ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ
Автономна Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.Р.Люксембург/Речна, 29/11, к. 103
РІШЕННЯ
Іменем України
25.08.2009 | Справа №2-15/3325-2009 |
За позовом Управління Державної служби охорони при МВС України в АР Крим (95013, АР Крим, м. Сімферополь, вул.. Міллера, 4, ідентифікаційний код 08596943)
До відповідача Виконавчого комітету Сімферопольської міської ради (95000, АР Крим, м. Сімферополь, вул. Толстого, 15, ідентифікаційний код 04055630)
Про стягнення 22528,53 грн.
Суддя ГС АР Крим І.А. Іщенко
представники:
Від позивача – не з’явився
Від відповідача – Альохіна Н.В., довіреність № 24/01-06/105 від 26.02.2009 р., у справі
Обставини справи: Управління Державної служби охорони при МВС України в АР Крим звернулося до господарського суду АР Крим з позовом до Виконавчого комітету Сімферопольської міської ради про стягнення 22528,53 грн. заборгованості за договором № ГРЦ-09-0217 від 01.02.2009 р.
Позовні вимоги мотивовані порушенням відповідачем своїх зобов’язань по оплаті наданих послуг за квітень 2009 року за договором № ГРЦ-09-0217 від 01.02.2009 р. на суму 22272,40 грн. та до часу подачі позову до суду в добровільному порядку не погашена, що і стало приводом для звернення Управління Державної служби охорони при МВС України в АР Крим з позовом до суду про стягнення вказаної суми заборгованості з урахуванням індексу інфляції та річних в примусовому порядку.
Відповідач у судовому засіданні надав суду докази оплати заборгованості у повному обсязі.
Позивач явку представника у судове засідання не забезпечив, причини неявки суду не повідомив, вимоги ухвали суду не виконав, про час та місце розгляду справи був поінформований належним чином рекомендованою кореспонденцією.
За такими обставинами, суд вважає, що матеріали справи в достатній мірі характеризують правовідносини, що склалися між сторонами, та вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами.
Розглянувши матеріали справи, дослідивши представлені докази, заслухавши пояснення представника відповідача, суд
ВСТАНОВИВ :
01.02.2009 р. між Управлінням Державної служби охорони при МВС України в АР Крим (Охорона) та Виконавчим комітетом Сімферопольської міської ради (Замовник) був укладений договір № ГРЦ09-0217 на охорону об’єкта постами фізичної охорони Державної служби охорони при МВС України (а.с. 14-16).
Пунктом 1.1 Договору передбачено, що Охорона надає послуги з проведення розслідувань і забезпечення безпеки.
Замовник передає належне йому майно, яке зберігається у відокремлених приміщеннях (будівлях), земельних ділянках, що перераховані у Дислокації (додаток № 1 до Договору) об’єкта, що охороняється (об’єкт) під охорону постів фізичної охорони «Охорони», а «Охорона» зобов’язується здійснювати заходи, спрямовані на забезпечення схоронності цілісності майна Замовника на об’єкті з метою відвернення безпосередніх посягань на нього, припинення несанкціонованого Замовником доступу сторонніх осіб до майна на об’єкті, збереження його фізичного стану і забезпечення здійснення Замовником всіх належних йому повноважень щодо майна. Замовник зобов’язується виконувати передбачені Договором правила майнової безпеки і щомісячно сплачувати Охороні встановлену плату. (пункт 1.2 Договору).
Згідно з пунктом 3.2 Договору вартість охоронних послуг по Договору на кожний окремий місяць розраховується Сторонами на підставі Дислокації та Розрахунку (додатки №№ 1,2 до Договору), відповідно до кількості годин надання цих послуг в кожному окремому місяці та їх вартості.
Відповідно до пункту 3.5 Договору оплата за послуги Охорони здійснюється Замовником на умовах попередньої оплати шляхом перерахування грошових коштів на банківський рахунок Охорони у розмірі, визначеному згідно пункту 3.2 Договору. Усі платежі по Договору здійснюються Замовником не пізніше 20го числа кожного місяця за цей місяць.
Строк дії Договору визначений пунктом 9.1 Договору та становить з 01.02.2009 р. по 30.04.2009 р.
Сторонами не представлено суду доказів зміни умов договору, дострокового його розірвання або визнання його недійсним у судовому порядку.
Позивачем у виконання своїх зобов’язань за Договором у квітні 2009 р. були надані послуги з охорони об’єкта відповідача, про що свідчать наявні в матеріалах справи акти № СиВ-000117 прийому – здачі виконаних робіт/послуг за квітень 2009 р., підписані обома сторонами (а.с. 11).
06.05.2009 р. позивачем були виставлені рахунки на оплату вартої спожитих послуг за квітень 2009 р.
Проте, відповідачем не було сплачено вартість отриманих послуг у відповідності до умов договору в повному обсязі та в добровільному порядку, в результаті чого за відповідачем склалася заборгованість у розмірі 22272,40 грн. за надані послуги, що і стало підставою для звернення позивача з позовом до суду про стягнення вказаної суми заборгованості в примусовому порядку.
Згідно з частиною 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов’язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов’язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку.
Відповідно до частини 1 статті 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. При цьому, майново-господарськими, згідно з частиною 1 статті 175 Господарського кодексу України, визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Аналогічне положення стосовно господарських зобов’язань міститься в частині 1 статті 193 Господарського кодексу України, якою визначено, що суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання — відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Статтею 525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином (частина 7 статті 193 Господарського кодексу України).
Статтею 61 Конституції України встановлено, що юридична відповідальність особи має індивідуальний характер.
Відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов’язковим для виконання сторонами.
З матеріалів справи вбачається, що заборгованість у розмірі 22272,40 грн., погашена відповідачем після звернення позивача з позовом до суду, що підтверджується доданими до матеріалів справи платіжними дорученнями. (а.с. 22-31)
Пунктом 1-1 статті 80 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд припиняє провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.
За таких обставин, провадження у дійсній справі в частині стягнення 22272,40 грн. заборгованості підлягає припиненню у зв’язку з відсутністю предмету спору, оскільки відповідачем сума заборгованості в цій частині погашена.
Крім того, позивач в порядку статті 625 Цивільного кодексу України просить суд стягнути з відповідача інфляційні втрати у розмірі 200,45 грн. та 3% річних у розмірі 55,68 грн.
Так, відповідно статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення.
Проте, судом не вбачається обґрунтованих правових підстав для задоволення позову в цій частині з огляду на наступне.
Так, у розрахунку інфляційних збитків та річних позивач визначає період для обчислення – квітень 2009 року. Проте, як вбачається з матеріалів справи та встановлено під час судового засідання, рахунки на оплату наданих послуг у квітні 2009 р. були виставлені позивачем 06.05.2009 р., отже і термін виконання зобов’язання, тим більше прострочення виконання зобов’язання, не може обчислюватися з 01.04.2009 р. по 30.04.2009 р., як це зроблено позивачем.
Отже, у цій частині у позові слід відмовити.
Державне мито та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на сторін пропорційно розміру задоволених позовних вимог відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України.
З урахуванням викладеного, керуючись статтями 33, 34, 49, пунктом 1-1 частини 1 статті 80, 82-84 Господарського процесуального кодексу України, суд
ВИРІШИВ:
1. В частині стягнення заборгованості в розмірі 22272,40 грн. провадження у справі припинити за відсутністю предмета спору.
2. В частині стягнення 200,45 грн. інфляційних втрат та 55,68 грн. 3% річних у позові відмовити.
3. Стягнути з Виконавчого комітету Сімферопольської міської ради (95000, АР Крим, м. Сімферополь, вул. Толстого, 15, ідентифікаційний код 04055630) на користь Управління Державної служби охорони при МВС України в АР Крим, (95013, АР Крим, м. Сімферополь, вул.. Міллера, 4, ідентифікаційний код 08596943, р/р 26004060312109 в КРУ КБ «ПриватБанк», МФО 384436) 222,72 грн. державного мита та 308,95 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.
Суддя Господарського суду
Автономної Республіки Крим Іщенко І.А.