Україна

Харківський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

«19»серпня  2009 р.                                                 Справа № 14/136-09

Колегія суддів у складі:

головуючого судді  Бондаренка В.П.,  суддів Камишевої Л.М., Терещенко О.І.,

при секретарі Єгоровій А.О.

за участю представників сторін:

позивача –ОСОБА_1, довіреність № 70 від 18 серпня 2009 року,

відповідача –Клочко К.А., довіреність б/н від 15 квітня 2009 року,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу позивача (вх.№1686С/1-6) на рішення господарського суду Сумської  області від 28 травня  2009 року у справі  № 14/136-09

за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_3, м. Суми

до Приватного підприємства «Дружба-6», м.Суми

про стягнення 200007 гривень 08 копійок,

встановила:

     Рішенням господарського суду Сумської області від 28 травня 2009 року (суддя Миропольський С.О.)  позов задоволено частково.  Стягнуто з відповідача  на користь позивача  9964 грн. 65 коп. боргу по орендній платі, 588 грн. 87 коп. - 3% річних, 1192 грн. 48 коп. пені, 4882 грн. 68 коп. інфляційних, 166 грн. 28 коп. витрат по сплаті  державного мита, 9 грн. 81 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. В решті позову  відмовлено.

    Позивач не погодився з вказаним рішенням  в частині відмови йому в задоволенні позовних вимог, звернувся до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати оскаржуване рішення в частині відмови в задоволенні позову та  прийняти нове рішення,  яким стягнути з відповідача  112316 грн. 27 коп. плати за надані комунальні послуги; 4014 грн. 50 коп. 3 % річних; 8556 грн. 51 коп. пені; 59530 грн. 91 коп. інфляційних збитків, а також понесені ним судові витрати, мотивуючи  тим, що оскаржуване рішення   прийняте з порушенням норм  матеріального права та  при неповному з'ясуванні фактичних обставин справи, що мають значення для справи.

   Відповідач надав відзив на апеляційну скаргу, в якому заперечував проти апеляційної скарги та викладених в ній доводах, вважає рішення суду першої інстанції обґрунтованим та просить залишити його без змін. В обґрунтування своїх заперечень відповідач зазначив, зокрема, про те, що комунальні послуги, які перелічені в Законі України «Про житлово-комунальні послуги», позивачу не надавались, так як і не надавались послуги  по збереженню дизельного пального та бензину, послуги гуртожитку, тощо.   

       Перевіривши повноту встановлення  судом обставин справи та докази на їх підтвердження, їх юридичну оцінку та доводи апеляційної скарги в межах вимог, передбачених статтею  101 Господарського процесуального Кодексу України, вислухавши представників  позивача та відповідача,   колегія  суддів встановила наступне.

   Позивач звернувся до господарського суду з позовними вимогами  про  стягнення з відповідача, з урахуванням  уточнених позовних вимог, 9964 грн. 65 коп. боргу по орендній платі, 112316 грн. 27 коп. боргу по оплаті комунальних послуг, 4320 грн. 76 коп. 3% річних, 9191 грн. 10 коп. пені, та покласти судові витрати на відповідача.

   Як вбачається із матеріалів справи, 01 квітня 2007 року між Приватним підприємцем ОСОБА_3 (позивач)  та  Приватним підприємством «Дружба-6»(відповідач) укладено договір оренди сільськогосподарської техніки та обладнання  (а.с.10-11).

    Відповідно до п.1.1 цього договору позивач передав відповідачу належні йому сільськогосподарські будівлі, техніку та обладнання в тимчасове користування, а відповідач зобов’язувався вносити орендну плату за користування таким майном в порядку та на умовах, визначених  договором.

    Згідно з п. 2.1 спірного договору  перелік майна, що передається в оренду за договором, визначений у додатку, що є невід’ємною частиною договору.

У додатку до договору оренди сільськогосподарської техніки та обладнання від 1 квітня 2007 року  вказано перелік орендованого майна на загальну суму 506 643,00 грн. (а.с.12).

 Відповідно до акту приймання-передачі матеріальних цінностей від 1 квітня 2007 року відповідач отримав орендоване майно.   

         Згідно з п. 4.2 спірного договору за користування майном відповідач сплачує  орендну плату у розмірі 422 грн. за місяць.

     В порушення умов договору відповідач не сплачував грошові кошти і згідно з матеріалами справи   заборгованність по орендній платі складає 9964 грн. 65 коп.

     Суд першої інстанції дійшов правильного  висновку  щодо наявності підстав для стягнення з відповідача зазначеної суми боргу та обґрунтовано задовольнив позовні вимоги в  частині стягнення орендної плати, а також  пені  за прострочення грошового зобов’язання за договором в сумі 1192 грн. 48 коп.,  4882 грн. 68 коп. інфляційних збитків та 588 грн. 87 коп. –3 % річних.

   Разом з тим, судова колегія не погоджується з висновком місцевого господарського суду про відмову в стягненні суми заборгованості за комунальні послуги, обов’язки по сплаті яких передбачені п. 4.7 спірного договору.  

  В пункті  4.7 спірного договору сторони визначили, що комунальні послуги щомісяця  сплачуються відповідачем в сумі 5690 грн.

 Відповідно до Додатку до договору оренди сільськогосподарської техніки та обладнання від 1 квітня 2007 року, який згідно  з умовами договору є невід’ємною його частиною,  позивач  прийняв зобов’язання по  виконанню наступних робіт щомісячно: зберігання дизпалива  - вартість послуг за місяць 1130,00 грн.; зберігання бензину  - вартість послуг за місяць 620,00 грн.; послуги по заправці техніки - вартість послуг за місяць 1450,00 грн.; послуги по забезпеченню водою - вартість послуг за місяць 1680,00 грн.; послуги гуртожитку - вартість послуг за місяць 810,00 грн., а всього сума зазначених послуг   складає за місяць 5690,00 грн.

Відповідач в своїй довідці  за № 57 від 19 березня 2009 року  підтвердив, що  за період дії договору  він  отримував комунальні послуги, а саме: заправки по зберіганню паливно-мастильних матеріалів та  заправки тракторів і комбайнів, воду для обробітку посівів проти бур'янів і шкідників, гуртожиток для проживання механізаторів (а.с.17).

Факт отримання відповідачем  зазначених комунальних послуг  також підтверджується:

 -  актом прийому-передачі виконаних робіт та надання послуг № 1 від 22.06.2007 р., згідно якого  відповідач  у квітні, травні, червні 2007 р.  отримав    комунальні послуги на суму 17070,00 грн.;

-           актом прийому-передачі виконаних робіт та надання послуг № 2 від
24.09.2007 р., згідно з яким відповідач у липні, серпні, вересні 2007 р.  отримав   комунальні послуги на суму 17070,00 грн.;

-          актом прийому - передачі виконаних робіт та надання послуг № 3 від 24.12.2007          р., згідно з яким відповідач у жовтні, листопаді, грудні 2007 р. отримав  комунальні послуги на суму 17070,00 грн.;

-          актом прийому-передачі виконаних робіт та надання послуг № 2 від
23.06.2008 р., відповідно до якого  відповідач   у квітні, травні, червні 2008 р. отримав   комунальні послуги на суму 12649,49 грн.;

-          актом прийому-передачі виконаних робіт та надання послуг № 3 від 24.09.2008 р., відповідно до якого відповідач у липні, серпні, вересні 2008 р. отримав   комунальні послуги на суму 17070,00 грн.;

-          актом прийому-передачі виконаних робіт та надання послуг № 4 від 14.12.2008 р., відповідно до якого відповідач у жовтні, листопаді, грудні 2008 р. отримав  комунальні послуги на суму 17070,00 грн.;

-      актом прийому - передачі виконаних робіт та надання послуг № 5 від 14.12.2008          р., відповідно до якого відповідач  з квітня 2007 р. по грудень 2008 р. отримав   комунальні послуги на суму 97 999,49 грн.;

-  актом прийому - передачі виконаних робіт та надання послуг № 1 від 19.03.2009р., відповідно до якого відповідач  у січні, лютому, березні 2009 р. отримав    комунальні послуги за 2 місяці 19 днів на суму 14 316,78 грн.

Таким чином, даними доказами підтверджується, що позивач виконав умови договору та надав відповідачу послуги з оренди виробничих приміщень та комунальні послуги.

Всупереч умов договору відповідач  не сплатив грошові кошти  за користування орендованим майном та  комунальними послугами  за період з 1.04.2007 р. по 19.03.2009 р.,   за винятком оплати за комунальних послуг в сумі - 21490,51 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 119 від 21.02.2008 р.

Як уже було зазначено,  за умовами договору, позивач за плату надає відповідачу у користування сільськогосподарські будівлі, техніку та обладнання.

Порядок і строки проведення розрахунків передбачені  п. 4.2. договору –сплата орендної плати у розмірі 422 грн. щомісячно та п. 4.7 –сплата комунальних послуг щомісячно у розмірі 5690 грн.

Зазначений договір є підставою для виникнення у сторін господарських зобов’язань, а саме майново-господарських зобов’язань.

Статтею 173 Господарського кодексу України передбачено, що господарським визнається зобов’язання,  що виникає між суб’єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених Господарським кодексом України, в силу якого один суб’єкт (зобов’язана сторона, у тому числі боржник) зобов’язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб’єкту (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію, тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб’єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов’язаної сторони виконання її обов’язку.

Однією із підстав виникнення господарського зобов’язання, згідно зі статтею 174 Господарського кодексу України, є господарський договір.  

Статтею 629 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Спір у даній справі виник у зв’язку з невиконанням відповідачем зобов’язань за вищевказаним договором в частині внесення плати за користування майном та сплаті комунальних послуг .

Між відповідачем та позивачем було досягнуто згоди щодо усіх істотних умов, що підтверджується як самим  договором оренди сільськогосподарської техніки та обладнання від 1 квітня 2007 року так  і Додатком до цього договору, який є невід’ємною частиною договору. При укладенні договору сторонами  погоджено предмет, ціну та строк дії договору.  

Договір є чинним; відповідач не заперечував проти істотних умов договору, які обумовлені сторонами.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

В силу статті 526   Цивільного кодексу  України  зобов'язання  має  виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

 Належними доказами, які підтверджують заборгованість відповідача по оплаті за надані комунальні послуги є договір оренди сільськогосподарської техніки та обладнання від 1 квітня 2007 року разом з Додатком до нього, акт приймання-передачі матеріальних цінностей від 1 квітня 2007 р., акти прийому передачі виконаних робіт та надання послуг, рахунки позивача.

Аналізуючи докази в їх сукупності,  судова колегія приходить до висновку про те, що позовні вимоги в частині стягнення грошових коштів за комунальні послуги, що передбачено п. 4.7 договору,  є такими, що підлягають задоволенню.

Сума боргу за період з 01.04.2007 року по 19.03.2009 року, з урахуванням проведеної позивачем оплати у розмірі 21490,51 грн.,  складає   112316 грн. 27 коп.

Відповідно до пункту 1 статті 530 Цивільного кодексу України , якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Відповідач не виконав зобов’язання у строк, встановлений умовами договору та не сплачував щомісячно передбачені платежі.

В силу статті 612 Цивільного кодексу України  боржник вважається таким, що прострочив зобов’язання, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до статті  625 Цивільного кодексу України  боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Враховуючи суму основного боргу, період несплати грошових коштів та індекс інфляції, з відповідача підлягають стягненню  три проценти річних від простроченої суми  у розмірі  4014,50 грн. та інфляційні збитки у розмірі   59530,91 коп.

В силу статті 216, частини  1 статті  218 Господарського кодексу України  підставою господарсько-правової відповідальності у вигляді застосування господарських санкцій є вчинене учасником господарських відносин правопорушення у сфері господарювання. Одним із видів господарських санкцій, згідно частини  2 статті 217 Господарського кодексу України, є штрафні санкції, до яких віднесена пеня (частина 1 статті 230 Господарського кодексу України ).

Статтями  231, 232 Господарського кодексу України передбачено, що штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором. Нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Відповідно до Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань»розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

З урахуванням зазначених правових норм  з відповідача підлягає стягненню пеня, нарахована у період з 01.04.2008 року по 01.09.2008 року у розмірі 8556,51 грн..

Посилання суду першої інстанції на те, що в направленій відповідачу претензії від 13 березня 2009 року вбачається тільки вимога щодо проведення розрахунку за оренду майна та звільнення його, а вимог по оплаті комунальних послуг позивачем в даній претензії не зазначалось, як на підставу відмови в задоволенні позову в частині стягнення комунальних послуг, судова колегія вважає  необґрунтованими.  

Так,   частиною  2 статті  222 Господарського кодексу України  передбачено   право суб'єкта господарювання чи іншої юридичної особи —учасника господарських відносин, чиї  права   або   законні   інтереси   порушено,   з   метою   безпосереднього врегулювання спору з порушником цих прав або інтересів звернутися до нього з письмовою претензією.

Відповідно до ч. 2 ст. 124 Конституції України юрисдикція  судів  поширюється  на  всі  правовідносини, що виникають у державі. Як зазначено в резолютивній частині рішення Конституційного Суду України від 09.07.2002 у справі щодо офіційного тлумачення положення частини другої статті 124 Конституції України (справа про досудове врегулювання спорів), положення ч. 2 ст. 124 Конституції України   щодо поширення юрисдикції судів на всі правовідносини, що виникають у державі, необхідно розуміти так, що право особи на звернення до суду за вирішенням спору не може бути обмежене законом, іншими  нормативно-правовими актами.

 На підставі викладеного, колегія суддів дійшла висновку,  що позовні вимоги підлягають задоволенню, а рішення господарського суду Сумської області від 28 травня 2009 року у справі № 14/136-09  частково прийняте з порушенням норм матеріального права та  при неповному з'ясуванні фактичних обставин справи, що мають значення для справи, у зв’язку з чим підлягає скасуванню  в частині відмови в задоволенні позову.  

         Керуючись   ст. ст..101, 102, п.2 ст. 103, п.п.1, 4  ч. 1 ст. 104, ст.ст. 105 Господарського процесуального кодексу  України,  судова колегія

                                                     постановила:

      Апеляційну скаргу позивача задовольнити.

     Рішення господарського суду Сумської області від 28 травня 2009 року у справі № 14/136-09 скасувати в частині п.3, яким відмовлено в задоволенні позову, та прийняти в цій частині нове рішення, яким:

- стягнути з Приватного підприємства “Дружба 6” (41875, Сумська область, Білопільський район, с. Марківка,  вул. Леніна; код 34583906) на користь Фізичної особи - підприємця ОСОБА_3 (АДРЕСА_1, код НОМЕР_1)  112316 грн. 27 коп. плати за надані комунальні послуги; 4014 грн. 50 коп. - 3 % річних; 8 556 грн. 51 коп. пені; 59530 грн. 91 коп. інфляційних збитків;

- стягнути з Приватного підприємства “Дружба 6” (41875, Сумська область, Білопільський район, с. Марківка,  вул. Леніна; код 34583906) на користь Фізичної особи - підприємця ОСОБА_3 (АДРЕСА_1, код НОМЕР_1)  судові витрати за подання апеляційної скарги та позовної заяви, а саме: 922 грн. 09 коп. витрат по сплаті державного мита  за подання апеляційної скарги; 1 834 грн. 72 коп. витрат по сплаті державного мита за подання позовної заяви; 108 грн. 19 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Зобов’язати господарський суд Сумської області видати наказ.

В решті рішення залишити без змін.

               Головуючий суддя                     (підпис)                        Бондаренко В.П.

                                        Суддя                    (підпис)                       Камишева Л.М.

                                        Суддя                    (підпис)                      Терещенко О.І.

Повний текст постанови підписаний 21 серпня 2009 року