ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

36000, м. Полтава, вул.Зигіна, 1, тел. (0532) 610-421, факс (05322) 2-18-60, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua

У Х В А Л А

17.11.2016 Справа № 917/1514/14

За заявою Публічного акціонерного товариства комерційний банк "Приватбанк" про видачу дублікату наказу господарського суду Полтавської області від 29.09.2014 року та про поновлення строку пред'явлення до виконання наказу господарського суду Полтавської області від 29.09.2014 року по справі №917/1514/14

за позовом Публічного акціонерного товариства комерційний банк "Приватбанк", вул. Набережна перемоги, 50, м. Дніпропетровськ,49094

до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, вул. Леніна, 12А, смт. Машівка, Машівський район, Полтавська область,39400

про стягнення заборгованості в сумі 16 378,11 грн.

Суддя Тимощенко О.М.

Представники сторін в судове засідання не з'явились, повідомлені судом належним чином.

Обставини справи: рішенням господарського суду Полтавської області у даній справі від 16.09.2014 року позовні вимоги Публічного акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк" задоволено, стягнуто з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (вул. Леніна, 12А, смт. Машівка, Машівський район, Полтавська область,39400, ідентифікаційний код НОМЕР_1) на користь Публічного акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк" (49094, м. Дніпропетровськ, вул. Набережна Перемоги, 50, ідентифікаційний код 14360570) 7000,00 гривень заборгованість за кредитом, 5578,03 гривень заборгованість по процентам за користування кредитом, 2459,90 гривень пеня, 1340,84 гривень заборгованість по комісії за користування кредитом, 1827,00 гривень судового збору.

29.09.2014 року на виконання рішення суду видано відповідний наказ.

Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 20.11.2014 року повернуто апеляційну скаргу Фізичній особі-підприємцю ОСОБА_1, смт. Машівка, Полтавська область. При цьому в ухвалі від 20.11.2014 року апеляційний суд роз’яснив відповідачу, що після усунення обставин, що стали причиною повернення скарги, зазначених у пунктах 2, 3, 4 частини 1 ст. 97 ГПК, сторона у справі має право повторно подати апеляційну скаргу, а прокурор подати апеляційну скаргу у загальному порядку. У разі пропуску строку оскарження апеляційна скарга має бути подана повторно лише з мотивованим клопотанням про його відновлення.

Відповідач вказаним правом не скористався.

02.11.2016 року до суду надійшла заява Публічного акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк" про видачу дублікату наказу господарського суду Полтавської області від 29.09.2014 року та про поновлення строку пред'явлення до виконання наказу господарського суду Полтавської області від 29.09.2014 року по справі №917/1514/14. В обґрунтування заяви позивач зазначає, що працівник банку, який наразі вже звільнився з установи, не добросовісно поставився до виконання свої обов'язків, направивши судовий наказ до виконавчої служби, не зберіг документи, які б підтвердили даний факт. В результаті пересилки судового наказу та не отримання його виконавчою службою було пропущено строк для пред'явлення наказу до виконання.

Ухвалою господарського суду Полтавської області вказана заява призначена до розгляду в судове засідання на 17.11.2016 року.

14.11.2016 року від відповідача надійшло клопотання про застосування позовної давності та відмову позивачу у задоволенні позову на підставі ст.128 ЦПК України (арк. справи 109-110) та заява про скасування наказу від 29.09.2014 року на підставі ст..104,106 ЦПК України, оскільки відповідач не отримувала його копії ( арк. справи 111).

Суд роз’яснює відповідачу, що частиною третьою статті 267 ЦК України передбачена можливість застосування позовної давності, у тому числі й спеціальної, лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення рішення судом. Рішення у даній справі прийнято ще 16.09.2014 року, при цьому жодних заяв відповідача застосування позовної давності до прийняття рішення, як встановлено чинним законодавством, до суду не надходило. Отже, суд не може відмовити у позові з мотивів пропуску строку позовної давності, оскільки судовий розгляд справи завершений із прийняттям рішення. Наразі розглядається заява на стадії виконання судового рішення про видачу дубліката наказу та поновлення строку його пред’явлення до виконання.

Стосовно ж заяви про скасування наказу суду на підставі ст.ст.104,106 ЦПК України, оскільки відповідач не отримувала його копії, суд також відмовляє у задоволенні даної заяви, оскільки заява відповідача не узгоджується з положеннями чинного Господарського процесуального кодексу України, який не передбачає таких дій як скасування наказу господарського суду, так і направлення копії наказу відповідачу у справі. Суд звертає увагу відповідача, що відповідно до ст.4-1 ГПК України господарські суди вирішують господарські спори у порядку позовного провадження, передбаченому Господарським процесуальним кодексом України, отже відповідач безпідставно посилається на Цивільний процесуальний кодекс України.

Згідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань щодо реєстрації відповідача, зробленого судом станом на 16.11.2016 року, до реєстру внесено запис про припинення підприємницької діяльності відповідача за власним рішенням з 17.11.2015 року.

Судове рішення у даній справі прийнято ще 16.09.2014 року, тобто припинення підприємницької діяльності відповідача відбулося через рік після прийняття судового рішення.

Згідно положень п.14           Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 1 березня 2013 року N 3 «Про деякі питання юрисдикції загальних судів та визначення підсудності цивільних справ», оскільки у разі припинення діяльності фізичної особи як суб'єкта господарювання відповідно до пункту 6 частини першої статті 80 ГПК провадження у господарській справі припиняється, то з часу державної реєстрації припинення підприємницької діяльності фізичної особи-підприємця в порядку, встановленому Законом України від 15 травня 2003 року N 755-IV "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців", спори за участю такої фізичної особи-підприємця, у тому числі пов'язані з підприємницькою діяльністю, що здійснювалася ним раніше, належить розглядати в порядку цивільного судочинства, за винятком випадків, коли провадження у відповідних справах було порушено у господарському суді до настання таких обставин, оскільки за загальним правилом громадянин-підприємець відповідає за своїми зобов'язаннями належним йому майном і після припинення своєї підприємницької діяльності. Після припинення провадження у господарській справі з підстави, наведеної вище, спори за участю таких осіб підлягають розгляду в порядку цивільного судочинства.

Як роз’яснив Пленум Вищого господарського суду України у п. 4.7 Постанови від 26 грудня 2011 року N 18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» громадянин, який мав статус суб'єкта підприємницької діяльності, але на дату подання позову втратив такий статус, не може бути стороною в судовому процесі у господарському суді, якщо немає визначених законом підстав для його участі в такому процесі. Однак у разі коли відповідна зміна статусу відбулася після порушення провадження у справі, вона не тягне за собою наслідків у вигляді зміни підвідомчості такої справи і, відповідно, - припинення провадження у ній, оскільки на час порушення господарським судом такого провадження її розгляд належав до юрисдикції цього суду; наведене стосується й випадку подання відповідним громадянином, що був відповідачем у справі, зустрічного позову в тій же справі.

Враховуючи наведене, вирішення питання про видачу дублікату наказу та поновлення строку його пред’явлення до виконання віднесено до компетенції господарського суду Полтавської області.

При розгляді заяви позивача суд виходить з наступного.

Імперативною нормою ст. 124 Основного Закону України передбачено, що судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України.

Статтею 115 ГПК України закріплено імперативний припис щодо обов'язковості рішень, ухвал, постанов господарського суду, що набрали законної сили. Вони є обов'язковими на всій території України. Ця норма є відтворенням норми ст. 124 Конституції України, згідно з якою судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України.

Також, принцип обов'язковості виконання судових рішень передбачає Закон України "Про судоустрій і статус суддів", згідно ч. 2 ст. 13 якого судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання усіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України.

Рішення, ухвали, постанови господарського суду, що набрали законної сили, виконуються у порядку, встановленому Законом України "Про виконавче провадження".

Згідно положень ст. 1 Закону України "Про виконавче провадження" виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню (далі - рішення).

Строки, зазначені у статті 21 Закону України „Про виконавче провадження" (в редакції, чинній на момент видачі наказу у даній справі) встановлювались для пред'явлення до виконання наказів господарських судів - протягом року.

Наказ суду у даній справі мав бути пред’явлений до виконання до 30.09.2015 року.

Відповідно до ст. 119 Господарського процесуального кодексу України у разі пропуску строку для пред'явлення наказу до виконання з причин, визнаних господарським судом поважними, пропущений строк може бути відновлено. Заява про відновлення пропущеного строку подається до господарського суду, який прийняв судове рішення. Заява розглядається у засіданні господарського суду, про час і місце якого повідомляються ухвалою стягувач і боржник. Неявка боржника і стягувача у судове засідання не є перешкодою для розгляду заяви. За результатами розгляду заяви виноситься ухвала, яка надсилається стягувачеві і боржнику.

Відповідно до ч. 1 ст. 53 Господарського процесуального кодексу України визначено, що за заявою сторони, прокурора чи з своєї ініціативи господарський суд може визнати причину пропуску встановленого законом процесуального строку поважною і відновити пропущений строк, крім випадків, передбачених цим Кодексом.

Суд також зазначає, що Конституційний Суд України, розглядаючи справу № 1-7/2013 у рішенні від 26.06.2013 року звернув увагу, що вже неодноразово зазначав про те, що виконання судового рішення є невід'ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (пункт 2 мотивувальної частини Рішення від 13 грудня 2012 року N 18-рп/2012); невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом (пункт 3 мотивувальної частини Рішення від 25 квітня 2012 року N 11-рп/2012).

Конституційний Суд України бере до уваги практику Європейського суду з прав людини, який, зокрема, в рішенні у справі "Шмалько проти України" від 20.07.2004 року вказав, що право на виконання судового рішення є складовою права на судовий захист, передбаченого статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, для цілей якої виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина судового розгляду (пункт 43).

Таким чином, право на судовий захист є конституційною гарантією прав і свобод людини і громадянина, а обов'язкове виконання судових рішень - складовою права на справедливий судовий захист.

Статтею 120 ГПК України визначено, що у разі втрати наказу господарський суд може видати його дублікат, якщо стягувач або державний виконавець звернувся із заявою про це до закінчення строку, встановленого для пред'явлення наказу до виконання; до заяви про видачу дубліката наказу мають бути додані: довідка установи банку, державного виконавця чи органу зв'язку про втрату наказу; при втраті наказу стягувачем - довідка стягувача, підписана керівником чи заступником керівника та головним (старшим) бухгалтером підприємства, організації, що наказ втрачено і до виконання не пред'явлено.

ГПК України не покладено обов'язку на стягувача наводити причини втрати наказу. Підставою для видачі дубліката наказу є подана заява з документами на підтвердження факту його втрати. Водночас, у видачі дубліката наказу може бути відмовлено, якщо до заяви про видачу дубліката не додано доказів, передбачених ч. 3 ст. 120 ГПК України, якою визначено перелік документів, що додаються до заяви про видачу дубліката наказу на підтвердження факту його втрати.

Обов'язок доведення вказаних обставин належним та допустимими доказами покладається на сторони відповідно до положень статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України.

Норми ГПК України не ставлять видачу дубліката втраченого наказу в залежність як від причин його втрати, так і від того, ким втрачений наказ.

В якості доказу втрати наказу стягувачем подано суду довідку за підписом директора та головного бухгалтера про те, що наказ втрачено, виконавче провадження з його виконання не відкривалось ( арк. справи 100), а також довідку виконавчої служби про те, що наказі у справі № 917/1514/14 на виконанні не перебуває. Надані позивачем довідки відповідають вимогам статті 120 ГПК України.

За таких обставин, дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку про обґрунтованість поданої заяви та необхідність видачі дублікату наказу господарського суду Полтавської області від 29.09.2014 року та про поновлення строку пред'явлення до виконання наказу господарського суду Полтавської області від 29.09.2014 року по справі №917/1514/14.

Керуючись ст.ст. 86, 119-120 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд -

УХВАЛИВ:

1.Заяву Публічного акціонерного товариства комерційний банк "Приватбанк" про видачу дублікату наказу господарського суду Полтавської області від 29.09.2014 року та про поновлення строку пред'явлення до виконання наказу господарського суду Полтавської області від 29.09.2014 року по справі №917/1514/14 задовольнити.

2.Поновити строк пред'явлення до виконання наказу господарського суду Полтавської області від 29.09.2014 року по справі №917/1514/14 та видати його дублікат.

3. Копії ухвали направити сторонам.

Суддя Тимощенко О.М.