтовий газ - це легкі фракції вуглеводнів (пропан, бутан або їх суміш), одержані при переробці нафти на нафтопереробних підприємствах, зріджених шляхом стиснення або охолодження.

Довідник по газопостачанню та використанню газу, складений Стаскевичем Н.Л., Северинец Г.Н., Вигдорчик Д.Я. (Л.: Недра, 1990р.), також розрізняє поняття "природний газ" та "зріджений вуглеводний газ (скраплений газ)".

Отже, документально підтверджено, що кредиторська заборгованість ВАТ «Вінницягаз» перед ГУ «Головпобутгаз» в сумі 2085801,00 грн., що виникла в 1998 році та списана в грудні 2002 р. з дебету рахунку 6852 «Розрахунки з іншими кредиторами» в кредит рахунку 361 «Розрахунки з вітчизняними покупцями», є кредиторською заборгованістю ВАТ «Вінницягаз» перед ГУ «Головпобутгаз» по різниці в тарифах по транспортування природного газу (борги минулих років, що виникли в результаті коригування тарифів на транспортування природного газу за рахунок зміни курсу національної валюти України по відношенню до долара США) газу, і не є заборгованістю по скрапленому газу, як про це зазначено у акті перевірки.

Відтак, висновки акту перевірки щодо списання у 4 кварталі 2002р. кредиторської заборгованості ГУ «Головпобутгаз» у сумі 2218,00 тис. грн. за скраплений газ у 1999 р., яка обліковувалась на рахунку 6852 «Розрахунки з іншими кредиторами», залишилась неповернутою станом на 01.12.2002 р., і по якій у періоді, що перевірявся минув строк позовної давності, документально не підтверджується.

Підпунктом 4.1.6 пункту 4.1 статі 4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» №283/97-ВР від 22.05.97 р. встановлено, що суми безповоротної фінансової допомоги, отриманої платником податку у звітному періоді, відносяться до валових доходів підприємства.

Підпунктом 1.22.1. пункту 1.22 статті 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» визначено, що сума заборгованості платника податку перед іншою юридичною чи фізичною особою, що залишилася нестягнутою після закінчення строку позовної давності є безповоротною фінансовою допомогою.

Згідно зі статтею 71 «Загальний строк позовної давності» Цивільного кодексу Української РСР від 18.06.63 р. (чинний у періоді, що досліджується), загальний строк для захисту права за позовом особи, право якої порушено (позовна давність), встановлюється в три роки.

Отже, кредиторська заборгованість ВАТ «Вінницягаз» по розрахунках з інноваційним фондом, фондом на охорону праці, інвестиційним фондом за 1995р. - 1997 р. в сумі 132221,72 грн., по якій закінчився строк позовної давності, підлягає включенню до валових доходів підприємства по мірі спливу термінів позовної давності на протязі 1999-2001р.р. Конкретних документів, які б підтверджували включення до складу валових доходів простроченої кредиторської заборгованості на загальну суму 132221,72 грн. на дослідження не надано. За даними, що вказані у Декларації про прибуток підприємства за 2002 рік, та у відомості валових доходів до неї (розшифровка рядка 01) встановлено, що зазначена сума не відносилась до валових доходів 4 кварталу 2002 року.

Дослідити природу виникнення в 1998 році кредиторської заборгованості ВАТ «Вінницягаз» перед ГУ «Головпобутгаз» в сумі 2085801,00 грн. (за якими саме договорами, умовами) не видається за можливе у зв'язку з відсутністю документів, які б підтверджували на яких умовах отримувався газ або надавались послуги з його транспортування.

Як зазначено вище, в обліку підприємства вищезазначена заборгованість ідентифікована як заборгованість ВАТ «Вінницягаз» перед ГУ «Головпобутгаз», що утворилась в результаті коригування тарифів на транспортування природного газу за рахунок зміни курсу національної валюти України по відношенню до долара США (Розшифровка до реєстрів бухгалтерського обліку по операції 810 №1 від 31.12.02р.).

Ціни на природний газ та на тарифи з його транспортування до 01.01.1999р. встановлювалися у доларовому еквіваленті згідно з діючим механізмом державного регулювання цін , а саме:

- наказом Міністерства економіки та з питань Європейської інтеграції України (Мінекономіки) «Про встановлення оптових цін на газ природний та тарифів на його транспортування» №186 від 20.12.95 р., який втратив чинність на підставі Наказу Мінекономіки №121 від 31.10.1997р. (надалі-Наказ Мінекономіки №186 від 20.12.95 р.);

- наказом Міністерства економіки України «Про затвердження цін на природний газ та тарифів на послуги з його транспортування на1998 рік» №121 від 31.10.97, який втратив чинність на підставі Наказу Мінекономіки №161 від 15.12.98р. (надалі - Наказу Мінекономіки №121 від 31.10.97 р.);

Так, відповідно до пункту 2.3 Порядку формування цін на природний газ та тарифів на його транспортування, затвердженого Наказом Мінекономіки №186 від 20.12.95р., та відповідно до пункту 4 Наказу Мінекономіки №121 від 31.10.97р. розрахунки за природний газ мали бути здійснені споживачами газу в гривнях за ціною, встановленою за офіційним курсом Національного банку України на день зарахування коштів на рахунок постачальника.

Пунктом 1 Постанови Кабінету Міністрів України «Про удосконалення порядку формування цін» № 1998 від 18.12.98 р. встановлено, що формування, встановлення та застосування суб'єктами підприємництва вільних цін на території України здійснюється виключно у національній грошовій одиниці. Вважати під час формування цін обґрунтованим врахування витрат у паровому еквіваленті лише в частині імпортної складової структури ціни.

Пунктом 2 Постанови КМУ №1998 від 18.12.98р. Міністерству економіки, Міністерству транспорту, Державному комітету нафтової, газової та нафтопереробної промисловості, Національній комісії з питань регулювання електроенергетики доручено привести свої нормативно-правові акти у відповідність з вимогами пункту 1 цієї постанови, встановивши до 20 грудня 1998 р. регульовані ціни і тарифи на продукцію та послуги в гривнях.

Відповідно до підпункту 7.3.6 статті 7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», з метою оподаткування будь-яка іноземна валюта або заборгованість в іноземній валюті, що перебували на обліку платника податку на кінець звітного періоду, перераховуються в гривні за офіційним валютним (обмінним) курсом Національного банку України, що діяв на останній робочий день звітного періоду. При цьому позитивна або від'ємна різниця між результатом такого перерахунку та балансовою вартістю іноземної валюти або заборгованості включається відповідно до валових доходів або валових витрат платника податку - кредитора або до валових витрат чи валових доходів платника податку - дебітора за наслідками звітного періоду. Для наступного податкового періоду балансова вартість іноземної валюти або заборгованості в іноземній валюті прирівнюється до їх вартості, визначеної на кінець попереднього звітного періоду.

Отже, під дію підпункту 7.3.6 статті 7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» підпадають лише ті боргові зобов'язання платника податку, які утворилися за операціями, розрахунки за якими здійснюються в іноземній валюті.

Як зазначено вище, згідно з діючим механізмом держаного регулювання цін в 1995-1998 роках, угодою між покупцем і продавцем природного газу та послуг на його транспортування було передбачено проведення оплати в національній валюті України.

Враховуючи викладене, дія зазначеного підпункту 7.3.6 статті 7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» не поширюється з метою оподаткування прибутку на покупців та продавців природного газу та послуг на його транспортування, оскільки кредиторська та дебіторська заборгованість виникли згідно з укладеними угодами, що передбачали розрахунки за спожитий природний газ виключно в національній валюті України - гривні.

Тобто, при розрахунках за газ між продавцем та покупцем іноземна валюта оберталась і курсова різниця при здійсненні таких операцій не виникає.

Зазначене також підтверджується пунктом 73 Положення про організацію бухгалтерського обліку та звітності в Україні, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.04.93р. №250 (втратила чинність згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2000р. №419), яким визначено, що курсові різниці виникають за операціями в іноземній валюті.

Визначення курсової різниці, як різниці між оцінками однакової кількості одиниць іноземної валюти при різних валютних курсах, також наведено в пункті 4 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 21 «Вплив змін валютних курсів», затвердженого наказом Міністерства фінансів України №193 від 10.08.00 р.

Відтак, покупці та продавці природного газу та послуг на його транспортування не мали підстав зменшувати або збільшувати своє податкове зобов'язання з податку на прибуток в результаті здійснення перерахунку у зв'язку із зміною офіційного валютного (обмінного) курсу Національного банку України.

Таким чином, покупці та продавці природного газу та послуг на його транспортування з метою оподаткування не відображають в податковому обліку з податку на прибуток сум, які утворились в результаті коригування ціни на природний газ та тарифів на його транспортування за рахунок зміни курсу національної валюти України по відношенню до долара США.

Викладене вище підтверджується і змістом листів Державної податкової Адміністрація України №6174/7/15-1117 від 27.04.99р., №5941/5/15-1116 від 12.07.99р. «Про валові витрати при формуванні цін у валюті», №3463/6/15-1116 від 20.06.00р. «Відображення курсових різниць у податковому обліку», №1336/6/15-1116 від 21.03.01р. «Щодо відображення цінових різниць в податковому обліку», №8286/6/15-1116 від 20.09.04р. «Щодо цінових різниць».

Зважаючи на викладене вище, дебіторська заборгованість покупців перед ВАТ «Вінницягаз» в сумі 162655982,10 грн. та кредиторська заборгованість ВАТ «Вінницягаз» перед постачальниками в сумі 162523760,38 грн. (162655982,10 грн. - 132221,72 грн.), що утворилась в результаті коригування тарифів на транспортування природного газу за рахунок зміни курсу національної валюти України по відношенню до долара США, в тому числі перед ГУ «Головпобутгаз» в сумі 2085801,00 грн., яка списана з обліку підприємства в грудні 2002 року, не підлягає відображенню в податковому обліку ВАТ «Вінницягаз» та не впливає на зменшення або збільшення об'єкта оподаткування та податкового зобов'язання з податку на прибуток.

Відтак, встановлене за висновками акту ДПІ у м. Вінниця від

10.06.04 р. №219-23-10/03338649 не включення до складу валового доходу ВАТ «Вінницягаз» (по Головному підприємству) суми кредиторської заборгованості, по якій у періоді, що перевірявся ( з 01.10.00 р. по 31.03.03 р.), з причин спливу минув строк позовної давності та заниження у зв'язку з цим податкового зобов'язання з податку на прибуток у 4-му кварталі 2002 р.,

- підтверджується документально (первинними документами, регістрами бухгалтерського обліку, звітністю) та нормативно в сумі 132221,72 грн. (кредиторська заборгованість ВАТ «Вінницягаз» по розрахунках з інноваційним фондом, фондом на охорону праці, інвестиційним фондом за 1995р. - 1997р.).

- не підтверджується документально (первинними документами, регістрами бухгалтерського обліку, звітністю) та нормативно в сумі 2218022,00 грн. (кредиторська заборгованість ГУ «Головпобутгаз», що утворилась в результаті коригування тарифів на транспортування природного газу за рахунок зміни курсу національної валюти України по відношенню до долара США).

Щодо висновків акту перевірки про не включення до валових доходів підприємства у 1 кварталі 2003р. 7144,30 тис.грн. - кредиторську заборгованість ДК «Торговий Дім «Газ України» по розрахунках за природний газ по договорах №10/16-10 від 18.01.00р., №10/16-12 від 18.01.00р., №10/16-429 від 04.04.00р. та №10/196-430 від 04.04.00р., що діяли у 2000р., по якій у періоді, що перевірявся, минув строк позовної давності, в тому числі:

а) в січні 2003 р. - 9614 70,80 грн. ;

b) в лютому 2003 р. - 187626,70 грн.;

с) в березні 2003 р. — 5995162,62 грн.

В процесі дослідження наданих документів експертами встановлено наступне:

Підпунктом 4.1.6 пункту 4.1 статі 4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» №283/97-ВР від 22.05.97р. встановлено, що суми безповоротної фінансової допомоги, отриманої платником податку у звітному періоді, відносяться до валових доходів підприємства.

Отже, для надання висновку з поставленого питання необхідно встановити, чи підтверджується наданими для проведення дослідження документами сплив позовної давності у 1 кварталі 2003 року за вимогами ДК ТД "Газ України" до ВАТ «Вінницягаз» у зобов'язанні щодо оплати природного газу за договорами №10/16-10 від 18.01.00р., 10/16-12 від 18.01.00р., №10/16-429 від 04.04.00р. та №10/196-430 від 04.04.00р. в розмірі 7144,30 тис. грн.

На протязі 2000р. між ДК «Торговий Дім «Газ України» ( Постачальник) та ВАТ «Вінницягаз» (Покупець) укладено договори на постачання природного газу, а саме:

- Договір №10/16-10 від 18.01.00 р. на постачання природного газу для потреб населення (т.6,а.с.31-34);

- Договір №10/16-12 від 18.01.00 р. на постачання природного газу для потреб підприємств комунальної теплоенергетики (т.6, а.с.35-38);

- Договір №10/16-429 від 04.04.00 р. на постачання природного газу для власних потреб Покупця (т.6, а.с.42-44):

- Договір №10/196-430 від 04.04.00 р. на постачання природного газу для виробничо-технологічних потреб (т.6, а.с.39-41).

Відповідно до предмету зазначених договорів, Постачальник зобов'язується передати Покупцю в 2000 році природний газ, а Покупець зобов'язується прийняти та оплатити на умовах даного договору.

Згідно пункту 3.3 договору №10/196-430 від 04.04.00р. та пункту 3.5 договорів №10/16-10 від 18.01.00р., №10/16-12 від 18.01.00р. та №10/16-429 від 04.04.00р., приймання-передача газу, поставленого Постачальником Покупцеві оформляється актами приймання-передачі газу.

На дослідження надано акти подачі-приймання природного газу до вищезазначених договорів, відповідно до яких в 2000 р. ДК ТД "Газ України" передано, а ВАТ "Вінницягаз" прийнято згідно умов вищезазначених договорів природний газ.

Результати дослідження даних актів подачі-приймання природного газу щодо обсягів та вартості природного газу, який ДК ТД "Газ України" передано, а ВАТ "Вінницягаз" прийнято відповідно до зазначених актів подачі-приймання газу за 2000 р. згідно умов договорів №10/16-10 від 18.01.00р., №10/16-12 від 18.01.00р., №10/16-429 від 04.04.00р. та №10/196-430 від 04.04.00р. наведено в додатках № 2 та №3 до висновку .

Так, згідно з даними, що містяться в додатках №2 та №3 до висновку, в 2000р. ДК ТД "Газ України" передано, а ВАТ "Вінницягаз" прийнято природний газ в обсязі 558187,201 тис. куб.м. у сумі 84892607,05 грн. ( в тому числі Комерційні втрати визначено в розмірі 1832055,48 грн.)

Будь-яких документів, що свідчили б про те, що після 01.01.01р. ДК ТД «Газ України» відпускало природний газ за вищезазначеними договорами, для проведення дослідження не надано.

Відтак, згідно з відомостями, наведеними у додатку №2 та №3 до висновку, за період з січня по грудень 2000 р. в обліку ВАТ «Вінницягаз» рахуються зобов'язання щодо оплати природного газу за договорами №10/16-10 від 18.01.00р., №10/16-12 від 18.01.00р., №10/16-429 від 04.04.00р. та №10/196-430 від 04.04.00р. на загальну суму 84892607,05 грн., в тому числі ПДВ 14149245,58 грн.

Розділом 5 договорів №10/16-10 від 18.01.00р., №10/16-12 від 18.01.00р., №10/16-429 від 04.04.00р. №10/196-430 від 04.04.00р. встановлено порядок та умови проведення розрахунків.

Так, згідно пункту 5.1 договорів №10/16-10 від 18.01.00р., №10/16-12 від 18.01.00р. розрахунки за газ здійснюються Покупцем грошовими коштами шляхом перерахування на рахунок Постачальника вартості об'єму газу, до 10 числа наступного за звітним місяця. Остаточний розрахунок здійснюється не пізніше п'яти банківських днів з моменту підписання актів приймання-передачі газу.

Згідно Протоколу узгодження розбіжностей до договору №10/16-10 від 18.01.00р. пункт 5.1 викладено в новій редакції, відповідно до якої остаточний розрахунок здійснюється до 20 числа наступного за звітним місяця (т.17.а.с.132).

Відповідно до пункту 5.1 договорів №10/196-430 від 04.04.00р. та №10/16-429 від 04.04.00 р. оплата за газ здійснюється Покупцем грошовими коштами шляхом перерахування на рахунок Постачальника вартості об'єму газу, що був поставлений у звітному місці згідно даного договору за:

- 1 квартал 2000 року протягом 10 днів з моменту підписання акту приймання-передачі газу за звітний місяць;

- інші місяці 2000 року до 10 числа наступного за звітним місяця.
Результати дослідження актів подачі-приймання природного газу за 2000р. за договорами №10/16-10 від 18.01.00р., №10/16-12 від 18.01.00р., №10/16-429 від 04.04.00р. №10/196-430 від 04.04.00р. та умов цих договорів щодо кінцевого строку розрахунку за зобов'язаннями по сплаті за поставлений природний газ наведено в додатку №4 до висновку.

Відомості про обсяги природного газу, що відпущено за договорами №10/16-10 від 18.01.00р., №10/16-12 від 18.01.00р., №10/16-429 від 04.04.00р. та №10/196-430 від 04.04.00р., а також про здійснення розрахунків за поставлений газ, містяться в актах звірки розрахунків між ДК ТД «Газ України» та ВАТ «Вінницягаз».

В матеріалах справи наявні акти звірки розрахунків за вищезазначеними договорами за період з січня по грудень 2000 р. та станом на певні дати період з 01.01.2001р. по 01.08.2005р., які засвідчені печатками підприємств та підписані від імені представників ДК ТД «Газ України» та ВАТ «Вінницягаз».

Результати дослідження даних актів звірки розрахунків за вищезазначеними договорами наведено в таблиці 1 експертного висновку.

В результаті дослідження даних актів звірки розрахунків, та згрупованих даних, наведених в додатку №4, у порівнянні з даними карток рахунку 631 «Розрахунки з вітчизняними постачальниками» Контрагент: Газ України: Замовлення: (в розрізі вищезазначених договорів) та даними оборотно-сальдових відомостей по цьому рахунку за 1 півріччя 2003 р., експертами встановлено, що в бухгалтерському обліку ВАТ «Вінницягаз» в 2 кварталі 2003р. з обліку підприємства по вищезазначених договорах списана кредиторська заборгованість в сумі 10259695,45 грн. (831305,70 + 8131842,51 + 37781,72 + 1258765,52), а саме:

по договору №10/16-10 від 18.01.00р. - заборгованість по сплаті комерційних втрат в сумі 831305,70 грн., в тому числі :

- в квітні 2003р. - за січень, лютий 2000р. в сумі 735329,12 грн.;

- в червні 2003р. - за травень 2000р. в сумі 95976,58 грн.

по договору №10/16-12 від 18.01.00р. - в червні 2003р. - в сумі 8131842,51грн., в тому числі заборгованість за природний газ в сумі 5597237,65 грн., отриманий в березні 2000р. (т.24, а.с.10);

по договору №10/16-429 від 04.04.00р. - в червні 2003р. - в сумі 37781,72 грн., в тому числі заборгованість за природний газ в сумі 29820,74 грн., отриманий в березні 2000р. (т.17, а.с. 225);

по договору №10/196-430 від 04.04.00р. в 2 кварталі 2003р. - в сумі 1258765,52грн., в тому числі:
- в квітні - 413768,35 грн. - заборгованість за природний газ, отриманий в січні 2000р.;
- в червні - 844997,17 грн. - заборгованість за природний газ, отриманий в 2 кварталі 2000р., в тому числі в березні 2000р. - 368104,24 грн.

Вищезазначені суми списані з дебету рахунку 631 «Розрахунки з вітчизняними постачальниками» в кредит рахунку 717 «Доходи від списання кредиторської заборгованості».

Згідно довідок до декларації на прибуток за 1 та 2 квартал 2003 року, підписаних від імені заступника головного бухгалтера Серебрякової І.О., до валових доходів в 1 та 2 кварталі 2003 року підлягає включенню заборгованість по договорами №10/16-10 від 18.01.00р., №10/16-12 від 18.01.00р., №10/16-429 від 04.04.00р. та №10/196-430 від 04.04.00р. в сумі 7144260,09 грн., яка не повернута станом на 01.04.03р. (т.6, а.с.3,6).

Результати дослідження показників вищезазначених довідок наведено в таблиці №2 експертного висновку.

В матеріалах справи наявні Декларації з податку на прибуток ВАТ «Вінницягаз» за 1, 2 квартали 2003 р. та відомості обліку валових доходів підприємства до них (т.6, а.с.2,4-5,7)., відповідно до записів в яких до валових доходів ВАТ «Вінницягаз» в 1 та 2 кварталах 2003 року включено вищезазначену заборгованість в розмірі 7144260,09 грн. (1149097,47+5995162,62), в тому числі:

в 1 кварталі 2003 р.:

- заборгованість в сумі 1149097,47 грн. (961470,77+187626,70) (табл.2) відображено в рядку 01.01 «Доходи від продажу товарів» декларації з податку на прибуток підприємства;

- в рядку 02.3 «Врегулювання сумнівної безнадійної заборгованості декларації з податку на прибуток підприємства не відображено суми кредиторської заборгованості, яка підлягає включенню до валових доходів підприємства.

в 2 кварталі 2003 р.:

- заборгованість в сумі 1149097,47 грн. (табл.2) виключено із показників рядка 01.01 «Доходи від продажу товарів» та відображено в рядку 02.3 «Врегулювання сумнівної безнадійної заборгованості» декларації з податку на прибуток підприємства;

- заборгованість в сумі 5995162,62 грн. (табл.2) відображено в рядку 02.3 «Врегулювання сумнівної безнадійної заборгованості» декларації з податку на прибуток підприємства.

Слід зазначити, що відображення заборгованості в сумі 1149097,47 грн., яка не повернута станом на 01.04.03 р., в 1 кварталі 2003 р. в рядку 01.01 «Доходи від продажу товарів», а не в рядку 02.3 «Врегулювання сумнівної безнадійної заборгованості» не призвело до заниження валових доходів підприємства звітного періоду, оскільки зазначена заборгованість приймала участь у розрахунку скоригованого валового доходу та оподатковуваного прибутку підприємства звітного періоду.

Таким чином, вищезазначена заборгованість в сумі 7144260,09 грн., приймала участь у розрахунку скоригованого валового доходу та оподатковуваного прибутку ВАТ «Вінницягаз» в 1 та 2 кварталах 2003 року

Результати дослідження показників Декларації з податку на прибуток ВАТ «Вінницягаз» за 1 та 2 квартал 2003 р. та відомостей обліку валових доходів підприємства до них наведено в додатку №5 до висновку.

Статтею 76 Цивільного кодексу Української РСР від 18.06.63 р. (далі -ЦКУ) встановлено, що перебіг строку позовної давності починається з дня виникнення права на позов. Право на позов виникає з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення свого права.

Отже, право Постачальника щодо отримання компенсації за поставлений природний газ не порушується до дати настання остаточного строку платежу.

Відтак, перший день після дати кінцевого строку платежу, є початком перебігу строку позовної давності.

Як зазначено вище, відповідно до умов договорів постачання природного газу кінцевий (остаточний) строк платежу встановлено :

до 20 числа наступного за звітним місяця - за договором №10/16-10 від 18.01.00р. в залежності від дати підписання актів приймання-передачі природного газу:

- не пізніше 5 банківських днів - договір №10/16-12 від 18.01.00 р.

- протягом 10 днів - в 1 кварталі 2000 р. за договорами №10/16-429 від 04.04.00р. та №10/196-430 від 04.04.2000р.; до 10 числа наступного за звітним місяця - в 2,3,4 кварталі 2000р. за договорами №10/16-429 від 04.04.00р. та №10/196-430 від 04.04.00р.

На підставі даних актів прийому-передачі (додатків №2 та №3 до висновку), експертами в додатку № 4 до висновку здійснено розрахунок зобов'язання щодо оплати природного газу за вищезазначеними умовами договорів щодо кінцевого строку розрахунку, на наступний день від якого починається перебіг позовної давності.

Згідно зі статтею 71 «Загальний строк позовної давності» ЦКУ, загальний строк для захисту права за позовом особи, право якої порушено (позовна давність), встановлюється в три роки.

Статтею 257 Цивільного Кодексу України №435-ІУ від 16.01.03р. (надалі - Цивільний Кодекс України) встановлено, що загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Відповідно до статті 72 «Скорочені строки позовної давності» ЦКУ, «скорочені строки позовної давності встановлюються законодавством Союзу РСР для окремих видів вимог, що випливають з відносин, регулювання яких віднесено до відання Союзу РСР, і цим Кодексом - для інших вимог.

Скорочені строки давності тривалістю в шість місяців діють, зокрема, за позовами:

1) про стягнення неустойки (штрафу, пені);

2) про недоліки проданих речей (стаття 237 цього Кодексу);

3) що випливають з поставки продукції неналежної якості (стаття 249 цього Кодексу);

4) про явні недоліки в роботі, виконаній за договором підряду (пункт третій частини першої статті 343 цього Кодексу);

5) про недоліки в роботі, виконаній за договором побутового замовлення (частина третя статті 350 цього Кодексу).

До позовів про приховані недоліки в роботі, виконаній за договором підряду, застосовується скорочений строк давності в один рік (пункт другій частини першої статті 343 цього Кодексу), крім договорів підряду на збудування будинків і споруд, однією з сторін яких є громадянин (пункт перший частини першої статті 343 цього Кодексу).

До позовів, що випливають з перевозки вантажів, пасажирів і багажу, застосовуються скорочені строки давності, зазначені в статті 366 цього Кодексу, а до позовів, що випливають з відносин органів зв'язку з клієнтурою, скорочені строки давності, зазначені в Статуті зв'язку Союзу РСР».

Приписами статті 258 Цивільного Кодексу України встановлено, що для окремих видів вимог законом може встановлюватися спеціальна позовна давність: скорочена або більш тривала порівняно із загальною позовною давністю.

Так, відповідно до пункту 2 цієї статті, позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог:

1) про стягнення неустойки (штрафу, пені);

2) про спростування недостовірної інформації, поміщеної у засобах
масової інформації.

У цьому разі позовна давність обчислюється від дня поміщення цих відомостей у засобах масової інформації або від дня, коли особа довідалася чи могла довідатися про ці відомості;

3) про переведення на співвласника прав та обов'язків покупця у разі порушення переважного права купівлі частки у праві спільної часткової власності (стаття 362 цього Кодексу);

4) у зв'язку з недоліками проданого товару (стаття 681 цього Кодексу);

5) про розірвання договору дарування (стаття 728 цього Кодексу);

6) у зв'язку з перевезенням вантажу, пошти (стаття 925 цього Кодексу);

7) про оскарження дій виконавця заповіту (стаття 1293 цього Кодексу).

Серед наданих для проведення дослідження документів відсутні такі, що свідчили б про наявність підстав для застосування до зобов'язань ВАТ «Вінницягаз» з погашення заборгованості з оплати природного газу, що витікають з договорів №10/16-10 від 18.01.00 р., №10/16-12 від 18.01.00 р., №10/16-429 від 04.04.00 р. та №10/196-430 від 04.04.00 р., скороченого або більш тривалого строку позовної давності.

Також відсутні документи, що підтверджували б наявність обставин, визначених статтями 78 і 79 ЦКУ та 263 і 264 Цивільного Кодексу України в якості підстав зупинення та перериву перебігу строку позовної давності за вимогами, що витікають з вищезазначених договорів.

Отже, проведеним дослідженням не встановлено підстав для застосування скороченого строку позовної давності, зупинення або перериву перебігу строку позовної давності за зобов'язаннями ВАТ «Вінницягаз» щодо рішати природного газу за договорами №10/16-10 від 18.01.00 р., №10/16-12 під 18.01.00 р., №10/16-429 від 04.04.00 р. та №10/196-430 від 04.04.00 р.

Таким чином, до зобов'язань ВАТ «Вінницягаз» щодо оплати природного газу за вищезазначеними договорами підлягають застосуванню загальні строки позовної давності, визначені статтею 71 ЦКУ та 257 Цивільного Кодексу України.

Отже, виходячи з загальних строків позовної давності, визначених статтею 71 ЦКУ та статтею 257 Цивільного Кодексу України, сплив позовної давності у 1 кварталі 2003 р. за вимогами з погашення заборгованості за природний газ, поставлений за договорами №10/16-10 від 18.01.00 р., №10/16-12 від 18.01.00 р., №10/16-429 від 04.04.00 р. та №10/196-430 від 04.04.00 р., відбувся по заборгованості, перебіг строку по якій розпочався в 1 кварталі 2000 року.

Згідно з відомостями, наведеними у додатку до висновку № 4, перебіг позовної давності розпочався в 1 кварталі 2000 року по зобов'язаннях ВАТ «Вінницягаз» щодо оплати природного газу, поставленого в січні, лютому 2000 р. за договором №10/16-10 від 18.01.00 р., в сумі 19945279,32 грн. (10917519,95+9027759,37), в тому числі заборгованість:

за природний газ, спожитий населенням - 19209950,20 грн.

(10369817,53+8840132,67);

по комерційних втратах - 735329,12 грн. (547702,42+187626,70).

Згідно з даними актів звірки розрахунків між ДК ТД «Газ України» та ВАТ «Вінницягаз» за вищезазначеними договорами, станом на 01.04.01р. залишок заборгованості ВАТ «Вінницягаз» за договором №10/16-10 від 18.01.00 р. складає в сумі 15745980,20 грн., до якої включено заборгованість по сплаті:

за природний газ, спожитий населенням - 13973226,19 грн.;

за комерційних втратах за 2000 рік в повному обсязі

1832055,48 грн.(т.17, а.с. 114).

Як зазначено вище, до заборгованості за договором №10/16-10 від 18.01.2000р. по сплаті за природний газ в розмірі 19945279,32 грн., перебіг позовної давності по якій розпочався в 1 кварталі 2000 р., включено заборгованість:

- за природний газ, спожитий населенням в січні, лютому 2000р.

19209950,20 грн.;

- за комерційних втратах за січень, лютий 2000р. - 735329,12 грн.

Обґрунтувати, що 13973226,19 грн. - це заборгованість за останні місяці 2000р., по якій перебіг позовної даності розпочався пізніше 1 квартал 2000р., а заборгованість за січень, лютий в розмірі 19209950,20 грн. погашена, документально не видається за можливе.

Виходячи з результатів проведеного дослідження встановлено, що заборгованість ВАТ «Вінницягаз» щодо оплати природного газу за №10/16-10 від 18.01.00р., зокрема по комерційним втратам, обчисленим за 2000 рік в розмірі 1832055,48 грн., в тому числі в сумі 735329,12 грн., перебіг позовної давності по якій розпочався в 1 кварталі 2000 р., залишилась не повернутою станом 01.04.03 р.

Таким чином, після закінчення строку позовної давності в 1 кварталі 2003 року залишилась нестягнутою заборгованість в сумі 735329,12 грн. щодо оплати природного газу (комерційних втрат) за договорами №10/16-10 від 18.01.00 р.

Отже, відповідно до підпункту 1.22.1. пункту 1.22 статті 1 та підпункту 4.1.6 пункту 4.1 статі 4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» в 1 кварталі 2003 р. до валових доходів ВАТ «Вінницягаз» підлягає включенню заборгованість щодо оплати природного газу (комерційних втрат) за договорами №10/16-10 від 18.01.00 р. в сумі 735329,12 грн.

Як встановлено дослідженням вище та згідно з даними, що містяться в таблиці 2, у розмір заборгованості в сумі 1149097,47 грн., що включена до валових доходів ВАТ «Вінницягаз» в 1 кварталі 2003 року, входить вищезазначена заборгованість у сумі 735329,12 грн., яка приймала учать у розрахунку скоригованого валового доходу та оподатковуваного прибутку підприємства за 1 квартал 2003р.

Таким чином, відповідно до вимог Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», заборгованість щодо оплати природного газу (Комерційних втрат) за договорами №10/16-10 від 18.01.00 р. в сумі 735329,12 грн., строк позовної давності по якій закінчився в 1 кварталі 2003 року, включена до валових доходів ВАТ «Вінницягаз» в 1 кварталі 2003 р.

Щодо заборгованості по договорах №10/16-12 від 18.01.00 р., №10/16-129 від 04.04.00 р. та №10/196-430 від 04.04.00 р. в сумі 7144260,09 грн., яка не повернута станом на 01.04.03 р. у сумі 6408930,97 грн. (7144260,09 грн. - 735329,12 грн.), яка включено до валових доходів ВАТ «Вінницягаз» в 1 та 2 кварталах 2003 р., слід зазначити наступне.

Згідно з показниками, наведеними у додатку до висновку №4, перебіг позовної давності по вищезазначеній заборгованості розпочався в 2 та З кварталах 2000р., а саме:

- в 2 кварталі 2000 р. - в сумі 5597237,65 грн. по договору №10/16-12 від 18.01.00р.;

- в 3 кварталі 2000 р. - в сумі 811693,33 грн. , в тому числі:

- в сумі 29820,74 грн. по договору №10/16-429 від 04.04.00р.;

- в сумі 781872,59 грн. (413768,35+368104,24) по договору №10/196-430 від 04.04.00 р.

Співставлення даних додатку №4 та показників, наведених в актах звірки заборгованостей розрахунків за цими договорами (таблиця 1), свідчить про те, що вищезазначена заборгованість залишилась не повернутою станом на 01.04.03 р., станом на 01.07.03 р. та станом на 01.10.03 р.

Відтак, строк позовної давності по вищезазначеній заборгованості закінчився в 2 та 3 кварталах 2003 р., а саме:

- в 2 кварталі 2003р. - в сумі 5597237,65 грн. по договору №10/16-12 від 18.01.00р.;

- в 3 кварталі 2003 р. - в сумі 811693,33 грн. , в тому числі:

- в сумі 29820,74 грн. по договору №10/16-429 від 04.04.00 р.;

- в сумі 781872,59 грн. (413768,35+368104,24) по договору №10/196-430 від 04.04.00р.

Отже, відповідно до підпункту 1.22.1. пункту 1.22 статті 1 та підпункту 4.1.6 пункту 4.1 статті 4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» вищезазначена заборгованість підлягає включенню до валових доходів ВАТ «Вінницягаз»:

- в 2 кварталі 2003 р. - в сумі 5597237,65 грн.;

- в 3 кварталі 2003 р. - в сумі 811693,33 грн.

Як встановлено дослідженням вище та згідно з даними, що містяться в таблиці 2, до валових доходів ВАТ «Вінницягаз» включена заборгованість в сумі:

- 5597237,65 грн. - в 2 кварталі 2003 року;

- 811693,33 грн. - в 1 кварталі 2003 року-в сумі 413768,35 грн., в 2 кварталі 2003 року - в сумі 397924,98 грн. (29720,74+368104,24).

Таким чином, до валових доходів ВАТ «Вінницягаз» в 1 та 2 кварталах 2003р. включено кредиторську заборгованість в сумі 811693,33 грн., строк позовної давності по якій закінчується в 3 кварталі 2003 р. Вищезазначене не призвело до заниження оподатковуваного прибутку в 1 та 2 кварталах 2003 року.

Дослідженням вище встановлено, що заборгованість щодо оплати природного газу (комерційних втрат) за договорами №10/16-10 від 18.01.00р. в сумі 735329,12 грн. та прострочена кредиторська заборгованість по договорах №10/16-12 від 18.01.00р., №10/16-429 від 04.04.00р. та №10/196-430 від 04.04.00 р. у сумі 6408930,97 грн. (5597237,65 + 29820,74 + 413768,35 + 368104,24) списана в бухгалтерському обліку підприємства І кварталі 2003 р.

Умови та правила, відповідно до яких платник податку визначає оподатковуваний прибуток підприємства встановлено приписами Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств ". Мета Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" визначити платників відповідного податку, об'єкти та ставки оподаткування, порядок обліку, звітності та сплати податку на прибуток підприємства. В цьому законі відсутні норми, які регулюють порядок ведення бухгалтерського обліку підприємства.

В свою чергу, в нормативних документах, що регулюють порядок веденим бухгалтерського обліку, відсутні положення щодо податкового обліку підприємства.

Норми Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» мають приоритетне значення лише при обчисленні податкових зобов'язані, платників податку з податку на прибуток і не застосовуються для бухгалтерського обліку підприємства. Так і положення нормативних документів, що регулюють порядок бухгалтерського обліку мають приоритетне значення лише при веденні підприємством бухгалтерської о обліку і не застосовуються для податкового обліку підприємства з податку на прибуток.

Крім того, не можна ототожнювати та порівнювати положення, які наведені в Положеннях (стандартах) бухгалтерського обліку, та в податкових законах, бо ціль та сфера регулювання самих актів різні.

Приписами Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» не встановлено обмежень та застережень щодо впливу на розмір оподатковуваного прибутку підприємства відображення в бухгалтерському обліку доходів, що підлягають включенню до валових доходів підприємства.

Зважаючи на вищевикладене, списання в бухгалтерському обліку кредиторської заборгованості в 2 кварталі 2003 р., по якій строк позовної давності минув в 1 кварталі 2003 р. або 3 кварталі 2003 року, не призвело до заниження або завищення оподатковуваного прибутку підприємства відповідних звітних періодів.

Виходячи з результатів проведеного дослідження, документально та нормативно не підтверджуються висновки акту перевірки щодо не включення в 1 кварталі 2003 р. до валових доходів підприємства - кредиторську заборгованість ДК «Торговий Дім «Газ України» по розрахункам за природний газ по договорах, що діяли у 2000 р., по якій у перевіряємому періоді минув строк позовної давності, в сумі 7144,30 тис. грн. в тому числі:

а) в січні 2003р. - 961470,80 грн.;

b) в лютому 2003 р. - 187626,70 грн.;

с) в березні 2003 р. - 5995162,62 грн.

Підсумовуючи вищевикладене, не підтверджується первинними документами бухгалтерського та податкового обліку встановлене за висновками акту перевірки від 10.06.04 р. №219-23-10/03338649 ДПІ у м. Вінниця не включення до складу валового доходу ВАТ «Вінницягаз» (по Головному підприємству) суми кредиторської заборгованості по ДК «Торговий дім «Газ України» в сумі 7144260,13 грн. по розрахунках за природний газ по договорах, що діяли у 2000 р. №10/16-10 від 18.01.00р., №10/16-430 від 04.04.00 р., №10/16-429 від 04.04.00 р., №10/16-12 від 18.01.00р., по якій у періоді, що перевірявся (з 01.10.00р. по 31.03.03 р.), з причин спливу минув строк позовної давності, та заниження у зв'язку з цим податкового зобов'язання з податку на прибуток у 1-му кварталі 2003р. Експертами враховані договірні строки та документально підтверджені обсяги поставки та оплати газу у 1 кварталі 2000 р., проаналізовані суми кредиторської заборгованості, по якій минув строк позовної давності у 1-му кварталі 2003 р., та досліджено їх відображення у Деклараціях з податку на прибуток ВАТ «Вінницягаз» за 1-2 квартали 2003р.

Позивачем, як вказувалось вище, фактично не оскаржувались донарахування по податку на прибуток, проведені по його структурних підрозділах, хоча він і просив визнати недійсними (скасувати) повністю податкове повідомлення-рішення №0001382310/0 від 14.06.2008р. Ним у позовній заяві та в подальшому в процесі розгляду позову та апеляційної скарги не надано спростування донарахування цих сум, а отже у господарського суду першої інстанції були відсутні підстави повністю ревізувати акт перевірки від 10.06.2004р. Крім цього, господарським судом враховано визначене експертом по призначеним цим же судом судово-бухгалтерської та судово-економічної експертизи завищення підприємством прибутку на 1192,8 тис. грн., хоча ця сума не відображалась в акті перевірки, не стосується висновків ДПІ у м. Вінниця щодо заниження податкових зобов"язань з податку на прибуток, визначених податковим органом по конкретних порушеннях, які викладені в акті перевірки. Вказана сума самостійно визначена платником податків у податковій декларації і суд не може цю суму виправляти, оскільки не є контролюючим органом. Згідно п.5.1 ст.5 Закону України №2181-ІІІ податкове зобов"язання, що самостійно визначене платником податків, не може бути оскаржене в адміністративному або судовому порядку. Крім цього, судом при винесенні постанови самостійно визначена штрафна санкція 123000 грн. по податку на прибуток, що, як вбачається з акту перевірки та наданих відповідачем розрахунків, податковим органом не нараховувалась.

З акту перевірки та наданому відповідачем розрахунку зобов"язання з податку на прибуток були донараховані позивачу, виходячи з суми заниженого валового доходу 9835,7 тис. грн., податок на прибуток відповідно становить 2950720 грн.

Експертами (висновок КНДІСЕ №8324/8434/8435) досліджувалась сума 9362282грн. З цієї суми підтверджується сума 132221,72 грн.(=132222 грн.), тобто не підтверджується сума 9230060 грн. (9362282 грн. - 132222 грн. = 9230060 грн.).

Податок на прибуток з цієї суми становить 2769018 грн.

Таким чином, з врахуванням висновків експертизи, податковим органом обґрунтовано був нарахований податок на прибуток в сумі 181702 грн. (2950720 грн. - 2769018 грн.).

Згідно податкового повідомлення та пояснень відповідача штрафні санкції застосовані до позивача на підставі п.п.17.1.3 та п.п.17.1.6 п.17.1 ст.17 Закону України "Про порядок погашення зобов"язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами", тобто у даному випадку застосована штрафна санкція 100% від донарахованої суми (кількість податкових періодів більше п"яти). У зв"язку з цим штрафні санкції по необґрунтовано нарахованій сумі податків становить 2769018 грн., залишок штрафних санкцій - 183857 грн. (2952875 - 2769018).

Слід також зазначити, що сума 59100 грн. завищення валових витрат за рахунок зайвого включення до складу витрат за 4 квартал 2002р. витрат на ремонт основних фондів, з якою позивач не погоджувався у позовній заяві, перевіряючими до складу валових витрат не включалась, що було встановлено в процесі розгляду апеляційної скарги, а тому експертами не досліджувалась.

Виходячи з вищевикладеного, колегія суддів вважає, що податкове повідомлення-рішення №0001382310/0 від 14.06.2004р. слід скасувати в частині визнання податкового зобов"язання з податку на прибуток в сумі 2769018 грн. основного платежу та 2769018 грн. штрафних санкцій, а в решті позову стосовно цього податкового повідомлення-рішення - відмовити.

Податок на додану вартість:

Згідно позовної заяви позивач не погоджувався з визначенням йому податкового збов"язання з податку на додану вартість на загальну суму 2616847 грн., у зв"язку з чим на дослідження експертів була винесена саме ця сума податку на додану вартість.

Згідно з висновками акту перевірки №219-23-10/03338649 від 101.06.2004р. (т.1, а.с.12-161) встановлено, що підприємством ВАТ "Вінницягаз" за період з 01.10.2000р. по 31.03.2003р. занижено податкове зобов"язання з податку на додану вартість внаслідок завищення суми податкового кредиту на 2616847,00 грн. (98974,00 грн. + 559709,00 грн. + 1374607,00 грн. + 548716,00 грн. + 34841,00 грн. ) (стор.52 акту), а саме:

1) у жовтні 2000р. - на суму 98974,00 грн. внаслідок віднесення до податкового кредиту підприємства ПДВ по податковій накладній №2360 від 30.09.2001р., яка виписана ДК "Газ України" на підставі проведення взаємозаліку по розрахунках з Міністерством оборони, в результаті якого було зменшено заборгованість ВАТ "Вінницягаз" по договорах №10/16-11 та №10/16-12 від 18.01.2000р. на суму 593845,00 грн., в тому числі ПДВ 98974,00 грн. (стор.63 акту).

2) у 2001 році на суму 559709,00 грн. внаслідок невірного визначення підприємством дати виникнення права на податковий кредит, що визначається за касовим методом (стор. 65 акту).

3) за період з 2001 року по 1 квартал 2003 року - на суму 1374607,00 грн. внаслідок включення до податкового кредиту підприємства суми податку на додану вартість, що включена до вартості комерційних втрат, які не відносяться до валових витрат (стор. 66 акту).

4) у січні 2003 року - на суму 548716,00 грн. внаслідок включення до податкового кредиту податку на додану вартість №303 від 31.01.2003р., яка виписана по першій події відповідно до акту приймання-передачі газу за січень 2003р. (стор. 68 акту).

5) в липні 2001 року - на суму 34841,00 грн. внаслідок включення до складу податкового кредиту суми податку на додану вартість, яка перевищує суму податку на додану вартість, вказану в податковій накладній №2368 від 31.07.2001р.: в податковій накладній вказана сума 10044,00 грн., до податкового кредиту включено - 44885,00 грн. (стор. 65 акту).

На вирішення експерта було винесено таке питання щодо визначення позивачу податкового зобов"язання з податку на додану вартість:

Чи підтверджується первинними документами та книгами обліку придбання товарів (робіт, послуг) висновок перевіряючих в акті від 10.06.2004р. №219-23-10/03338649 про завищення ВАТ "Вінницягаз" податкового кредиту по податку на додану вартість на суму 2616847грн. та заниження у зв'язку з цим податкового зобов'язання, у тому числі за рахунок:

Згідно висновку судово-бухгалтерської експертизи встановлене за висновками акту перевірки від 10.06.04 р. №219-23-10/03338649 ДПІ у м. Вінниця завищення ВАТ «Вінницягаз» податкового кредиту по податку на додану вартість із загальної суми 2616847 грн. та заниження у зв'язку з цим податкового зобов'язання документально (первинними документами, регістрами бухгалтерського обліку, звітністю) та нормативно підтверджується у розмірі 1088,41грн. у жовтні 2001 р. по податковій накладній №1216 від 28.02.01р. і відповідно, не підтверджується у розмірі 2615758,59грн., у тому числі:

- завищення податкового кредиту на суму 98974,00 грн. (арк. акту 63) у жовтні 2000р.;

- завищення податкового кредиту на суму 558620,59 грн. (559 709,00-1088,41) по податкових накладних №1216 від 28.02.01р., №1670 від 30.06.01р., №2344 від 31.03.01р. ( арк. акту 65), як зайво включене у 2001 році-до складу податкового кредиту, без наявності права на податковий кредит, який визначається за касовим методом (відсутня оплата) ПДВ в загальній сумі 1806567,59 грн. (1807656,00 - 1088,41 грн. по податкових накладних №1216 від 28.02.01р., №1670 від 30.06.01р., №2344 від 31.03.01р. та не включене до складу податкового кредиту при наявності права на податковий кредит в сумі 1247947,00 грн. по податкових накладних №2344 від 31.03.01р., №2369 від 31.07.01р., №1670 від 30.06.01р., №1211 від 28.02.01р. (1806567,59 грн.-1247947,00 грн. = 558620,59 грн.);

- завищення підприємством на протязі перевіреного періоду (з 01.10.2000р. по 31.03.2003р.) податкового кредиту ПДВ на загальну суму 1374607,00грн. за рахунок зайвого включення до складу податкового кредиту податку на додану вартість по комерційних втратах природного газу в сумі 1374607,00 грн. (2001 рік-602428,00 грн., 2002 рік - 434604,00 грн., 1 квартал 2003 рік - 337575,00 грн.) (арк. акту 66);

- завищення податкового кредиту на суму 548716,00 грн. по податковій накладній №303 від 31.01.03 р. (арк. акту 68) по першій події без підтвердження права на податковий кредит відповідними банківськими документами про перерахування коштів (субвенції із Держбюджету по пільгам і субсидіям);

- завищення податкового кредиту на суму 34841,00 грн. в липні 2001 року по податковій накладній №2368 від 31.07.01 р. внаслідок зайвого включення до податкового кредиту цієї суми ( оскільки у накладній сума ПДВ - 10044,00 грн.) (арк. акту 65).

Колегія суддів погоджується з висновками судово-бухгалтерської експертизи, враховуючи наступне:

Позивач вважає, що відповідач безпідставно зменшив йому суму податкового кредиту на 98974 грн. по податковій накладній № 2360 від 30.09.2001 р. (а.с. 116, т. 24).

В акті комплексної планової документальної перевірки ДПІ у м. Вінниці від 10.06.2004р. №219-10/0003338649 вказано, що на Головному підприємстві ВАТ „Вінницягаз" зайво включено у жовтні 2000р. до складу податкового кредиту суму 98974грн. по податковій накладній №2360 від 30.09.00р. (по договорам №10/16-11 та 10/16-12 від 18.01.2000р.), що не відноситься до перевіряємого періоду (період перевірки - з 01.10.2000р., а податкова накладна виписана в вересні 2000р.), право на податковий кредит за якою в жовтні 2000р. не підтверджено даними бухгалтерського обліку підприємства, чим порушено 7.4.1. п.7.4 ст.7, п.11.11 ст.11 Закону України „Про податок на додану вартість" № 168/97-ВР від 03.04.97р. (із змінами).

Перевіркою встановлено, що згідно актів звіряння взаєморозрахунків з ДК ТД „Газ України" по договорам №10/16-11 та 10/16-12 від 18.01.2000р. зменшено заборгованість ВАТ „Вінницягаз" на суму 593845грн. (у т.ч. ПДВ -98974грн.) в вересні 2000р. на підставі взаємозаліку по розрахунках з Міністерством оборони, здійсненому у відповідності до Постанови Кабінету Міністрів України №2062 та, відповідно, у вересні ДК „Газ України" виписано податкову накладну №2360 від 30.09.2000р. на суму 593845грн., у т.ч. ПДВ-98974грн. Дані бухгалтерського обліку, як зазначено в акті перевірки, не підтверджують наявність в жовтні 2000р. оплати по вищенаведеним договорам в сумі 593845грн., або наявність залишків ПДВ в сумі 98974грн. по балансовому рахунку №644 „податковий кредит" станом на 01.10.2000р., що надавало би підприємству право на включення цієї суми до складу податкового кредиту в жовтні 2000р." (а.с.157, т.1).

Разом з тим в матеріалах справи є податкова накладна №2360 від 30.09.2000 р. на суму 593845грн., у т.ч. ПДВ 98974,00грн. (а.с. 116, т.24) виписана постачальником ДК „Торговий дім «Газ України" на підставі взаємозаліку по розрахунках з Міністерством оборони, здійсненому у відповідності до Постанови Кабінету Міністрів України № 2062 від 05.06.2000 р. Згідно з актами звіряння взаєморозрахунків з ДК „Газ України" по договорам №10/16-111 та №10/16-12 від 18.01.2000р. у вересні 2000р. зменшено заборгованість ВАТ „Вінницягаз" на суму 593845,00грн. в т.ч. ПДВ 98974,00грн.

Проведення розрахунків по наведеним договорам підтверджується протоколами розрахунків (а.с. 233-239, т. 1).

Відповідно до пп.7.4.1 ст.7 Закону України „Про податок додану вартість" від 03.04.1997р. №168/97-ВР (далі - Закон «Про ПДВ) податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва та основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягає амортизації.

Згідно з п. 7.5.1 ст.7 Закону «Про ПДВ "датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій:

- або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;

- або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг)".

П.п.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону «Про ПДВ визначено, що не дозволяється включення до податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку, що не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями.

Податкова накладна складається в момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надається покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг). Податкова накладна є звітним і одночасно розрахунковим документом (пп. 7.2.3 ст. 7 Закону «Про ПДВ).

Представники відповідача свої доводи грунтували також на тому, що позивач ймовірно включив суму 98974грн. ПДВ по названій податковій накладній у податковому періоді, коли вона була виписана, тобто у вересні 2000 р., який даною перевіркою не охоплювався.

Між тим, відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Доводи відповідача, щодо віднесення позивачем вказаної суми до податкового кредиту у вересні 2000 р. нічим не підтверджені і ґрунтуються на припущеннях. Вони спростовуються даними книги обліку придбання товарів (робіт, послуг) за 2000 рік, де відсутній запис про занесення податкової накладної № 2360 до цієї книги у вересні 2000 р. та є запис про занесення її до цієї книги у жовтні 2000 р. (а.с. 135-136, 140 т. 25). При оцінці вказаних обставин також взято до уваги дату виписки податкової накладної № 2360 – 30.09.2000р., тобто останній день вересня, що фактично унеможливлює отримання її позивачем та виникнення у нього права віднесення до податкового кредиту у вересні 2000 року.

Враховуючи вищевказане, колегія суддів вважає правомірним віднесення позивачем суми 98974 грн. до податкового кредиту в жовтні 2000р., що підтверджується експертним висновком.

До такого ж висновку прийшов і господарський суд першої інстанції.

Таким чином, нормативно та документально не підтверджується встановлене за висновком акту перевірки завищення ВАТ «Вінницягаз» у жовтні 2000р. суми податкового кредиту з податку на додану вартість на суму 98974,00 грн. внаслідок віднесення до податкового кредиту підприємства ПДВ по податковій накладній № 2360 від 30.09.2001р., яка виписана ДК «Газ України» на підставі проведеного взаємозаліку по розрахунках з Міністерством оборони, в результаті якого було зменшено заборгованість ВАТ «Вінницягаз» по договорах №10/16-11 та №10/16-12 від .01.00р. на суму 593845,00грн., в тому числі ПДВ - 98974,00 грн.

Як зазначалося вище, згідно з висновками акту перевірки підприємством у 2001 році завищено податковий кредит з податку на додану вартість на суму 559709,00грн. (1807656,00 грн. - 1247947,00 грн. = 559709,00 грн.) внаслідок невірного визначення підприємством дати виникнення права на податковий кредит, що визначається за касовим методом (стор.65 акту).

Згідно описової частини акту перевірки підприємством в 2001 році зайво включено до складу податкового кредиту, без наявності права на податковий кредит, ПДВ в загальній сумі 1807656,00 грн. по наступних податкових накладних:

- №1216 від 28.02.01 р. - в сумі 1361846,00 грн., в тому числі:

в лютому 2001 р. - 944487,00 грн.;

в липні 2001 р.-401835,00 грн.;

в серпні 2001 р. - 144336,00 грн.;

в жовтні 2001 р. - 1088,00 грн.

- №1670 від 30.06.01 р. - в сумі 28312,00 грн. в червні 2001 р.

- №2344 від 31.03.01 р. - в сумі 417498,00 грн. в червні 2001 р.

В описовій частині акту перевірки зазначено, що підприємством в 2001 році до складу податкового кредиту при наявності права на податковий кредит не включено ПДВ в загальній сумі 1247947,00 грн. по наступних податкових накладних:

- №1211 від 28.02.01 р. - в сумі 9444487,00 грн. в лютому 2001 р.

- №2344 від 31.03.01 р. - в сумі 1086112,00 грн., в тому числі:

в березні 2001 р. - 944487,00 грн.;

в травні 2001 р. - 75435,00 грн.;

в липні 2001 р. - 66190,00 грн.;

- №2369 від 31.07.01 р. - в сумі 146026,00 грн. в липні 2001 р.

- №1670 від 30.06.01 р. - в сумі 15809,00 грн. в серпні 2001 р.

Висновки ревізорів обґрунтовані тим, що підприємством включено до податкового кредиту, без наявності оплати, податковий кредит, наявність права на який визначається за касовим методом. Згідно описової частини перевірки, до 01.01.2001р. право на податковий кредит виникало по договорах за касовим методом, а з 01.01.2001р. ПДВ за касовим методом визначається лише для населення та бюджетних організацій.

На підставі вищевикладеного, ревізорами встановлене порушення підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7, підпункту 11.11 статті 11 Закону України «Про податок на додану вартість».

Як зазначено вище, відповідно до абзацу 4 пункту 11.11 статті 11 Закону України «Про податок на додану вартість» (в редакції, що діяла до внесення змін у редакції Закону України від 11.07.2001 р. № 2649-ІІІ) до 01.01.01 р. у платників податку, які продають газ, датою виникнення права на податковий кредит, є дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату таких товарів (послуг) чи надання інших видів компенсацій в оплату товарів (послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) таких платників податку або підлягає амортизації.

Приписами абзацу 5 пункту 11.11 статті 11 Закону України «Про податок на додану вартість» встановлено, що з 01.01.01 р. норми абзацу четвертого цього пункту діють стосовно операцій з продажу визначених ним товарів (послуг) фізичним особам, не зареєстрованим платниками цього податку, а також установам, що фінансуються за рахунок бюджету.

Згідно підпункту 11.11 пункту 11 Закону України "Про податок на додану вартість" (у редакції Закону України від 11.07.2001 р. №2649-ІІІ) тимчасово, до набрання чинності Податковим кодексом України, платники податку, які продають газ природний (крім скрапленого) фізичним особам, визначають базу оподаткування операцій з продажу таких товарів (послуг) за касовим способом.

Відповідно до частини 5 підпункту 11.11 пункту 11 цього Закону, касовий спосіб визначення бази оподаткування операцій з продажу товарів (послуг) - це спосіб податкового обліку, за яким датою виникнення податкових зобов'язань платника податку з продажу товарів (робіт, послуг) є дата отримання коштів на рахунок або у касу такого платника податку або отримання ним інших видів компенсації їх вартості, а датою виникнення права на податковий кредит є дата відрахування коштів з рахунку або каси платника податку в оплату вартості придбаних товарів (робіт, послуг) чи дата надання інших видів компенсації їх вартості (включаючи дату виписки рахунку (чека) при розрахунках картками платіжних систем або банківськими чи персональними чеками).

Отже, для ВАТ «Вінницягаз» по операціях з реалізації природного газу, що здійснені до 01.01.01 р., та по операціях з реалізації природного газу фізичним особам (населенню) та установам, що фінансуються за рахунок бюджету, які здійснено з 01.01.01 р., датою виникнення права на податковий кредит є дата списання коштів з банківського рахунку підприємства в оплату такого природного газу чи надання інших видів компенсацій в оплату цього товару, вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) підприємства.

Як вбачається з даних наявних в матеріалах справи податкових накладних №1211 від 28.02.01 р., №1216 від 28.02.01 р., №2344 від 31.03.01 р., №1670 від 30.06.01р., №2369 від 31.07.01 р. (т.6, а.с.45-49), в грудні 2000 року та в 2001 році ВАТ «Вінницягаз» отримано природний газ за договорами, укладеними між ВАТ «Вінницягаз» (Покупець) та ДК «Газ України НАК «Нафтогаз України» (Постачальник), зокрема за договорами №10/16-10 від 18.01.00р. (т.6,а.с.31-34), №10/16-11 від 18.01.00р. №10/16-429 від 04.04.00р. (т.6,а.с.42-44) , №10/16-430 від 04.04.00р. (т.6.а.с.39-41), №10/16-1436 від 25.12.00р., №10/16-1469 від 25.12.00р., №10/1-133 від 10.01.01р. та № 10/1-108 від 10.01.01р.

Відповідно до предмету зазначених договорів, Покупець зобов'язується прийняти та оплатити природний газ на умовах даних договорів, а Постачальник зобов'язується передати природний газ для:

- потреб населення (договори №10/16-10 від 18.01.00р. та №10/16-1469 від 25.12.00р.);

- потреб установ і організації, що фінансуються (утримуються) за рахунок державного та місцевих бюджетів (договори №10/16-11 від 18.01.00 р. та №10/16-1436 від 25.12.00р.);

- для виробничо-технологічних потреб (договір №10/16-430 від 04.04.00р. та №10/1-133 від 10.01.01р.);

- для власних потреб (договір №10/16-429 від 04.04.00р. та №10/1-108 від 10.01.01р.)

Відповідно до розділу 4 вищезазначених договорів, до загальної вартості газу, що поставляється за даними договорами, включено податок на додану вартість, який обчислений із розрахунку 20% від ціни газу (без ПДВ).

Розділом 5 цих договорів передбачений порядок та умови проведення розрахунків, відповідно до яких між сторонами здійснюється звірка розрахунків на підставі відомостей про фактичну оплату спожитого газу, актів приймання-передачі газу. За умовами договорів, вказана ціна оформляється актом.

Згідно даних податкових накладних №1211 від 28.02.01р., №1216 від 28.02.01р., №2344 від 31.03.01р., №1670 від 30.06.01р., №2369 від 31.07.01р. до загальної вартості природного газу в розмірі 33828147,15 грн., отриманого ВАТ «Вінницягаз» за актами приймання - передачі природного газу в грудні 2000р. за договорами №10/16-10 від 18.01.00 р. (для потреб населення), №10/16-11 від 18.01.00р. (для потреб бюджету), №10/16-429 від 04.04.00р. (для власних потреб), №10/16-430 від 04.04.00 р. (для виробничих і технологічних потреб), та в 2001 році за договорами №10/16--1436 від 25.12.00р. (для потреб бюджетних установ), №10/16-1469 від 25.12.00р. (для потреб населення), включений податок на додану вартість у сумі 5638024,53 грн.

Результати дослідження даних вищезазначених актів прийому-передачі та податкових накладних наведено в додатку № 6 до висновку експертизи.

Відповідно до норм підпункту 7.4.1. пункту 7.4. статті 1 Закону України «Про податок на додану вартість» (в редакції, що діяла до внесення змін Законом України «Про внесення змін до Закону України «Про Державний бюджет України на 2005 рік» та деяких інших законодавчих актів України» №2505-ГУ від 25.03.05 р.), податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації.

Згідно визначення, що наведене в пункті 5.1. статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємства», «валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності».

Нормами підпункту 5.2.1. пункту 5.2 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» встановлено, що до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв’язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг).

Отже, витрати з придбання ВАТ «Вінницягаз»природного газу у ДК «Газ України»згідно з умовами договорів, перелік яких наведено в додатку 6 до висновку, відносяться до валових витрат виробництва ВАТ «Вінницягаз».

Відповідно до п.п. 7.4.1 п. 7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»(в редакції, що діяла до внесення змін Законом України № 2505-IV від 25.03.05р.) податковий кредит звітного періоду складається із суми податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв’язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) та основаних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації.

Згідно висновку судово-бухгалтерської експертизи з суми 559709,00 грн. підтверджується завищення позивачем податкового кредиту з ПДВ в жовтні 2001 р. на суму 1088,41 грн. по податковій накладній №1216 від 28.02.2001 р., оскільки будь-яких документів стосовно оплати суми 1088,41 грн. грошовими коштами або здійснення іншого виду компенсації у цьому періоді експертом на дослідження не надано.

Таким чином, встановлене за висновками перевірки завищення підприємством у 2001році податкового кредиту з ПДВ на суму 559709,0 грн. внаслідок невірного визначення підприємством виникнення права на податковий кредит по податкових накладних №1211 від 28.02.01р., №1216 від 28.02.01р., №2344 від 31.03.01р., №1670 від 30.06.01р., №2369 від 31.07.01р., що визначається за касовим методом відповідно до п.п. 11.11 ст.11 ЗУ «Про податок на додану вартість», нормативно та документально підтверджується лише в сумі 1088,41 грн., не підтверджується в сумі 558620,59 грн. (559,709,0 –1088,41).

В акті комплексної планової документальної перевірки ДПІ у м. Вінниці від 10.06.2004р. №219-10/0003338649 (а.с. 80, т.1) вказано, що підприємство зайво включило до складу податкового кредиту у січні 2003р. суму податку на додану вартість в розмірі 548716,00грн. за податковою накладною №303 від 31.01.2003р., яка виписана постачальником - ДК „Газ України" по першій події ( у відповідності до акта прийому-подачі газу за січень 2003р.) по договору №06/02-2058 від 28.12.2002р. (населення), без підтвердження права на податковий кредит відповідними банківськими документами, які б засвідчували факт перерахування грошових коштів (субвенцій із Державного бюджету по пільгам та субсидіям) постачальнику в рахунок погашення заборгованості за природний газ ( за ВАТ „Вінницягаз"), чим порушено пп.7.4.1, пп.7.4.5 п.7.4 ст.7, п. 11.11 ст. 11 Закону України „Про податок на додану вартість".

Такі висновки акту перевірки є помилковими.

Відповідно до Протоколу №19-29 „Проведення розрахунків за природний газ та теплопостачання, джерелом якого є природний газ" від 27.01.2003р. (а.с.249,т.1), який підписано ДК «Газ України» НАК «Нафтогаз України», ВАТ «Вінницягаз» та розпорядником коштів (Головним фінансовим управлінням Вінницької облдержадміністрації), з метою забезпечення видатків в частині субвенції місцевому бюджету на фінансування пільг, субсидій та інших видатків населенню за природний газ (теплову енергію) по заборгованості 2003 року та станом на 14.01.2003 р. згідно механізму постанови КМ України від 23.01.2003 р. № 113 розпорядник бюджетних коштів у січні 2003 р. згідно з протоколом реєстром перераховує ДК «Газ України» кошти за природний газ в сумі 3292300 грн. З моменту перерахування коштів відповідно до цього Протоколу ДК «Газ України» зменшує заборгованість ВАТ «Вінницягаз», що виникла за договором № 06/02-2058 від 28.12.2002 р. на суму 3292300 грн.; ВАТ «Вінницягаз» зменшує заборгованість за спожитий природний газ на 3292300 грн. відповідно до зведеного реєстру актів звірки.

Актом звірки взаємних розрахунків між ДК «Газ України» та ВАТ "Вінницягаз" за період з 01.01.2003р. по 31.12.2003р. по договору №06/02-2058, 31 січня 2003 ДК „Газ України" зменшується заборгованість ВАТ "Вінницягаз" на суму 3292300,00грн. в т.ч. ПДВ 548716,66грн. (а.с.30 т. 6).

Дата перерахування грошових коштів Головним фінансовим управлінням Вінницької області державної адміністрації на рахунок ДК ТД «Газ України» відповідно до Протоколу №19-29 від 27.01.2003р., є датою виникнення у ВАТ "Вінницягаз" права на податковий кредит. До вартості газу, поставленого за договором №06/02-2058 від 28.12.2002р. включено ПДВ у розмірі 20% від вартості газу (без ПДВ). Таким чином, в січні 2003р. у ВАТ "Вінницягаз" виникло право на податковий кредит в сумі 548716,00грн.

Проведення розрахунків в сумі 3292300 грн. в порядку, передбаченому Постановою КМ України від 23.01.2003 р. № 113 стверджується листами Головного фінансового управління Вінницької ОДА № 9-18/641 від 22.08.2005 р., № 03-15/618 від 18.08.2006 р., протоколом-реєстром від 27.01.2003 р. № 37/Г «Про проведення видатків спеціального фонду Державного бюджету в частині субвенцій місцевим бюджетам на фінансування пільг і субсидій населенню за природний газ», розпорядженням від 27.01.2003 р. на перерахування коштів з поточного рахунку бюджету; зведеним реєстром заборгованості за спожитий природний газ населенням в частині пільг та житлових субсидій станом на 14.01.2003р., листом ГФУ Вінницької облдержадміністрації від 18.08.2006 р. № 03-15/618 (а.с. 36, 44-50 т. 28), листом ДК «Газ України» від 14.09.2006 р. № 31/15-9576 та копією виписки банку про перерахування коштів з Держказначейства України на ДК «Газ України» (а.с. 61-63 т. 28), актом звірки взаємних розрахунків між ДК «Газ України» та ВАТ „Вінницягаз" за період з 01.01.2003р. по 31.12.2003р. по договору №06/02-2058.

Наведені докази спростовують доводи відповідача щодо неперерахування коштів на виконання Протоколу № 19-29.

Таким чином, підприємство ВАТ „Вінницягаз" підставно віднесло до податкового кредиту 548716,66 грн., що підтверджується висновком судово-бухгалтерської експертизи №8324/8434/8435, а також попередніми судовими експертизами, які проводилися під час розгляду справи місцевим господарським судом.

В акті комплексної планової документальної перевірки ДПІ у м. Вінниці від 10.06.2004р. №219-10/0003358649 вказано, що підприємство завищило податковий кредит в результаті "...зайвого включення підприємством у перевірямому періоді до складу податкового кредиту ПДВ по комерційним втратам, вартість яких не відноситься до валових витрат, на загальну суму ПДВ 1374607грн., у т.ч.: 2001рік - 602428грн., 2002рік - 434604,00грн., 1 квартал 2003 року-337575,00грн., чим порушено пп.. 7.4.1. та 7.4.4. п.7.4. ст..7 Закону „Про податок на додану вартість" №168/97-ВР від 03.04.97р. (із змінами)" (а.с.78,т.1).

Впродовж досліджуваного періоду 2000-2003 років ВАТ „Вінницягаз" отримувало від ДК „Газ України" природний газ для потреб населення на підставі договорів постачання. До обсягів отриманого за цими договорами для населення газу включались обсяги комерційних втрат по ціні газу для населення без лічильників.

Наказом Державного комітету нафтової, газової та нафтопереробної промисловості України від 29.07.1998 р. № 169, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 31.08.1998 р. за № 538/2978 «Про затвердження Порядку нормування виробничо-технологічних витрат у сфері транспорту, постачання і споживання природного газу в системах газопостачання України», що був чинний у перевіряємий період, визначено, що комерційні втрати газу – замикаюча позиція балансу газу. Ці втрати газу обумовлені рядом об’єктивних та суб’єктивних чинників.

Відповідно до вимог п.11.11 ст. 11 Закону України «Про податок на додану вартість з 1 січня 2001 року платники податку, які продають газ фізичним особам, не зареєстрованим платниками цього податку, застосовують спосіб податкового обліку, за яким датою виникнення податкових зобов'язань з продажу газу є дата зарахування коштів на банківський рахунок або касу такого платника податку або отримання інших видів компенсації, а датою виникнення права на податковий кредит є дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату газу чи надання інших видів компенсацій. Тобто, з 1 січня 2001р. при продажу природного газу безпосередньо фізичним особам діяв „касовий метод" по нарахуванню ПДВ. Одночасно, для постачальників газу ВАТ „Вінницягаз" по газопостачанню діяв загальний метод нарахування ПДВ, тобто „по першій події". Таким чином, податкові зобов'язання у ДК „Газ України" при відвантажені газу ВАТ „Вінницягаз" виникали в момент відвантаження, а податковий кредит у ВАТ „Вінницягаз" виникав тільки в момент оплати цих обсягів газу при наявності податкових накладних.

Всупереч цьому відповідач, визначаючи суму завищення податкового кредиту, виходив із актів приймання-передачі газу, а не дати оплати газу та наявності податкових накладних (а.с.79 т. 1).

Таким чином, нормативно та документально не підтверджується встановлене за висновками перевіряючих завищення ВАТ „Вінницягаз" за період з 2001р. по 1 квартал 2003р. податкового кредиту з податку на додану вартість на суму 1374607,00 грн. внаслідок включення до податкового кредиту підприємства.

Згідно з висновками акту перевірки підприємством в липні 2001 року завищено податковий кредит з податку на додану вартість на суму 34841,00 грн. внаслідок включення до складу податкового кредиту суми податку на додану вартість, яка перевищує суму податку на додану вартість, вказану в податковій накладній №2368 від 31.07.01 р.: в податковій накладній вказана сума 10044,00 грн., до податкової кредиту включено - 44885,00 грн. (стор.65 акту).

З первинних документів та експертного дослідження вбачається, що за період з березня 2001 р. по липень 2001 р. до податкового кредиту ВАТ «Вінницягаз» включено витрати по сплаті податку на додану вартість, який включений до вартості природного газу отриманого за договором №10/16-1436 від 25.12.00 р., в розмірі 201908,82 грн., в тому числі по податковій накладній №2344 від 31.03.04 р. податковий кредит включено в сумі 83964,94 грн. наступним чином:

- в березні - 12763,81 грн.

- в квітні - 15656,89 грн.

- в травні - 0,00 грн.

- в червні - 20703,40 грн.

- в липні - 34840,84 грн.

Таким чином, витрати по сплаті податку на додану вартість, який включений до вартості отриманого в березні 2001 р. природного газу за договором №10/16-1436 від 25.12.00 р. та підтверджений податковою накладною №2344 від 31.03.04р., в податковому обліку ВАТ «Вінницягаз» відображено з урахуванням дати та обсягів списання коштів з банківського рахунку платника податку чи надання інших видів компенсацій в оплату зазначеного товару відповідно до приписів пункту 11.11 статті 11 Закону України "Про податок на додану вартість".

Дослідженням встановлено, що в липні 2001 р. по витратам з податку на додану вартість, що включений до вартості товару отриманого за договором №10/16-1436 від 25.12.00 р.:

- у ВАТ «Вінницягаз» виникло право на податковий кредит у сумі 44886,02 грн.;

- до податкового кредиту ВАТ «Вінницягаз» включено ПДВ в розмірі 44885,12 грн., витрати по якому підтверджено наступними податковими накладними:

№2344 від 31.03.04р. – ПДВ в розмірі 34840,84 грн.

№ 2368 від 31.02.01р. – ПДВ в розмірі 10044,28 грн.

Відтак, включення до податкового кредиту підприємства витрат з ПДВ в розмірі 44885,12 грн. при наявності в липні 2001р. права на податковий кредит в розмірі 44885,12 грн. та при наявності податкових накладних, що підтверджують витрати по сплаті ПДВ в розмірі 44885,12 грн. відповідає вимогам п.п. 7.4.1 та 7.4.5 і 7.4 ст.7, п.11.11 ст. 11 ЗУ «Про податок та додану вартість».

Отже, відображення в липні 2001р. у складі податкового кредиту позивача витрат по ПДВ в розмірі 44886,02 грн. за операцією з придбання природного газу за договором №10/16–1436 від 25.12.2000р., у тому числі по податковим накладним №2344 від 31.03.04р. в сумі 34840,84 грн. та №2368 від 31.02.01р. в сумі 10044,28 грн., відповідає вимогам Закону України «Про податок на додану вартість».

Таким чином, нормативно та документально не підтверджуються висновки акту перевірки щодо завищення ВАТ «Вінницягаз» в липні 2001 року податкового кредиту з податку на додану вартість в сумі 34481,00 грн. внаслідок включення до складу податкового кредиту суми податку на додану вартість, яка перевищує суму податку на додану вартість, вказану в податковій накладній №2368 від 31.07.01р., що підтверджується експертним висновком КНДІСЕ та висновками експертиз, проведених під час розгляду справи судом першої інстанції.

Виходячи із змісту поданої позовної заяви, позивачем оскаржувалось донарахування податку на додану вартість в сумі 2616847 грн. (98974,00 грн. + 559709 грн. + 1374607грн. + 548716,00 грн. + 34841,00 грн.), з цієї суми, як проаналізовано вище, підтверджено лише донарахування ПДВ в сумі 1088 грн. 41 коп. ( = 1088 грн.), тобто не підтверджується з оскаржуваної платником податку суми донарахування 2615759 грн. (2616847 грн. - 1088 грн.). Всього згідно податкового повідомлення-рішення №0001392310/0 від 14.06.2004р. позивачу визначено податкове зобов’язання з податку на додану вартість в сумі 4403691,00 грн., у тому числі основного платежу 2674615 грн. та штрафних санкцій на підставі п.п. 17.1.3 та 17.1.6, п.17.1 ст.17 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» в сумі 1 729 076, 00 грн.

Донарахування ПДВ в сумі 57768,00 грн. (2950720 грн. – 2616847 грн., які оскаржувались) позивачем будь-яким чином не спростовані і в процесі апеляційного перегляду справи представники позивача підтвердили, що з визначенням податкового зобов’язання у цій сумі вони погоджуються.

Таким чином, колегія суддів вважає, що позивачу при проведенні комплексної документальної перевірки обґрунтовано було визначено податкове зобов’язання в сумі 58856,00 грн. основного платежу (2674615,00 грн. – 2615759 грн. = 58856,00 грн.) та 58856,00 грн. штрафних санкцій (п.п.17.1.3 та 17.1.6, п. 17.1 ст.17 ЗУ №2181-ІІІ), не підтверджується донарахування основного платежу з ПДВ, в сумі 2615759 грн. та штрафних санкцій в сумі 1670220,00 грн. (1729076,00 грн. – 58856,00 грн. = 1670220,00грн.), тобто в цій частині податкове повідомлення-рішення є неправомірним, і його слід скасувати.

Твердження господарського суду першої інстанції щодо правомірності застосування штрафних санкцій в сумі 564667,00 грн. колегія суддів оцінює як необґрунтоване, хоча вказана сума і не оскаржувалась сторонами.

Однак, згідно ч.1 ст.195 КАС України суд апеляційної інстанції може вийти за межі доводів апеляційної скарги в разі встановлення під час апеляційного провадження порушень, допущених судом першої інстанції, які призвели до неправильного вирішення справи. З акту перевірки, розрахунку, наданого відповідачем, оскаржуваного податкового повідомлення - рішення вбачається, що сума штрафних санкцій визначена згідно п.п.17.1.3 та 17.1.6, п. 17.1 ст.17 Закону України №2181-ІІІ, виходячи з донарахованої суми основного боргу 2674615,00 грн. (по всіх порушеннях кількість податкових періодів більше 5, отже штраф згідно п.п.17.1.3 п.17.1 ст.17 ЗУ №2181-ІІІ становить 50% або 1337307,50 грн. решта штрафу нарахована відповідно до п.п. 17.1.6 ст.17 ЗУ 2181-ІІІ, як і зазначені в податковому повідомленні-рішенні).

Натомість господарський суд, заперечуючи повністю правомірність нарахування основного боргу, визначає штрафні санкції в сумі 564667 грн., як вказується в постанові, відповідно до первинних документів та висновку судової експертизи у зв’язку з заниженням суми ПДВ в окремих податкових періодах.

На вимогу апеляційної інстанції (ухвали від 04.06.2009р.) ДПІ у м.Вінниці не надано документальне підтвердження, що зазначена сума 564667 грн. входить до загальної суми штрафних санкцій.

Таким чином, штрафна санкція 564667 грн. визначена судом першої інстанції самостійно, за межами суми штрафу, зазначеної у податковому повідомленні-рішенні № 0001392310/0 від 14.06.2004р..

Згідно ст.2 Закону України №2181-ІІІ контролюючими органами стосовно податків і зборів є податкові органи, а отже суд, який не є контролюючим органом, не може самостійно визначати суми податків та штрафних санкцій, навіть якщо при розгляді справи ним і будуть виявлені будь-які порушення зі сторони платника податку, які не знайшли відображення в матеріалах перевірки податкового органу.

Щодо порушення позивачем норм з регулювання обігу готівки та застосування у зв’язку з цим штрафних санкцій (податкове повідомлення-рішення №0001402310/0 від 14.06.2004р.) колегія суддів зазначає:

В акті комплексної планової документальної перевірки від 10.06.2004р. №219/10/0003338649 ДПІ у м.Вінниці зазначено, що перевіркою встановлено окремі порушення вимог п.2.10 розділу 2 «Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні», затвердженого Постановою правління Національного банку України від 20.02.2001р. №72, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 15 березня 2001 року № 237/5428 (із змінами та доповненнями), а саме: неповне та несвоєчасне оприбуткування в касі територіально відокремленого структурного підрозділу підприємства – Газонаповнювальної станції (ГНС), яка розташована за адресою: м. Вінниця, вул. Складська11, - готівкових коштів, що отримані від реалізації населенню скрапленого газу в балонах на загальну суму 67123,54 грн. за період з березня по жовтень 2001р., з січня по квітень, з червня по листопад 2002 р. (а.с.100, т.1). З огляду на це, позивачеві надіслано податкове повідомлення-рішення № 0001402310/0 від 14.06.2004 р. про визначення податкового зобов’язання в сумі 335618 грн. штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки.

Позивач проти застосування штрафних санкцій заперечував, стверджуючи, що в товаристві не встановлено строк для здачі в касу готівки, отриманої її структурним підрозділом від покупців (населення) за реалізований товар та те, що готівка оприбуткована в касі в день її отримання від матеріально-відповідальної особи, а відтак відсутнє порушення законодавства щодо обігу готівки.

Однак, при висновку щодо вчинення позивачем порушень п.2.10 розділу 10 положення про ведення операцій в національній валюті в Україні податковим органом не враховано термін дії законодавства, яке регулювало спірні правовідносини у період, за який здійснено документальну перевірку.

Так, до позивача застосовано штрафні санкції у розмірі 335618 грн. за неповне та несвоєчасне оприбуткування готівки на загальну суму 67123,54 грн. у період з березня 2001 р. по листопад 2002 р. на підставі ст. 1 Указу Президента України від 12.06.1995 р. № 436/95 «Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки» (далі –Указ).

Разом з тим, Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні", затверджене Постановою правління Національного банку України від 20.02.2001р. №72, зареєстроване в Міністерстві юстиції України 15 березня 2001року №237/5428 (далі –Положення), відповідно до п. 6 названої постанови набуло чинності через десять днів після його опублікування в "Офіційному віснику України", тобто з 17.04.2001р., оскільки в "Офіційному віснику України" Положення опубліковано 06.04.2001 р.

Пунктом 2.10 Положення у редакції, що діяла з 17.04.2001 р. по 21.08.2001 р. зокрема встановлено, що при проведенні розрахунків готівкою підприємств у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг із застосуванням РРО або використанням РК оприбуткуванням є здійснення підприємствами обліку готівки через РРО або РК із складанням того самого дня на підставі розрахункових документів звітів в КОРО та оформлення готівки в установленому порядку прибутковим касовим ордером і відповідним записом у касовій книзі в день надходження коштів. Зазначена послідовність оприбуткування також поширюється на відокремлені підрозділи, які працюють у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг із застосуванням РРО або використанням РК та самостійно здають до кас установ банку або через інкасаторів одержану ними готівкову виручку. Ці підрозділи мають також вести касову книгу (згідно з пунктом 4.2 Положення) та оприбутковувати готівку в своїх касах.

У разі роботи підприємств у сфері торгівлі, громадського харчування, послуг у вечірні години, вихідні та святкові дні із застосуванням РРО або використанням РК (за умови, що бухгалтерія підприємства не працювала в ці години і дні) одержана підприємством за цей час готівка вважається оприбуткованою в його касі, якщо вона проведена через РРО та РК у день її фактичного надходження та не пізніше наступного робочого дня підприємства здана до його каси з оформленням у встановленому порядку прибутковим касовим ордером та відповідним записом у касовій книзі підприємства. Зазначена послідовність оприбуткування також поширюється на відокремлені підрозділи підприємств, які працюють у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг із застосуванням РРО або використанням РК і не здійснюють при цьому видаткових операцій (виплати, пов'язані з оплатою праці, витрати на відрядження тощо) і не ведуть касової книги.

Цей же пункт Положення у редакції, що діяла з 21.08.2001 р. по 15.04.2003р. зокрема передбачає, що зазначена вище послідовність також поширюється на відокремлені підрозділи підприємств, які працюють у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг із застосуванням РРО або використанням РК і не здійснюють при цьому видаткових операцій (виплати, пов'язані з оплатою праці, витрати на відрядження тощо) і не ведуть касової книги, не мають поточних рахунків та здають виручку до кас цих підприємств.

З наведеного випливає, що порушення Положення позивачем у березні та до 17.04.2001 р. взагалі не могло мати місце, оскільки Положення набрало чинності лише з 17.04.2001 р.

Статтею 1 Указу Президента України від 12.06.1995 р. № 436/95 «Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки» у редакції, що діяла до 07.09.2001 р. було передбачено, що за неоприбуткування (неповне оприбуткування) у касах готівки до юридичних осіб та громадян – суб’єктів підприємницької діяльності застосовуються фінансові санкції у п’ятикратному розмірі не оприбуткованої суми.

Цією ж нормою Указу у редакції, що діє з 07.09.2001 р. така відповідальність передбачена також за несвоєчасне оприбуткування готівки в касах.

Структурним підрозділом ГНС ВАТ „Вінницягаз" в досліджуваний період проводилась реалізація населенню скрапленого газу за готівкові кошти. Підприємство ВАТ „Вінницягаз" укладало договір про повну матеріальну відповідальність з працівником, який виконував послуги по доставці, зберіганню та продажу населенню газу. Здійснення готівкових операцій повинно відображатись та фіксуватись щоденними звітами по реалізації скрапленого газу, в яких вказується кількість та вартість отриманого та реалізованого скрапленого газу, номерними квитанціями, щоденними відомостями обліку доставки скрапленого газу населенню з номерами балонів, їх вартістю та підписами споживачів про отримання балонів та сплату готівки, розрахунковими книгами (РК) з корінцями квитанцій та книгами обліку розрахункових операцій (КОРО), в яких вказані номери квитанцій розрахункових книг та дати їх використання.

Твердження у акті перевірки про неповне оприбуткування готівки в касі ВАТ «Вінницягаз» відповідачем всупереч вимогам ч. 2 ст. 71 КАС України не доведені, та спростовуються первинними документами, копії яких є у справі (а.с. 65-256 т. 27).

У той же час актом перевірки на підставі щоденних звітів по реалізації зрідженого газу, номерних квитанцій на щоденну видачу балонів із зрідженим газом матеріально-відповідальній особі, щоденних відомостей обліку доставки скрапленого газу абонентам, розрахункових книжок з корінцями квитанцій та книг обліку розрахункових операцій, прибуткових касових ордерів про надходження готівки в касу ГНС встановлено несвоєчасне оприбуткування готівки в касі підприємства за період з 07.09.2001 р. по листопад 2002 р. в сумі 43 723, 30 грн. (судом першої інстанції вказано, що 42 422, 23 грн.

Всупереч ч. 2 ст. 71 КАС України позивач не спростував наведені в акті перевірки обставини. На неодноразові пропозиції суду першої інстанції він не надав для розгляду справи щоденні звіти по реалізації зрідженого газу та щоденні відомості обліку доставки скрапленого газу абонентам, які досліджувались під час документальної перевірки та експертом під час проведення судово-бухгалтерської експертизи, призначеної місцевим судом (а.с. 101 т. 1, 58 т.9). З книг обліку розрахункових операцій, прибуткових касових ордерів про надходження готівки в касу підприємства вбачається, що готівка у касу підприємства в день реалізації газових балонів матеріально-відповідальною особою не здавалась (а.с. 65-231 т.27, 154-251 т. 28).

Посилання позивача на норми п. 2.10 Положення відносно того, що у разі роботи підприємств у сфері торгівлі, громадського харчування, послуг у вечірні години, вихідні та святкові дні із застосуванням РРО або використанням РК (за умови, що бухгалтерія підприємства не працювала в ці години і дні) одержана підприємством за цей час готівка вважається оприбуткованою в його касі, якщо вона проведена через РРО та РК у день її фактичного надходження та не пізніше наступного робочого дня підприємства здана до його каси з оформленням у встановленому порядку прибутковим касовим ордером та відповідним записом у касовій книзі підприємства, не приймаються судом, оскільки з наданих документів вбачається, що готівка у значній частині випадків здавалась не наступного робочого дня, що ж до випадків здачі її наступного робочого дня, то позивачем не надано доказів, що готівка отримана у часи і дні, коли бухгалтерія не працювала.

З врахування викладеного, відповідальність за несвоєчасне оприбуткування готівки в касі встановлена з 07.09.2001р., а отже фінансові санкції мають застосовуватися лише по сумах, які надійшли до каси підприємства, починаючи з 07.09.2001р. Господарським судом така сума визначена в розмірі 42422,23 грн., а відповідно фінансова санкція 212111,51 грн. (42422,23 х 5).

Однак, колегія суддів погоджується із запереченнями відповідача в апеляційній скарзі, що сума за період з 07.09.2001р. по 01.11.2002р. складає 43723,30 грн., тобто визначена судом неточно, внаслідок арифметичної помилки (т.1, а.с.100, акт перевірки), а отже сума штрафу має становити 218616,50 грн.

Судом також береться до уваги те, що прийняття та вручення платнику податків податкового повідомлення (повідомлення-рішення) передбачено Законом України “Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” від 21.12.2000 р. № 2181-ІІІ (далі – Закон № 2181-ІІІ). Відповідно до преамбули цього Закону він є спеціальним законом з питань оподаткування, який установлює порядок погашення зобов’язань юридичних або фізичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів (обов’язкових платежів), включаючи збір на обов’язкове державне пенсійне страхування та внески на загальнообов’язкове державне соціальне страхування, нарахування і сплати пені та штрафних санкцій, що застосовуються до платників податків контролюючими органами, у тому числі за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності та визначають процедуру оскарження дій органів стягнення.

Саме цим Законом запроваджено поняття “податкове повідомлення”, як письмового повідомлення контролюючого органу про обов’язок платника податків сплатити суму податкового зобов’язання, визначену контролюючим органом. Згідно п.6.1 ст.6 Закону у разі коли сума податкового зобов’язання розраховується контролюючим органом відповідно до ст. 4 Закону, такий контролюючий орган надсилає платнику податків податкове повідомлення, в якому зазначаються підстава для нарахування, посилання на норму податкового закону, відповідно до якої був зроблений розрахунок або перерахунок податкового зобов’язання, сума податку чи збору (обов’язкового платежу), належного до сплати, та штрафних санкцій за їх наявності, граничні строки їх погашення, а також попередження про наслідки їх несплати в установлений строк (що, крім посилання на норму податкового закону, має місце в оскаржуваному податковому повідомленні-рішенні). Статтею 4 Закону № 2181-ІІІ регулюється порядок подання податкової декларації та визначення суми податкового зобов’язання.

Пунктом 1.5 ст. 1 цього Закону визначено, що штрафна санкція (штраф) це плата у фіксованій сумі або у вигляді відсотків від суми податкового зобов’язання (без урахування пені та штрафних санкцій), яка справляється з платника податків у зв’язку з порушенням ним правил оподаткування, визначених відповідними законами.

Із змісту статей 4,6 та інших норм Закону № 2181-ІІІ випливає, що законодавець не розповсюдив дію цього Закону на інші правовідносини, не зазначені безпосередньо у Законі, в тому числі і на правовідносини з регулювання обігу готівки.

Відповідно до п. 7 ст. 11 Закону України “Про державну податкову службу в Україні” органи державної податкової служби мають право застосовувати до підприємств, установ, організацій і громадян фінансові санкції у порядку та розмірах, встановлених законом, який регулює спірні правовідносини. Разом з тим Законом №2181-Ш державним податковим органам не надано повноважень на застосування передбаченого цим Законом порядку погашення зобов’язань платників податків (зокрема прийняття та направлення податкового повідомлення-рішення і застосування наслідків у разі несплати застосованого штрафу), у випадку виявлення порушень норм з регулювання обігу готівки.

З урахуванням наведеного, колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду, що податкове повідомлення-рішення №0001402310/0 від 14.06.2004 р. є протиправним і підлягає скасуванню в частині застосування та стягнення фінансових санкцій, але в сумі 117001,50 грн. (335 618, 00 грн. - 218 616, 50 грн.), а також в частині визначення суми штрафних санкцій в розмірі 335618 грн. як податкового боргу та застосування до стягнення цієї суми порядку, передбаченого Законом України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами».

З врахуванням викладених обставин колегія суддів погоджується з висновком господарського суду Вінницької області про часткове задоволення позову, вважає, що оскаржувану постанову господарського суду Вінницької області слід змінити, виклавши резолютивну частину постанови в іншій редакції, а саме змінити суми, по яких задоволені позовні вимоги ВАТ "Вінницягаз" або відмовлено в задоволенні позову.

Керуючись ст.ст. 160,195,196, 198, 201,205, 207, 212, 254, п.п. 6 і 7 Прикінцевих та перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України, Житомирський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Вінниці, м.Вінниця задовольнити частково.

2. Постанову господарського суду Вінницької області від 22 вересня 2006 року у справі №12/258-04 змінити.

Викласти резолютивну частину постанови в такій редакції:

Позов задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м.Вінниці від 14.06.2004р. №0001382310/0 в частині визначення податкового зобов'язання за платежем податку на прибуток в сумі 2769018,00грн. основного платежу та 2769018,00грн. штрафних санкцій.

Визнати протиправними та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Вінниці від 14.06.2004р. №0001392310/0 в частині визначення податкового зобов'язання за платежем податок на додану вартість в сумі 2615759,00 грн. основного платежу та 1670220,00грн.штрафних санкцій.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м.Вінниці від 14.06.2004р. №0001402310/0 в частині застосування та стягнення штрафних санкцій за порушення норм регулювання обігу готівки в сумі 117001,50грн., а також в частині визначення суми штрафних санкцій в розмірі 335618грн. за порушення норм регулювання обігу готівки як податкового боргу та застосування до стягнення цієї суми порядку, передбаченого Законом України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами".

Відмовити в задоволенні позову щодо визнання неправомірними та скасування податкових повідомлень-рішень Державної податкової інспекції у м.Вінниці від 14.06.2004р. №0001382310/0 в частині визначення податкового зобов'язання за платежем податок на прибуток в сумі 181702,00 грн. основного платежу та 183857,00грн. штрафних санкцій; №0001392310/0 в частині визначення податкового зобов'язання за платежем податок на додану вартість в сумі 58856,00грн. основного платежу та 58856,00грн. штрафних санкцій №0001402310/0 в частині застосування штрафних санкцій за порушення норм регулювання обігу готівки в сумі 218616,50грн.

Стягнути з державного бюджету України на користь Відкритого акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Вінницягаз" (м.Вінниця, р/р ідент. код 03338649) - 42,50грн. витрат зі сплати держмита та 59,00грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту проголошення.

Касаційну скаргу може бути подано безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом одного місяця з дня складення постанови в повному обсязі.

3. Справу №12/258-04 повернути до господарського суду Вінницької області.

Головуючий суддя

судді:

Віддрук. 5 прим.:

1 - до справи;

2 - позивачу;

3 - відповідачу;

4 - прокурору (прокуратурі Житомирської області);

5 - в наряд.

Показати/Приховати судові провадження

Коментарі

Коментарі відсутні

Потрібна автентифікація

Потріблно залогінитись, щоб коментувати

Логін Реєстрація