У к р а ї н а
ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
ПОСТАНОВА
Іменем України
01.09.09 Справа №18/118/09
Колегія суддів Запорізького апеляційного господарського суду у складі:
Головуючий суддя Хуторной В.М. судді Хуторной В.М. , Коробка Н.Д. , Кричмаржевський В.А.
при секретарі Лолі Н.О.
За участю представників сторін від позивача – Городецький Г.О., довіреність №97/У-КД від 14.12.07 р., Боєва Г.К., довіреність №1012/556 від 10.12.08 р.; від відповідача – Прокопенко І.Г., довіреність №18-55 від 25.12.08 р.;
Розглянувши в судовому засіданні апеляційну скаргу Відкритого акціонерного товариства «Запорізький завод феросплавів» на рішення господарського суду Запорізької області від 17.06.2009 р. у справі № 18/118/09
за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «Дніпроліт», м. Дніпропетровськ (далі ТОВ «Дніпроліт»);
до відповідача: Відкритого акціонерного товариства «Запорізький завод феросплавів», м. Запоріжжя (далі ВАТ«ЗФЗ»);
про стягнення 13556,69 грн.
ВСТАНОВИВ:
Розпорядженням в.о. голови Запорізького апеляційного господарського суду №1701 від 01.09.2009 р. справу передано на розгляд колегії суддів у складі: Хуторной В.М. (головуючий, доповідач), судді – Коробка Н.Д., Кричмаржевський В.А., якою справу прийнято до свого провадження.
Рішенням господарського суду Запорізької області від 17.06.2009 р. у справі № 18/118/09 (суддя Носівець В.В.) позовні вимоги задоволено частково.
Стягнуто з відповідача на користь позивача 11505,6 грн. основного боргу з урахуванням встановленого індексів інфляції, 1238,88 грн. пені, 177,73 грн. 3% річних та судові витрати. В іншій частині позову відмовлено.
Вказане рішення мотивоване тим, що вимога про стягнення 11505,6 грн. основного боргу з урахуванням індексів інфляції є обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню. В частині стягнення 3% річних в сумі 177,95 грн. суд зазначив, що позивачем розрахунок був складений без врахування того, що у 2008 р. було 366 днів, а тому суд відмовляє в частині стягнення з відповідача 0,22 грн. 3% річних. Стосовно стягнення пені в сумі 1428,92 грн. за період з 03.10.2008 р. по 30.04.2009 р. суд зазначив, що обґрунтованим період нарахування пені є період з 03.10.2008 р. по 03.04.2009 р., а отже обґрунтованою сумою пені є 1238,88 грн., тому в частині стягнення 190,04 грн. слід відмовити як необґрунтовано нарахованої суми.
Не погоджуючись з судовим рішенням, ВАТ «ЗФЗ», відповідач по справі, до Запорізького апеляційного господарського суду звернулося з апеляційною скаргою, в якій зазначає, що рішення суду винесено з порушенням норм матеріального та процесуального права. З висновком суду, що факт порушення відповідачем умов, визначених змістом зобов’язання та несплати у визначений зобов’язанням термін поставленого позивачем товару на суму 10309,68 грн. є доведеним, не погоджується, оскільки вважає, що момент для оплати спірної суми у товариства (покупця) відповідно до умов договору поставки не настав через недоведеність дати настання відповідальності, яка повинна підтверджуватися датою отримання рахунків відповідачем. Крім того, на думку заявника скарги, відсутність в матеріалах справи надання позивачем відповідачу рахунків (податкових накладних і сертифікатів якості) відповідно до умов договору позбавляє права вимоги оплати за поставлений товар. Вважає, що наведений позивачем розрахунок штрафних санкцій не містить обґрунтованих пояснень з посиланням на отриманні відповідачем розрахункові документи. Просить суд скасувати рішення господарського суду Запорізької області від 17.06.2009 р. по справі №18/118/09 та прийняти нове рішення, яким в позовних вимогах ТОВ «Дніпроліт» відмовити у повному обсязі.
Представник відповідача в судовому засіданні підтримує доводи апеляційної скарги та заперечує проти доводів , викладених у відзиві на апеляційну скаргу.
ТОВ «Дніпроліт», позивач по справі у відзиві на апеляційну скаргу вказує на законність та обґрунтованість судового рішення. Просить суд рішення від 17.06.2009 р. по даній справі залишити без змін, а апеляційну скаргу ВАТ «ЗФЗ» - без задоволення.
За клопотанням представників сторін судовий процес здійснювався без фіксації технічними засобами, за їх згодою, у судовому засіданні 01.09.2009 р., оголошено лише вступну та резолютивну частину постанови.
Згідно ст. 99 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.
Згідно зі ст. 101 Господарського процесуального кодексу України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Апеляційний суд не зв’язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність та обґрунтованість рішення місцевого суду у повному обсязі.
Сутність спору: 13.07.2007 р. між ТОВ Дніпроліт» (продавець, позивач по справі) та ВАТ «Запорізький завод феросплавів» (покупець, відповідач по справі) було укладено договір №751 купівлі – продажу (далі договір №751), за умовами якого продавець зобов’язується поставити, а покупець прийняти та оплатити на умовах цього договору товар в асортименті і по цінам, що вказані у додаткових угодах та специфікаціях до даного договору, які є невід’ємною частиною (п. 1. 1 договору №751).
Пунктом 4. 3 договору№751 встановлено, що поставка товару здійснюється продавцем на умовах ЕХW – склад продавця (Інкотермс 2000), м. Дніпропетровськ.
Відповідно до п. 4.4 договору №751, разом з товаром продавець надає покупцю документи: рахунок, накладну на товар, податкову накладну, сертифікат якості.
Відповідно до п. 6.3 договору №751, за кожен день затримки оплати товару понад строків, передбачених п. 3.1 покупець сплачує продавцю пеню в розмірі 0,1 % від вартості несплаченого в строк товару, але не більш подвійної облікової ставки НБУ, яка діє в період, за який сплачується пеня.
16.07.2007 р. сторонами підписано додаткову угоду №2 до договору №751 зі специфікацією №3, відповідно до якої сторони погодили, що відповідачу буде поставлений шків гальмовий в кількості 3 шт. на загальну суму 10309,68 грн. з ПДВ до 19.09.2008 р.
Згідно п. 3 додаткової угоди №2 сторони узгодили, що покупець здійснює оплату за фактичну кількість поставленого товару на склад покупця, шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок продавця протягом п’яти банківських днів з моменту передачі товару, при умові виконання продавцем п. 4.3 договору №751.
Позивачем на виконання умов договору №751 та додаткової угоди №2 до вказаного договору було здійснено поставку товару (шків гальмовий Ф 400 НИЯР. 711196.013) у кількості 3 шт. на суму 10309,68 грн. з урахуванням ПДВ, що підтверджується видатковою накладною № ДЛ - 0925-06 від 25.09.2008 року та довіреністю від 25.09.2008 р., виданою відповідачем на отримання товару.
На оплату за поставлений товар позивачем було виставлено рахунок – фактура №ДЛ -0925-06 від 25.09.2008 р. та оформлена відповідна податкова накладна №26 від 25.09.2008 р.
З метою досудового врегулювання спору позивачем на адресу відповідача направлялися численні звернення з проханням здійснити оплату поставленого товару, які залишилися з боку відповідача без відповіді.
28.01.2009 р. позивачем на адресу відповідача направлена претензія №0128/618 з вимогою погасити борг за отриманий товар, яку відповідач отримав 30.01.2009 р. (поштове повідомлення про вручення, а. 29 с.) та яка останнім залишена без відповіді.
Стягнення з відповідача на користь позивача вартості неоплаченої продукції з урахуванням індексу інфляції в сумі 11505,6 грн., 1428,92 грн. пені, 177,95 грн. 3% відсотків річних за користування чужими коштами було предметом спору в суді першої інстанції.
Рішенням господарського суду Запорізької області від 17.06.2009 р. по справі № 18/118/09 позовні вимоги задоволено частково, з чим не погодився відповідач.
Колегія суддів, розглянувши матеріали справи та апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при винесенні оскаржуваного рішення, знаходить апеляційну скаргу такою, що не підлягає задоволенню.
Згідно із ст. 265 Господарського кодексу України, за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму. Аналогічні вимоги містить ст. 712 ЦК України.
Згідно ст. 629 ЦК України, договір є обов’язковим для виконання сторонами.
Статтями 526 ЦК України та 193 ГК України встановлено, що зобов'язання повинне виконуватися належним чином відповідно до умов договору й вимог зазначених Кодексів, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов і вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Факт отримання товару відповідачем не заперечується. Взяті на себе зобов’язання за договором №751 та додаткової угоди №2 до вказаного договору відповідач не виконав. За таких обставин сума основного боргу в розмірі 10309,68 грн. підлягає задоволенню.
Позивач за прострочення виконання грошового зобов’язання просить стягнути з відповідача пені, 3% річних та інфляційних нарахувань, які господарським судом задоволено відповідно до розрахунку наведеному у судовому рішенні.
Частиною 2 ст. 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Згідно зі статтю 230 ГК України, штрафними санкціями визнаються санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов’язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежне виконання господарського зобов’язання.
Частиною 2 ст. 343 ГК України передбачено, що платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період , за який сплачується пеня.
Стягнення пені в розмірі 0,1% від вартості не оплаченого в строк товару (з обмеженням подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період за який сплачується пеня, за кожен день прострочення платежу) передбачено п. 6.3 Договору №751.
Доводи ВАТ «ЗФЗ», з приводу того, що позивачем не виконано п. 4.4 Договору №751 (не передано рахунок, видаткову накладну, податкову накладну, сертифікат якості) є надуманими, оскільки на підставі п. 3 додаткової угоди №2 сторони домовились, що покупець здійснює оплату за фактичну кількість поставленого товару на склад покупця, шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок продавця протягом п’яти банківських днів з моменту передачі товару, при умові виконання продавцем п. 4.3 договору №751, тобто за умови поставки товару на умовах ЕХW – склад продавця (Інкотермс 2000), м. Дніпропетровськ.
Крім того, колегія суддів приймає до уваги інформацію позивача, викладену у відзиві на апеляційну скаргу. За відповіддю ДПІ у Амур-Нижньодніпровському районі м. Дніпропетровська відсутні розбіжності між сумами податкових зобов'язань ТОВ «Дніпроліт» та податкового кредиту ВАТ «ЗФЗ» за вересень 2008 р.
Отже, апелянт включив у декларацію про податок на додану вартість за вересень 2008 р. отриману від ТОВ «Дніпроліт» податкову накладну, що спростовує його доводи стосовно не отримання податкової накладної при передачі товару.
Керуючись ст. 101 – 105 Господарського процесуального кодексу України, суд
ПОСТАНОВИВ:
Апеляційну скаргу Відкритого акціонерного товариства «Запорізький завод феросплавів» залишити без задоволення, а рішення господарського суду Запорізької області від 17.06.2009 р. у справі № 18/118/09 – без змін.
Головуючий суддя Хуторной В.М.
судді Хуторной В.М.
Коробка Н.Д. Кричмаржевський В.А.