У к р а ї н а

ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

  ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

Іменем України

18.08.09                                                                                       Справа №22/90/09

Колегія суддів Запорізького апеляційного господарського суду у складі:

Головуючий суддя Федоров І.О. судді  Хуторной В.М.    , Коробка Н.Д.

при секретарі Лола Н.О.

За участю представників від позивача – Шаповалова І.Р., довіреність № 30 від 02.07.09 р., Кріпак Д.В., довіреність № 36 від 05.08.09 р.; від відповідача – Шмаровоз Т.М., довіреність № 19 від 01.01.09 р.

Розглянувши в судовому засіданні апеляційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю Науково - виробничого підприємства «Гебо» та Відкритого акціонерного товариства «Запорізький завод надпотужних трансформаторів» на рішення господарського суду Запорізької області від 10.03.2009 р. у справі № 22/90/09

за позовом – Відкритого акціонерного товариства «Запорізький завод надпотужних трансформаторів», м. Запоріжжя (далі ВАТ «Запорізький завод надпотужних трансформаторів»);

до відповідача – Товариства з обмеженою відповідальністю Науково - виробничого підприємства «Гебо», м. Запоріжжя (далі ТОВ «Гебо»);

про стягнення 186519,45 грн.

ВСТАНОВИВ:

Розпорядженням голови Запорізького апеляційного господарського суду № 1572 від 18.08.2009 р. справу передано на розгляд колегії суддів у складі: Федоров І.О. (головуючий), судді – Хуторной В.М. (доповідач), Коробка Н.Д., якою справу прийнято до свого провадження.

Рішенням господарського суду Запорізької області (суддя Скиданова Ю.О.) від 10.03.2009 р. у справі № 22/90/09 позов задоволено частково. Стягнуто з ТОВ «Гебо» на користь ВАТ «Запорізький завод надпотужних трансформаторів» пеню у розмірі 95534,25 грн., державне мито у розмірі 955,34 грн. та витрати на інформаційно–технічне забезпечення судового процесу у розмірі 60,43 грн. В іншій частині у позові відмовлено.

Вказане рішення в частині відмови в задоволенні позову щодо стягнення попередньої оплати (90985,2 грн.) мотивовано тим, що позивач не реалізував своє право на відмову від договору підряду № 267 від 28.07.08 р. в порядку ст. 849 ЦК України. Стосовно стягнення з ТОВ «Гебо» пені в сумі 95534,25 грн. за період з 12.09.08 р. по 25.12.08 р. судом позов визнано обґрунтованим, з огляду за зміст підпункту 7.3.1.1 договору підряду від 28.07.08 р.

Не погоджуючись з судовим рішенням, ТОВ «Гебо», відповідач по справі, звернулось з апеляційною скаргою, в якій зазначає, що судом першої інстанції залишено поза увагою виконання 80 % робіт відповідачем за договором підряду № 267 від 28.07.08 р. на момент звернення ВАТ «Запорізький завод надпотужних трансформаторів» до суду. На думку заявника, застосування пені згідно ст. 549 ЦК України може відбуватись лише за невиконання грошового зобов’язання, а не за невиконані роботи, просить апеляційну скаргу задовольнити, судове рішення -скасувати.

Представник відповідача в судовому засіданні підтримав заявлену апеляційну скаргу. У поданому суду клопотанні № 18 від 06.08.09 р. відповідач просив розгляд справи зупинити до вирішення спору за позовом ТОВ «Гебо» до ВАТ «Запорізький завод надпотужних трансформаторів» про визнання фактично виконаних робіт за договором підряду № 267 від 28.07.08 р. по справі № 10/347/09, яке колегією суддів відхилено як необґрунтоване.

ВАТ «Запорізький завод надпотужних трансформаторів», позивач по справі, також не погодився з прийнятим рішенням господарського суду, у поданій апеляційній скарзі апелянт зазначає, що позивач не мав обов’язку перед позивачем стосовно сповіщення про відмову від договору підряду, не дивлячись на це, ВАТ «Запорізький завод надпотужних трансформаторів» завчасно, до подання заяви до суду, було направлено ТОВ «Гебо» позов, в абзаці 7 якого як раз і міститься відмова від договору підряду від 28.07.08 р., що свідчить про обґрунтованість позовних вимог про стягнення 90985,2 грн. попередньої оплати.

Представники позивача в судовому засіданні доводи свої апеляційної скарги підтримали, просили апеляційну скаргу задовольнити, судове рішення скасувати.

За клопотанням представників сторін судовий процес здійснювався без фіксації технічними засобами, в судовому засіданні 18.08.2009 р. оголошено лише вступну та резолютивну частину постанови.

Відповідно до ст. 99 ГПК України, апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами наданими суду першої інстанції.

Згідно ст. 101 ГПК України, апеляційний господарський суд не зв’язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Сутність спору:

28.07.2008 року між ВАТ «Запорізький завод надпотужних трансформаторів» (замовник) та ТОВ «Гебо» (підрядник) було укладено договір підряду № 267 (далі договір підряду № 267), за яким відповідач (підрядник) зобов'язався за завданням позивача (замовника) виконати на свій ризик електромонтажні роботи, монтаж вуличного електроосвітлення ліхтарями ЖКУ 150 Вт (загальною кількістю 95 шт.) на території замовника з подальшою передачею результатів роботи замовникові за актом приймання-передачі виконаних робіт.

Пунктом 3.4 договору підряду № 267 сторони встановили, що підрядник зобов’язується приступити до виконання робіт не пізніше ніж через 5 днів з моменту здійснення попередньої оплати та закінчити роботу на протязі 30 календарних днів.

07.08.08 р. ВАТ «Запорізький завод надпотужних трансформаторів» на користь ТОВ «Гебо» було перераховано попередню оплату за договором підряду № 267 в сумі 90985,2 грн., що становить 50% вартості роботи.

Ціну виконаних робіт сторони узгодили в п. 5.1 договору підряду № 267 в розмірі 181970,4 грн.

Відповідно до пункту 8.1 договору підряду № 267, строк дії договору встановлено з моменту його підписання до 31.12.08 р., а в частині виконання зобов’язань, що виникають з гарантійних зобов’язань, розділ 5 цього договору – до їх повного виконання.

Колегія суддів, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування норм матеріального та процесуального права при винесенні оскаржуваних судових рішень, знаходить апеляційні скарги такими, що не підлягають задоволенню з таких підстав.

Згідно ч. 1 ст. 318 Господарського кодексу України, за договором підряду на капітальне будівництво одна сторона (підрядник) зобов'язується своїми силами і засобами на замовлення  другої сторони (замовника) побудувати і здати замовникові у встановлений строк визначений договором об'єкт відповідно до проектно-кошторисної документації або виконати зумовлені договором будівельні та інші роботи, а замовник зобов'язується передати підряднику затверджену проектно-кошторисну документацію, надати йому будівельний майданчик, прийняти закінчені будівництвом об'єкти і оплатити їх.

Згідно ч. 2 ст. 317 ГК України загальні умови договорів підряду визначаються відповідно до положень Цивільного кодексу України про договір підряду, якщо інше не передбачено цим Кодексом.

Частина 2 статті 320 ГК України встановлює, що у разі якщо підрядник не береться своєчасно за виконання договору або виконує роботу настільки повільно, що закінчення її до строку стає явно неможливим, замовник має право вимагати розірвання договору та відшкодування збитків.

Стаття 202 ГК України регламентує загальні умови припинення господарських зобов'язань:

1. Господарське зобов'язання припиняється: виконанням, проведеним належним чином; зарахуванням зустрічної однорідної вимоги або страхового зобов'язання; у разі поєднання управненої та зобов'язаної сторін в одній особі; за згодою сторін; через неможливість виконання та в інших випадках, передбачених цим Кодексом або іншими законами.

2. Господарське зобов'язання припиняється також у разі його розірвання або визнання недійсним за рішенням суду.

3. До відносин щодо припинення господарських зобов'язань застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Таким чином, спеціальною нормою щодо припинення господарського зобов’язання за правовідносинами підряду стосовно випадків, коли підрядник не береться своєчасно за виконання договору або виконує роботу настільки повільно, що закінчення її до строку стає явно неможливим, є ч. 2. ст. 320 ГК України, що не передбачає можливості припинення зобов’язання внаслідок односторонньої відмови замовника від договору. Отже, в даному випадку таке зобов’язання може бути розірвано або за згодою сторін або за рішенням суду.

Доказів розірвання договору позивачем не надано, тому його доводи з приводу припинення зобов’язань за договором підряду №267 внаслідок відмови позивача (замовника) від договору, є безпідставними. Відповідно, не має значення чи мало місце звернення ВАТ «Запорізький завод надпотужних трансформаторів» до ТОВ «Гебо» про відмову від договору підряду №267.

На думку позивача, внаслідок втрати інтересу замовника до договору підряду № 267 та його односторонньої відмови від нього, підстави набуття відповідачем грошових коштів в сумі 90985 грн. відпали. З даним висновком погодитись не можна.

Згідно ч 1. ст. 1212 ЦК України, особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Колегія суддів залишає поза увагою посилання ВАТ «Запорізький завод надпотужних трансформаторів» на ст. 1212 ЦК України, як на підставу для стягнення попередньої оплати за договором № 267, оскільки вказаний договір не визнано недійсним та він не є нікчемним, на момент здійснення попередньої оплати зобов’язання за договором підряду № 267 припинено не було.

ВАТ «Запорізький завод надпотужних трансформаторів» позовні вимоги в частині стягнення попередньої оплати не обґрунтовувались завданими збитками, як підставою позову, та місцевим господарським судом не розглядались.

Судом першої інстанції по суті правильно розглянуто заявлену вимогу позивача про стягнення попередньої оплати в сумі 90985,2 грн., хоча із посиланням на інші норми права.

Щодо задоволення позовних вимог про стягнення штрафних санкцій.

Відповідно до підпункту 7.3.1.1 договору підряду №267 за прострочку виконання зобов'язань за цим договором винна сторона сплачує іншій стороні пеню в розмірі 0,5% від ціни невиконаного зобов'язання за кожний день прострочки.

За умовами договору підряду №267, підрядник мав виконати роботу на протязі 30 днів з моменту отримання попередньої оплати - 07.08.08 р., тобто до 08.09.08 р.

Буд-які зміни до договору підряду №267, які б стосувались строків виконання робіт – не вносились.

Розділом 4 договору підряду № 267 врегульовано порядок прийняття замовником виконаної роботи, з якого вбачається, що доказами виконаних робіт є акти приймання-передачі виконаних робіт, підписані обома сторонами.

У зв’язку з тим, що ТОВ «Гебо» вказаних доказів не надало, суд першої інстанції прийшов до правильного висновку про стягнення з підрядника штрафних санкцій за заявлений ВАТ «Запорізький завод надпотужних трансформаторів» період: з 12.09.2008 року по 25.12.2008 року, в сумі 95534,25 грн. (181970,4 грн. Ч 0,5 % Ч 105 днів = 95 534,25 грн.).

Не надано таких доказів і під час апеляційного перегляду справи. Клопотання ТОВ «Гебо» про зупинення провадження по справі до вирішення спору за позовом ТОВ «Гебо» до ВАТ «Запорізький завод надпотужних трансформаторів» про визнання фактично виконаних робіт за договором підряду № 267 від 28.07.08 р. по справі № 10/347/09, колегією суддів відхилено, оскільки на момент вирішення даної справи - 10.03.09 р., спір по справі № 10/347/09 був відсутній та не міг бути врахований при прийнятті рішення господарським судом Запорізької області. ТОВ «Гебо» не позбавлено можливості скористатись своїм правом щодо перегляду рішення за нововиявленими обставинами, у випадку їх встановлення.

Щодо можливості застосування пені лише за невиконання грошового зобов’язання слід зазначити наступне.

Частиною 1 статті 220 ГК України встановлено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Законодавством не обмежено сторін договору передбачати застосування неустойки у вигляді пені за прострочення виконання не грошових зобов’язань, а навпаки ст. 6 ЦК України передбачає свободу договору. Частина 3 статті 549 ЦК також не містить такої заборони, а дає визначення поняття «пені» як виду неустойки.

Таким чином, підстави для скасування оскаржуваного рішення відсутні.

З урахуванням викладеного, керуючись ст. ст. 101 - 105 Господарського процесуального кодексу України , суд –

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю Науково - виробничого підприємства «Гебо» та Відкритого акціонерного товариства «Запорізький завод надпотужних трансформаторів» залишити без задоволення, а рішення господарського суду Запорізької області від 10.03.2009 р. у справі № 22/90/09 - без змін.

  

Головуючий суддя Федоров І.О.

 судді  Хуторной В.М.  

 Коробка Н.Д.