ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД _________________________________________________________________________________________ |
П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ |
"08" вересня 2009 р. | Справа № 31/89-09-3430 |
Одеський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
Головуючого судді - Жукової А.М.;
Суддів - Величко Т.А.; Бойко Л.І.;
при секретарі судового засідання: Арбієві А.А.
за участю представників сторін:
від позивача: Казарновський О.Л.
від відповідача: Кіхтенко О.С.
від ІІІ-ї особи: не з'явився
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Виконавчого комітету Одеської міської ради
на рішення господарського суду Одеської області від "29" липня 2009 р.
у справі №31/89-09-3430
за позовом Будівельно-конструкторської фірми "Будінтех" ТОВ
до Виконавчого комітету Одеської міської ради;
3-тя особа без самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - Управління капітального будівництва Одеської міської ради
про визнання недійсним договору №272/КС від 18.06.06р. пайової участі замовників на розвиток інженерно - транспортної та соціальної інфраструктури м. Одеси
встановив:
Рішенням господарського суду Одеської області від 29.07.09р. (суддя Лєсогоров В. М.) позов задоволено; визнано недійсним Договір від 18.09.2006 року № 272/кс укладений між Будівельно –конструкторська фірма „Будінтех” у вигляді ТОВ та Виконавчим комітетом Одеської міської Ради; стягнуто з відповідача на користь позивача держмито та витрати на ІТЗ судового процесу в сумі 400 грн. Рішення вмотивовано матеріалами справи, доводами сторін, нормами матеріального права та зазначено, що лише власник земель комунальної власності - Одеська міська рада має право розпоряджатися землями міста, надавати їх у користування під забудову на підставі договору. Виконавчий Комітет Одеської міської ради має повноваження лише щодо підготовки і внесення на розгляд Одеської міської ради пропозицій щодо надання земель під забудову. Отже, укладений договір з порушенням ЗУ "Про місцеве самоврядування в Україні", Цивільного Кодексу України (ст.203, 215, 216, 413), Земельного Кодексу України (ст.12,83), ЗУ "Про основи містобудування" (ст.12) підлягає визнанню недійсним.
Виконавчий Комітет Одеської міської ради, не погодившись із рішенням місцевого суду, звернувся із апеляційною скаргою, в якій просить це рішення скасувати, як таке, що прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права. На обґрунтування своїх доводів скаржником зазначено таке. Відповідно до ЗУ "Про місцеве самоврядування в Україні", ЗУ "Про планування та забудову територій" до повноважень виконавчих органів міської ради належить забезпечення збалансованого економічного та соціального розвитку відповідної території; залучення на договірних засадах підприємств, установ та організацій незалежно від форм власності до участі в комплексному соціально - економічному розвитку міста та координація цієї роботи на відповідній території. Рішенням ВК ОМР №638 від 27.09.01р. ТОВ БКФ "Будінтех" надано земельні ділянки загальною площею 5, 8084 га по вул. Літературній,1 у м. Одесі для проектування і будівництва жилого комплексу та благоустрою паркової зони строком до ІІІ кв. 2006р. та затверджено договір на право забудови, відповідно до якого, замовник зобов'язався після введення об'єкту в експлуатацію передати Виконкому Одеської міської ради 7% від загальної площі житлового комплексу. Рішенням ВК ОМР №490 від 18.09.06р. внесено зміни та доповнення до рішення Виконкому №638 від 27.09.01р., яким подовжено строк будівництва житлового комплексу до ІІІ кв. 2008р. та затверджено договір пайової участі замовників у розвитку інженерно - транспортної інфраструктури м. Одеси. Пайова участь замовників у розвитку інженерно - транспортної та соціальної інфраструктури передбачена ч.5 ст.27 ЗУ "Про планування та забудову територій", а розмір коштів замовників, що залучаються для розвитку інженерно - транспортної та соціальної інфраструктури населених пунктів, визначено Постановою КМУ №1930 від 30.12.2000р. "Про встановлення граничного розміру коштів замовників, що залучаються для розвитку інженерно - транспортної та соціальної інфраструктури населених пунктів", яка була чинною на день укладення оскаржуваного договору та Методикою визначення пайової участі замовників у розвитку інженерно - транспортної та соціальної інфраструктури м. Одеси, затв. Рішенням ВК Одеської міської ради №223 від 02.03.06р. Грошові кошти, що надходять від замовників, як пайова участь, включаються до доходів бюджету м. Одеси. Згідно додаткової угоди від 15.03.07р. до договору пайової участі замовників на розвиток інженерно - транспортної та соціальної інфраструктури м. Одеси від 18.09.06р. ТОВ "Будінтех" зобов'язався перерахувати пайову участь при будівництві житлового комплексу по вул.Літературній,1 в сумі 18 651165 грн. із яких перераховано було позивачем 12 825582 грн., решта суми стягнута у примусовому порядку. Цим спростовуються доводи позивача та судового рішення щодо відсутності волевиявлення сторін на укладення договору. Відповідно до ст. 59 ЗУ "Про місцеве самоврядування в Україні" - виконавчий Комітет Одеської міськради приймає рішення та питання у сфері містобудування. Згідно рішення Одеської міської ради №1716-ХХІV від 26.09.03р. "Про затвердження Правил забудови міста Одеси" (ч.6 п.2 п.п.6.2.1) при наданні земельних ділянок під будівництво (реконструкцію) об'єктів із замовника стягується плата за право забудови відповідно до договору на право забудови, який укладається між замовником та Виконавчим Комітетом і затверджується рішенням ВК. Отже, визнання недійсним договору можливе при скасуванні певного рішення Виконкому, яким затверджено цей договір, натомість усі рішення виконавчого органу є чинними.
Представник позивача, заперечуючи доводи апеляційної скарги, просить рішення господарського суду залишити без змін, з підстав, викладених у позовній заяві.
Представник ІІІ-ї особи без самостійних вимог у судове засідання не з'явився.
Заслухавши пояснення, розглянувши матеріали справи, судовою колегією встановлено наступне.
БКФ "Будінтех" звернулась із позовом до Виконавчого Комітету Одеської міської ради про визнання недійсним договору пайової участі замовників на розвиток інженерно - транспортної та соціальної інфраструктури м. Одеси №272/КС від 18.09.06р. з підстав невідповідності його вимогам чинного законодавства. На підтвердження своїх доводів позивач послався на наступне.
Відповідно до умов договору його предметом є надання забудовникові від імені Виконкому права забудови земельної ділянки орієнтовною площею 5,8084 га по вул. Літературній,1 строком до ІІІ кварталу 2008р. відповідно до Рішення Виконкому №490 від 18.09.06р. Пунктом 3.2 договору на забудовника покладено обов'язок на етапі 50% коробки житлового будинку письмово повідомити ВК перелік конкретних квартир по номенклатурі та поверхності, узгодженої окремо, у розмірі 7% житла від загальної корисної площі 4-х секцій жилого комплексу та фітнес-клубу; 12% житла від загальної корисної площі 5-ї секції жилого комплексу, з подальшою передачею цих квартир із внутрішнім оздобленням згідно Державного стандарту на момент укладення договору. Додатковою угодою від 15.03.07р. до договору, п.3.2 викладено у новій редакції, а саме, на підставі рішення ВК Одеської міської ради №211 від 15.03.07р. в строк до 20.10.07р. забудовника зобов'язано перерахувати пайову участь при будівництві жилого комплексу в сумі 18 651165 грн. Проте, підписання цього договору було вимушеним, оскільки, тільки його підписання було умовою для прийняття виконкомом рішення про продовження строків будівництва жилого комплексу. Крім того, цивільне законодавство не містить такого об'єкту цивільних прав як "право забудови земельної ділянки". Спірний договір не є договором суперфіцію, оскільки відповідно до ст. 413, 414 ЦКУ надати земельну ділянку для забудови може лише власник земельної ділянки, а виконком не є власником земельної ділянки і у 2006р. не мав повноважень розпоряджатися нею. На підставі ст.12 ЗКУ та п.12 Перехідних положень ЗКУ від імені територіальної громади землями комунальної власності має право розпоряджатися Одеська міська рада , а не Виконком. Право на отримання частки доходу землекористувача згідно ч.2 ст.414 ЦКУ виникає лише у випадку розміщення на земельній ділянці промислових об'єктів, а не житлового будинку. Спірний договір суперечить також Постанові КМУ №1930 від 30.12.00р. "Про встановлення граничного розміру залучення коштів замовників на розвиток інженерно - транспортної та соціальної інфраструктури населених пунктів" , оскільки цією Постановою передбачено саме залучення коштів, які не можуть перевищувати 25% вартості будівництва об'єкту незалежно від його функціонального призначення, а не стягнення із забудовника майна у вигляді квартир.
Станом на 15.03.07р. на час укладення додаткової угоди до договору від 18.09.06р. Постанова КМУ №1930 від 30.12.00р. втратила чинність на підставі Постанови КМУ №40 від 27.01.07р. проте, зміни у преамбулу договору внесено не було, отже, укладаючи додаткову угоду ВК Одеської міської ради керувався нечинним нормативним актом.
Внесені зміни до п.3.2 договору про внесення коштів на розвиток інженерно - транспортної та соціальної інфраструктури міста в сумі 18651165 грн. не відповідають Постанові КМУ №40 від 27.01.07р., якою визначено розмір залучення коштів у розмірі 10% вартості спорудження житлових будинків.
Відповідачем порушено ст. 525 ЦКУ щодо договору на право забудови №020/КС від 27.09.2001р., який був чинний до укладення спірного договору. Виконком рішенням №211 від 15.03.07р. (п.3) визнав, що цей договір втратив чинність, тобто, в односторонньому порядку відповідач відмовився від виконання зобов'язань за договором на право забудови.
Судова колегія зазначає, що договір може бути визнано недійсним з підстав, передбачених законом.
Відповідно до ст. 627 ЦКУ - сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Тобто, свобода договору передбачає неприпустимість примусу щодо вступу у договірні відносини за винятком, коли обов'язок щодо вступу у договірні відносини передбачено законом, актами цивільного законодавства або за домовленістю сторін.
Згідно ст.19 Конституції України, ЗУ "про місцеве самоврядування в Україні" органи місцевого самоврядування , їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачений Конституцією та законами. Відповідно до ст.22 ЗУ "Про планування і забудову територій" на місцеві ради покладено обов'язок затверджувати місцеві правила забудови, які є обов'язковими для всіх суб'єктів містобудівної діяльності - фізичних і юридичних осіб незалежно від форм власності. Саме, відповідно до чинного законодавства, Виконком Одеської міської ради уклав з позивачем договір від 27.09.01р. на право забудови на термін, визначений рішенням ВК Одеської міської ради №638 від 27.09.01р.
Рішенням сесії Одеської міської ради №1716 - ХХІV від 26.09.03р. затверджено Правила забудови м. Одеси. Цими правилами також передбачено укладання договору на право забудови. Незавершення будівництва об'єкту по вул. Літературна,1 в обумовлений договором на право забудови і звернення суб'єкта будівничої діяльності до органу місцевого самоврядування про продовження цього строку не перериває договірних відносин за договором на право забудови від 27.09.01р.
Відповідно до ст. 27 ЗУ "Про планування і забудову територій" (в редакції від 12.09.06р.) фізичні та юридичні особи, які отримали дозвіл на будівництво об'єкта містобудування, мають право на одержання вихідних даних на проектування цього об'єкта в установленому законом порядку. Вихідними даними можуть визначатися також вимоги до пайової участі замовників на розвиток інженерно - транспортної та соціальної інфраструктури населених пунктів. Граничний розмір коштів на розвиток відповідної структури та порядок його визначення встановлюються Кабінетом Міністрів України.
Будівельно - конструкторська фірма "Будінтех" поєднує в одній особі як замовника так і забудовника. Згідно з Постановою КМУ №1930 від 30.12.00р. "Про встановлення граничного розміру залучення коштів замовників на розвиток інженерно - транспортної та соціальної інфраструктури населених пунктів" граничний розмір коштів не може перевищувати 25% вартості об'єкта, незалежно від його функціонального призначення. Постанова КМУ є нормативним актом цивільного законодавства і відповідно до ст.5 ЦКУ - регулює відносини, які виникли з дня набрання нею чинності, тобто, обов'язковим для суб'єктів містобудування. Ні Правилами забудови м. Одеси ні ст. 27 ЗУ "Про планування та забудову територій" (в редакції від 12.09.06р.) не передбачено укладення договору пайової участі замовників у розвитку інженерно - транспортної та соціальної інфраструктури . Проте, сторони, на підставі п.1 ст.6 ЦКУ, мають право укласти договір, який не передбачений актами цивільного законодавства, але відповідає загальним засадам цивільного законодавства.
Зокрема, відповідно до ст.28 п.5; ст.31 п.1 ЗУ "Про місцеве самоврядування в Україні" до відання виконавчого органу міської ради належать повноваження щодо залучення на договірних засадах коштів підприємств та організацій незалежно від форм власності розташованих на відповідній території, а також бюджетних коштів на будівництво, розширення та ремонт і утримання на пайових засадах об'єктів соціальної виробничої інфраструктури.
Укладаючи договір пайової участі замовників на розвиток інженерно - транспортної та соціальної інфраструктури від 18.09.06р. жодною умовою сторонами не передбачено саме залучення коштів замовника на розвиток інженерно - транспортної та соціальної інфраструктури міста в розмірі, встановленому Постановою КМУ №1930 від 30.12.00р., а внесення змін до п.3.2 додатковою угодою від 15.03.07р. до договору від 18.09.06р. не спростовано предмету договору, а саме, надання забудовникові права забудови земельної ділянки.
Зміст оскаржуваного договору пайової участі замовників на розвиток інженерно - транспортної та соціальної інфраструктури м. Одеси від 18.09.06р. не відповідає за своїм змістом предмету та цілям договору, ні нормативному акту, яким врегульовано залучення коштів замовників на розвиток інженерно - транспортної та соціальної інфраструктури міста, що суперечить п.1 ст.203 ЦКУ, а відповідно до ст. 648 ЦКУ - зміст договору, укладеного на підставі правового акту органу державної влади, органу місцевого самоврядування має відповідати цьому акту. Згідно з Методикою визначення пайової участі замовників у розвитку інженерно - транспортної та соціальної інфраструктури м. Одеси затвердженою рішенням Одеської міської ради від 2.03.06р. №223 пайова участь стягується із замовників згідно з договором на право забудови. На час укладення оскаржуваного договору від 18.09.06р. діяв до завершення будівництва та введення об'єкту в експлуатацію договір на право забудови від 21.09.01р.
Отже, для суб'єкта будівничої діяльності - замовника, що одержав у 2001 році право на забудову по вул. Літературній,1 у м. Одесі плата на розвиток інженерно - транспортної та соціальної інфраструктури м. Одеси відповідно до Постанови КМУ - є обов'язковою незалежно від укладення чи не укладення договору станом на 18.09.06р., а тому доводи скаржника про те, що позивач, сплачуючи кошти пайової участі, визнавав оскаржуваний договір - є не коректними.
З урахуванням викладеного,
керуючись ст.ст.99, 101-105 ГПК України,
суд постановив:
Рішення господарського суду Одеської області від 29.07.09р. по справі №31/89-09-3430 - залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.
Постанова апеляційної інстанції набирає чинності з дня прийняття та може бути оскаржена протягом місяця в касаційному порядку до ВГСУ.
Головуючий суддя А.М. Жукова
Судді Т.А. Величко
Л.І. Бойко