ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
=======================================================================
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"12" жовтня 2012 р. Справа № 5016/1525/2012(1/69)
м. Миколаїв
За первісним позовом: Публічного акціонерного товариства “Миколаївобленерго”, /54017, м. Миколаїв, вул. Громадянська, 40/
до відповідача: Миколаївського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України, /54030, м. Миколаїв, вул. Потьомкінська, 41/,
про: визнання недійсним рішення,
за зустрічним позовом: Миколаївського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України, /54030, м. Миколаїв, вул. Потьомкінська, 41/
до Публічного акціонерного товариства “Миколаївобленерго”, /54017, м. Миколаїв, вул. Громадянська, 40/
про: стягнення штрафу в сумі 272 000 грн.
Суддя Васильєва Л.І.
Представники:
Від позивача за первісним позовом (відповідача за зустрічним): ОСОБА_1, дов. № 01/33-27; ОСОБА_2, дов. № 01/33-248 від 17.09.2012р.
Від відповідача за первісним позовом (позивача за зустрічним): ОСОБА_3, дов. № 1-292/91-1961/1 від 17.08.2012р.; ОСОБА_4 дов. № 93 від 17.07.2012р.
Публічне акціонерне товариство “Миколаївобленерго” (позивач за первісним позовом) звернулося до Господарського суду Миколаївської області з позовом до Миколаївського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України (відповідач за первісним позовом) про визнання недійсним рішення від 21.06.2012 р. № 72-ріш у справі № 1-26.213/25-2010 “Про порушення законодавства про захист економічної конкуренції та накладення штрафу”, котрим визнано ПАТ “Миколаївобленерго” таким, що займало в 2010 та 2011 роках монопольне (домінуюче) становище на ринку постачання електричної енергії за регульованим тарифом на території Миколаївської області в межах, належних ПАТ “Миколаївобленерго” електричних мереж з часткою 100 відсотків та визнано дії ПАТ “Миколаївобленерго”, які полягали: в відмові ТДВ “Миколаївмеблі” здійснити коригування договірних величин споживання електричної енергії в квітні 2010 року і в травні 2010 року, а ТДВ “Актон” здійснити коригування договірних величин споживання електричної енергії в квітні 2011 року і в листопаді 2011 року- порушенням п. 2 ст. 50, п. 5 ч. 2 ст. 13 Закону України “Про захист економічної конкуренції”, що визначено як зловживання монопольним становищем шляхом часткової відмови від реалізації товару за відсутності альтернативних джерел придбання, і за вказане порушення на позивача накладено штраф у сумі 272000 грн.
За такими позовними вимогами ухвалою суду від 08.08.2012 р. порушено провадження у справі.
Зазначене рішення, як вказує позивач, винесене із порушенням вимог законодавства, зокрема Методики визначення монопольного (домінуючого) становища суб’єктів господарювання на ринку, затвердженої розпорядженням Антимонопольного комітету України від 05.03.2002 р. №49-р (надалі –Методика), та підлягає скасуванню з підстав, визначених ст. 59 Закону України “Про захист економічної конкуренції”, а саме: не доведення обставин, які мають значення для справи і які визнано встановленими; порушення норм матеріального права, а також таке, що прийнято органом Антимонопольного комітету України поза межами повноважень, передбачених законами України, оскільки відповідач невірно трактує товарні межі ринку, визначаючи у спірному рішенні такими межами - послугу з постачання електроенергії, проте позивач не надає послуги постачання електричної енергії, а продає її. Крім невірного визначення становища позивача на товарних ринках, останній вважає, що відповідач не довів належними доказами негативного впливу дій позивача на економічну конкуренцію на території України саме нездійсненням коригування договірних величин вищевказаним підприємствам, які призвели або могли призвести до ущемлення інтересів інших суб’єктів господарювання чи споживачів та були б неможливими за наявності значної конкуренції на ринку. Також позивач посилається на те, що при прийнятті оскаржувального рішення відповідачем не було досліджено стану конкуренції на товарних ринках для визначення домінуючого становища позивача серед інших господарюючих суб’єктів. Щодо порушення законодавства України при відмові в здійсненні коригування договірних величин постачання електричної енергії, то позивач звертає увагу суду, що пропозиція споживача є пріоритетною за умови попередньої оплати додатково заявлених обсягів, що також визначено умовами укладеного між позивачем та ТДВ “Миколаївмеблі” і ТДВ “Актон” договорами, які в свою чергу такого не здійснили і звернулися до позивача з порушенням строків, встановленими даними договорами, а тому відмова вищевказаним товариствам у здійсненні коригування не є відмовою в реалізації електричною енергією, оскільки постачання електричної енергії цим споживачам не обмежувалась та вони мали можливість використати ту кількість електроенергії, яка ним була необхідна. Крім іншого, позивач зазначає, що вирішення питання правомірності застосування п.4.4 ПКЕЕ в частині відмови споживачу в коригуванні договірних величин споживання електроенергії, відноситься до компетенції судових органів, а не відповідача.
21.08.2012 р. відповідачем у справі до ПАТ “Миколаївобленерго” пред’явлено зустрічний позов про стягнення з останнього штрафу в сумі 272000 грн., застосованого спірним рішенням адміністративної колегії Миколаївського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України від 21.06.2012 р. № 72-ріш у справі № 1-26.213/25-2010. Зустрічні позовні вимоги обґрунтовано тим, що відповідач за зустрічним позовом повинен був у встановлений ч.3 ст.56 Закону України “Про захист економічної конкуренції” (надалі –Закон) двомісячний строк з дня одержання копії рішення органу Антимонопольного комітету України сплатити накладений цим рішенням штраф, проте не оплатив його у вказаний строк.
Ухвалою суду від 22.08.2012 р. дану зустрічну позовну заяву прийнято до спільного розгляду з первісним позовом.
У судовому засіданні представник позивача за первісним позовом позовні вимоги підтримав повністю з підстав, викладених у позові, а зустрічні позовні вимоги не визнав, вважаючи їх необґрунтованими та не підлягаючими задоволенню з підстави того, що встановлений Законом України “Про захист економічної конкуренції” двомісячний строк для сплати визначеного спірним рішенням штрафу з моменту його отримання (10.07.2012 р. - згідно штампу реєстрації вхідної кореспонденції ПАТ “Миколаївобленерго”) до моменту подання зустрічного позову (21.08.2012 р.) не сплинув, а тому його стягнення в судовому порядку заявлено безпідставно. При цьому відповідач за зустрічним позовом посилається на положення ст. 60 вказаного закону, якими встановлено, що у разі порушення провадження у справі про визнання недійсним рішення органу Антимонопольного комітету України виконання такого рішення, в даному випадку стягнення штрафу, зупиняється на час розгляду цієї справи чи перегляду відповідного рішення господарського суду, тобто стягнення штрафу повинно бути зупинено з моменту подання первісного позову –07.08.2012 р.
Первісні позовні вимоги відповідач у судовому засіданні заперечив повністю, посилаючись на їх безпідставність і необґрунтованість, які не підкріплені доказами і не грунтуються на положеннях чинного законодавства та судовій практиці, а зустрічні позовні вимоги просив суд задовольнити повністю з огляду на таке, що ПАТ “Миколаївобленерго” займає монопольне становище на товарному ринку, оскільки на території, де розташовані електричні мережі останнього, відсутня можливість здійснення іншими суб’єктами господарювання діяльності з постачання електроенергії за регульованим тарифом, а від так у споживачів ПАТ “Миколаївобленерго” відсутні альтернативні джерела такого постачання і споживання. Щодо визначення статусу ПАТ “Миколаївобленерго” як постачальника електричної енергії, то на думку відповідача, останнім при прийнятті оскаржувального рішення вірно визначено, що ПАТ “Миколаївобленерго” як постачальник електричної енергії займає на ринку постачання електричної енергії за регульованим тарифом в межах території Миколаївської області 100 відсотків ринку, що позивачем за первісним позовом належним чином не було спростовано, оскільки не надано жодного доказу, що він зазнавав значної конкуренції на ринку товарів енергопостачання і не наведено жодної підстави вважати, що він займає частку ринку, менш ніж 35 відсотків, тобто нижче межі, встановленої Законом України “Про захист економічної конкуренції”. Також відповідач за первісним позовом наголосив на тому, що з метою повного та всебічного розгляду справи № 1-26.213/25-2010 при проведенні дослідження ринку постачання електричної енергії за регульованим тарифом Відділенням проводилося вивчення ринку постачання електричної енергії за нерегульованим тарифом за 2009-1011 роки, яким встановлено, що у вказаний період в Миколаївській області НКРЕ ліцензії було видано 12 суб’єктам господарювання, серед яких тільки ЗАТ “Возко” і ПАТ “Миколаївська ТЕЦ” постачали електричну енергію за нерегульованим тарифом, при цьому їх система електричних мереж є недостатньо розгалуженою та розвинутою, а ТДВ “Миколаївмеблі” і ТДВ “Актон” територіальне відділені від останніх, тому не мали реальної можливості споживання електроенергії від вказаних суб’єктів енергопостачання.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши доводи представників сторін, суд -
встановив:
спірним рішенням Територіальне відділення АМК від 21.06.2012 р. № 72-ріш у справі № 1-26.213/25-2010 “Про порушення законодавства про захист економічної конкуренції та накладення штрафу” визнало ПАТ “Миколаївобленерго” таким, що займає в 2010 та 2011 роках монопольне (домінуюче) становище на ринку постачання електричної енергії за регульованим тарифом на території Миколаївської області в межах, належних ПАТ “Миколаївобленерго” електричних мереж з часткою 100 відсотків та визнано дії ПАТ “Миколаївобленерго”, які полягали: в відмовлені ТДВ “Миколаївмеблі” здійснити коригування договірних величин споживання електричної енергії в квітні 2010 року і в травні 2010 року, та ТДВ “Актон” здійснити коригування договірних величин споживання електричної енергії в квітні 2011 року і в листопаді 2011 року- порушенням п. 2 ст. 50, п. 5 ч. 2 ст. 13 Закону України “Про захист економічної конкуренції”, що визначено як зловживання монопольним становищем шляхом часткової відмови від реалізації товару за відсутності альтернативних джерел придбання, і за вказане порушення на Товариство накладено штраф у сумі 272000 грн, а також зобов'язано, крім іншого,: 1) за наявності можливості збільшити обсяг постачання електричної енергії, не відмовляти споживачам електричної енергії за регульованим тарифом в коригуванні (збільшенні) договірних величин споживання електричної енергії з підстав, що не передбачені чинним законодавством України, а саме, пунктом 4.4. ПКЕЕ, де визначена єдина правова підстава для такої відмови: невиконання споживачем своїх зобов'язань щодо оплати електричної енергії за договором про постачання електричної енергії; 2) за наявності можливості збільшити обсяг постачання електричної енергії, не відмовляти споживачам електричної енергії за регульованим тарифом в коригуванні (збільшенні) договірних величин споживання електричної енергії з підстави несплати споживачем спірної заборгованості за недовраховану електричну енергію до моменту доведення ПАТ “Миколаївобленерго” в судовому порядку факту безоблікового споживання електроенергії, як це передбачено Постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 2006 року № 122 та затвердженим нею Порядком визначення розміру і відшкодування збитків, завданих енергопостачальнику внаслідок викрадення електричної енергії; 3) оприлюднити за власні кошти резолютивну частину цього рішення у газеті “Рідне Прибужжя” у місячний строк з дня набуття цього рішення законної сили, про що повідомити відділення наданням всіх підтверджуючих документів в п'ятиденний строк з дня розміщення публікації.
Із змісту спірного рішення випливає, що штраф застосовано до ПАТ “Миколаївобленерго” за вчинення порушення, передбаченого п. 2 ст. 50, п. 5 ч.2 ст. 13 Закону України “Про захист економічної конкуренції” у вигляді зловживання монопольним (домінуючим) становищем на ринку шляхом часткової відмови від реалізації товару за відсутності альтернативних джерел придбання, яке встановлено у ході розгляду заяв ВАТ “Миколаївмеблі” щодо незгоди з діяннями ПАТ "Миколаївобленерго", які полягали у відмові здійснити коригування договірної величини споживання електричної енергії у квітні та травні 2010 року та ТДВ "АКТОН" у період з квітня по листопад 2011 року.
За результатами дослідження Тервідділенням АМК статусу ПАТ “Миколаївобленерго” встановлено, що на території Миколаївської області ліцензії на здійснення підприємницької діяльності з постачання електричної енергії за регульованим тарифом протягом 2009-2010 років мали тільки ПАТ “Миколаївобленерго” та ДПЕМ ВАТ "Атомсервіс", при цьому останнє згідно з умовами виданої ліцензії, протягом спірного періоду не постачало електричну енергію за регульованим тарифом на території м. Миколаєва, а здійснювало постачання на території м. Южноукраїнськ, частково: в Арбузинському, Вознесенському та Доманівському районах Миколаївської області, та частково у Голованівському районі Кіровоградської області, а з квітня 2011 року мали тільки два суб'єкта господарювання: ПАТ "Миколаївобленерго", яке за підсумками 2011 року поставило електричну енергію в обсягах 22353995628 кВт/год та ДП “Одеська залізниця”, останній з яких поставив –6226 397 кВт/год у вказаний період, що було визнано підставою для визначення монопольного становища ПАТ "Миколаївобленерго" на ринку постачання електричної енергії за регульованим тарифом на території Миколаївської області в межах належних ПАТ "Миколаївобленерго" електричних мереж з часткою 100 відсотків, оскільки на цьому ринку в зазначених межах, у нього відсутній жодний конкурент. У цьому рішенні також зазначено, що ПАТ “Миколаївобленерго” безпідставно відмовило ТДВ “Миколаївмеблі” і ТДВ “Актон” у здійсненні коригування договірних величин споживання електричної енергії, оскільки постачальник електричної енергії за регульованим тарифом має право відмовити споживачу в коригуванні (збільшенні) договірних величин у разі невиконання споживачем своїх зобов'язань щодо оплати електричної енергії за договором про постачання електричної енергії, а інших підстав щодо відмови споживачу в коригуванні (збільшенні) договірних величин чинне законодавство України не передбачає, а тому, не довівши в установленому законодавством порядку факту невиконання споживачем своїх зобов'язань щодо оплати електричної енергії, відмовляти споживачу в коригуванні (збільшенні) договірних величин на підставі будь-яких інших непередбачених чинним законодавством України підстав не мало право.
Статтею 59 Закону визначено підстави для зміни, скасування чи визнання недійсними рішень органів АМК, а саме: неповне з'ясування обставин, які мають значення для справи; не доведення обставин, які мають значення для справи і які визнано встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні, обставинам справи; порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.
Дослідивши обставини, на підставі яких було винесено спірне рішення, суд приходить до висновку, що первісний позов ПАТ "Миколаївобленерго" не підлягає задоволенню, оскільки при винесенні оскаржувального рішення Тервідділенням АМК повно з’ясовані та доведені обставини справи, а висновки, викладені в ньому відповідають обставинам справи та нормам матеріального та процесуального права, застосовані правильно з огляду на нижченаведене:
Обов'язок з доведення в суді факту зайняття суб'єктом господарювання монопольного (домінуючого) становища на ринку покладається на Антимонопольний комітет України або його територіальне відділення, яке є стороною у справі.
З врахуванням приписів підпункту 15.5. пункту 15 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 року № 15 при перевірці господарським судом правильності застосування відповідачем за первісним позовом відповідних правових норм, зокрема, Методики визначення монопольного (домінуючого) становища суб'єктів господарювання на ринку, затвердженої розпорядженням названого Комітету від 05.03.2002 N 49-р. встановлено, що вказаний нормативний акт застосований вірно.
Вказаною вище Методикою про визначення монопольного (домінуючого) становища суб’єктів господарювання на ринку, встановлена процедура визначення монопольного становища на ринку і яка призначена для аналізу діяльності суб’єктів господарювання, груп суб’єктів господарювання та споживачів з виробництва, реалізації, придбання товарів, надання послуг, виконання робіт на загальнодержавних та регіональних ринках.
Згідно п. 1.2 Методики об’єктами для визначення монопольного (домінуючого) становища є: суб’єкти господарювання; групи суб’єктів господарювання –декілька суб’єктів господарювання, які діють на ринку в певних товарних та територіальних (географічних) межах; обставини, які визначають на відповідному товарному ринку умови здійснення господарської діяльності з виробництва, реалізації, придбання товарів, надання послуг, виконання робіт, а також умови придбання та використання зазначених товарів, робіт, послуг.
Пунктом 2.1 Методики передбачено, що визначення монопольного (домінуючого) становища суб’єктів господарювання може включати в себе такі дії:
встановлення об’єктів аналізу щодо визначення монопольного (домінуючого) становища, а саме суб’єкта господарювання (групи суб’єктів господарювання), конкретного товару (продукції, роботи, послуги), який випускається, постачається, продається, придбавається (споживається, використовується) цим (цими) суб’єктом (суб’єктами) господарювання;
складання переліку товарів (робіт, послуг), щодо яких має визначатися монопольне (домінуюче) становище суб’єкта господарювання і які мають ознаки одного товару, товарної групи;
складання переліку основних продавців (постачальників, виробників), покупців (споживачів) товарів (товарних груп);
визначення товарних меж ринку;
визначення територіальних (географічних) меж ринку;
становлення проміжку часу, стосовно якого має визначатися становище суб’єктів господарювання на ринку –визначення часових меж ринку;
визначення обсягів товару, який обертається на ринку;
розрахунок часток суб'єктів господарювання на ринку;
складання переліку продавців (постачальників, виробників), покупців (споживачів) товару (товарної групи) - потенційних конкурентів, покупців, які можуть продавати (постачати, виробляти), придбавати (споживати, використовувати) той самий або/та аналогічний товар (товарну групу) на ринку;
визначення бар'єрів вступу на ринок та виходу з ринку для суб'єктів господарювання, які продають (постачають, виробляють), придбавають (споживають, використовують) або можуть продавати (постачати, виробляти), придбавати (споживати, використовувати) той самий або/та аналогічний товар (товарну групу) на ринку;
встановлення монопольного (домінуючого) становища суб'єкта (суб'єктів) господарювання на ринку.
Як свідчить оспорюване рішення, при проведені необхідних досліджень для визначення монопольного становища позивача за первісним позовом відповідачем дотримано всіх вище перелічених умов. В зв’язку з чим суд вважає необґрунтованими доводи позивача щодо порушення органом антимонопольного комітету пункту 5 вказаної вище Методики.
За змістом приписів статті 12 Закону України "Про захист економічної конкуренції" суб'єкт господарювання, який заперечує зайняття ним монопольного (домінуючого) становища на ринку товару, має довести, що він зазнає значної конкуренції.
Позивачем за первісним позовом не надано будь-яких доказів, які б свідчили, що він зазнає значної конкуренції.
Відповідно до частини першої статті 13 Закону України "Про захист економічної конкуренції", зловживання монопольним (домінуючим) становищем на ринку є дії чи бездіяльність суб'єкта господарювання, який займає монопольне (домінуюче) становище на ринку, що призвели чи можуть призвести до недопущення, усунення чи обмеження конкуренції, зокрема обмеження конкурентоспроможності інших суб'єктів господарювання, або ущемлення інтересів інших суб'єктів господарювання чи споживачів, які були б неможливими за умови існування значної конкуренції на ринку.
Згідно з пунктом 5 частини другої статті 13 закону України "Про захист економічної конкуренції" зловживання монопольним становищем на ринку визнається часткова відмова від реалізації товару за відсутності альтернативних джерел реалізації чи придбання.
Суд також вважає доведеним факт зловживання позивачем своїм монопольним становищем:
пунктом 4.4 Правил користування електричною енергією встановлено, що споживач має право протягом розрахункового періоду звернутися до постачальника електричної енергії за регульованим тарифом із заявою щодо коригування договірної величини споживання електричної енергії. Постачальник електричної енергії за регульованим тарифом протягом п'яти робочих днів від дня отримання звернення розглядає заяву споживача, приймає рішення за цим зверненням та не пізніше шостого робочого дня від дня отримання звернення письмово повідомляє споживача про результати розгляду заяви. Пропозиції споживача щодо коригування договірних величин є пріоритетними за умови попередньої оплати додатково заявлених обсягів та отримання постачальником за регульованим тарифом заяви споживача не пізніше ніж за п'ять робочих днів до закінчення розрахункового періоду.
Постачальник електричної енергії за регульованим тарифом має право відмовити споживачу в коригуванні (збільшенні) договірних величин у разі невиконання споживачем своїх зобов'язань щодо оплати електричної енергії за договором про постачання електричної енергії.
Суд погоджується з доводами Миколаївського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України, що єдиною підставою для відмови споживачу в коригуванні (збільшенні) договірних величин є факт невиконання споживачем своїх зобов'язань щодо оплати електричної енергії.
Тобто, відмова в коригуванні (збільшенні) договірних величин з інших підстав, в тому числі, пов’язаних з не оплатою заявленого збільшеного об’єму електроенергії є протиправним.
Проведене відповідачем за первісним позовом дослідження відносно ТОВ «Миколаївмеблі»та ТОВ «Актон»свідчить, що позивач не мав законних підстав відмовляти вказаним суб’єктам господарювання у коригуванні(збільшенні) договірних величин споживання електричною енергією в квітні, травні 2010р., квітні, листопаді 2011 року: вказані юридичні особи на час звернення з відповідними заявами сумлінно виконували договірні зобов’язання щодо своєчасної та повної оплати вартості за спожиту електроенергію(ТОВ «Актон», в тому числі, сплатило вартість додатково заявлених об’ємів електроенергії).
Відповідно до частини першої статті 13 Закону України "Про захист економічної конкуренції", зловживання монопольним (домінуючим) становищем на ринку є дії чи бездіяльність суб'єкта господарювання, який займає монопольне (домінуюче) становище на ринку, що призвели чи можуть призвести до недопущення, усунення чи обмеження конкуренції, зокрема обмеження конкурентоспроможності інших суб'єктів господарювання, або ущемлення інтересів інших суб'єктів господарювання чи споживачів, які були б неможливими за умови існування значної конкуренції на ринку.
Згідно з пунктом 5 частини другої статті 13 закону України "Про захист економічної конкуренції" зловживання монопольним становищем на ринку визнається часткова відмова від реалізації товару за відсутності альтернативних джерел реалізації чи придбання.
В умовах без альтернативності джерел електропостачання, ТОВ"Миколаївмеблі" (у квітні-травні 2010 року), та ТДВ "Актон" (у квітні, листопаді 2011 року), були позбавлені можливості одержання додатково заявлених обсягів електричної енергії, що кожного разу призводило до ущемлення інтересів вказаних суб'єктів господарювання.
Зазначене було б неможливим за умов існування значної конкуренції на ринку. За наявності конкуренції споживачі мали б можливість відмовитись від послуг постачальника, який його не влаштовує, та обрати іншого постачальника електричної енергії, якій діяв би в межах та на підставі чинного законодавства України. За таких обставин, постачальник електричної енергії, щоб утримати споживача, не припустився би до неправомірної часткової відмови від реалізації товару, а, навпаки, пропонував споживачам більш вигідні для них пропозиції щодо продажу електричної енергії.
Приписом частини третьої статті 13 Закону України "Про захист економічної конкуренції" заборонено зловживання монопольним становищем. Порушення цієї норми тягне за собою відповідальність згідно із законом.
Пункт 2 статті 50 Закону України "Про захист економічної конкуренції" визначає, що порушенням законодавства про захист економічної конкуренції є зловживання монопольним (домінуючим) становищем.
Отже, Миколаївське обласне територіальне відділення Антимонопольного комітету України вірно дійшло висновку, що займаючи монопольне становище на ринку постачання електричної енергії за регульованим тарифом на території Миколаївської області межах, належних ПАТ Миколаївобленерго" електричних мереж з часткою 100 відсотків, ПАТ "Миколаївобленерго" не маючи належних фактичних та правових підстав для відмови ТОВ "Миколаївмеблі" та ТДВ "Актон" у коригуванні договірних величин споживання електричної енергії в бік її збільшення, вчинило порушення законодавства про захист економічної конкуренції, передбачених п. 5 частини другої статті 13, пунктом 2 статті 50 Закону України "Про захист економічної конкуренції" у вигляді зловживання монопольним становищем шляхом часткової відмови від реалізації товару за відсутності альтернативних джерел придбання та застосувало до позивача санкції, передбачені статтею 52 Закону України "Про захист економічної конкуренції".
Таким чином, підстави для задоволення первісного позову відсутні.
Разом з тим, суд вважає, що не підлягає задоволенню й зустрічний позов з огляду на наступне:
згідно з частиною другою і третьою статті 56 Закону України «Про захист економічної конкуренції» рішення та розпорядження органів АМК, голів його територіальних відділень є обов'язковими до виконання; особа, на яку накладено штраф за рішенням органу АМК, сплачує його у двомісячний строк з дня одержання рішення про накладення штрафу.
Остання з наведених норм пов'язує початок перебігу строку для добровільної сплати штрафу особою, на яку його накладено, саме з днем одержання відповідного рішення органу АМК.
Відповідач за зустрічний позовом отримав оспорюване рішення 10.07.2012 року, отже звернення позивача 21 серпня 2012 року з зустрічним позовом про стягнення штрафних санкцій в сумі 272 000 грн. є передчасним, оскільки не закінчився строк для добровільного виконання рішення. Отже, в задоволенні зустрічного позову необхідно відмовити.
Керуючись ст. 32, 33, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд –
В И Р І Ш И В :
В задоволенні первісного позову відмовити.
В задоволенні зустрічного позову відмовити
Рішення у відповідності зі ст.85 Господарського процесуального кодексу України набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 цього Кодексу.
Сторони, які беруть участь у справі, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення повністю або частково у порядку і строки встановлені ст.93 Господарського процесуального кодексу України.
Суддя Л.І.Васильєва
Повний текст рішення складено та підписано 12.10.2012р.