ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД _________________________________________________________________________________________

П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

"25" серпня 2009 р.

Справа № 33-22-23/321-05-10190

          Одеський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Мишкіної М.А.

                    суддів Журавльова О.О.

                                Таценко Н.Б.

          Склад судової колегії змінений розпорядженнями першого заступника голови Одеського апеляційного господарського суду №89 від 09.07.2009р., голови Одеського апеляційного господарського суду №135 від 21.08.2009р.

                                        

при секретарі судового засідання Скуділо О.В.

за участю представників сторін:

від позивача —не з'явився;

від відповідача —Дущак Д.С. - по довіреності;

від третіх осіб: 1. ОСББ “Черьомушки” —Яриловець Д.А. - по довіреності;

2. ОСББ “Кооператор-1” —Яриловець Д.А. - по довіреності;

3. ОСББ “Кооператор-2” —Яриловець Д.А. - по довіреності;

4. ОСББ “Кооператор-11” —Яриловець Д.А. - по довіреності;

5. ОСББ “Манєжний” —Яриловець Д.А. - по довіреності;

6. ОСББ “Високий” —Яриловець Д.А. - по довіреності

Розглянувши апеляційну скаргу Приватного підприємства “Генеральний будівельний менеджмент”

на рішення господарського суду Одеської області від 15.06.2009р.

по справі №33-22-23/321-05-10190

за позовом Приватного підприємства “Генеральний будівельний менеджмент”

до Одеської обласної спілки споживчих товариств “Облспоживспілка”

за участю третіх осіб без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача:

1.          Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку “Черьомушки”;

2.          Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку “Кооператор-1”;

3.          Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку “Кооператор-2”;

4.          Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку “Кооператор-11”;

5.          Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку “Манєжний”;

6.          Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку “Високий”

про визнання договору купівлі-продажу дійсним

(сторони та суть спору зазначаються згідно рішення суду)

Сторони належним чином повідомлені про час та місце судового засідання.

У судовому засіданні 25.08.2009р. згідно ст.85 ГПК України оголошено вступну та резолютивну частину постанови.

Встановив:

          У листопаді 2005р. Приватне підприємство “Генеральний будівельний менеджмент” (надалі —позивач, ПП “ГБМ”) звернулось до господарського суду Одеської області з позовом до Одеської обласної спілки споживчих товариств “Облспоживспілка” (надалі —відповідач, Облспоживспілка) про визнання договору купівлі-продажу Дочірнього підприємства „Будсервіс” як цілісного майнового комплексу , укладеного 02.12.2004р. між Облспоживспілкою та ПП “ГБМ”, дійсним (з урахуванням уточненої позовної заяви), посилаючись на необхідність нотаріального посвідчення вказаного договору згідно його умов та приписів ст.ст.191, 657 ЦК України; виконання позивачем своїх зобов'язань за договором; вчинення перешкод ОМБТІ та РОН у наданні Облспоживспілці витягів з Реєстру прав власності на нерухоме майно, що передбачено п.5.8. Тимчасового положення про порядок реєстрації прав власності на нерухоме майно; невиконання відповідачем умов договору щодо нотаріального посвідчення договору купівлі-продажу через вказані дії реєстратора; наявність підстав для визнання судом дійсним договору за ч.2 ст.220 ЦК України.

          Рішенням господарського суду Одеської області від 20.12.2005р. позов задоволено; визнано договір купівлі-продажу юридичної особи ДП „Будсервіс” Одеської обласної спілки споживчих товариств, укладений 02.12.2004р. між позивачем та відповідачем, дійсним на підставі ст.220 ЦК України. Ухвалою господарського суду Одеської області від 29.11.2006р. відмовлено в задоволенні заяви Облспоживспілки про перегляд рішення від 20.12.2005р. за нововиявленими обставинами; рішення від 20.12.2005р. залишено без змін.

          Постановою Одеського апеляційного господарського суду від 16.01.2007р. ухвалу місцевого господарського суду від 29.11.2006р. скасовано; справу повернуто до господарського суду Одеської області для розгляду заяви Облспоживспілки про перегляд рішення за нововиявленими обставинами з моменту її надходження до суду.

          29.01.2007р. господарський суд Одеської області повернув заяву про перегляд рішення за нововиявленими обставинами заявникові. Вказану ухвалу було залишено без змін постановою суду апеляційної інстанції від 15.05.2007р.

          Постановою Вищого господарського суду від 15.03.2007р. відмовлено у прийнятті касаційної скарги ОСББ “Високий” на рішення суду першої інстанції від 20.12.2005р.

          Ухвалою господарського суду Одеської області від 25.06.2007р. за заявою Облспоживспілки роз’яснено рішення господарського суду Одеської області від 20.12.2005р.

          Ухвалою Одеського апеляційного господарського суду від 08.08.2007р. відмовлено у прийняті апеляційної скарги Облспоживспілки на ухвалу суду від 25.06.2007р. на підставі ст.106 ГПК України. 13.08.2007р. суд апеляційної інстанції відмовив ОСББ “Високий” у прийняті апеляційної скарги на ухвалу суду від 25.06.2007р.

          24.09.2007р. ухвалою Вищого господарського суду України касаційну скаргу ПП “Фортуна АС” на рішення суду від 20.12.2005р. повернуто скаржнику за п.5 ч.1 ст.111-3 ГПК України.

          Ухвалою Одеського апеляційного господарського суду від 22.10.2007р. прийнято апеляційну скаргу Облспоживспілки на рішення господарського суду Одеської області від 20.12.2005р. в редакції ухвали суду від 25.06.2007р.

          Постановою Одеського апеляційного господарського від 23.06.2008р. рішення господарського суду Одеської області від 20.12.2005р. в редакції ухвали суду від 25.06.2007р. скасовано, провадження у справі припинено.

          Постановою Вищого господарського суду України від 23.10.2008р. рішення господарського суду Одеської області від 20.12.2005р. та постанову Одеського апеляційного господарського суду від 23.06.2008р. скасовано; справу передано на новий розгляд до господарського суду Одеської області в іншому складі суду. В постанові суду касаційної інстанції серед іншого вказано на невстановлення судом причин непосвідчення договору купівлі-продажу в нотаріальній формі, предмету договору, хто повинен був виступати його сторонами, відповідність змісту спірного договору вимогам закону.

          У порушенні провадження з перегляду в касаційному порядку постанови Вищого господарського суду України від 23.10.2008р. відмовлено ухвалою Верховного Суду України.

          В ході нового розгляду справи ухвалою господарського суду Одеської області від 15.04.2009р. до участі у справі в якості третіх осіб без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача залучені об'єднання співвласників багатоквартирних будинків “Черьомушки”, “Кооператор-1”, “Кооператор-2”, “Кооператор-11”, “Манєжний”, “Високий”.

          Рішенням господарського суду Одеської області від 15.06.2009р. (суддя Мазур Д.Т.), підписаним 18.06.2009р., у задоволенні позову відмовлено з посиланням на необхідність обов'язкового нотаріального посвідчення спірного договору купівлі-продажу згідно положень ст.657 ЦК України; невідповідність вимогам закону форми та змісту  договору купівлі-продажу від 02.12.2004р.; недоведеність факту ухилення однієї з сторін договору від його нотаріального посвідчення, що унеможливлює застосування до спірних правовідносин ч.2 ст.220 ЦК України; пояснення представника відповідача про відсутність нотаріального посвідчення договору купівлі-продажу юридичної особи ДП “Будсервіс” з підстав відмови нотаріусів від вчинення нотаріальних дій, які вбачали невідповідність договору чинному законодавству України; рішення господарського суду Одеської області від 15.06.2007р. по справі №9/69-07-1394, яким визнано недійсним п.1.1. договору купівлі-продажу від 02.12.2004р. в певній частині, інші пункти якого є похідними від названого пункту; відсутність правових підстав для визнання спірного договору дійсним.

          Не погодившись з рішенням суду, Приватне підприємство “Генеральний будівельний менеджмент” звернулось до Одеського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення господарського суду Одеської області від 15.06.2009р. скасувати та прийняти нове рішення, яким позов ПП “ГБМ” задовольнити повністю.

          В обґрунтування своїх вимог скаржник посилається на порушення прав ПП “ГБМ” на участь у судовому процесі, оскільки протягом розгляду справи суд надсилав всю кореспонденцію на стару адресу позивача вказану у позові, незважаючи на обізнаність про нову адресу останнього з поданих суду на фірмових бланках підприємства заяв та клопотань, що свідчить про недобросовісне виконання судом обов'язку по забезпеченню основних засад судочинства, передбачених п.п.1, 2, 4, 7, 8 ч.3 ст.129 Конституції України та гарантій ч.1 ст.6 міжнародної Конвенції “Про захист прав людини і основоположних свобод”; порушення судом принципу рівності сторін у процесі, у зв'язку з неповідомленням ПП “ГБМ” про час і місце судового засідання 15.06.2009р. на якому було прийнято оскаржуване рішення, що є підставою для його скасування згідно п.2 ч.3 ст.104 ГПК України.

          У засіданні суду апеляційної інстанції представники відповідача та третіх осіб проти задоволення апеляційної скарги заперечували з підстав законності та обґрунтованості оскаржуваного рішення.

          Представник скаржника у засідання суду апеляційної інстанції не з'явився, незважаючи на належне повідомлення про час та місце апеляційного розгляду справи.

          Перевіривши матеріали справи, правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, повноту встановлення обставин справи та відповідність ним висновків суду, заслухавши пояснення представників відповідача та третіх осіб, колегія суддів відхилила доводи та вимоги апеляційної скарги та дійшла висновку про відсутність підстав для скасування оскаржуваного рішення виходячи з наступного.

          Відповідно до ч.2 ст.101 ГПК України апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги (подання) і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

          Як вбачається з матеріалів справи, 02.12.2004р. Одеська облспоживспілка як Продавець та ПП “ГБМ” (Покупець) уклали договір купівлі-продажу юридичної особи —Дочірнього підприємства “Будсервіс” Одеської облспоживспілки, згідно п.1.1. якого Продавець зобов'язався передати у власність покупця юридичну особу —ДП “Будсервіс” Одеської облспоживспілки у розмірі 100% Статутного капіталу та відомчий житловий фонд облспоживспілки, відповідно до свідоцтв про право власності, реєстраційних посвідчень і акту приймання-передачі, а Покупець —сплатити вартість юридичної особи відповідно до умов, визначених в цьому договорі.

          Відповідно до п.2 договору купівлі-продажу Покупець набуває право власності на ДП “Будсервіс” з моменту повного виконання зобов'язань за цим договором по оплаті вартості підприємства та підписання акта приймання передачі; договір підлягає обов'язковому нотаріальному посвідченню протягом року з моменту підписання його сторонами. Договірна вартість юридичної особи за п.3 договору склала 1500грн. з ПДВ, яку Покупець зобов'язався сплатити Продавцю до 10.11.2004р. безготівковим перерахуванням коштів зі свого рахунку на рахунок Продавця.

          На виконання умов договору купівлі-продажу від 02.12.2004р. відповідач 09.12.2004р. за актом приймання-передачі юридичної особи передав ДП “Будсервіс” в розмірі 100% статутного капіталу, а Покупець прийняв придбану юридичну особу.

          Актом приймання-передачі необоротних активів ДП “Будсервіс” від 09.12.2004р. Продавець передав, а Покупець прийняв основні засоби згідно з умовами договору купівлі-продажу ДП “Будсервіс” від 02.12.2004р., у тому числі відомчий житловий фонд Облспоживспілки з 11 житлових будинків з дворовими спорудами згідно переліку в акті приймання-передачі.

          Актом приймання-передачі оборотних активів та поточних зобов'язань ДП “Будсервіс” від 09.12.2004р. Продавець передав, а Покупець прийняв оборотні активи згідно з умовами договору купівлі-продажу ДП “Будсервіс” від 02.12.2004р.

          В матеріалах справи міститься прибутковий касовий ордер №345 від 10.11.2004р., який свідчить про внесення ПП “Согласие” у зв'язку з продажем ДП “Будсервіс” 1500грн. готівкових коштів до каси Одеської облспоживспілки, та витяг з касової книги відповідача на 2004 рік про оприбуткування цих коштів Одеською облспоживспілкою.

          Судом апеляційної інстанції з матеріалів справи встановлено, що первісно договір купівлі-продажу ДП “Будсервіс” був укладений 29.10.2004р. між ПП “Согласие” та Облспоживспілкою, але в подальшому за клопотанням директора ПП “Согласие” був переукладений 02.12.2004р. з ПП “ГБМ” у зв'язку з реорганізацією ПП “Согласие” в ПП “Генеральний будівельний менеджмент”.

          Доказів виконання ПП “Генеральний будівельний менеджмент” умов п.3.2. договору від 02.12.2004р. купівлі-продажу юридичної особи ДП “Будсервіс” Одеської облспоживспілки, тобто доказів безготівкового перерахування коштів з рахунка позивача на рахунок відповідача матеріали справи не містять.          

          Рішенням господарського суду Одеської області від 15.06.2007р. по справі №9/69-07-1394 за позовом ОСББ “Високий” до Облспоживспілки, ПП “ГБМ”, КП “ОМБТІ та РОН” за участю третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача ПП “Фортуна-АС” про визнання недійсним договору купівлі-продажу та за позовом третьої особи з самостійними вимогами —ПП “Фортуна-АС” до Облспоживспілки, ПП “ГБМ”, КП “ОМБТІ та РОН” про визнання недійсним договору купівлі-продажу, скасування реєстрації права власності та зобов'язання вчинити певні дії, визнано недійсним п.1.1. договору купівлі-продажу від 02.12.2004р. в частині включення обов'язку продавця передати у власність покупцю відомчий житловий фонд Облспоживспілки, відповідно до свідоцтв про право власності та реєстраційних посвідчень. Рішення набрало законної сили 04.06.2008р. (постановою Вищого господарського суду України по справі №9/69-07-1394 залишено без змін).

          Стверджуючи про виконання своїх зобов'язань за договором купівлі-продажу від 02.12.2004р. та про ухилення Облспоживспілки від нотаріального посвідчення цього договору, ПП “ГБМ” звернулось до господарського суду Одеської області з позовом про визнання дійсним договору купівлі-продажу ДП “Будсервіс” за ч.2 ст.220 ЦК України, у задоволенні якого було обґрунтовано відмовлено оскаржуваним рішенням місцевого господарського суду, з висновками якого погоджується апеляційний суд з огляду наступного.

          Згідно ст.220 ЦК України у разі недодержання сторонами вимоги закону про нотаріальне посвідчення договору такий договір є нікчемним; якщо сторони домовилися щодо усіх істотних умов договору, що підтверджується письмовими доказами, і відбулося повне або часткове виконання договору, але одна із сторін ухилилася від його нотаріального посвідчення, суд може визнати такий договір дійсним; у цьому разі наступне нотаріальне посвідчення договору не вимагається.

          Відповідно до ст.191 ЦК України підприємство є єдиним майновим комплексом, що використовується для здійснення підприємницької діяльності; до складу підприємства як єдиного майнового комплексу входять усі види майна, призначені для його діяльності, включаючи земельні ділянки, будівлі, споруди, устаткування, інвентар, сировину, продукцію, права вимоги, борги, а також право на торговельну марку або інше позначення та інші права, якщо інше не встановлено договором або законом; підприємство як єдиний майновий комплекс є нерухомістю; підприємство або його частина можуть бути об'єктом купівлі-продажу, застави, оренди та інших правочинів.

          Водночас згідно з вимогами ст.657 названого Кодексу договір купівлі-продажу земельної ділянки, єдиного майнового комплексу, житлового будинку (квартири) або іншого нерухомого майна укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню та державній реєстрації.

          Згідно ч.1 ст.203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

          Як вбачається з умов спірного договору, його предметом згідно п.1.1. виступало одночасно передача Облспоживспілкою у власність ПП “ГБМ” юридичної особи ДП “Будсервіс” у розмірі 100% Статутного капіталу та відомчого житлового фонду Облспоживспілки, в той час як правління Укоопспілки надало згоду на продаж тільки юридичної особи ДП “Будсервіс”, оскільки відомчі житлові будинки Одеської облспоживспілки не перебували у власності ДП “Будсервіс”, це майно було передане в оперативне управління ДП “Будсервіс” виключно для здійснення останнім своєї господарської діяльності.

          Чинним рішенням господарського суду Одеської області від 15.06.2007р. по справі №9/69-07-1394 встановлена недійсність відповідної частини п.1.1. договору від 02.12.2004р. у зв'язку з незаконністю включення до його положень умови передачі у власність ПП “ГБМ” відомчого житлового фонду Облспоживспілки. Зазначене судове рішення містить встановлення преюдиційних фактів, які мають значення для вирішення даного спору, зокрема, щодо встановлених судом апеляційної інстанції обставин надання згоди на продаж виключно юридичної особи ДП “Будсервіс” правлінням Облспоживспілки та передачі основних засобів Облспоживспілки в оперативне управління ДП “Будсервіс”.

          Колегія суддів апеляційної інстанції вважає, що суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку щодо пов'язаності інших положень спірного договору з недійсною частиною п.1.1. цього договору, похідного характеру усіх умов договору від 02.12.2004р. від незаконного положення про передачу у власність майна Облспоживспілки, що випливає також із змісту невід'ємних частин договору — актів приймання-передачі: юридичної особи ДП “Будсервіс”, необоротних активів юридичної особи ДП “Будсервіс”, оборотних активів та поточних зобов'язань юридичної особи ДП “Будсервіс”.

          Згідно Акту приймання-передачі юридичної особи ДП “Будсервіс” від 09.12.2004р. ПП “ГБМ” одержало у власність основні засоби ДП “Будсервіс” вартістю 2470126грн.; до складу необоротних активів  ДП “Будсервіс” згідно Акту приймання-передачі необоротних активів ДП “Будсервіс” увійшов відомчий житловий фонд Облспоживспілки загальною вартістю 2470126грн. Отже, складаючи та підписуючи Акт приймання-передачі юридичної особи ДП “Будсервіс” від 09.12.2004р., договір від 02.12.2004р. під продажем юридичної особи ДП “Будсервіс” особи, що їх підписали, розуміли і передачу у власність ПП “ГБМ” відомчого житлового фонду Облспоживспілки, і мали на меті досягнення саме такого протизаконного результату.

          Відповідно до ч.3 ст.209 ЦК України нотаріальне посвідчення може бути вчинене на тексті лише такого правочину, який відповідає загальним вимогам, встановленим статтею 203 цього Кодексу.

          Згідно ст.54 Закону України “Про нотаріат” нотаріуси та посадові особи виконавчих комітетів сільських, селищних, міських Рад народних депутатів, які вчиняють нотаріальні дії, посвідчують угоди, щодо яких законодавством встановлено обов'язкову нотаріальну форму, а також за бажанням сторін й інші угоди; нотаріуси та інші посадові особи, які вчиняють нотаріальні дії, перевіряють, чи відповідає зміст посвідчуваної ними угоди вимогам закону і дійсним намірам сторін.

          Отже, з аналізу вище наведених положень законодавства вбачається, що  в разі визнання судом договору дійсним, подальше його нотаріальне посвідчення не вимагається. Відтак, виходячи з принципу законності вчинення нотаріальних дій та принципів здійснення правосуддя, суд, визнаючи договір дійсним, повинен одночасно перевірити відповідність змісту такого договору вимогам закону.

          Слід погодитися з твердженням суду першої інстанції про те, що факт ухилення відповідача від виконання умов договору щодо його нотаріального посвідчення не підтверджений позивачем належними та допустимими доказами в розумінні ст.ст.33, 34 ГПК України.

          Умовами застосування ч.2 ст.220 ЦК є таке ухилення від нотаріального посвідчення договору, яке свідчить про безповоротну втрату стороною можливості посвідчити правочин.

          Навпаки, з відзиву на позовну заяву Облспоживспілки та з наданих суду пояснень, вбачається, що відповідач не ухилявся від нотаріального посвідчення договору; нотаріальне посвідчення договору не відбулось через відмову нотаріусів від вчинення такої нотаріальної дії, оскільки останні вбачали невідповідність договору чинному законодавству України і діяли у відповідності зі ст.54 Закону України “Про нотаріат”.

          Вказаний факт також встановлений рішенням господарського суду Одеської області від 15.06.2007р. по справі №9/69-07-1394 за позовом ОСББ “Високий” до Облспоживспілки, ПП “ГБМ”, КП “ОМБТІ та РОН” за участю третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача ПП “Фортуна-АС” про визнання недійсним договору купівлі-продажу та за позовом третьої особи з самостійними вимогами —ПП “Фортуна-АС” до Облспоживспілки, ПП “ГБМ”, КП “ОМБТІ та РОН” про визнання недійсним договору купівлі-продажу, скасування реєстрації права власності та зобов'язання вчинити певні дії.

          Відповідно до ч.2 ст.35 ГПК України факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори), за винятком встановлених рішенням третейського суду, під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

          З огляду на недоведеність факту ухилення однією з сторін договору від його нотаріального посвідчення, суд першої інстанції зробив правильний висновок про відсутність підстав для застосування до спірних правовідносин положень ч.2 ст.220 ЦК України.

          Крім викладеного, перевіривши матеріали справи, суд апеляційної інстанції дійшов також висновку, що твердження ПП “ГБМ” про повне виконання сторонами умов договору купівлі-продажу від 02.12.2004р. в частині виконання покупцем п.3.2. останнього є недоведеним належними та допустимими доказами в порушення ст.ст.33, 34 ГПК України, оскільки доказів безготівкового перерахування позивачем коштів з рахунку ПП “ГБМ” на рахунок Облспоживспілки суду не було надано.

          За таких обставин, перевіривши дотримання сторонами вимог, які є необхідними для чинності правочину (ч.1 ст.203 ЦК України), місцевий господарський суд дійшов правильного висновку про безпідставність позовних вимог у зв'язку з невідповідністю договору купівлі-продажу юридичної особи ДП “Будсервіс” вимогам закону та недоведеністю наявності умов застосування ч.2 ст.220 ЦК України.

          Доводи апеляційної скарги стосуються виключно неповідомлення судом першої інстанції ПП “ГБМ” про час і місце судового засідання та спростовуються наявними в матеріалах справи доказами.

          Так, ухвалою місцевого господарського суду від 18.03.2009р. справу №33-22-23/321-05-10190 було прийнято до провадження (новий розгляд) та призначено до розгляду на 09.04.2009р. Вказану ухвалу 26.03.2009р. отримав представник позивача Крюков М.А., про що свідчить відповідна відмітка на звороті ухвали.

          Представник позивача Крюков М.А. брав участь у засіданнях суду першої інстанції 09.04.2009р. та 14.04.2009р. У засіданні суду 14.04.2009р. було оголошено перерву до 15.05.2009р. та ухвалою від цієї ж дати, серед іншого, зобов'язано позивача надати суду докази ухилення відповідача від нотаріального посвідчення договору від 02.12.2004р., оригінал спірного договору та актів приймання-передачі, зазначені у позовній заяві та додатках до неї.

          У засідання суду 15.05.2009р. представник ПП “ГБМ” не з'явився, подавши 14.05.2009р. клопотання про перенесення дати слухання справи та ознайомившись з матеріалами справи, що вбачається з відмітки на заяві про ознайомлення з матеріалами справи, поданої на фірмовому бланку позивача з зазначенням адреси останнього: м.Одеса, пров. Високий 12/14 (а.с.61); витребувані ухвалою суду докази не надав.

          Ухвалою від 15.05.2009р. у зв'язку з нез'явленням представника позивача господарський суд Одеської області відклав розгляд апеляційної скарги на 15.06.2009р., про що було  повідомлено позивача згідно з наявним в матеріалах справи повідомленням про вручення поштового відправлення №543598, отриманого 27.05.2009р. уповноваженою ПП “ГБМ” Смирновою за адресою: м.Одеса, пров. Високий, 12/14.

          Крім того, про дату та час відкладення розгляду справи представник ПП “ГБМ” мав можливість дізнатись, ознайомившись з матеріалами справи, про що останнім 01.06.2009р. було заявлене відповідне клопотання.

          Щодо тверджень позивача про надіслання судом кореспонденції на його стару адресу, суд апеляційної інстанції відзначає, що подані представником ПП “ГБМ” в ході нового розгляду справи заяви та клопотання на фірмових бланках підприємства містять дві адреси: пров Високий, 12/14 у м. Одесі (т.9, а.с.47, 49, 61) та просп. Академіка Глушка, 11/2, кв.79 (т.9, а.с.63, 83). Враховуючи, що за адресою по пров. Високий 12/14 у м. Одесі ПП “ГБМ” отримує кореспонденцію, суд першої інстанції дійшов правомірного висновку щодо належного повідомлення позивача про час та місце судового засідання  та за відсутністю обставин, які б перешкоджали вирішенню спору в судовому засіданні 15.06.2009р., прийняв оскаржуване рішення, не допустивши при цьому порушень процесуальних прав позивача і положень ст.ст.4-2, 4-3, 22 ГПК України, ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

          На підставі вищевикладеного, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу ПП “ГБМ” без задоволення, оскаржуване рішення господарського суду Одеської області від 15.06.2009р. - без змін.

          Керуючись ст. ст. 99, 101-103, 105 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів –

ПОСТАНОВИЛА:

          Рішення господарського суду Одеської області від 15.06.2009р. залишити без змін, апеляційну скаргу –без задоволення.

          Постанова в порядку ст. 105 ГПК України набирає законної сили з дня її прийняття.

          Постанова суду апеляційної інстанції може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого господарського суду України.

          Головуючий суддя:                                                                Мишкіна М.А.

          Судді:                                                                                   Журавльов О.О.

                                                                                                             Таценко Н.Б.