Україна
Харківський апеляційний господарський суд
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"15" вересня 2009 р. Справа № 3/203-09
Колегія суддів у складі:
головуючий суддя , судді ,
при секретарі Пироженко І.В.
за участю представників сторін:
позивача - не з'явився
відповідача - не з'явився
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Державного підприємства "Наумівський спиртовий завод", с. Наумівка, Краснопільського району, Сумської області (вх. № 2121 С/3) на рішення господарського суду Сумської області від 25.06.09р. по справі № 3/203-09
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Укррос-Транс", м. Київ
до Державного підприємства "Наумівський спиртовий завод", с. Наумівка, Краснопільського району, Сумської області
про стягнення 105529,79 грн., -
встановила:
У червні 2009 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Укррос-Транс" (м. Київ) звернулось до господарського суду Сумської області з позовом до Державного підприємства "Наумівський спиртовий завод" (с. Наумівка, Краснопільського району, Сумської області) про стягнення заборгованості по сплаті орендної плати в сумі 93682,24 грн., 10449,31 грн. пені, 1298,24 грн. - 3 % річних, а також суми судових витрат.
Рішенням господарського суду Сумської області від 25.06.2009р. по справі № 3/203-09 (суддя Левченко П.І.) позовні вимоги задоволено та стягнуто з відповідача на користь позивача основний борг в розмірі 93782,24 грн., пеню в сумі 10449,31 грн., 3% річних в сумі 1298,24 грн., витрати по сплаті державного мита в розмірі 1054,29 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в розмірі 312,50 грн.
Відповідач з даним рішенням не погодився, подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просить його скасувати та прийняте нове рішення, яким відмовити у стягненні з відповідача 100,00 грн. боргу та фінансових санкцій.
Позивач у своєму відзиві на апеляційну скаргу вважає рішення законним та обґрунтованим, в зв’язку з чим просить залишити його без змін, а апеляційну скаргу без задоволення, оскільки відповідач не був позбавлений права звернутись до господарського суду Сумської області стосовно виправлення допущеної у резолютивній частині помилки відносно стягнення суми боргу в сумі 93782,24 грн. замість 93682,24 грн.
18.08.2009р. на адресу Харківського апеляційного господарського суду від Товариства з обмеженою відповідальністю "Укррос-Транс" (м. Київ) надійшло клопотання, в якому позивач просить розглянути справу без участі його представника за наявними в ній матеріалами.
Представник відповідача у судове засідання 15.09.2009р. не з’явився, хоча належним чином був повідомлений про день, час та місце розгляду справи, про що свідчить повідомлення про вручення рекомендованого поштового відправлення за № 5587682 (в матеріалах справи), про причини неявки свого представника відповідач суд апеляційної інстанції не повідомив.
Враховуючи те, що судом апеляційної інстанції створено всі необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства, вжито заходи для належного повідомлення сторін про час та місце розгляду справи, а також з огляду на те, що явку представників сторін у дане судове засідання не визнано обов'язковою, позицію відповідача викладено в апеляційній скарзі і він також не був позбавлений права надати суду апеляційної інстанції додаткові письмові докази в обґрунтування своїх вимог і заперечень та мав на це достатньо часу, а позивач просить розглянути справи без участі його представника, колегія суддів вважає за можливе розглянути справу без участі сторін за наявними у ній матеріалами.
Обговоривши доводи апеляційної скарги в межах вимог, передбачених ст. 101 Господарського процесуального кодексу України, перевіривши наявні у справі матеріали на предмет їх юридичної оцінки судом першої інстанції, проаналізувавши правильність застосування господарським судом норм матеріального та процесуального права при винесенні оскарженого рішення, колегія суддів встановила наступне.
Як свідчать матеріали справи та встановлено господарським судом, на підставі укладеного між сторонами Договору суборенди № 61229-6-1 від 29.12.2006 року (далі - Договір) та додаткових угод до нього, ТОВ “Укррос-Транс” («Орендар») передав, а ДП “Наумівський спиртовий завод” («Суборендар») прийняв у строкове платне користування рухомий склад (вагони) для перевезення харчових продуктів, що підтверджується актами приймання-передачі (а.с. 20-31).
Згідно з пунктом 3.5. Договору відповідач зобов’язався сплачувати орендні платежі наступним чином: попередню оплату за перший місяць оренди сплачувати на протязі трьох банківських днів після фактичної передачі рухомого складу, а наступну орендну плату проводити щомісяця в термін 5 банківських днів після початку поточного місяця.
Приймаючи оскаржене рішення господарський суд з’ясував, що відповідач взяті на себе зобов’язання по суборендній платі належним чином не виконав, в зв’язку з чим на момент подачі позову до суду заборгованість відповідача перед позивачем складає суму 93682,24 грн.
В силу приписів частини 1 статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов’язанні, встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк, а відповідно до статті 525 цього ж Кодексу одностороння відмова від виконання зобов’язання не допускається.
Відповідач у відзиві на позов № 236 від 16.06.2009 року визнав основний борг перед позивачем в сумі 93682,24 грн., а в інший частині позовних вимог взагалі не заперечував.
Проаналізувавши надані сторонами докази в їх сукупності суд першої інстанції дійшов висновку про задоволення позову щодо стягнення з відповідача на користь позивача 93682,24 грн. заборгованості, оскільки зазначені позивачем доводи та надані на їх підтвердження документальні матеріали не спростовані відповідачем в порядку статті 33 Господарського процесуального кодексу України, згідно з якою обов’язок доказування законодавчо покладений на сторони.
В силу частини 1 статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Статтею 526 Цивільного кодексу України чітко закріплений обов'язок особи виконувати свої зобов'язання належним чином та у відповідності до умов укладеного договору, яке в силу вимог статті 599 цього ж Кодексу та статті 202 Господарського кодексу України припиняється виконанням, проведеним належним чином, а згідно з частиною 1 статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов’язання.
Згідно зі статтями 610, 611 Цивільного кодексу України порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання), а у разі порушення зобов’язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.
Пунктом 6.2. Договору сторони передбачили, що за несвоєчасне перерахування коштів (повністю або частково), а також за будь-яке порушення відповідачем своїх зобов’язань по Договору, відповідач у безспірному порядку сплачує позивачу пеню за кожен день прострочення шляхом перерахування коштів в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми простроченого платежу.
Скориставшись своїм правом, а також загальними засадами відповідальності учасників господарських правовідносин, та пунктом 6.2. Договору, позивачем, в зв’язку з порушенням відповідачем грошових зобов’язань, заявлено вимогу про стягнення з останнього пені в сумі 10449,31 грн. за період з 09.12.2008 року по 25.05.2009 року.
Під час розгляду справи по суті господарським судом встановлено, що позовні вимоги в цій частині також підлягають задоволенню, оскільки відповідач є таким, що прострочив виконання свого зобов’язання, а наданий позивачем розрахунок пені здійснений з урахуванням вимог статті 3 Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань” і заявлений в межах встановленого шестимісячного терміну.
Згідно ч. 2 ст. 625 чинного Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов‘язання, на вимогу кредитора зобов‘язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення , крім того три відсотки річних від простроченої суми, якщо інший розмір відсотків не встановлено договором чи законом .
З урахуванням зазначеної норми, господарський суд дійшов висновку, що вимоги позивача відносно стягнення з відповідача на користь позивача 3% річних в розмірі 1298,24 грн., нараховані у відповідності з вимогами чинного законодавства, є правомірними , обґрунтованими, а тому підлягають задоволенню в повному обсязі.
Викладені вище висновки господарського суду на думку колегії суддів в основному відповідають фактичним обставинам спору та матеріалам справи, їм надана правильна та належна правова оцінка, через що відсутні підстави для задоволення апеляційної скарги і скасування прийнятого по справі рішення, оскільки відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.
Як свідчать матеріали справи, господарський суд Сумської області забезпечив додержання вимог статті 43 Господарського процесуального Кодексу України, всебічно, повно та об’єктивно дослідив фактичні обставини справи та оцінив наявні у ній докази в їх сукупності, керуючись при цьому чинним законодавством України.
Наведені відповідачем у своїй апеляційній скарзі доводи про необхідність скасування прийнятого по справі судового рішення в частині стягнення фінансових санкцій документально ним не обґрунтовані, відповідач ні у ході вирішення спору господарським судом Сумської області, ні при поданні своєї апеляційної скарги не надав жодних належних та допустимих доказів неправомірності нарахування йому пені в сумі 10449,31 грн. та 3% річних в сумі 1298,24 грн., які стягнуті господарським судом на користь позивача.
Разом з тим, повторно переглядаючи справу в межах наданих суду апеляційної інстанції повноважень, колегія суддів будучи не зв"язаною доводами апеляційної скарги, визначає, що при виготовленні тексту оскарженого рішення господарський суд Сумської області допустив технічну описку при викладенні його резолютивної частини, зазначивши, що до стягнення з відповідача на користь позивача підлягає основний борг в сумі 93782,24 грн. замість суми 93682,24 грн., але яка, втім, не впливає на висновок суду першої інстанції по суті розглянутих вимог, оскільки в описовій і мотивувальній частині рішення міститься висновок суду про задоволення позовних вимог в частині стягнення основного боргу саме в розмірі 93682,24 грн.
Ухвала про виправлення описки відповідно до статті 89 Господарського процесуального кодексу України в матеріалах справи відсутня. Через зазначені обставини рішення господарського суду Сумської області підлягає зміні.
Враховуючи викладене та керуючись статтями 525, 526, частиною 1 статті 530, статтями 599, 610, 611, 625 Цивільного кодексу України, частиною 1 статті 193, статтею 202 Господарського кодексу України, статтями 33, 43, 99, 101, пунктом 4 статті 103, пунктом 4 частини 1 статті 104, статтею 105 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів -
постановила:
Апеляційну скаргу Державного підприємства "Наумівський спиртовий завод" (с. Наумівка, Краснопільського району, Сумської області) задовольнити частково.
Рішення господарського суду Сумської області від 25 червня 2009 року по справі № 3/203-09 змінити.
Резолютивну частину рішення викласти у наступній редакції:
"Позов задовольнити.
Стягнути з Державного підприємства “Наумівський спиртовий завод” (42433, Сумська область, Краснопільський р-н, с. Наумівка, вул. Котовського, 1; код ЄДРПОУ 00375208) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Укррос –Транс” (02160, м. Київ, вул. Березнева,10; код ЄДРПОУ 30056859) основний борг в розмірі 93682,24 грн., пеню в сумі 10449,31 грн., 3% річних в сумі 1298,24 грн., витрати по сплаті державного мита в розмірі 1054,29 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в розмірі 312,50 грн.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили".
Постанова набирає чинності з дня її проголошення і може бути оскаржена до Вищого господарського суду України в місячний термін.
Повний текст постанови підписано 18 вересня 2009 року.
Головуючий суддя
Судді